Ухвала
23 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 541/2458/16-ц
провадження № 61-1956ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 січня
2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи,
які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариство
з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний Брокерський Дім «Фаворит», територіальний сервісний центр 5344 регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Полтавській області, про стягнення коштів,
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний Брокерський Дім «Фаворит», територіальний сервісний центр 5344 регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ
у Полтавській області, у якому просив стягнути солідарно з відповідачів, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на його користь 101 983, 80 грн,
що еквівалентно 4 000 доларів США, які були отримані відповідачем
ОСОБА_2 у його інтересах та інтересах його сім'ї за проданий автомобіль ВАЗ 1111740, 2011 року випуску, реєстраційний номер
НОМЕР_1 .
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області
від 19 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 05 січня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі
39 000 грн.
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу витрат по сплаті судового збору.
04 лютого 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу,
в якій просить скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 січня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно
до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі,
що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -
на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах
та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених
у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності цивільних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах
про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,
яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у цій справі становить 101 983, 80 грн, тобто суму, яка станом
на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму
для працездатних осіб (2 270, 00 грн х 100 = 227 000, 00 грн).
Заявник не погоджується із судовими рішеннями у частині відмови
у стягненні на його користь суми коштів у розмірі 62 983, 80 грн.
Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга, відноситься до категорії малозначних в силу вимог процесуального закону.
Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі
не встановлено. При цьому враховано зміст правовідносин сторін, часткове задоволення позову, а доводи касаційної скарги, які значною мірою стосуються переоцінки доказів, що згідно статті 400 ЦПК України не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу
на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи,
які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариство
з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний Брокерський Дім «Фаворит», територіальний сервісний центр 5344 регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Полтавській області, про стягнення коштів - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович