про забезпечення позову
24 лютого 2021 року № 320/8493/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Фастівського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Фастівського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф3525-57У від 26.02.2019 винесену Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.
Ухвалою суду від 23.09.2020 позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Фастівського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування рішення, залишено без руху.
23.02.2021 було зареєстровано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить вжити заходи забезпечення шляхом:
- зупинити дію постанови від 03.03.2020 року та виконавчого провадження за №60711679 старшого державного виконавця Фастівського ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про примусове звернення до стягнення на мою пенсію та інші доходи суми боргу (недоїмки) за несплату ЄСВ за 2017 рік в розмірі 16968,30грн. постановлені на підставі вимоги ГУ ДПС у Київській області за №ф3525-57у від 26.02.2019 року до ухвалення рішення за адміністративним позовом.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною другою зазначеної статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За своїм змістом, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Суд звертає увагу, що статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існують зазначені підстави, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Зміст вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити адміністративний позов лише за наявності двох обов'язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що примусове стягнення грошових коштів з рахунків боржника (позивача) у банках вказує на наявність небезпеки заподіяння шкоди правам та законним інтересам позивача, оскільки стягнення за вимогою №Ф3525-57У від 26.02.2019 з банківського рахунку, що призначений для виплати пенсії, яка є єдиним доходом.
Відповідно до приписів статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з фіскальним органом, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену в результаті оскарження суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення фіскального органу або суду), фіскальний орган протягом десяти робочих днів надсилає в порядку, встановленому Законом, до органу державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Як убачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, Головним управлінням ДПС у Київській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф3525-57У від 26.02.2019 недоїмки, штрафу та пені по єдиному внеску.
03.03.2020 старшим державним виконавцем Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Дубчак І.О. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника при примусовому виконанні вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф3525-57У від 26.02.2019.
Наведені обставини дають підстави для висновку, що примусове виконання спірної вимоги може призвести до стягнення з позивача суми недоїмки у примусовому порядку, яку позивачем уже сплачено або яка не підлягала нарахуванню позивачу.
Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року у справі № 826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Отже, враховуючи ту обставину, що примусове виконання спірної вимоги може призвести до стягнення з позивача суми недоїмки у примусовому порядку, яку позивачем уже сплачено або яка не підлягала нарахуванню позивачу, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявником наведено належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, відповідно невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у випадку ухвалення рішення на його користь.
У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист.
За наведеного суд вважає суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення частково заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення зупинення стягнення за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф3525-57У від 26.02.2019 винесену Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області, на підставі якої Фастівським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) відкрито виконавче провадження №60711679 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/8493/20.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 156 КАС України, суд
1.Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
2.Зупинити стягнення за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф3525-57У від 26.02.2019 винесену Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області, на підставі якої Фастівським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) відкрито виконавче провадження №60711679 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/8493/20.
3. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи та Фастівському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Леонтович Андрій Миколайович