Справа № 285/4649/20
провадження у справі № 2/0285/216/21
Іменем України
22 лютого 2021 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючого-судді Коцюби О.М.,
за участі секретаря судового засідання Янкової Л.П.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Новограді-Волинському цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Стриївської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
встановив:
27.11.2020 року до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області звернулась законний представник ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , з позовом до Стриївської сільської радипро визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кикова, Новоград-Волинського району, Житомирської області помер батько позивача - ОСОБА_4 . У сільській раді надали інформацію, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у якому вони проживають з 2004 року, не належав батькові. Згідно погосподарської книги №2 за 1996-2000 року вказане домоволодіння рахується за ОСОБА_5 , 1932 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно довідки сільської ради померла ОСОБА_5 була зареєстрована одна, на день смерті з нею без реєстрації проживав та вів спільне господарство ОСОБА_4 . ОСОБА_5 була одинокою та єдиним її близьким родичем був покійний ОСОБА_4 , який являється батьком позивача - ОСОБА_2 27.02.2020 року матір позивача - ОСОБА_3 виготовила технічну документацію на будинок з якої випливає, що самочинне будівництво відсутнє, будинок та господарські будівлі не аварійні та придатні до проживання, отримала довідку, що право власності на вказаний будинок зареєстроване на ОСОБА_5 .. Позивач позбавлена у позасудовому порядку вирішити питання у позасудовому порядку.
Представник позивача - адвокат Кобрина Н.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Від представника відповідача - Стриївської сільської ради Новоград-Волинського району надійшла заява у якій просять розгляд справи провести без їх участі. Позовні вимоги визнають у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває права власності на це майно.
Для набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України необхідні такі умови: річ, що опинилась у володінні особи, є об'єктивно чужою; володілець суб'єктивно вважає майно своїм; володілець майна має бути добросовісним набувачем; володіння здійснювалось протягом усього строку відкрито; володіння майном продовжувалось безперервно; строк такого володіння нерухомим майном складає 10 років, рухомим - 5 років.
Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішення спорів про набувальну давність підлягає врахуванню добросовісність саме на момент передачі позивачу майна /речі/, тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом усього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.
У п.п. 9,10 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
1) володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
2) володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
3) володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Верховний Суд України у постанові від 27.09.2018 року, у справі № 571/1099/16-ц, зауважив, що при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність, володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном, факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.
У постанові Верховного Суду від 29.03.2018 року (№ 175/4741/16), постановленій в справі у подібних правовідносинах суд касаційної інстанції зазначив, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач знала, що спірний будинок належав померлій ОСОБА_5 на праві власності, ОСОБА_4 , який постійно до дня смерті проживав з останньою без реєстрації, був спадкоємцем померлої власниці, однак не оформив своїх спадкових прав та помер в 2019 році. ОСОБА_2 , в розумінні ст. 344 ЦК України, не є добросовісним набувачем вказаного будинку.
Крім цього, в постанові від 19.09.2018 року, у справі № 296/6949/17 Верховний Суд звернув увагу, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Цей висновок Верховний Суд зробив у Постанові від 27.09.2018 року, у справі № 571/1099/16-ц та Постанові від 31.10.2018 року, у справі № 683/2047/16-ц.
Однак позивач ОСОБА_2 не наводить у позові яким чином з 2010 року, будучи дитиною 6 років, усвідомлювала, що володіючи майном "не знала і не могла знати про те, що вона володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили її володіння, не давали і не могли давати їй сумніву щодо правомірності її володіння майном".
Будь-яких доказів наявності інших законних підстав набуття права власності позивачем не надано, а тому суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи вік та майновий стан позивача, а також майновий стан її законного представника, суд вирішив витрати, пов'язані із сплатою судового збору, компенсувати за рахунок держави.
Повний текст рішення виготовлено 25.02.2021 року.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 258, 259, 265, 273, 354, 355 ЦПК, суд -
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Стриївської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю- відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Головуючий: О.М. Коцюба