вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/618/19
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Гарбуз Л.В.
розглянувши справу № 911/618/19
за позовом Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави
в особі Великоолександрівської сільської ради, с. Велика Олександрівка
Бориспільського району
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніверсал Лоджистік”,
с. Велика Олександрівка Бориспілського району
про визнання договору укладеним
за участю представників:
прокурор: Яворський С.С., посвідчення № 0488497 від 18.12.2017;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Суховерко О.В., адвокат, ордер серія КС № 657770 від 12.11.2020,
Макаренко А.В., довіреність № 2 від 25.01.2021; посадова інструкція
F-2-INS-15, наказ № 40-К від 02.02.2018
У березні 2019 року Бориспільська місцева прокуратура Київської області (надалі-прокурор) в інтересах держави в особі Великоолександрівської сільської ради (надалі-позивач) звернулася до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» (надалі - відповідач) про визнання Договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури території Великоолександрівської сільської ради укладеним.
Мотивуючи позовні вимоги, прокурор стверджує про наявність у відповідача обов'язку щодо укладення вказаного договору, що передбачено ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ухиленням останнього від його підписання. Крім того, прокурор, з посиланням на п. 3 ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ч.ч. 3 та 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, вказує на те, що звертається до суду з позовною заявою, реалізуючи конституційну функцію представництва інтересів держави у суді. Прокурор зазначає, що Великоолександрівською сільською радою, до компетенції якої віднесені питання щодо укладення договорів пайової участі та освоєння коштів пайової участі, не вживалися належні заходи реагування, спрямовані на усунення порушення відповідачем ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", не вжито заходів спрямованих на укладення договору пайової участі та стягнення із забудовника пайового внеску. Прокурор зазначає, що інтереси держави порушені у зв'язку з ненадходженням коштів пайової участі до бюджету Великоолександрівської сільської ради, що спричинило безпідставні втрати місцевого бюджету.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2019 у справі № 911/618/19 (суддя Сокуренко Л.В.), залишеної без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 позовну заяву Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Великоолександрівської сільської ради про визнання договору укладеним повернуто заявнику без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 17.08.2020 у справі № 911/618/19 ухвалу господарського суду Київської області від 12.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 скасовано; справу № 911/618/19 направлено до господарського суду Київської області зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2020, справу № 911/618/19 передано до розгляду судді Христенко О.О.
Листом суду від 27.08.2020 у справі № 911/618/19 для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі було запропоновано Бориспільській місцевій прокуратурі Київської області надіслати до суду оригінал позовної заяви вих. № 34-2947вих19 від 06.03.2019 (вх. № суду 645/19 від 07.03.2019) разом із додатками.
Через канцелярію суду від Бориспільської місцевої прокуратури Київської області надійшов супровідний лист вих. № 40-3067вих20 від 15.09.2020, разом із позовною заявою з додатками.
Ухвалою господарського суду від 23.10.2020 позовну заяву Бориспільської місцевої прокуратури Київської області залишено без руху, запропоновано прокурору усунути недоліки позовної заяви.
Через канцелярію суду (вх. № 24210/20 від 04.11.2020) від керівника Бориспільської місцевої прокуратури надійшла заява вих. № 40-1393вих.20 від 02.11.2020 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою господарського суду від 09.11.2020 відкрито провадження у справі № 911/618/19, розгляд справи за правилами загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 09.12.2020.
30.11.2020 через канцелярію суду від ТОВ «Юніверсал Лоджистік» надійшов відзив вих. № 412-ЮЛ від 26.11.2020 (вх. № суду 26535/20) на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовну та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог. Так, заперечуючи проти звернення із відповідним позовом саме прокурора, відповідач стверджує, що прокурором не дотримана процедура, встановлена ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо попереднього повідомлення компетентний орган про намір прокурора звернутися до суду із відповідним позовом, а отже й посилання прокурора на бездіяльність сільської ради є передчасним і, що недотримання прокурором відповідної процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. Відсутність в такому випадку підстав для представництва інтересів держави свідчить про подання позову, особою, яка не має процесуальної дієздатності для вчинення відповідних дій. Крім того, відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначив про те, що у випадку встановлення відсутності пов'язаності робіт із реконструкції з частиною території, як земної поверхні (щодо об'єкта права власності, який не прив'язаний до фундаменту будівлі), Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не поширює свою дію на такі правовідносини та не встановлює обов'язкових правил щодо участі таких осіб у перерахуванні коштів пайової участі на створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури. Відповідач, звертає увагу суду, що оскільки останнім не здійснювались жодні будівельні роботи, в т.ч. пов'язані із забудовою земельної ділянки, то у нього відсутній обов'язок брати участь у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури, так як він не підпадає під категорію забудовників, які зобов'язані сплачувати внески в розвиток соціальної інфраструктури відповідно до Закону № 3080-VІ, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин. Також відповідач зазначає, що суд не наділений повноваженнями визнавати укладеним договір, обов'язковість якого для відповідача законом не передбачена, оскільки згідно ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством.
Ухвалою суду від 09.12.2020 підготовче засідання у справі № 911/618/19 було відкладено на 13.01.2021.
04.01.2021 через канцелярію суду від Бориспільської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив вих. № 40-1647вих.20 від 28.12.2020 (вх. № суду 16/21).
11.01.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив вих. № 2-ЮЛ від 06.01.2021 (вх. № суду 226/21).
В підготовчому засіданні 13.01.2021 представником відповідача заявлено клопотання про відмову у долученні до матеріалів справи відповіді прокурора на відзив, оскільки дана відповідь на відзив була подана до суду з порушенням вимог ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, а саме не підписана прокурором.
Прокурор залишив вирішення питання щодо залучення до матеріалі справи відповіді на відзив вих. № 40-1647вих.20 від 28.12.2020 на розсуд суду.
Суд, розглянувши в підготовчому засіданні подану до суду Бориспільською місцевою прокуратуру відповідь вих. № 40-1647вих.20 від 28.12.2020 на відзив, дійшов висновку щодо повернення її без розгляду, у зв'язку із недодержанням останнім вимог ч. 2 ст. 170 та ч. 4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, про що постановлено ухвалу суду від 13.01.2021.
Ухвалою суду від 13.01.2021 закрито підготовче провадження у справі № 911/618/19, а справу призначено до розгляду по суті на 03.02.2021.
Присутнім в судовому засіданні 03.02.2021 прокурором підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; представник позивача в судове засідання 03.02.2021 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень щодо ухвал суду; представники відповідача заперечували проти позову та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши присутніх представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 4 ГПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (близькі за змістом правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
У судовому процесі, зокрема у господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Системне тлумачення ст. 53 ГПК України і абзацу першого ч. 3 ст. 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Однією з підстав для представництва прокурором є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Подібна за змістом правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У позовній заяві прокурор стверджує про те, що ТОВ «Юніверсал Лоджистік» введено об'єкт нерухомого майна в експлуатацію ще у березні 2016 року, проте на порушення вимог ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", не укладено договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури території Великоолександрівської сільської ради.
Прокурор зазначає, що Великоолександрівською сільською радою, до компетенції якої віднесені питання щодо укладення договорів пайової участі та освоєння коштів пайової участі, не вживалися належні заходи реагування, спрямовані на усунення порушення відповідачем ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", не вжито заходів спрямованих на укладення договору пайової участі та стягнення із забудовника пайового внеску.
Листами від 11.05.2017 та від 07.11.2018 Великоолександрівська сільська рада повідомляла прокуратуру про не укладання договору про пайову участь з відповідачем.
Відповідно до ст. 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.
Бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду (п. 1 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).
Згідно ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Зважаючи на викладене, прокурор стверджує про порушення інтересів держави, у зв'язку із ненадходженням коштів пайової участі до бюджету сільської ради, що спричинило безпідставні втрати місцевого бюджету.
Поряд з викладеним, допущені відповідачем порушення законодавства призвело до зменшення дохідної частини місцевого бюджету, що негативно впливає на соціально-економічну ситуацію та порушує інтереси позивача у зв'язку із неможливістю забезпечення надходження коштів від пайової участі. Отримання ж позивачем коштів пайового внеску є процесом наповнення доходами місцевого бюджету, тобто реалізацією основоположних функцій, покладених на вказаний орган місцевого самоврядування.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, судом встановлено, що Великоолександрівською сільською радою не вжито заходів реагування у зв'язку із порушеним правом держави та щодо поновлення зазначеного права держави, що свідчить про бездіяльність позивача щодо нездійснення останнім захисту інтересів держави.
З огляду на зазначені обставини неналежного здійснення Великоолекснадрівською сільською радою функцій у спірних правовідносинах, з урахуванням визнання уповноваженим органом фактичної неможливості самостійного належного захисту майнових інтересів держави, прокуратурою прийнято рішення про здійснення представництва інтересів держави в особі позивача до відповідача про визнання договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури території Великоолександрівської сільської ради укладеним.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги Закону України «Про прокуратуру» та Господарського процесуального кодексу України при зверненні з позовом до суду прокурором дотримані.
Так, Бориспільською місцевою прокуратурою Київської області під час вивчення підстав для вжиття заходів представницького характеру, виявлено порушення вимог містобудівного законодавства на території с. Велика Олександрівка.
15.03.2016 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстровано сертифікат № ІV164160752003 у зв'язку із завершенням реконструкції адміністративно-складського комплексу за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Київський шлях, 121-А, замовник будівництва - ТОВ «Юніверсал Лоджистік». Загальна площа - 21 388,8 кв.м., у т.ч.: склад фармацевтичної продукції - 21 001,1 кв.м., контрольно-пропускний пункт - 94,3 кв.м., трансформаторна підстанція - 52,5 кв.м., модульна твердопаливна котельна - 51,4 кв.м., інші споруди комплексу - 189,5 кв.м., поверховість - 1; 2; 3 поверхи.
Відповідно до відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за вказаною адресою зареєстровано адміністративно-складський комплекс, загальною площею 21 385,4 кв.м., який належить на праві приватної власності ТОВ «Юніверсал Лоджистік». Право власності на відповідний об'єкт зареєстровано 27.06.2013 (реєстраційни номер об'єкта нерухомого майна 97429832208).
Рішенням Великоолександрівської сільської ради № 157-05-VІІ від 14.04.2016 «Про пайову участь замовників у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури території Великоолександрівської сільської ради» затверджено Порядок про пайову участь замовників у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури території Великоолександрівсьої сілької ради.
Пунктом 1.2 Порядку визначено, що терміни застосовані у цьому Порядку використовуються у значені, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Пунктом 1.3 Порядку встановлено, що залучення до пайової участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури території Великоолександрівської сільської ради є обов'язковим для всіх замовників, які мають намір здійснювати нове будівництво, реконструкцію, добудову, надбудову, технічне переоснащення та реставрацію існуючих будівель (споруд) житлово-громадського та виробничого призначення (крім тимчасових споруд закладів торгівлі та сфери послуг), які підлягають прийняттю в установленому чинним законодавством порядку.
Рішенням Великоолександрівської сільської ради № 1409-45-VІІ від 06.11.2018 вирішено встановити розмір пайового внеску ТОВ «Юніверсал Лоджистік» на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури території Великоолександрівської сільської ради при здійснені реконструкції секцій №№ 1, 8 складу фармацевтичної продукції адміністративно-складського комплексу по вул. Київський шлях, 121-А в с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області в розмірі 10% від нормативу для одиниці створеної потужності у розмірі 6 800,00 грн. за 1 кв.м., введений в експлуатацію в березні 2016 року.
Прокурор зазначає, що за аналогічних підстав у зв'язку із здійсненням реконструкції секції № 3 цього ж складу фармацевтичної продукції адміністративно-складського комплексу, який знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Київський Шлях, 121-А, між позивачем та відповідачем укладено договір пайової участі від 13.07.2018, копія якого наявна в матеріалах справи.
В справі, яка розглядається, прокурор зазначає, що підлягає укладенню договір на пайову участь по об'єкту будівництва (реконструкції) загальною площею приміщень 335,3 кв.м., а саме: спільна площа контрольно-пропускного пункту, модульної твердопаливної котельні та інших споруд адміністративно-складського комплексу, який знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Київський Шлях, 121-А.
Зазначене підтверджується проектом розрахунку величини пайової участі, який є додатком 1 до проекту договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури території Великоолександрівської сільської ради, який прокурор просить визнати укладеним між позивачем та відповідачем.
Статтею 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що замовник це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси (п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та територій.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
З аналізу ч. 1 ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що законодавцем визначено поняття забудови території (частина земної поверхні) як діяльність юридичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та території, будівництво об'єктів. Отже, для цілей зазначеного Закону реконструкція існуючої забудови нерозривно пов'язана із територією, як частиною земної поверхні, на якій мають проводитися певні роботи з реконструкції будівлі.
Статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (чинна на момент виникнення спірних відносин) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті (ч. 2). Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3). Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій (ч. 5).
Зі змісту ст. 40 Закону випливає, що у наведених у цьому законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту було обов'язковим на підставі закону (до 01.01.2020).
Частиною 4 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
З наведеного слідує, що у розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» реконструкція існуючої забудови нерозривно пов'язана із територією, як частиною земної поверхні, на якій мають проводитися певні роботи з реконструкції будівлі.
Відтак, у випадку встановлення відсутності пов'язаності робіт із реконструкції з частиною території, як земної поверхні, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не поширює свою дію на такі правовідносини та не встановлює обов'язкових правил щодо участі таких осіб у перерахуванні коштів пайової участі на створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 163 від 04.06.2014 «Про затвердження ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», встановлено, що новим будівництвом є будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об'єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об'єктів незавершеного будівництва;
Реконструкцією є перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.
Капітальний ремонт - це сукупність робіт на об'єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення його експлуатаційних показників, а також благоустрій території.
З наведеного слідує, що у розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" реконструкція існуючої забудови нерозривно пов'язана із зміною території, як частиною земної поверхні, на якій мають проводитись певні роботи з реконструкції будівлі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/71/18.
Прокурором не надано доказів, що реконструкція контрольно-пропускного пункту, модульної твердопаливної котельні та інших споруд адміністративно-складського комплексу (загальною площею приміщень 335,3 кв.м.), який знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Київський Шлях, 121-А, нерозривно пов'язана із зміною території, як частиною земної поверхні, на якій мають проводитись певні роботи з реконструкції будівлі.
Як було встановлено при розгляді адміністративної справи № 826/4778/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною та скасування постанови, 12.06.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Стайл Груп» зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт № КС083131631047 на об'єкті будівництва «Реконструкція складського комплексу № 5 (будівлі складу №5) під адміністративно-складський комплекс по вул. Леніна, 121-а в с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області. ДК 018-2000 - 1252.5, ІІІ категорії складності» та декларації про готовність цього ж будівельного об'єкта до експлуатації від 26.06.2013 № КС143131770549.
ТОВ «Юніверсал Лоджистік» є правонаступником прав та обов'язків ТОВ «Бест-Стайл-Груп», яке реорганізовано шляхом приєднання.
Наказом Департаменту ДАБІ у Київській області від 03.06.2015 № 84 скасовано реєстрацію, зокрема, декларації про початок виконання будівельних робіт від 12.06.2015 № КС083131631047 та декларації про готовність зазначеного об'єкта до експлуатації від 26.06.2013 № КС143131770549.
Поруч з цим, наприкінці грудня 2015 року, протягом січня-лютого 2016 року відповідачем було розроблено проектну документацію на об'єкт будівництва, 25.02.2016 отримано дозвіл на будівництво об'єкта, як такого, що належить до ІV категорії складності, 09.03.2016 звернувся до ДАБІ із заявою про прийняття об'єкта в експлуатацію та видачу відповідного сертифіката і 15.03.2016 такий йому було видано.
При цьому, відповідачем реконструкцію адміністративно-складського комплексу здійснено не було, будівельні роботи на об'єкті будівництва: «Реконструкція адміністративно-складського комплексу по вул. Київський шлях, 121-А в с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області» з 25.06.2013 до 11.03.2016 відповідачем не проводились.
Предметом спору у справі є вимога прокурора про визнання укладеним договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури території Великоолександрівської сільської ради.
Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів. За приписами ст. 187 ГК України судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору.
Частиною 3 ст. 179 ГК України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Таким чином, необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов'язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку.
Як зазначалось вище, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент реконструкції об'єкта та звернення прокурора з позовом до суду) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін (ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Водночас, з 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", якими виключено ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Згідно п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019 договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Тобто, з 01.01.2020 у замовників відсутній обов'язок перерахувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, як і відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та продовжують свою дію до моменту їх виконання є лише договори про пайову участь, укладені до 1 січня 2020 року.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України).
Отже, станом на момент розгляду цієї справи судом відсутнє положення закону, яке б зобов'язувало відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури території Великоолександрівської сільської ради. Відтак суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов'язковість якого для відповідача законом не передбачена. Зазначене відповідає ст. 19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Аналогічні висновки щодо вирішення спору, який виник за подібних правовідносин, викладено у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 909/1143/19, від 30.09.2020 у справі № 904/4442/19.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, оскільки відповідачем при реконструкції контрольно-пропускного пункту, модульної твердопаливної котельні та інших споруд адміністративно-складського комплексу (загальною площею приміщень 335,3 кв.м.), який знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Київський Шлях, 121-А, не здійснювались певні роботи з реконструкції, які нерозривно пов'язана із зміною території, як частиною земної поверхні, і відповідач не підпадає під категорію забудовників, які зобов'язані сплачувати внески на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, суд дійшов висновку про те, що у спірному випадку відсутні підстави для застосування до відповідача ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в частині обов'язку укладення договору на пайову участь (яка з 01.01.2020 втратила чинність), а отже за таких обставин, суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на прокурора.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Великоолександрівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» про визнання договору укладеним відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 24.02.2021.
Суддя О.О. Христенко