18.02.2021 року м. Дніпро Справа № 904/3069/18 (904/903/20)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.О.
при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмин"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Камша Н.М.) від 28.10.2020 року у справі № 904/3069/18 (904/903/20)
за позовом арбітражного керуючого ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Дніпротрансмаш" Конового Олександра Сергійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмин", с. Любимівка
про визнання недійсним правочину, -
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 року у справі № 904/3069/18(904/903/20):
- клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмин" про відкладення розгляду справи - відхилено;
- позов задоволено;
- правочин щодо перерахування грошових коштів Приватним акціонерним товариством "Дніпротрансмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмин" на суму 12 047 630, 00 грн. - визнано недійсним;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмин" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпротрансмаш" грошові кошти в сумі 12 047 630,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 204,00 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Юмин" із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 року у справі № 904/3069/18 (904/903/20) та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсягу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:
- ліквідатором не доведено належними доказами перерахування боржником грошових коштів відповідачу, оскільки надані до справи банківськи виписки по рахунку боржника не є первинними документами згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;
- суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про заінтересованість боржника відносно відповідача, оскільки це спростовується інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо бенефіціарних власників сторін.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Юмин" строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 року у справі № 904/3069/18 (904/903/20), відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмин" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 року у справі № 904/3069/18 (904/903/20), зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 року у справі № 904/3069/18 (904/903/20), розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 14.01.2021р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2021р. в судовому засіданні оголошено перерву до 18.02.2021р.
Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.
Ліквідатор у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою, прийняту з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною, посилаючись при цьому на те, що боржник, перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, безпідставно та на шкоду інтересів його кредиторів перерахував належні йому грошові кошти на користь відповідача, що є підставою для визнання недійсними відповідних правочинів з перерахування коштів, які мають ознаки фраудаторних правочинів.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі про банкрутство відкрито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2018р.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2019 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Конового Олександра Сергійовича, свідоцтво № 1905 від 09.04.19р.
У постанові Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2019 зазначено, що єдиним активом боржника є дебіторська заборгованість на суму 25 326,53 грн. Загальний розмір кредиторської заборгованості становить 127 333 772,68 грн.
У лютому 2020р. арбітражний керуючий - ліквідатор Приватного акціонерного товариства "Дніпротрансмаш" Коновий Олександр Сергійович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою (позовною заявою) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмин" про визнання недійсним правочину щодо перерахування грошових коштів Приватним акціонерним товариством "Дніпротрансмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмин" на суму 12 047 630,00 грн. та стягнення з останнього перерахованих грошових коштів.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 року у справі № 904/3069/18(904/903/20) позов ліквідатора задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги ліквідатора банкрута місцевий господарський суд виходив з їх обгрунтованості та приписів ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020р. колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).
На час подання позову та ухвалення оскаржуваного рішення набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).
Разом з цим, згідно з правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду щодо застосування до спірних правовідносин положень ст. 58 Конституції України та ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, викладеним у постанові від 12.11.2020р. у справі № 911/956/17, оскільки Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено надання зворотньої дії в часі положенням статті 42 цього Кодексу, як і будь-яким іншим положенням Кодексу, то до договорів, які укладені до моменту набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину).
Спірні правочини з перерахування боржником на користь відповідача грошових коштів були вчинені у 2016 та у 2018 роках, тобто до набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою встановлені підстави недійсності, укладених боржником правочинів.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Згідно з ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, ліквідатору банкрута посадовими особами банкрута, на дату звернення до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання недійсним правочину боржника, не передано бухгалтерської та іншої документації, печатки і штампів.
В ході здійснення заходів ліквідаційної процедури ліквідатором проаналізовано рух коштів на рахунках банкрута відповідно до банківських виписок, копії яких долучені до матеріалів справи та є належними доказами здійснення платіжних операцій, і встановлено наступне.
Протягом 2015-2018 років на рахунки боржника надходили грошові кошти від ТОВ "Юмин" з призначенням платежу: надання поворотної фінансової допомоги згідно договору від 20.11.2015р. № 20/11-ФП-1.
Банківськими виписками по рахунках боржника, що були відкриті в АТ "Універсал Банк", АТ "АБ "Радабанк", АТ "Банк Альянс" підтверджується надходження коштів від ТОВ "Юмин" боржникові на загальну суму 956 870,00 грн.
Банківськими виписками також підтверджується, що по договору від 20.11.2015 № 20/11-ФП-1 боржник повернув ТОВ "Юмин" 8 324 500,00 грн., тобто на 7 367 630,00 грн. більше, ніж отримав від ТОВ "Юмин".
У банківських виписках з рахунків боржника також зазначається договір від 31.01.2017р. № 31/01, з посиланням на який боржник повернув ТОВ "Юмин" фінансову допомогу на суму 4 680 000,00 грн., хоча на рахунки боржника кошти від ТОВ "Юмин" з посиланням на договір від 31.01.2017 в якості фінансової допомоги не надходили.
ТОВ "Юмин" надало до матеріалів справи копію договору від 20.11.2015 № 20/11-ФП-1, який за твердженням відповідача, було укладено між ним та позивачем про надання поворотної фінансової допомоги на суму 8 466 100,00 грн. Відповідач, посилаючись на цей договір, стверджує, що за ним саме боржник - ПрАТ "Дніпротрансмаш" надав ТОВ "Юмин" поворотну фінансову допомогу на суму 8 466 100,00 грн., із яких ТОВ "Юмин" повернув 990 370,00 грн. Строк повернення допомоги, як зазначено в договорі - до 19.11.2018.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юмин" також надало копію листа від боржника, датованого 31.08.2016р. директору ТОВ "Юмин", згідно з яким боржник просив у платіжному дорученні № 69 від 31.08.2016р. на суму 8 302 000,00 грн. вірним вважати призначення платежу: "Надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги згідно договору № 20/11ФП-1 від 20.11.2015 без ПДВ".
Між тим, банківськими виписками підтверджується, що в період з 17.11.2015 по 31.08.2016 ТОВ "Юмин" перерахувало на рахунки ПрАТ "Дніпротрансмаш" грошові кошти в сумі - 325 730,00 грн. з призначенням платежу - надання поворотної фінансової допомоги згідно договору № 20/11ФП-1 від 20.11.2015, тобто ТОВ "Юмин" перераховувало вказані кошти боржнику ще до перерахування боржником ТОВ "Юмин" 8 302 000,00 грн. в якості надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги.
Більше того, з матеріалів грошових вимог кредиторів, які розглядались господарським судом Дніпропетровської області при відкритті провадження у справі про банкрутство та в попередньому судовому засіданні у цій справі, судом першої інстанції встановлено, що боржник мав критичний фінансовий стан, який існував до укладення договору від 20.11.2015. Так, у вересні 2015 були заявлені позови ПАТ "ВТБ Банк" до ПрАТ "Дніпротрансмаш" у справі № 904/8321/15 та № 904/8310/15 про стягнення з боржника заборгованості на користь банку на суму понад 122 млн. грн., тобто, ще у вересні 2015 боржник не погашав заборгованості перед банком, тому у нього була відсутня можливість надавати фінансову допомогу іншим підприємствам.
З огляду на вищенаведене апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично протягом 2015-2018р.р. саме ТОВ "Юмин" надавало поворотну фінансову допомогу боржнику, а не навпаки.
Згідно з наявними у матеріалах справи банківськими виписками загальна сума перерахованих ТОВ "Юмин" на користь ПрАТ "Дніпротрансмаш" грошових коштів за договором № 20/11ФП-1 від 20.11.2015 склала 956 870,00грн.
Боржником же перераховано в якості повернення фінансової допомоги за договором № 20/11ФП-1 від 20.11.2015 на рахунок ТОВ "Юмин" 31.08.2016р. - 8 302 000,00грн., що збігається з сумою та датою одержаного боржником з бюджету відшкодування ПДВ. У період з 27.10.2016р. по 15.11.2016р. боржником перераховано ще 18 000,00грн. та 12.09.2017р. перераховано 4 500,00грн., тобто всього 8 324 500,00грн.
Отже, різниця між сплаченими ТОВ "Юмин" на рахунки ПрАТ "Дніпротрансмаш" грошовими коштами та сплаченими ПрАТ "Дніпротрансмаш" на рахунок ТОВ "Юмин" становить 7 367 630,00грн.
Також, наявними у матеріалах справи банківськими виписками, підтверджується, що 07.02.2018 від Держказначейської служби України на рахунок ПрАТ "Дніпротрансмаш" надійшли грошові кошти - відшкодування сум ПДВ у розмірі 4 681 364,90 грн.
В цей же день - 07.02.2018 з рахунку ПрАТ "Дніпротрансмаш" на рахунок ТОВ "Юмин" перераховано 4 680 000,00 грн. з призначенням платежу - повернення фінансової допомоги за договором від 31.01.2017.
Таким чином, боржником у період з 31.08.2016р. по 07.02.2018р. здійснено перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "Юмин" у загальній сумі 12 047 630 грн. (8 324 500 грн. + 4 680 000 грн. - 956 870 грн.).
В підтвердження правомірності перерахування боржником 4 680 000,00 грн. на рахунок відповідача 07.02.2018, останній надав до матеріалів справи копію договору позики № 31/01 поворотної фінансової допомоги від 31.01.2017р.
За цим договором позикодавець - ПрАТ "Дніпротрансмаш" мав надати позичальнику - ТОВ "Юмин" фінансову допомогу на суму 4 680 000,00грн. на термін з 31.01.2017 по 31.12.2018.
Відповідачем надано до матеріалів справи копію листа боржника від 07.02.2018 № 07/02/1, адресованого ТОВ "Юмин", у якому боржник просив вважати вірним у платіжних дорученнях № 25 від 07.02.2018 на суму 4 680 000,00 грн. призначення платежу: "надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги згідно договору 31/01 від 31.01.2017 без ПДВ".
Також, відповідач стверджує, що 29.08.2016 між ТОВ "Юмин" (продавець за договором) та ПрАТ "Дніпротрансмаш" (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу № 29/08. За цим договором ТОВ "Юмин" поставило боржнику, а боржник прийняв товарно-матеріальні цінності на загальну суму 12 155 730,00 грн. Поставка товару підтверджується видатковими накладними від 29.08.2016 № РН-0000271 та № РН-0000272.
Заборгованість ПрАТ "Дніпротрансмаш" перед ТОВ "Юмин" за договором купівлі-продажу від 29.08.2016 становила 12 155 730,00 грн. Договором передбачено, що покупець здійснює оплату за товар згідно рахунку продавця, шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця напротязі 90 календарних днів з дати поставки.
Боржник - ПрАТ "Дніпротрансмаш" заборгованість за поставлений товар ТОВ "Юмин" не сплатив.
Відповідачем подано до справи копію Акту заліку зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Юмин" та ПрАТ "Дніпротрансмаш", згідно з яким сторони провели залік зустрічних однорідних вимог за наступними договорами:
- договором від 20.11.2015 № 20/11ФП-1 (заборгованість 7 475 730 грн.);
- договором від 31.01.2017 № 31/01 (заборгованість 4 680 000 грн.);
- договором купівлі-продажу від 29.08.2016 №29/08 на суму 12 155 730 грн.
З посиланням на цей Акт заліку зустрічних однорідних вимог, ст. 601 ЦК України, відповідач стверджував, що взаємні зобов'язання між сторонами - ТОВ "Юмин" та ПрАТ "Дніпротрансмаш" на суму 12 155 730 грн. з 10.07.2018 вважаються припиненими.
Відхиляючи подані відповідачем докази щодо зміни боржником призначення платежів з перерахування грошових коштів на користь ТОВ "Юмин", а також здійснення між сторонами заліку зустрічних однорідних вимог, суд першої інстанції виходив з більшої вірогідності, поданих ліквідатором доказів (банківських виписок), ніж доказів, поданих відповідачем (копій договорів, листів про зміну призначення платежу) та невідповідності проведеного сторонами заліку вимогам чинного законодавства, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як встановлено ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За ст. 77 ГПУ України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, фінансовий стан боржника - ПрАТ "Дніпротрансмаш", який ще у вересні 2015 мав значну заборгованість перед банком (понад 122 млн.грн.) не дозволяв останньому надавати іншим особам фінансову допомогу.
Окрім цього, перерахування грошових коштів ТОВ "Юмин" здійснювалося боржником в день отримання цих коштів від Держказначейської служби України на рахунки боржника, що свідчить про намір останнього вивести кошти з метою уникнення виконання своїх зобов'язань перед кредиторами, тобто про недобросовісну поведінку боржника.
Апеляційний суд також враховує, що ліквідатору банкрута посадовими особами банкрута не було передано бухгалтерської та іншої документації боржника, а відповідачем не надано до матеріалів справи первісних документів, а також документів бухгалтерського та податкового обліку, які-б підтверджували реальність, як господарської операції з надання боржником поворотної фінансової допомоги відповідачу, так і господарської операції з постачання відповідачем боржнику товару за договором купівлі-продажу № 29/08 від 29.08.2016.
Згідно зі ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зі змісту договору купівлі-продажу від 29.08.2016 № 29/08 вбачається, що строк виконання грошових зобов'язань ПрАТ "Дніпротрансмаш" настав 29.11.2016р.
Втім, по договору позики від 20.11.2015 № 20/11ФП позика надана по 19.11.2018, а по договору позики від 31.01.2017 № 31/01 фінансова допомога надана по 31.12.2018. З огляду на зміст цих договорів, станом на 10.07.2018 (дату проведення взаємозаліку) строк виконання зобов'язань зі сторони ТОВ "Юмин" ще не настав, тому у сторін були відсутні правові підстави для проведення заліку.
За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку, що боржник - ПрАТ "Дніпротрансмаш" використав грошові кошти з відшкодування ПДВ, отримані від Держказначейства України, всупереч власним інтересам та інтересам його кредиторів, перед якими мав прострочену заборгованість.
З долучених до заяви ліквідатора витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань також вбачається та не спростовано відповідачем, що станом на час вчинення спірних правочинів, ПрАТ "Дніпротрансмаш" та ТОВ "Юмин", якому боржник перерахував фінансову допомогу, були заінтересованими особами, оскільки бенефіціарним власником (контролером) обох підприємств був ОСОБА_1 .
Таким чином, перерахування ПрАТ "Дніпротрансмаш" у період з 31.08.2016р. по 07.02.2018р. на користь ТОВ "Юмин" грошових коштів у сумі 12 047 630,00 грн. здійснено безпідставно та протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство (провадження відкрито 06.08.2018), а такі дії призвели до зменшення активів боржника та неспроможності виконати зобов'язання перед кредиторами, чим порушені права та майнові інтереси кредиторів, оскільки зменшення активів впливає на розмір погашення їх вимог.
Відтак, як вірно вказав суд першої інстанції, такі дії боржника, пов'язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов'язань перед іншими кредиторами, а саме здійснення безоплатного відчуження майна (грошових коштів), є сумнівними в частині їх добросовісності та набувають ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам), що є підставою для визнання його недійсним та повернення перерахованих грошових коштів у сумі 12 047 630,00 грн. до ліквідаційної маси банкрута згідно зі ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, а оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 28.10.2020р. відсутні.
Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6 306,00грн. слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юмин" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 року у справі № 904/3069/18 (904/903/20) - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2020 року у справі № 904/3069/18 (904/903/20) - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у сумі 6306,00грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Юмин".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 25.02.2021 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя В.О. Кузнецов