23 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 923/288/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця Вєрнікової Ірини Володимирівни
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020, у справі
за позовом фізичної особи - підприємця Вєрнікової Ірини Володимирівни
до Акціонерного товариства "Херсонобленерго"
про скасування оперативно-господарської санкції у розмірі 658 879,37 грн,
03.02.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга фізичної особи - підприємця Вєрнікової Ірини Володимирівни на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 (повний текст складено 11.02.2020), ухвалену за наслідками перегляду в апеляційному порядку рішення Господарського суду Херсонської області від 17.10.2019 у справі № 923/288/19, подана 26.01.2021 до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку.
23.02.2021 до Верховного Суду від Акціонерного товариства "Херсонобленерго" надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця Вєрнікової Ірини Володимирівни, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Верховний Суд установив, що останнім днем оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 (повний текст складено 11.02.2020), відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, є 02.03.2020.
Проте фізична особа - підприємець Вєрнікова Ірина Володимирівна подала касаційну скаргу 26.01.2020, тобто поза межами строку, встановленого законодавством для подання касаційної скарги.
Фізична особа - підприємець Вєрнікова Ірина Володимирівна просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження і зазначає, що касаційну скаргу вперше подала в межах строку на касаційне оскарження, але ця скарга на підставі статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із незазначенням передбачених статтею 287 зазначеного Кодексу підстав і несплатою судового збору була залишена без руху ухвалою Верховного Суду від 17.03.2020. У зв'язку із неусуненням недоліків зазначену касаційну скаргу було повернено ухвалою Верховного Суду від 18.08.2020. Скаржник зазначає, що причиною неусунення недоліків стало подання нового позову, а також правова позиція у судовому рішенні Господарського суду Херсонської області від 22.07.2020 у справі № 923/233/20. Тому, на думку фізичної особи - підприємця Вєрнікової Ірини Володимирівни, вказані обставини є дійсною та об'єктивною (поважною) причиною пропуску процесуального строку для касаційного оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 у справі № 923/288/19.
Частинами 2, 3 статті 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 зазначеного Кодексу.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного та обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03, від 03.04.2008) вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Тому Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені в клопотанні обставини не є поважними і такими, що дають підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, оскільки вони мають суб'єктивний характер, адже можливість вчасного усунення недоліків первісної касаційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника.
Частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги фізична особа - підприємець Вєрнікова Ірина Володимирівна має навести інші підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, фізичній особі - підприємцю Вєрніковій Ірині Володимирівні буде відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 923/288/19 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 288, 290, частинами 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Вєрнікової Ірини Володимирівни на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 у справі № 923/288/19 залишити без руху до 19.03.2021, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак