ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.02.2021Справа № 910/18918/20
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Приватного акціонерного товариства «УНІСОН»
про стягнення 151 653,10 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - позивач, КП «Київтеплоенерго») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «УНІСОН» (далі - АТ «УНІСОН») про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 053041510060100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання від 25.06.2015 за спожиті до 01.05.2018 послуги з постачання гарячої води у сумі 78,36 грн, 7,68 грн інфляційної складової боргу та 4,32 грн 3% річних на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї) від 11.10.2018, а також про стягнення заборгованості за спожиті з 01.05.2018 (без укладення договору) послуги з постачання гарячої води у сумі 146 551,31 грн, 2 072,57 грн інфляційної складової боргу та 2 938,86 грн 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 позовну заяву КП «Київтеплоенерго» залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
16.12.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/18918/20, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 постановлено повернути КП "Київтеплоенерго" з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір.
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 про відкриття провадження у справі № 910/18918/20.
14.01.2021 через відділ діловодства суду представника позивача про розгляд справи № 910/18918/20 у порядку спрощеного провадження з викликом сторін (далі - клопотання про розгляд справи з викликом сторін).
З 11.01.2021 по 15.01.2021 суддя Гумега О.В. перебувала у відпустці.
З 16.01.2021 по 22.02.2021 суддя Гумега О.В. перебувала на лікарняному.
Судом розглянуте клопотання про розгляд справи з викликом сторін, подане представником позивача 14.01.2021 через відділ діловодства суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Судом встановлено, що клопотання позивача про здійснення розгляду справи № 910/18918/20 з викликом сторін подане позивачем з дотриманням строку, встановленого приписами ч. 7 ст. 252 ГПК України.
Частиною 5 статті 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 6 наведеної статті ГПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми (ціна позову 151 653,10 грн), розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Наведене, в свою чергу, свідчить про одночасне існування двох умов, визначених частиною 6 наведеної статті ГПК України, за наявності яких суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні.
За таких обставин, враховуючи приписи ст. 252 ГПК України, які підлягають застосуванню судом при розгляді поданого позивачем клопотання про розгляд справи з викликом сторін, суд відхиляє як безпідставне таке клопотання позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 053041510060100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання від 25.06.2015 за спожиті до 01.05.2018 послуги з постачання гарячої води у сумі 78,36 грн, 7,68 грн інфляційної складової боргу та 4,32 грн 3% річних на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї) від 11.10.2018.
25.06.2015 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (виконавець) та Приватним акціонерним товариством «УНІСОН» (споживач, відповідач) був укладений Договір № 053041510060100 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання (далі - Договір № 053041510060100 від 25.06.2015), відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором.
За своєю правовою природою Договір № 053041510060100 від 25.06.2015 є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Пунктом 13 Договору № 053041510060100 від 25.06.2015 сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Цей Договір укладається до 15.04.2016 і набирає чинності з 01.09.2014 відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання (п. 32 Договору № 053041510060100 від 25.06.2015). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (п. 33 Договору № 053041510060100 від 25.06.2015).
По матеріалам справи судом встановлено, що жодною зі сторін заяв про припинення дії Договору не надходило, тому договір вважався пролонгованим.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго» після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго".
Відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.04.2018 за № 591 Комунальному підприємству «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках, та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), крім виробництва теплової енергії за нерегульованим тарифом; на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, крім постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.
11.10.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 (далі - Договір цесії), за умовами якого кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) на загальну суму 1 818 662 617,96 грн станом на 01.08.2018 року, з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 року до дати укладення цього договору та коригувань платежів.
Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками наведених суб'єктів господарювання.
Згідно з пунктом 1.2 Договору цесії перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами Додатку № 1 до цього договору.
За умовами пункту 1.3 Договору цесії з укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору, у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 та у Додатку № 2 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов'язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов'язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню із споживача (споживачів), визначаються окремим договором.
У пункті 3.1.1 Договору цесії його сторони підтвердили, що на дату підписання Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього Договору за актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та/або будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).
На виконання умов Договору цесії ПАТ «Київенерго» передало КП «Київтеплоенерго» програмний комплекс білінгових систем ПК «БІТеК» та ПК «Уніван-Термал». Відповідно до акту № 23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли білінгових систем ПК «БІТеК» та ПК «Уніван-Термал» від 11.10.2018, позивач прийняв фізичний носій/пристрій зберігання інформації (зовнішній жорсткий диск, USB носій в кількості 1 шт.), на якому записана резервна копія бази даних ПК «БІТеК» станом на 01.10.2018 року, фізичний носій/пристрій зберігання інформації (зовнішній жорсткий диск, USB носій в кількості 1 шт.), на якому записана резервна копія бази даних ПК «Уніван-Термал» станом на 01.10.2018 року.
Інформацію щодо постачання гарячої води за Договором №053041510060100 від 25.06.2015 внесено до баз білінгових систем ПК «БІТеК» та ПК «Уніван - Термал».
Згідно з пунктом 3.4.2 Договору цесії новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та Додатку № 2, сплати заборгованостей, право вимоги яких відступлене за цим договором.
Відповідно до Витягу з Додатку № 2 до Договору цесії позивач набув право вимоги до Приватного акціонерного товариства «УНІСОН» (відповідача) на суму 78,36 грн за спожиту до 01.05.2018 гарячу воду за квітень 2018 року.
Оскільки відповідач позивачу 78,36 грн не сплатив, то вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Згідно статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Оскільки відповідачем не було виконано свої зобов'язання за Договором № 053041510060100 від 25.06.2015 по оплаті послуг з постачання гарячої води, борг відповідача перед позивачем за Договором № 053041510060100 від 25.06.2015 на підставі Договору відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 від 11.10.2018 за пред'явлений до стягнення період (квітень 2018) становить 78,36 грн, з огляду на що вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи набуття позивачем права вимоги до відповідача за Договором цесії (п. 1.1, 1.3) та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача 7,68 грн інфляційних втрат та 4,32 грн 3% річних, нараховані на суму боргу 78,36 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Судом за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» здійснено перевірку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7,68 грн інфляційних втрат та 4,32 грн 3% річних.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті з 01.05.2018 (без укладення договору) послуги з постачання гарячої води у сумі 146 551,31 грн, 2 072,57 грн інфляційної складової боргу та 2 938,86 грн 3 % річних.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Виникнення цивільних прав та обов'язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а споживач отримує такі послуги, оскільки від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався), та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (далі - Закон № 1875-IV) визначав основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Наведений Закон № 1875-IV втратив чинність з 01.05.2019 згідно з Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон № 2189-VІІІ). Закон № 2189-VІІІ введено в дію з 01.05.2019 та він є чинним.
У позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води (без укладення договору) за період з травня 2018 по квітень 2020.
Отже, у спірний період був чинний Закон № 1875-IV - до 01.05.2019, Закон № 2189-VІІІ - з 01.05.2019.
Частиною 1 статті 19 Закону № 1875-IV визначалось, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 2189-VІІІ також передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Проте судом встановлено, що всупереч наведених вимог закону відповідачем у період з травня 2018 року по квітень 2020 року не був укладений відповідний договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
У той же час, відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. Разом із цим, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для «інших споживачів».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року в справі № 904/6293/17.
Суд зазначає, що підставою для виникнення у відповідача зобов'язань з оплати послуг з постачання гарячої води без укладеного договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875-IV передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VІІІ).
Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (п. 20 Правил).
Відповідно до п. 3 Правил послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
У позовній заяві позивач зазначив, що відповідач своєчасно не сплачував за спожиті з 01.05.2018 послуги з постачання гарячої води, в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на квітень 2020 року складає 146 551,31 грн.
По матеріалам справи судом встановлено, що відповідач - Приватне акціонерне товариство «УНІСОН» є власником нежитлових приміщень з № 1 по № 31 (групи приміщень № 6а) з № 1 по № 28 (групи приміщень № 8а) загальною площею 1217,4 кв.м, які розміщені за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, будинок 114. Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (інформаційна довідка № 207160143 від 21.04.2020).
Позивачем у ході цільової перевірки житлового будинку № 114 на вулиці Великій Васильківській в місті Києві було виявлене бездоговірне споживання гарячої води в нежитловому приміщенні ресторану «Хатина». Дана перевірка була проведена в присутності директора відповідача - ОСОБА_1 , за наслідками якої було складено Акт про порушення споживачем правил користування тепловою енергією та/або умов договору № 06-04/2019 від 15.04.2019. Відповідно до вказаного акту у нежитловому приміщенні було виявлено 6 водорозбірних кранів.
Акт про порушення споживачем правил користування тепловою енергією та/або умов договору № 06-04/2019 від 15.04.2019 містить підпис уповноваженої особи споживача - ОСОБА_1, що свідчить про ознайомлення відповідача з результатами перевірки та з виявленими порушеннями.
Даний факт порушення відповідачем правил користування тепловою енергією було розглянуто на засіданні комісії за участі директора ПАТ «УНІСОН» (відповідача) - ОСОБА_1 та за наслідками розгляду ухвалено рішення запропонувати споживачу (відповідачу) укласти договір з позивачем про надання послуг з централізованого постачання гарячої води та сплатити заборгованість згідно з розрахунком за період з 01.05.2018 по 31.05.2019. Наведене підтверджується наявним в матеріалах справи Протоколом № 2 від 21.05.2019 засідання комісії з розгляду актів порушень споживачами ПКТЕ та/або умов договору. Протокол містить положення про те, що він був складений в присутності ОСОБА_1, яка вказала, що з приведеним розрахунком не згодна, пояснення будуть приведені пізніше.
Однак, відповідач не спростував вартість отриманих від позивача послуг з постачання гарячої води та заперечення на протокол № 2 від 21.05.2019 не надав.
На підтвердження факту надання відповідачу послуг з постачання гарячої води у період з травня 2018 року по квітень 2020 року позивач подав акти надання послуг з централізованого постачання гарячої води на загальну суму 146 551,31 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, контррозрахунок заявленої позивачем суми заборгованості не надав, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять.
За умовами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи те, що строк виконання відповідачем обов'язку з оплати наданих йому протягом спірного періоду послуг з постачання гарячої води настав, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення перед позивачем спірної заборгованості у розмірі 146 551,31 грн, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Приватного акціонерного товариства «УНІСОН» про стягнення вказаної суми заборгованості за спожиті (без укладення договору) з 01.05.2018 послуги з постачання гарячої води, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Разом із тим, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати наданих йому протягом спірного періоду послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 938,86 грн та інфляційні втрати в сумі 2 072,57 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень нормативних законодавчих приписів, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень норми статті 625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 2 072,57 грн та розрахунок 3% річних у сумі 2 938,86 грн, суд вважає їх такими, що відповідають положенням чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 072,57 грн та про стягнення 3% річних у розмірі 2 938,86 грн підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 274,80 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 274,80 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «УНІСОН» (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 114, кімната 74; ідентифікаційний код 33592951) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (Україна, 01001, місто Київ, вулиця площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) 78,36 грн (сімдесят вісім гривень 36 коп.) заборгованості за квітень 2018, 7,68 грн (сім гривень 68 коп.) інфляційних втрат, 4,32 грн (чотири гривні 32 коп.) 3 % річних; 146 551,31 грн (сто сорок шість гривень п'ятсот п'ятдесят одну гривню 31 коп.) заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по квітень 2020 послуги з постачання гарячої води, 2 072,57 грн (дві тисячі сімдесят дві гривні 57 коп.) інфляційних втрат, 2 938,86 грн (дві тисячі дев'ятсот тридцять вісім гривень 86 коп.) 3% річних та 2 274,80 грн (дві тисячі двісті сімдесят чотири гривні 80 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 24.02.2021.
Суддя Гумега О.В.