ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 лютого 2021 року Справа № 924/971/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Пацьола О.О.
за участю представників сторін:
позивача - керівник Лежанський В.В., адвокат Назаренко В.В.;
відповідач 1 - адвокат Нагнибіда В.І., адвокат Жирик Я.І.;
відповідач 2 - не з'явився;
третя особа - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Хмельницьке" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 грудня 2020 року (ухваленого суддею Заверухою С.В., повний текст складено 21 грудня 2020 року) у справі №924/971/20
за позовом Державного підприємства Радгосп "Лісовогринівецький"
до Державного підприємства "Хмельницьке",
Хмельницької районної державної адміністрації
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
про визнання недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №1563/11 від 07 листопада 2011 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування ДП "Хмельницьке" на земельні ділянки на території Лісовогринівецької сільської ради;
про визнання недійним, виданий державним підприємством "Хмельницьке", Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,6461 га, у межах згідно з планом на території Лісовогринівецької сільської ради, серія ЯЯ № 333981 від 05 грудня 2011 року;
про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 6825083600:03:007:1058, площею 7,6461 га, що розташована за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький район, Лісовогринівецької сільської ради та державної реєстрації права постійного користування земельної ділянки згідно Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 333981 від 05 грудня 2011 року
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21 грудня 2020 року у справі №924/971/20 задоволено позов Державного підприємства Радгосп "Лісовогринівецький" до Державного підприємства "Хмельницьке" та до Хмельницької районної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, про визнання недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №1563/11 від 07 листопада 2011 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування ДП "Хмельницьке" на земельні ділянки на території Лісовогринівецької сільської ради; про визнання недійним, виданий державним підприємством "Хмельницьке", Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,6461 га, у межах згідно з планом на території Лісогринівецької сільської ради, серія ЯЯ № 333981 від 05 грудня 2011 року; про скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6825083600:03:007:1058, площею 7,6461 га, що розташована за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький район, Лісовогринівецької сільської ради та державну реєстрацію права постійного користування земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №333981 від 05 грудня 2011року.
Визнано недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №1563/11 від 07 листопада 2011 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування ДП "Хмельницьке" на земельні ділянки на території Лісовогринівецької сільської ради.
Визнано недійним, виданий Державним підприємством "Хмельницьке", Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,6461 га, у межах згідно з планом на території Лісовогринівецької сільської ради, серія ЯЯ № 333981 від 05.12.2011р.
Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6825083600:03:007:1058, площею 7,6461 га, що розташована за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький район, Лісовогринівецької сільської ради та державну реєстрацію права постійного користування земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 333981 від 05 грудня 2011 року.
Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Хмельницьке" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4, ідентифікаційний код 31375045) на користь Державного підприємства Радгосп "Лісовогринівецький" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4, ідентифікаційний код 00481548) 3153,00 грн. (три тисячі сто п'ятдесят три гривні 00 коп.) судового збору.
Присуджено до стягнення з Хмельницької районної державної адміністрації (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 122/2, ідентифікаційний код 21318806) на користь державного підприємства Радгосп "Лісовогринівецький" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4, ідентифікаційний код 00481548) 3153,00 грн. (три тисячі сто п'ятдесят три гривні 00 коп.) судового збору.
Вказане рішення мотивоване тим, що оскільки за оскаржуваним індивідуальним актом державному підприємству "Хмельницьке" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою, площею 7,6461 га, та на підставі вказаного оскаржуваного акта відповідачу 1 виготовлено та видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою за умов чинності Державного акту на вічне користування землею колгоспами № 536253 від 28 вересня 1951 року, при цьому рішень про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою та/або про вилучення земельної ділянки жодним з уповноважених суб'єктів у встановленому законом порядку не приймалось, як і не підтверджено набуття іншою особою права власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані на спірній земельній ділянці, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №1563/11 від 07 листопада 2011 року та про визнання недійсним, виданий державним підприємством "Хмельницьке", Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,6461 га, у межах згідно з планом на території Лісогринівецької сільської ради, серія ЯЯ №333981 від 05 грудня 2011 року є обґрунтованим та підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач 1 - ДП "Хмельницьке" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк подачі апеляційної скарги, зупинити дію рішення господарського суду Хмельницької області від 21 грудня 2020 року у справі №924/971/20 до прийняття рішення Північно-західним апеляційним господарським судом, скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 21 грудня 2020 року у справі №924/971/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав належним і допустимим доказом копію державного акта на вічне користування землею колгоспу "Перемога" №536253 від 28 вересня 1951 року як доказ, що підтверджує право позивача на користування земельною ділянкою площею 7,6461 га, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Лісовогринівецька сільська рада, кадастровий номер 6825083600:03:007:1058. Позивач надав суду лише копію акту на вічне користування землею колгоспам, яка не була засвідчена належним чином у встановленому законом порядку, оскільки посвідчена не уповноваженою особою, яка не має права його посвідчувати, а оригінал акта позивач суду не представив.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції не встановив обставин справи, що підтверджують факт накладання меж земельних ділянок. У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази тому, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6825083600:03:007:1058 накладається на межі земель визначені копією державного акта на вічне користування землею колгоспами №536253 від 28 вересня 1951 року. В свою чергу, копія Технічного висновку, виконаного ПП "Терн Інвест" у 2020 році, не є таким доказом в розумінні статей 76-77 ГПК України, тому не може підтверджувати жодних обставин.
Крім того, суд першої інстанції не встановив усіх учасників справи, права яких порушуються за цим спором, зокрема, стосовно 2-ї і 3-ї позовних вимог. Суд першої інстанції мав залучити в якості співвідповідача по справі Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.
Апелянт також зазначає, що в оскаржуваному рішенні суду встановлено, що нерухоме майно за адресою вул. Центральна, 4, с.Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області зареєстроване за Міністерством аграрної політики та продовольства України і це ж нерухоме майно згідно витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності виданого Фондом державного майна України від 03 жовтня 2018 року №10-15-20282 нібито перебуває на балансі позивача. В той же час, представником відповідача 1 отримано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №239749564) про те, що на це саме нерухоме майно за адресою вул. Центральна, 4 с.Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області зареєстровано право власності ТОВ "Хмельницьке" на підставі нотаріально-посвідчених договорів купівлі-продажу.
Поряд з цим, скаржник вважає, що суд першої інстанції в порушення частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", скасував державну реєстрацію земельної ділянки, не припинивши право власності відповідача 2 і право постійного користування відповідача 1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:03:007:1058.
Апелянт звертає увагу, що справа №686/13875/18 не має жодного преюдиційного значення для встановлення обставин у справі, рішення у якій оспорюється, тому що неодмінною умовою преюдиції є один і той самий склад сторін, а ДП "Хмельницьке" та Хмельницька райдержадміністрація не були учасниками справи №686/13875/18.
Також, відповідач 1 вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для застосування строків позовної давності у цьому спорі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 січня 2021 року у справі №924/971/20 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Хмельницьке" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 грудня 2020 року у справі №924/971/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03 лютого 2021 року. Зупинено дію рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 грудня 2020 року у справі №924/971/20 до закінчення апеляційного перегляду.
Від позивача - Державного підприємства радгосп "Лісовогринівецький" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.
В судовому засіданні 03 лютого 2021 року представником апелянта - ДП "Хмельницьке" подано клопотання щодо залучення учасників справи, в якому заявник просить залучити Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в частині позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (в якості співвідповідача) та Міністерство аграрної політики та продовольства України в частині прав на нерухоме майно, яке розміщене на спірній земельній ділянці (в якості третьої особи на стороні позивача).
Також, під час судового засідання представником ДП "Хмельницьке" було подано клопотання про витребування оригіналу Державного акта на вічне користування землею колгоспу "Перемога" №536253 від 28 вересня 1951 року для огляду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 лютого 2021 року розгляд апеляційної скарги відкладено на "17" лютого 2021 року. Відмовлено в задоволенні клопотання ДП "Хмельницьке" вх. №506/21 від 03 лютого 2021 року щодо залучення учасників справи. Задоволено клопотання ДП "Хмельницьке" вх. №9481/21 від 03 лютого 2021 року про витребування оригіналу Державного акту на вічне користування землею колгоспу "Перемога" №536253 від 28 вересня 1951 року для огляду. Зобов'язано Міністерство аграрної політики та продовольства України (01001, м.Київ, вул. Хрещатик, 24) надати колегії суддів через канцелярію суду оригінал Державного акта на вічне користування землею колгоспу "Перемога" №536253 від 28 вересня 1951 року (для огляду та подальшого повернення). У разі відсутності Державного акта на відповідальному зберіганні у Міністерстві письмово повідомити про це суд. Зобов'язано позивача надати колегії суддів через канцелярію суду оригінал Державного акта на вічне користування землею колгоспу "Перемога" №536253 від 28 вересня 1951 року.
Ухвалою від 03 лютого 2021 року у справі №924/971/20 зобов'язано Державне підприємство "Хмельницьке" до 15.02.21 надати колегії суддів через канцелярію суду наступні документи: статут ДП "Хмельницьке"; розпорядчий документ, на підставі якого створено ДП "Хмельницьке" та додатки до нього; акти про передачу ДП "Хмельницьке" майна та земельних ділянок; інформаційну довідку з ЄДРПОУ, яка відображає інформацію про внесення змін до статуту ДП "Хмельницьке". Зобов'язано Хмельницьку районну державну адміністрацію надати колегії суддів через канцелярію суду до 15.02.21: письмове пояснення щодо правових підстав передачі ДП "Хмельницьке" земельної ділянки площею 7,6461 га на праві постійного користування; документи, на підставі яких приймалось розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №1563/11 від 07 листопада 2011 року, яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування ДП "Хмельницьке" на земельні ділянки на території Лісовогринівецької сільської ради.
04 лютого 2021 року від відповідача 2 - Хмельницької районної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає обгрунтованою та погоджується з поданою апеляційною скаргою ДП "Хмельницьке", просить задовольнити апеляційну скаргу ДП "Хмельницьке" на рішення господарського суду Хмельницької області від 21 грудня 2020 року по справі №924/971/20.
16 лютого 2021 року від ДП "Хмельницьке" надійшло клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали суду від 03 лютого 2021 року, а саме: статуту ДП "Хмельницьке", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 10 грудня 2007 року №878; протоколу загальних зборів директорів Українського державного консорціуму "УКРФІТОТЕРАПІЯ" №1 від 22 січня 2001 року; наказу Українського державного консорціуму "УКРФІТОТЕРАПІЯ" №9 від 20 лютого 2001 року; наказу міністерства аграрної політики України №514 від 18 липня 2007 року; наказу Міністерства аграрної політики України №868 від 06 грудня 2007 року; наказу Фонду державного майна України №1087 від 15 липня 2009 року; акту приймання передачі земельних ділянок від 23 лютого 2001 року; розширеного витягу з ЄДРПОУ від 15 лютого 2021 року за найменуванням юридичної особи ДП "Хмельницьке".
17 лютого 2021 року від Хмельницької районної державної адміністрації надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що технічна документація із землеустрою на підставі якої приймалось розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації від 07 листопада 2011 року №1563/11-р "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують ДП "Хмельницьке" право постійного користування земельною ділянкою на території Лісовогринівецької сільської ради" має зберігатись у Державному фонду документації із землеустрою.
До початку судового засідання, 17 лютого 2021 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме: висновку експерта №04/21 від 16 лютого 2021 року, акта від 20 травня 1975 року, рішення від 30 квітня 1957 року, виписки з протоколу від 03 липня 1951 року, акта від 23 травня 1957 року та рішення від 23 травня 1957 року.
Розглянувши клопотання ДП радгосп "Лісовогринівецький" про долучення документів до матеріалів справи, колегія суддів встановила про можливість їх долучення, окрім висновку експерта №04/21 від 16 лютого 2021 року, який є новим доказом та не існував на момент прийняття оскаржуваного рішення Господарським судом Хмельницької області. Відтак, вказаний висновок не приймається колегією суддів до уваги.
В судовому засіданні 17 лютого 2021 року представником відповідача 1 було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання ДП "Хмельницьке" можливості ознайомитись з поданими позивачем доказами та надання письмових пояснень щодо них.
Колегією суддів була надана можливість представникам ДП "Хмельницьке" ознайомитись з поданими 17 лютого 2021 року документами.
Однак, враховуючи той факт, що колегією суддів не прийняті до уваги подані ДП радгосп "Лісовогринівецький" документи, відсутня необхідність для надання можливості відповідачу 1 надавати письмові пояснення щодо них, а тому клопотання про відкладення розгляду справи відхилено апеляційним судом.
Безпосередньо в судових засіданнях представники відповідача 1 та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Представники відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до Державного акта на вічне користування землею колгоспами №536253 цей Державний акт видано сільськогосподарській артілі "Перемога" села Лісових Гринівців Ружичнянського району Кам'янець-Подільської області УРСР виконавчим комітетом Ружичнянської районної ради депутатів трудящих в тому, що за сільськогосподарською артіллю "Перемога" закріплюється в безплатне і безстрокове користування, тобто навічно, земля в кількості 2628,2 га згідно з планом і описом меж. Державний акт №536253 містить також опис меж сільськогосподарської артілі "Перемога" та план земель, переданих у вічне користування сільськогосподарській артілі "Перемога".
Згідно постанови бюро Хмельницького обкому КП України і виконкому обласної ради депутатів трудящих від 29 квітня 1957 року постановлено прийняти пропозиції Ружичнянського райвиконкому та райкому КП України про укрупнення існуючого радгоспу лікарських культур Міністерства охорони здоров'я СРСР за рахунок земель колгоспу "Перемога" с. Лісові Гринівці з загальною площею 2628 га орної землі та Староушицького райвиконкому РК КП України про організацію нового радгоспу лікарських культур на базі земель колгоспу "Шлях Леніна", ім. Орджонікідзе, ім. Сталіна, ім. Котовського з загальною площею орної землі 9973 га.
Кабінетом Міністрів України згідно постанови від 28 грудня 1991 року №380 постановлено підтримати пропозиції Держхімпрому України та Міністерства охорони здоров'я України про передачу спеціалізованих радгоспів по вирощуванню лікарських рослин Українському державно-акціонерному консорціуму "Укрфітотерапія".
Розпорядженням представника Президента України від 27 травня 1993 року №22 перереєстровано радгосп лікарських рослин на радгосп "Лісогринівецький".
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №158-р від 13 квітня 2007 року віднесено до сфери управління Мінагрополітики державні підприємства, що займаються виробництвом лікарської сировини, зокрема, радгосп "Лісовогринівецький".
Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області від 07 листопада 2011 року № 1563/11-р затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування державному підприємству "Хмельницьке" земельною ділянкою площею 7,6461 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Лісовогринівецької сільської ради. Державному підприємству "Хмельницьке" виготовити та видати державний акт на право постійного користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно наказу №2 від 01 лютого 2018 року Державного підприємства радгосп "Лісовогринівецький" вирішено провести повну інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження.
У відповідності до рішення №12 від 29 березня 2018 року Лісовогринівецькою сількою радою вирішено надати дозвіл на проведення інвентаризації та розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що належить на праві вічного користування Радгоспу "Лісовогринівецький" згідно Державного акта на вічне користування землею колгоспами від 28 вересня 1951 року №536253, орієнтовною площею 2628,2 га, що розташовані на території с. Лісові Гринівці та с. Скаржинці Хмельницького району Хмельницької області.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 06 грудня 2018 року у справі №686/13875/18 у позові фізичної особи до ДП Радгосп "Лісовогринівецький" про визнання недійсним державного акту №536253 від 28 вересня 1951 року відмовлено.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20 січня 2020 року у справі №686/17131/18 у позові фізичної особи до ДП Радгосп "Лісовогринівецький" про позбавлення права користування деревними насадженнями в межах державного акта відмовлено.
Відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія №ЯЯ 333981 від 05 грудня 2011 року Державне підприємство "Хмельницьке" на підставі розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 07 листопада 2011 року №1563/11 є постійним користувачем земельною ділянкою, площею 7,6461 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Лісовогринівецька сільська рада, за межами населеного пункту. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6809289692019 від 05 липня 2019 року земельна ділянка, кадастровий номер 6825083600:03:007:1058, розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Лісовогринівецька сільська рада, площею 7,6461 га, перебуває у власності державного підприємства "Хмельницьке" на підставі Державного акта від 05 грудня 2011 року №ЯЯ 333981.
Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру на запит від 01 червня 2020 року надано інформацію про те, що у відомостях про суб'єкта речового права на земельну ділянку, кадастровий номер 6825083600:03:007:1058, розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Лісовогринівецька сільська рада, площею 7,6461 га, зазначено юридичну особу - ДП "Хмельницьке".
Відповідно до інформаційної довідки №219833255 від 11 серпня 2020 року відомості стосовно земельної ділянки, кадастровий номер 6825083600:03:007:1058, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у реєстрі прав власності на нерухоме майно, єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек, відсутні.
Згідно витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна, наданого Фондом державного майна України, на балансі Радгоспу "Лісовогринівецький" (суб'єкт управління - Міністерство аграрної політики та продовольства України) перебуває окреме нерухоме державне майно (в кількості 48 об'єктів) за місцезнаходженням: Хмельницька обл., Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4 та с. Скаржинці, вул. Європейська, 1/2, а саме: контора радгоспу (698,3 кв.м); гараж на два автомобілі (108 кв.м); вбиральня (4,3 кв.м); погріб (10 кв.м); прохідна з диспетчерською (45,6 кв.м); лазня (231,6 кв.м); котельня (69,9 кв.м); будинок побуту (180 кв.м); склад мінеральних добрив (260,5 кв.м); артскважина з насосною станцією (23,3 кв.м); склад № 1 (214 кв.м); склад № 2 (222,9 кв.м); склад мінеральних добрив (442,2 кв.м); млин (23,2 кв.м); пункт штучного осіменіння (121,4 кв.м); водонапірна вежа (18,1 кв.м); зерносклад (703,2 кв.м); зерносклад № 2 (706,3 кв.м); зерносклад № 3 (722,1 кв.м); ЗАВ-20 (60 кв.м); вагова (48,1 кв.м); критий тік з асфальтованою площадкою (1782 кв.м); трансформаторна підстанція (12 кв.м); піднавіс для сільськогосподарських машин на 24 місця (1087,3 кв.м); механічна майстерня (685,9 кв.м); теплиця (818,2 кв.м); гараж на 20 автомобілів (894,9 кв.м); склад газових балонів (38 кв.м); пилорама (181,8 кв.м); мийка автомобілів з естакадою (25 кв.м); нафтобаза з огорожею (32 кв.м); котельня (348 кв.м); корівник на 200 голів (699,2 кв.м); корівник на 100 голів з молочним блоком (538,7 кв.м); корівник на 200 голів (620,8 кв.м); телятник (487,3 кв.м); свинарник (691,7 кв.м); телятник (718,8 кв.м); кормоцех (190,8 кв.м); будинок тваринника (79,8 кв.м); кормоцех (320,8 кв.м); сушка 9-го та 10-го каркасу (287 кв.м); будівля сільської ради (102 кв.м); контора бригади (70 кв.м); погріб (10 кв.м); піднавіс для сільськогосподарських машин (539,15 кв.м); склад мінеральних добрив (171,5 кв.м); теплиця (1131,84 кв.м).
Хмельницькою районною державною адміністрацією на запит щодо надання належним чином завіреної копії державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 05 грудня 2011 року серія ЯЯ №333981 листом від 06 липня 2020 року повідомлено заступника директора державного підприємства Радгосп "Лісовогринівецький", що до архівного відділу адміністрації на державне зберігання цей акт не передавався.
Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на замовлення Радгоспу "Лісовогринівецький" виготовлено технічний паспорт від 07 травня 2018 року на будівлю прохідної з диспетчерською, площею 45,6 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №158149538 від 01 березня 2019 року об'єкт нерухомого майна, прохідна з диспетчерською, загальною площею 45,6 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4, належить на праві державної власності Міністерству аграрної політики та продовольства України.
Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на замовлення Радгоспу "Лісовогринівецький" виготовлено технічний паспорт від 07 травня 2018 року на будівлю котельні, площею 69,9 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №158159276 від 01 березня 2019 року об'єкт нерухомого майна, котельня, загальною площею 69,9 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4, належить на праві державної власності Міністерству аграрної політики та продовольства України.
Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на замовлення Радгоспу "Лісовогринівецький" виготовлено технічний паспорт від 07 травня 2018 року на будівлю складу мінеральних добрив, площею 260,5 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №158615491 від 06 березня 2019 року об'єкт нерухомого майна, склад мінеральних добрив, загальною площею 260,5 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4, належить на праві державної власності Міністерству аграрної політики та продовольства України.
Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на замовлення Радгоспу "Лісовогринівецький" виготовлено технічний паспорт від 07 травня 2018 року на будівлю артскважини і насосної станції та водонапірної вежі, площею 41,4 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4.
Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №158611533 від 06 березня 2019 року, об'єкт нерухомого майна, артскважина з насосною станцією, площею 23,3 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4, належить на праві державної власності Міністерству аграрної політики та продовольства України.
Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на замовлення Радгоспу "Лісовогринівецький" виготовлено технічний паспорт від 07 травня 2018 року на будівлю складу №1, площею 214 кв.м, що знаходиться за адресою: с.Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №158566760 від 05 березня 2019 року об'єкт нерухомого майна, склад №1, загальною площею 214 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4, належить на праві державної власності Міністерству аграрної політики та продовольства України.
Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на замовлення Радгоспу "Лісовогринівецький" виготовлено технічний паспорт від 07 травня 2018 року на будівлю складу №2, площею 222,9 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №158569240 від 05 березня 2019 року об'єкт нерухомого майна, склад № 2, загальною площею 222,9 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4, належить на праві державної власності Міністерству аграрної політики та продовольства України.
Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на замовлення Радгоспу "Лісовогринівецький" виготовлено технічний паспорт від 07 травня 2018 року на будівлю складу мінеральних добрив, площею 442,7 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4.
Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №158605224 від 06 березня 2019 року, об'єкт нерухомого майна, склад мінеральних добрив, площею 442,7 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4, належить на праві державної власності Міністерству аграрної політики та продовольства України.
Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на замовлення Радгоспу "Лісовогринівецький" виготовлено технічний паспорт від 07 травня 2018 року на будівлю млина, площею 23,2 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №158595648 від 06 березня 2019 року об'єкт нерухомого майна, млин, загальною площею 23,2 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4, належить на праві державної власності Міністерству аграрної політики та продовольства України.
Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на замовлення Радгоспу "Лісовогринівецький" виготовлено технічний паспорт від 07 травня 2018 року на будівлю пункту штучного осіменіння, площею 121,4 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №158595239 від 06 березня 2019 року об'єкт нерухомого майна, пункт штучного осіменіння, загальною площею 121,4 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4, належить на праві державної власності Міністерству аграрної політики та продовольства України.
Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на замовлення Радгоспу "Лісовогринівецький" виготовлено технічний паспорт від 07 травня 2018 року на будівлю вагової, площею 48,1 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4.
Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №158294649 від 04 березня 2019 року, об'єкт нерухомого майна, вагова, загальною площею 48,1 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4, належить на праві державної власності Міністерству аграрної політики та продовольства України.
Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на замовлення Радгоспу "Лісовогринівецький" виготовлено технічний паспорт від 07 травня 2018 року на будівлю зерноскладу № 1, площею 703,2 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №158603225 від 06 березня 2019 року об'єкт нерухомого майна, зерносклад, площею 703,2 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4, належить на праві державної власності Міністерству аграрної політики та продовольства України.
Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на замовлення Радгоспу "Лісовогринівецький" виготовлено технічний паспорт від 07 травня 2018 року на будівлю зерноскладу № 2, площею 706,3 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №158267867 від 04 березня 2019 року об'єкт нерухомого майна, зерносклад № 2, площею 706,3 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4, належить на праві державної власності Міністерству аграрної політики та продовольства України.
Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на замовлення Радгоспу "Лісовогринівецький" виготовлено технічний паспорт від 07 травня 2018 року на будівлю зерноскладу №3, площею 722,1 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4.
Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №158281217 від 04 березня 2019 року, об'єкт нерухомого майна, зерносклад №3, загальною площею 722,1 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4, належить на праві державної власності Міністерству аграрної політики та продовольства України.
Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на замовлення Радгоспу "Лісовогринівецький" виготовлено технічний паспорт від 07 травня 2018 року на будівлю критого току з асфальтованою площадкою, площею 1782 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №158306642 від 04 березня 2019 року об'єкт нерухомого майна, критий тік з асфальтованою площадкою, площею 1782 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4, належить на праві державної власності Міністерству аграрної політики та продовольства України.
Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на замовлення Радгоспу "Лісовогринівецький" виготовлено технічний паспорт від 07 травня 2018 року на будівлю піднавісу для сільськогосподарських машин на 24 місця, площею 1087,3 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №158316566 від 04 березня 2019 року об'єкт нерухомого майна, піднавіс для сільськогосподарських машин на 24 місця, площею 1087,3 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4, належить на праві державної власності Міністерству аграрної політики та продовольства України.
Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на замовлення Радгоспу "Лісовогринівецький" виготовлено технічний паспорт від 07 травня 2018 року на будівлю механічної майстерні, загально площею 685,9 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4.
Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №158322549 від 04 березня 2019 року, об'єкт нерухомого майна, механічна майстерня, загальною площею 685,9 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4, належить на праві державної власності Міністерству аграрної політики та продовольства України.
Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на замовлення Радгоспу "Лісовогринівецький" виготовлено технічний паспорт від 07 травня 2018 року на будівлю теплиці, загально площею 818,2 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №158488008 від 05 березня 2019 року об'єкт нерухомого майна, теплиця, загальною площею 818,2 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4, належить на праві державної власності Міністерству аграрної політики та продовольства України.
Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на замовлення Радгоспу "Лісовогринівецький" виготовлено технічний паспорт від 07 травня 2018 року на будівлю гаража на 20 автомобілів, мийки автомобілів та сільськогосподарської техніки з естакадою, загально площею 1029,3 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №158512764 від 05 березня 2019 року об'єкт нерухомого майна, гараж на 20 автомобілів, загальною площею 894,9 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4, належить на праві державної власності Міністерству аграрної політики та продовольства України.
Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на замовлення Радгоспу "Лісовогринівецький" виготовлено технічний паспорт від 07 травня 2018 року на будівлю складу газових балонів, загально площею 38 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4.
Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №158522238 від 05 березня 2019 року, об'єкт нерухомого майна, склад газових балонів, загальною площею 38 кв.м, що знаходиться за адресою: с. Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, вул. Центральна, 4, належить на праві державної власності Міністерству аграрної політики та продовольства України.
Відповідно до технічного висновку, складеного приватним підприємством "Терн Інвест", земельна ділянка з кадастровим номером 6825083600:03:007:1058, площею 7,6461 га, згідно зведеного інвентаризаційного плану (додаток 3) входить повністю в межі державного акта на право вічного користування землею колгоспами від 28 вересня 1951 року №536253, площа накладання 7,6461 га, процент накладання 100%.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 124 Конституції України закріплює, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Термін “судом, встановленим законом” у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до положень статті 21 ЦК України.
У справі, яка розглядається, Державне підприємство Радгосп "Лісовогринівецький" оскаржує рішення Хмельницької районної державної адміністрації, яке, на його думку, порушує його право як землекористувача, набуте на підставі державного акта, оскільки в Державному земельному кадастрі, в середині географічних координат згідно Державного акту на вічне користування землею колгоспами №536253 від 28 вересня 1951 року, наявні відомості про державну реєстрацію за державним підприємством "Хмельницьке" згідно Державного акту від 05 грудня 2011 року №ЯЯ 333981, виданого на підставі розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 07 листопада 2011 року №1563/11, права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6825083600:03:007:1058, площею 7,6461 га, цільове призначення 01.01. для ведення товарного сільського виробництва, державна власність.
Отже, цей спір зумовлений порушенням прав юридичної особи на нерухоме майно - земельну ділянку правовим актом індивідуальної дії відповідача 2, і позов спрямований на відновлення права особи на це майно у спосіб, визначений позивачем, а тому спір у даній справі підвідомчий господарським судам.
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Конституційний Суд України у рішенні №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року (справа про постійне користування земельними ділянками) вказав, що інститут постійного користування земельною ділянкою - право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Використання терміну "набувають", що означає "ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь", після набрання чинності статтею 92 Земельного кодексу України 2001 року, свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року.
Разом з цим, Конституційний Суд України вказав, що положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України та пункт 6 постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою, є неконституційними і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, Конституційним Судом визнано, що право власності на землю не може бути втрачене внаслідок невчинення власником певних формальних дій щодо переоформлення цього права за новим законодавством.
Аналогічні висновки викладені у постанові від 10 жовтня 2018 року по справі №907/916/17, де зазначено, що чинне законодавство не містить чіткого регулювання питання щодо порядку переоформлення права користування земельними ділянками, тобто приведення його у відповідність до чинної редакції Земельного кодексу України. Відтак, у господарюючих суб'єктів, які користуються земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, чітко не встановлений законом обов'язок та строк вчинення дій, що пов'язані із переоформленням такого права на право власності або право оренди, до законодавчо визначеної та встановленої нормативно-правовими актами відповідної процедури.
Враховуючи, що чинне законодавство не передбачає надання громадянам земельних ділянок на праві постійного користування, а пункт 6 "Перехідних положень" Земельного кодексу України визнано неконституційним, слід стверджувати, що вказане право, яке виникло до 01 січня 2002 року, існує і може бути реалізовано в повному обсязі. При цьому, правовий режим земельної ділянки, зміст та обсяг прав на неї мають визначатися законодавством, яке діяло на момент його виникнення.
Відповідно до пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державний земельний кадастр", земельні ділянки, право власності на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
На відносини права постійного користування земельною ділянкою поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право постійного користування землею (як різновид "мирного володіння майном" в розумінні Конвенції, та як речове право, захищено статтею 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.
У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) було відзначено, що суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг: право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством; права та обов'язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені); постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати.
Згідно з приписами статті 92, статті 125 Земельного кодексу України 2001 року, право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством України.
Норма статті 125 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує вже діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року. Оскільки, відповідно до абзацу 2 пункту 5 Постанови Верховної Ради УРСР "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української PCP" - громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
Відповідно до частини 3 статті 15 Земельного кодексу УРСР - земля, яку займають колгоспи, закріплюється за ними в безстрокове користування.
В пунктах "а", "ж" статті 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного акта), районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
Зі змісту частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного акта) вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Разом з тим, згідно з частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного акта) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.
Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.
Відповідно до частини другої статті 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок здійснюється за згодою землекористувачів у випадках, передбачених законом, на компенсаційних засадах з визначенням повноважень органів, які здійснюють таке вилучення, та обмежень, встановлених статтею 151 Земельного кодексу України.
Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного акта), а саме: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Зі змісту частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного акта) вбачається, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Таким чином, передача (вилучення) земельних ділянок державної власності за рахунок земель, що знаходяться у постійному користуванні, відбувається виключно шляхом прийняття відповідного рішення власника землі за погодженням з користувачем.
Згідно з частинами 1, 2, 10 статті 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного акта) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 листопада 2019 року по справі № 906/392/18.
З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що ані артіль "Перемога", ані Радгосп "Лісовогринівецький" не звертались із заявою до власника земельної ділянки про припинення права користування земельною ділянкою, площею 2628,2 га, згідно Державного акта на вічне користування землею колгоспами №536253 від 28 вересня 1951 року. При цьому, як свідчать матеріали справи, жодними уповноваженими органами рішення про припинення права користування земельними ділянками згідно Державного акта на вічне користування землею колгоспами № 536253 від 28 вересня 1951 року, площею 2628,2 га, щодо артілі "Перемога" та Радгоспу "Лісовогринівецький" не приймалося.
Позивачем також не надавалась будь-кому згода на вилучення всієї або частини земельної ділянки, площею 2628,2 га, що охоплюється Державним актом №536253 від 28 вересня 1951 року.
Крім того, припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 21 лютого 2011 року у справі № 21-3а11.
Згідно Державного акта на вічне користування землею колгоспами №536253 цей Державний акт видано сільськогосподарській артілі "Перемога" села Лісових Гринівців Ружичнянського району Кам'янець-Подільської області УРСР виконавчим комітетом Ружичнянської районної ради депутатів трудящих в тому, що за сільськогосподарською артіллю "Перемога" закріплюється в безплатне і безстрокове користування, тобто навічно, земля в кількості 2628,2 га згідно з планом і описом меж.
Згідно постанови бюро Хмельницького обкому КП України і виконкому обласної ради депутатів трудящих від 29 квітня 1957 року постановлено прийняти пропозиції Ружичнянського райвиконкому та райкому КП України про укрупнення існуючого радгоспу лікарських культур Міністерства охорони здоров'я СРСР за рахунок земель колгоспу "Перемога" с. Лісові Гринівці з загальною площею 2628 га орної землі та Староушицького райвиконкому РК КП України про організацію нового радгоспу лікарських культур на базі земель колгоспу "Шлях Леніна", ім. Орджонікідзе, ім. Сталіна, ім. Котовського з загальною площею орної землі 9973 га.
Кабінетом Міністрів України згідно постанови від 28 грудня 1991 року №380 постановлено підтримати пропозиції Держхімпрому України та Міністерства охорони здоров'я України про передачу спеціалізованих радгоспів по вирощуванню лікарських рослин Українському державно-акціонерному консорціуму "Укрфітотерапія".
Розпорядженням представника Президента України від 27 травня 1993 року №22 перереєстровано радгосп лікарських рослин на радгосп "Лісогринівецький".
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №158-р від 13 квітня 2007 року віднесено до сфери управління Мінагрополітики державні підприємства, що займаються виробництвом лікарської сировини, зокрема, радгосп "Лісовогринівецький".
Разом з тим, колегією суддів враховується рішення Хмельницького міськрайонного суду по справі №686/13875/18 від 06 грудня 2018 року (за позовом ОСОБА_1 до ДП Радгосп "Лісовогринівецький" про визнання недійсним державного акту від 28 вересня 1951 року на вічне користування землею колгоспами №536253), у якому судом зазначено, що, оскільки радгосп "Лісовогринівецький" є правонаступником колгоспу "Перемога" та радгоспу лікарських рослин, до нього перейшло право користування земельною ділянкою, якою користувались підприємства-попередники, в межах відповідно до державного акта на вічне користування землею колгоспами №536253.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).
Відповідно до аналогічних положень частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює стаття 75 вказаного Кодексу.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставини, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Подібну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18.
Таким чином, в контексті спірних правовідносин, Державним підприємством радгоспом "Лісовогринівецьким" доведено, що позивач є правонаступником колгоспу "Перемога" та радгоспу лікарських рослин та до нього перейшло право користування земельною ділянкою, якою користувались підприємства-попередники, в межах відповідно до державного акта на вічне користування землею колгоспами №536253. Отже заперечуючи проти позову відповідачу необхідно було подати суду документи, які спростовують дані докази.
При цьому господарські суди, розглядаючи спір, повинні оцінювати доводи сторін та подані на їх підтвердження докази з урахуванням вимог Глави 5 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі щодо їх достовірності та вірогідності.
Колегія суддів звертає увагу, що стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №910/16586/18.
Таким чином, відповідачем 1 не спростовано те, що Державне підприємство радгосп "Лісовогринівецький" є правонаступником колгоспу "Перемога" та до нього перейшло право користування земельною ділянкою згідно державного акта від 28 вересня 1951 року на вічне користування землею колгоспами №536253.
Колегією суддів не приймаються до уваги посилання ДП "Хмельницьке" на наказ Українського державного консорціуму "УКРФІТОТЕРАПІЯ" №9 від 20 лютого 2001 року, яким створено на базі радгоспу "Лісовогринівецький" держгосп "Хмельницький" та на акт приймання-передачі земельних ділянок від 23 лютого 2001 року, яким апелянт обгрунтовує перебування спірної земельної ділянки у користуванні ДП "Хмельницьке", оскільки надані документи не свідчать про повне правонаступництво. Станом на момент розгляду справи в ЄДРПУО міститься інформація про існування двох юридичних осіб, як ДП радгосп "Лісогринівецький" так і ДП "Хмельницьке". Матеріали справи не містять рішення визначеного чинним законодавством (на момент ймовірної передачі земельних ділянок) органу уповноваженого розпоряджатись землями державної власності про передачу земельних ділянок від позивача відповідачу 1. Долучений до матеріалів справи акт приймання-передачі земельних ділянок від 23 лютого 2001 року не може бути таким доказом. Крім того, з вказаного документа неможливо ідентифікувати, які саме земельні ділянки передавалися.
У відповідності до статуту ДП "Хмельницьке" є правонаступником майнових прав та обов'язків держгоспу "Хмельницьке". При цьому статутом відповідача 1 не визначено правонаступництво ДП "Хмельницьке" радгоспу "Лісогринівецький", що спростовує твердження позивача про набуття права постійного користування на підставі державного акта про вічне користування земелю від 1951р.
Крім того, як встановлено матеріалами справи, зокрема, витягом з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна, наданого Фондом державного майна України, та технічними паспортами на будівлі від 07 травня 2018 року, на балансі Радгоспу "Лісовогринівецький" перебуває окреме нерухоме державне майно (в кількості 48 об'єктів) за місцезнаходженням: Хмельницька обл., Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4 та с. Скаржинці, вул. Європейська, 1/2, а саме: контора радгоспу (698,3 кв.м); гараж на два автомобілі (108 кв.м); вбиральня (4,3 кв.м); погріб (10 кв.м); прохідна з диспетчерською (45,6 кв.м); лазня (231,6 кв.м); котельня (69,9 кв.м); будинок побуту (180 кв.м); склад мінеральних добрив (260,5 кв.м); артскважина з насосною станцією (23,3 кв.м); склад № 1 (214 кв.м); склад № 2 (222,9 кв.м); склад мінеральних добрив (442,2 кв.м); млин (23,2 кв.м); пункт штучного осіменіння (121,4 кв.м); водонапірна вежа (18,1 кв.м); зерносклад (703,2 кв.м); зерносклад № 2 (706,3 кв.м); зерносклад № 3 (722,1 кв.м); ЗАВ-20 (60 кв.м); вагова (48,1 кв.м); критий тік з асфальтованою площадкою (1782 кв.м); трансформаторна підстанція (12 кв.м); піднавіс для сільськогосподарських машин на 24 місця (1087,3 кв.м); механічна майстерня (685,9 кв.м); теплиця (818,2 кв.м); гараж на 20 автомобілів (894,9 кв.м); склад газових балонів (38 кв.м); пилорама (181,8 кв.м); мийка автомобілів з естакадою (25 кв.м); нафтобаза з огорожею (32 кв.м); котельня (348 кв.м); корівник на 200 голів (699,2 кв.м); корівник на 100 голів з молочним блоком (538,7 кв.м); корівник на 200 голів (620,8 кв.м); телятник (487,3 кв.м); свинарник (691,7 кв.м); телятник (718,8 кв.м); кормоцех (190,8 кв.м); будинок тваринника (79,8 кв.м); кормоцех (320,8 кв.м); сушка 9-го та 10-го каркасу (287 кв.м); будівля сільської ради (102 кв.м); контора бригади (70 кв.м); погріб (10 кв.м); під навіс для сільськогосподарських машин (539,15 кв.м); склад мінеральних добрив (171,5 кв.м); теплиця (1131,84 кв.м).
Згідно статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного акта) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
При цьому, при застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою статті 125 Земельного кодексу України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі №6-2225цс16.
За змістом статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що перехід права користування на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об'єкт нерухомості, що відповідає принципу "superficies solo cedit" - збудоване на землі слідує за нею (постанови Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №204/9373/14-ц; від 20 листопада 2019 року у справі №307/3902/14-ц; від 27 листопада 2019 року у справі №461/2328/16-ц).
Місцевим судом правомірно враховано те, що вищезазначене нерухоме майно, незалежно від того, що його власником згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є держава в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (суб'єкт, який здійснює управління майном), перебуває на балансі у державного підприємства Радгосп "Лісовогринівецький", що підтверджується листом Фонду Державного майна України від 03 жовтня 2018 року та додатком до нього /т.1, а.с. 55-57/.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного акта) правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
За приписами статті 152 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного акта) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного акта) у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Колегією суддів також враховано той факт, що оскаржуваний у даній справі акт щодо надання в постійне користування земельної ділянки ДП "Хмельницьке" видано 07.11.2011р., в той час, коли у відповідності до відомостей з ЄДР, 26.02.2011р. щодо ДП "Хмельницьке" прийнято рішення засновників про припинення юридичної особи.
Таким чином, беручи до уваги викладене вище, враховуючи, що оскільки за оскаржуваним індивідуальним актом державному підприємству "Хмельницьке" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою, площею 7,6461 га, та на підставі вказаного оскаржуваного акта відповідачу 1 виготовлено та видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою за умов чинності Державного акту на вічне користування землею колгоспами № 536253 від 28.09.1951р., при цьому рішень про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою та/або про вилучення земельної ділянки жодним з уповноважених суб'єктів у встановленому законом порядку не приймалось, як і не підтверджено набуття іншою особою права власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані на спірній земельній ділянці та перебувають у державній власності на балансі позивача, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №1563/11 від 07 листопада 2011 року та про визнання недійсним, виданого державному підприємству "Хмельницьке", Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,6461 га, у межах згідно з планом на території Лісогринівецької сільської ради, серія ЯЯ №333981 від 05 грудня 2011 року є обґрунтованим та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6825083600:03:007:1058, площею 7,6461 га, що розташована за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький район, Лісовогринівецької сільської ради та державну реєстрацію права постійного користування земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 333981 від 05 грудня 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного акта) встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно частин 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За приписами частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають: право власності; речові права, похідні від права власності, у тому числі право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Суб'єкти державної реєстрації прав проводять державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляють у їх реєстрації, забезпечують ведення Державного реєстру прав (статті 9, 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Згідно статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Так, реєстрація речових прав на землю проводиться відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які є спеціальними нормами для застосування у спірних правовідносинах.
Відповідно до статті 26 вказаного Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про держаний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Стаття 24 Закону України "Про держаний земельний кадастр" встановлює, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
Відповідно до статті 6 "Про Державний земельний кадастр" ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюється державним кадастровим реєстратором.
У відповідності до статті 16 Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.
Частина 10 статті 24 вищезазначеного Закону, визначає що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.
Згідно пункту 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року за №1051, до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів належать: здійснення реєстрації заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; заяв про надання відомостей з Державного земельного кадастру; повідомлень про виявлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру; заяв про виправлення технічних помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру; заяв про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру; заяв в електронній формі про отримання відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення їх зберігання; присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам; тощо.
Пунктом 29 вищенаведеного порядку земельна ділянка є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.
Згідно пункту 56 Порядку державний кадастровий реєстратор несе відповідальність за: ведення Поземельної книги відповідно до вимог, зазначених у цьому Порядку; відповідність відомостей, зазначених у Поземельній книзі, відомостям, зазначеним у документах, що є підставою для їх внесення; тотожність відомостей, зазначених у паперовій та електронній (цифровій) формі Поземельної книги. До Державного земельного кадастру державними кадастровими реєстраторами вносяться відомості (зміни до них), зазначені у пунктах 21 - 25 цього Порядку, про об'єкти Державного земельного кадастру.
Внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку, (пункти 66 та 67 Порядку).
Відповідно до пунктів 49-52 вищенаведеного порядку Поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об'єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107-137 цього Порядку. Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Поземельна книга в електронній (цифровій) формі засвідчується електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора. Не завірені електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора записи у Поземельній книзі в електронній (цифровій) формі вважаються недійсними. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки. Внесення відомостей до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру. До Поземельної книги в електронній (цифровій) формі додаються електронні копії документів, що є підставою для внесення відомостей до неї.
Пунктом 60-62 вказаного Порядку визначено, що запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою. Державний кадастровий реєстратор письмово повідомляє протягом трьох робочих днів особу, на яку зареєстрована земельна ділянка, про скасування (поновлення) запису за формою згідно з додатком 10.
Законом України від 05 грудня 2019 року № 340-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набув чинності 16 січня 2020 року, було внесені відповідні зміни до земельного законодавства з питання скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Так, статтею 79-1 Земельного кодексу України унормовано, що земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об'єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Аналогічні зміни внесені до частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр".
Крім того, частина десята статті 24 Закону передбачає, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених в абзацах третьому і четвертому частини десятої, державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб'єктів таких прав (пункт 11 статті 24 Закону).
При цьому, відповідно до частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 05 грудня 2019 року № 340-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.
Як вбачається із матеріалів справи, в Державному земельному кадастрі наявні відомості про державну реєстрацію за державним підприємством "Хмельницьке" згідно Державного акта від 05 грудня 2011 року №ЯЯ 333981, виданого на підставі розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 07 листопада 2011 року №1563/11, права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6825083600:03:007:1058, площею 7,6461 га цільове призначення 01.01. для ведення товарного сільського виробництва, державна власність.
Оскільки судами встановлено перебування на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомості, якими користується позивач, тому суд першої інстанції правомірно задоволив вимогу про скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6825083600:03:007:1058, площею 7,6461 га, що розташована за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький район, Лісовогринівецької сільської ради та державну реєстрацію права постійного користування земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №333981 від 05 грудня 2011 року.
Колегією суддів не бере до уваги твердження відповідача 1 про те, що протягом часу з 19 липня 1991 року (дати взяття на облік позивача в ГУ ДПС у Хмельницькій області) до 07 листопада 2011 року, позивач не звертався за оформленням права власності, або права постійного користування спірною земельною ділянкою, в установленому Законом порядку, а відтак такого права не набув. Так, згідно Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2005 року у справі №1-17/2005 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, Конституційний Суд України дійшов висновків про те, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою, а в пункті 5.6. цього Рішення Конституційний Суд України встановив, що є підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.
Доводи апелянта стосовно того, що в матеріалах справи відсутні докази накладення земельної ділянки, кадастровий номер 6825083600:03:007:1058, на межі земель визначені копією Державного акта № 536253, спростовуються наявним в матеріалах справи технічним висновком, виконаним приватним підприємством "Терн Інвест", яким встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825083600:03:007:1058, площею 7,6461 га, згідно зведеного інвентаризаційного плану (додаток 3) входить повністю в межі Державного акта на право вічного користування землею колгоспами від 28 вересня 1951 року №536253, площа накладання 7,6461 га, процент накладання 100%.
Стосовно неналежності та недопустимості копії Державного акта №536253 від 28 вересня 1951 року, як доказу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
За приписами статті 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Однак, як слідує з наявних матеріалів справи, позивачем надано належним чином засвідчену копію Державного акта на право вічного користування землею колгоспами від 28 вересня 1951 року №536253.
Відповідач 1 стверджує у своїй апеляційній скарзі, що він не вважає рішення Хмельницького міськрайонного суду по справі №686/13875/18 від 06 грудня 2018 року та по справі №686/17131/19 від 20 січня 2020 року, такими що містять преюдиційні обставини з-приводу правонаступництва позивачем права користування земельними ділянками на підставі Державного акта від 28 вересня 1951 року.
Відповідно до частин 4, 5 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
В той же час, колегія суддів вважає, що рішення Хмельницького міськрайонного суду по справі №686/13875/18 від 06 грудня 2018 року (за позовом ОСОБА_1 до позивача про визнання Державно акта недійсним) та по справі №686/17131/19 від 20 січня 2020 року (за позовом ОСОБА_2 до позивача про позбавлення права користування державними насадженнями в межах Державного акта №536253 та визнання недійсним Державного акта) міститься висновок суду щодо того що: "радгосп "Лісовогринівецький" є правонаступником колгоспу "Перемога" та радгоспу лікарських рослин, до нього перейшло право користування земельною ділянкою, якою користувались підприємства-попередники, в межах відповідно до державного акту на вічне користування землею колгоспами № 536253".
Дослідивши зміст даних судових актів зважаючи на неподання Відповідачем 1 доказів на спростування таких висновків, колегія суддів констатує, що силу дії частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, рішення Хмельницького міськрайонного суду по справі №686/13875/18 від 06 грудня 2018 року (за позовом ОСОБА_1 до Позивача про визнання Державно акта недійсним) та рішення по справі №686/17131/19 від 20 січня 2020 року містять преюдиційні обставини. Адже, по-перше, в даних справах в міськрайонних судах брала участь та сама особа (а саме позивач) яка бере участь у даній справі в статусі позивача; по-друге як в одній так і у іншій справі предметом дослідження був Державний акт від 28 вересня 1951 року; по-третє, відповідач 1 (зважаючи що він не був стороною по даних справах) в силу дії частини 5 статті 75 ГПК України мав право спростувати обставини, встановлені в даних судових актах у загальному порядку з поданням відповідних доказів, водночас, матеріали справи не містять, а відповідачем 1 не було подано а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції будь-яких доказів щодо спростування висновків, викладених у судових актах (справа № 686/17131/19; справа №686/13875/18).
Відповідно відсутні підстави щодо відхилення висновків висвітлених у судових актах міськрайонного суду по справі №686/17131/19 та справі №686/13875/18 та відсутні підстави ставити під сумнів такі судові акти, а прийняте судове рішення не може суперечити, обставини, встановленим у таких судових актах, а саме щодо того, що: Радгосп "Лісовогринівецький" є правонаступником колгоспу "Перемога" та радгоспу лікарських рослин, до нього перейшло право користування земельною ділянкою, якою користувались підприємства-попередники, в межах відповідно до державного акту на вічне користування землею колгоспами № 536253; Таким чином, майнові права, в т.ч. право постійного користування земельною ділянкою, розташованою на території Лісовогринівецької сільської ради, перейшло до радгоспу "Лісовогринівецький" в порядку правонаступництва у складі іншого майна разом, в тому числі, з об'єктами нерухомого майна, розташованими на частинах земельних ділянок і держава визнає цей факт на підставі ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
Крім того, зважаючи на те, що предметом позовних вимог, а відтак і об'єктом дослідження по даним судовим справах в міськрайоному суді був Державний акт від 28 вересня 1951 року (копію якого та дійсність не визнає відповідач 1) та враховуючи те, що в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним Державного акта відмовлено, колегія суддів враховує висновки міськрайонних судів щодо дослідження та встановлені дійсності та чинності такого Державного акта, а відтак і його використання зі сторони правонаступника радгоспу "Перемога" - позивачем.
Також колегія суддів приймає до уваги, що відповідач 1 був позивачем у справі №15/1135 за позовом Державного підприємства "Хмельницьке" до Хмельницької районної державної адміністрації, треті особи- Управління Держкомзему у Хмельницькому районі; Державне підприємство "Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"; Відділ архітектури та містобудування та житлово-комунального господарства; Лісовогринівецька сільська рада про визнання права постійного користування. В межах справи №15/1135 досліджувався Державний акт №536253, на який посилалось ДП "Хмельницьке", що додатково підтверджує його дійсність.
Не заслуговують на увагу, посилання відповідача 1 в своїй апеляційній скарзі на те, що відсутність такого державного акта підтверджується листом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 11 грудня 2020 року, оскільки по -перше, в даному листі зазначено не про відсутність такого акта, а проте, що відомостей про передачу Мінекономіки Державного акта №536253 не виявлено, у зв'язку з чим Мінекономіки не може надати завірену копію такого акта; по-друге, Державний акт долучений до матеріалів справи містить відтиск гербової печатки Міністерства аграрної політики та продовольства України (яке було реорганізовано) та відтиск печатки «згідно з оригіналом», зважаючи що відповідно до Розпорядження КМ України № 158-р від 13 квітня 2007 року Позивача віднесено до сфери управління Мінагрополітики.
Крім того, щодо сумнівності Державного акта на право вічного користування землею колгоспами від 28 вересня 1951 року №536253 колегія суддів звертає увагу на той факт, що ДП "Хмельницьке" ставлячи під сумнів наявність вказаного акту у своїх поясненнях зазначає, що земля згідно даного акту була передана Радгоспом "Лісовогринівецьким" в особі в/о директора Якубовського В.М. Держгоспу "Хмельницький" в особі директора Ліхневського А.В., що свідчить про порушення принципу суперечливої поведінки "venire contra factum proprium".
Стосовно посилань ДП "Хмельницьке" на заяву про застосування позовної давності, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.
Згадану заяву може бути зроблено і в процесі нового розгляду справи, який здійснюється після скасування судового рішення (судових рішень) за результатами його касаційного перегляду.
Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання; господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.
Судом апеляційної інстанції з'ясовувалось у представника відповідача 1 щодо подання письмової заяви про застосування строку позовної давності у суді першої інстанції.
Представником ДП "Хмельницьке" зазначено, що подаючи відзив на позовну заяву перед прохальною частиною відзиву міститься посилання на статтю 257 Цивільного кодексу України /т.1, а.с.200/.
Колегією суддів досліджено протоколи судового засідання від 02 грудня 2020 року та від 21 грудня 2020 року. В судовому засіданні 02 грудня 2020 року були присутні представники відповідача 1 Нагнибіда В.І. та Жирик Я.І. В судовому засіданні ними заявлялось клопотання про продовження строку для подачі відзиву та долучення відзиву. Такий строк було продовжено та долучено відзив. З протоколу вбачається, що розглядалось клопотання про залучення третьої особи, яке було задоволено. За результатами судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено дату розгляду справи по суті на 21 грудня 2020 року. В свою чергу в судовому засіданні 21 грудня 2020 року представником відповідача 1 заявлялось клопотання про відкладення, яке було відхилено та за результатами судового засідання було прийнято рішення у справі.
З досліджених протоколів судових засідань від 02 грудня 2020 року та 21 грудня 2020 року не вбачається, що в них відображена інформація щодо подання представником відповідача 1 заяви про застосування строку позовної давності. Таким чином, саме лише зазначення у відзиві на позовну заяву "стаття 257 ЦК України" не може розцінюватися як заява про застосування строку позовної давності.
Незважаючи на це, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, виникнення права на позов пов'язане не з моментом порушення цивільного права суб'єкта, що його реалізує, а з моментом, коли він довідався або міг довідатись про таке порушення, зважаючи при цьому на суб'єктивні та об'єктивні чинники, такі як усвідомлення порушення його права, наявність достатнього обсягу інформації, яка б давала можливість усвідомити те, що право порушено, наявність права на захист інтересів (обсяг повноважень, у тому числі процесуальних, для захисту права).
Судом встановлено, що відповідно до наказу державного підприємства Радгосп "Лісовогринівецький" про проведення інвентаризації №2 від 01 лютого 2018 року, вирішено провести інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження.
Рішенням №12 Лісовогринівецької сільської ради від 29 березня 2018 року, державному підприємству Радгосп "Лісовогринівецький" було надано дозвіл на проведення інвентаризації та розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що належить на праві вічного користування Радгоспу "Лісовогринівецький" згідно Державного акта на вічне користування землею колгоспами від 28 вересня 1951 року №536253.
Зі змісту позовної заяви слідує, що при проведенні інвентаризації, виготовлені державним підприємством Радгосп "Лісовогринівецький" технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що належить на праві вічного користування Радгоспу "Лісовогринівецький" згідно Державного акта на вічне користування землею колгоспами від 28 вересня 1951 року №536253, орієнтовною площею 2628,2 га, та внесенні відомостей про дану земельну ділянку до Державного земельного кадастру, було встановлено, що в Державному земельному кадастрі, в середині географічних координат згідно Державного акту на вічне користування землею колгоспами № 536253 від 28 вересня 1951 року наявні відомості про державну реєстрацію за державним підприємством "Хмельницьке" згідно Державного акту від 05 грудня 2011 року № ЯЯ 333981, виданого на підставі розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 07 листопада 2011 року № 1563/11, права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6825083600:03:007:1058, площею 7,6461 га.
Отже, перебіг позовної давності у даному випадку для позивача почався з 2018 року, а тому строк позовної давності для звернення із вказаним позовом до суду, в разі належного подання заяви про застосування строку позовної давності, не пропущено. Позивач звернувся з позовом до суду 25 серпня 2020 року, тобто в межах строку позовної давності.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, вищевказані норми законодавства, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Таким чином, доводи відповідача 1, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Хмельницьке" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 грудня 2020 року у справі №924/971/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 грудня 2020 року у справі №924/971/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №924/971/20 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "24" лютого 2021 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.