19 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 638/5887/14
провадження № 61-19121 ск 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу приватної фірми «Інверком» на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Макрокап девелопмент Україна», приватна фірма «Інверком», про заміну сторони виконавчого провадження (боржника),
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено сторону виконавчого провадження - боржника у виконавчому листі по справі № 638/5887/14-ц, а саме зазначено замість товариства з обмеженою відповідальністю «Макрокап Девелопмент Україна», приватну фірму «Інверком» (далі - ПФ «Інверком»).
Постановою Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ПФ «Інверком», ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року залишено без змін.
22 грудня 2020 року ПФ «Інверком» надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу наухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю - доповідача Ігнатенка В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги до 29 січня 2021 року, який не міг перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме, для надання обґрунтованої заяви з іншими підставами для поновлення строку на касаційне оскарження (з підтверджувальними доказами).
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 30 грудня 2020 року, заявник надіслав матеріали на усунення недоліків, а саме клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, посилаючись на те, що ПФ «Інверком» пропустила строк на касаційне оскарження з об'єктивних причин. У клопотанні зазначає, що копію оскаржуваної постанови апеляційного суду отримано 24 вересня 2020 року, однак в Україні було запроваджено карантин з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби та керівник ПФ «Інверком» ОСОБА_2 , який є єдиним працівником та представником у судових спорах, хворів і перебував на самоізоляції. Заявник надав копії довідок про його медичний огляд 28 листопада 2020 року.
Зазначені заявником обґрунтування пропуску строку на касаційне оскарження не заслуговують на увагу, оскільки надані докази не підтверджують поважності причин пропуску строку на подання касаційної скарги. Наданими документами не підтверджується наявність непереборних причин, які не залежали від волі особи та об'єктивно унеможливлювали подання касаційної скарги у визначений законом строк. Враховуючи, що постанову Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року заявник отримав 24 вересня 2020 року, а строк на касаційне оскарження сплив 24 жовтня 2020 року та те, що докази надані заявником на підтвердження захворювання датовані 28 листопада 2020 року, тобто через місяць після закінчення строку на касаційне оскарження, тому вказані причини пропуску строку на подання касаційної скарги є неповажними.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Заявником подано касаційну скаргу на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 30 грудня 2020 року, заявником подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, однак наведені ПФ «Інверком» у клопотанні від 01 лютого 2021 року причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними та бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, тому в задоволенні відповідного клопотання слід відмовити.
Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Оскільки підстави, наведені ПФ «Інверком» в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, є неповажними, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною третьою статті 393, пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватної фірми «Інверком» на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Макрокап девелопмент Україна», приватна фірма «Інверком», про заміну сторони виконавчого провадження (боржника).
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
В. А. Стрільчук
І. М. Фаловська