22 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 335/5746/19
провадження № 61-2119 ск 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 січня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики, та, остаточно уточнивши позовні вимоги, просив стягнути: суму основного боргу в розмірі 184 156,00 грн, пеню - 172 228,73 грн, 3 % річних - 16 362,00 грн, витрат від інфляції - 54 953,23 грн, судові витрати та видатки на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за борговою розпискою у розмірі 180 499,00 грн, яка складається із: 179 996,00 грн сума боргу за борговими розписками та 3% річних - 503,00 грн. В іншій частині відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
08 лютого 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 січня 2021 року.
У касаційній скарзізаявник просить суд касаційної інстанції скасуватипостанову Запорізького апеляційного суду від 19 січня 2021 року, а рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 вересня 2020 року залишити в силі.
Дослідивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року становить 2 270,00 грн.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується.
Як убачається з матеріалів касаційного провадження, ціна позову в даній справі складає 427 699,98 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270,00*250=567 500,00 грн).
Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України рішення апеляційної інстанцій в даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Разом із цим, наведені заявником у його касаційній скарзі аргументи суд вважає необґрунтованими, оскільки вони є виключно його суб'єктивними судженнями та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій.
Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження у даній справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України,у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням указаного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 січня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук