вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" лютого 2021 р. Справа№ 910/12268/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Агрикової О.В.
Кравчука Г.А.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив Автолюбителів "Дніпровський"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020
у справі №910/12268/20 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив Автолюбителів "Дніпровський"
про стягнення 190 545,63 грн,
У серпні 2020 року Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва із позовом до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив Автолюбителів "Дніпровський" (далі - відповідач) та просило стягнути 190 545,63 грн, у тому числі: 189 427,70 грн основного боргу за Договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/100 від 15.12.2017 та 1117,93 грн пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов договору відповідачем у період з квітня по червень 2020 року не сплачувалась плата за право на експлуатацію фіксованих місць паркування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2020 року позов задоволено.
З Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив автолюбителів "Дніпровський" стягнуто на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" 189 427 грн.70 коп. основного боргу, 1117 грн 93коп. пені, 2858 грн 19 коп. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Обслуговуючий кооператив "Гаражний кооператив автолюбителів "Дніпровський" подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у період, за який були заявлені позовні вимоги, на території України було введено карантин, що відноситься до форс-мажорних обставин в силу положень ч.2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість. При цьому, відповідач зазначив, що заборгованість буде погашена після закінчення впливу форс-мажорних обставин - карантину.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 25 січня 2021 року; сторонам роз'яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи; відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.
21 січня 2021 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що введення карантину на території України не може слугувати підставою звільнення від виконання зобов'язання, а для застосування форс-мажору мають існувати обставини, які об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, однак відповідачем не зазначено, які саме обставини унеможливили виконання зобов'язань за договором, також ним не надано жодних доказів, які підтверджують наявність цих обставин.
Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 15 грудня 2017 року між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (сторона-1 за договором) та Обслуговуючим кооперативом "Гаражний кооператив автолюбителів "Дніпровський" (сторона-2 за договором) укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2017-12/100 (далі - договір), відповідно до умов якого сторона-1 надає за плату стороні-2 право на організацію та експлуатацію 337 (триста тридцять сім) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 38 (тринадцять вісім) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: Дніпровський район, вул. Вершигори, 2 (навпроти) в межах ІІІ територіальної зони паркування м.Києва (надалі - "Фіксовані місця для паркування"), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.
Згідно з пунктом 1.3 договору "Фіксовані місця для паркування" вважаються переданими в експлуатацію сторони-2 з моменту набрання чинності договору.
Відповідно до пункту 3.1 договору, плата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору становить 6,50 (шість грн 50 копійок) за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу в тому числі: вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 0,82 (0 грн 82 коп.); ПДВ - 0,16 (0 грн 16 коп.); збір за місця для паркування транспортних засобів - 5,52 (п'ять грн 52 коп.).
Загальна сума щомісячних платежів сторони-2 стороні-1 по договору визначена у графіку платежів (додаток 1 до даного договору) (пункт 3.2 договору).
Пунктом 3.3 договору встановлено, що розрахунок за цим договором здійснюється шляхом оплати стороною-2 стороні-1 у розмірі 100 % щомісячного платежу не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, відповідно до графіку платежів (додаток 1 до даного договору).
У відповідності до пункту 3.6 договору, плата сторони-2 стороні-1, визначена в п. 3.1 договору, може бути змінена у випадках зміни розміру податків та зборів, з яких формується плата за "Фіксовані місця для паркування". В цьому випадку сторони зобов'язуються переукласти договір виходячи із змінених розмірів податків та зборів.
В пункті 3.7 договору узгоджено, що оплата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору проводиться за період з дати набрання чинності договору по дату фактичного повернення стороні-1 "Фіксованих місць для паркування".
Відповідно до умов п.6.1 договору, цей договір вступає в силу з 01 січня 2018 року і діє до 31 грудня 2020 року.
08.07.2020 у зв'язку із наявністю заборгованості відповідача за договором № ДНП-2017-12/100 позивачем було направлено лист-вимогу №053/05-2492, зі змісту якої вбачається, що станом на 07.07.2020 року за договором утворилася заборгованість у розмірі 723592,36 грн, що включає в себе заборгованість з якою звертається позивач у даному позові - 55807,20грн за квітень 2020 року, 67 905,50 грн за травень 2020 року та 65715,00 грн за червень 2020 року.
Оскільки відповідач вказаний лист-вимогу залишив без відповіді та належного реагування, заборгованість не сплатив, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 189 427,70 грн основного боргу за період квітня-червня 2020 року, а також 1117,93 грн пені, нарахованої у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Права та обов'язки між сторонами у даній справі виникли на підставі договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2017-12/100 від 15.12.2017.
Дослідивши зміст вказаного договору, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг, оскільки передбачає вчинення позивачем певних дій (надання права на організацію та експлуатацію місць паркування транспортних засобів) за плату (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.06.2018 року у справі №910/20720/16 та від 03.02.2020 року у справі №910/6312/19).
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зі змісту пункту 3.3 договору вбачається, що розрахунок за цим договором здійснюється шляхом оплати відповідачем позивачу 100% щомісячного платежу не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця, відповідно до графіку платежів (додаток 1 до даного договору).
При цьому, підписаний сторонами Графік платежів до матеріалів справи не доданий.
З наявного у матеріалах справи розрахунку вбачається, що за спірний період нараховані 199 335,50 грн плати, з яких сплачено частково суму 9907,80 грн коштів в рахунок платежу за квітень 2020, у зв'язку із чим сума заборгованості складає 189 427,70 грн.
При визначенні строку здійснення розрахунків позивачем вказано, що строк оплати настав 16.07.2020 з огляду на положення ч. 2 ст. 530 ЦК України (семиденний строк з моменту отримання вимоги) та фактичного отримання листа-вимоги № 053/05-2492 від 08.07.2020 - 09.07.2020.
Відповідач у апеляційній скарзі наявність та розмір заборгованості не заперечує.
Оскільки сторонами було узгоджено щомісячний розмір плати за визначену кількість паркомісць та відповідач був обізнаний про умови та строк оплати, отримав вимогу про погашення боргу, за відсутності доказів припинення правовідносин сторін та здійснення платежів за період квітень-червень 2020 належним чином та у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 189 427,70 грн заборгованості.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі порушення Стороною-2 строків здійснення оплати, встановлених цим договором, Сторона-1 набуває право вимоги у Сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.
За прострочення виконання зобов'язань позивачем заявлено до стягнення 1117,93 грн пені за період з 17.07.2020 по 03.08.2020 (за кожний місяць окремо). Розрахунок є арифметично та методологічно вірним, а тому ці позовні вимоги обґрунтовано задоволені судом першої інстанції у повному обсязі.
Щодо доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, на які посилання у апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").
Згідно із п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
За результатами розгляду документів ТПП України / регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.11. Регламенту ТПП України).
Пунктом 5.1 договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі, якщо невиконання або неналежне виконання зобов'язань є наслідком дії непереборної сили або випадку, тобто, надзвичайних і невідворотних обставин, які сторони не могли ні передбачити, ні запобігти розумними силами (обставин форс-мажору), що роблять неможливим виконання сторонами взятих на себе зобов'язань і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Із змісту викладених положень договору та наведених норм законодавства випливає, що належним доказом настання форс-мажорних обставин є виданий певному суб'єкту господарювання сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили); при цьому за загальним правилом для посилання на відповідні обставини відповідач мав повідомити іншу сторону про початок та кінець дії таких обставин, надавши відповідний доказ - сертифікат (довідку) ТПП.
У даному випадку відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження настання форс-мажорних обставин в розумінні ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та не зазначено, яким чином введення карантину вплинуло на виконання зобов'язань за договором щодо права експлуатації місць для паркування.
Між тим, саме лише посилання відповідача на законодавство, яким врегульовано процедуру засвідчення та різновиди випадків форс-мажорних обставин не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності, у зв'язку з чим посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин судом відхиляються.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані позивачем докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Гаражний Кооператив Автолюбителів "Дніпровський" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2020 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25.02.2021.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді О.В. Агрикова
Г.А. Кравчук