Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 712/4227/18
провадження № 61-6809св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Абсолют-1»,
треті особи: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , фізична особа - підприємець ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2018 року в складі судді Романенко В. А. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют-1» (далі - ТОВ «Абсолют-1») про встановлення факту роботи, стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що 27-28 листопада 2017 року позивач за взаємною згодою з відповідачем пройшов неоплатне стажування на посаду охоронця магазину № 4 «Абсолют» за адресою: вул. Горького, 64/1 у м. Черкаси.
Начальник охорони магазину № 4 товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки і режиму» (далі - ТОВ «Служба безпеки і режиму») ОСОБА_4 пояснив, що його праця охоронця буде оплачуватись за тарифними ставками за денну зміну (з 8:00-20:00 годин) 273,10 грн, за нічну зміну (з 20:00-8:00) 288,10 грн, тобто по 12 годин за зміну.
Позивач зазначав, що з 02 грудня 2017 року почав працювати охоронцем магазину № 4 «Абсолют». У зв'язку з відсутністю охоронців у магазині № 23 «Абсолют» на вул. Чорновола, 122/41 у м. Черкаси, кожен із охоронців магазину № 4, згідно із складеними графіками, працювали охоронцями магазину № 23 . Таким чином, починаючи з 04 грудня 2017 року, позивач згідно із графіком роботи, працював у магазині № 23 «Абсолют» 04, 05 та 08 грудня 2017 року.
12 грудня 2017 року за наказом начальника охорони магазину № 4 ОСОБА_4 і за домовленістю з начальником охорони № 23 ОСОБА_5 , позивач у терміновому порядку заповнив бланки заяв і подав їх у відділ кадрів управління магазинів «Абсолют» на вул. Добровольського, 1 для офіційного працевлаштування за цивільно-правовою угодою. Свій екземпляр цивільно-правової угоди на руки позивач не отримав. Згідно із зразком цивільно-правової угоди і тієї цивільно-правової угоди, яку він підписав, замовника робіт у графі не було прописано.
Позивач вважав, що із зразка розписки, яку він надавав, вбачається, що договір укладено між ним та ТОВ «Служба безпеки і режиму», засновником якої є ОСОБА_6 бланк оформлення на роботу підписано ОСОБА_6 у відділі кадрів магазину № 23 на вул. Чорновола, 122/41 у м. Черкаси. Ця адреса є місцезнаходженням юридичної особи ТОВ «Абсолют -1», керівником якого є ОСОБА_2
14 грудня 2017 року ОСОБА_1 без його на це згоди було переведено до магазину № 23 на постійне місце роботи, після чого 18 грудня 2017 року він подав заяву про звільнення, яку отримав начальник охорони № 23 ОСОБА_5 , проте за вказівкою останнього позивач продовжував працювати до 03 січня 2018 року включно.
04 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до керівництва магазину № 4 з проханням виплатити йому винагороду за 03, 04, 09, 10, 11 грудня 2017 року у зв'язку із звільненням та йому пообіцяли розрахуватись до 10 січня 2018 року у дні виплати авансу.
22 січня 2018 року позивачу виплатили заробітну плату у сумі 1 365,50 грн.
Позивач просив встановити факт, що він працював охоронцем у магазині № 4 і № 23 «Абсолют» у м. Черкаси в період із 02 грудня 2017 року до 04 січня 2018 року; стягнути з ТОВ «Абсолют-1» на його користь заборгованість із виплати заробітної плати в розмірі 10 450,00 грн та 120 000,00 грн моральної шкоди; зобов'язати відповідача надати копію цивільно-правової угоди від 12 грудня 2017 року, укладеної з ОСОБА_1 , акти складені на працівника в березні 2018 року, розрахунок заробітної плати за виконану роботу у магазинах № 4 і № 23 «Абсолют» у м. Черкаси, графік чергувань за період роботи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2018 року в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що доводи позивача про перебування його в цивільно-правових відносинах з ТОВ «Абсолют», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 у період із 02 грудня 2017 року до 04 січня 2018 року не знайшли свого підтвердження в суді, що виключає можливість задоволення заявлених позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач виконував будь-які посадові обов'язки охоронця магазину та перебував у цивільно-правових відносинах саме з відповідачем ТОВ «Абсолют-1».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року, ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу зсуду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не сприяли в отриманні у відповідача доказів на підтвердження перебування позивача у цивільно-правових відносинах з відповідачем ТОВ «Абсолют-1», не викликали свідків, заявлених позивачем, чим порушили його права та охоронювані законом інтереси, не перевірили інформацію, надану Управлінням Держпраці у Черкаській області від 12 лютого 2019 року, в постанові апеляційного суду не повністю відображені зазначені позивачем обставини справи, не зроблено аналізу подій вказаних в апеляційній скарзі у період з 22 січня до 28 березня 2018 року, а також того, що працю позивача було визнано відповідачем та частково виплачена заробітна плата.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що позивач вважав, що перебував в цивільно-правових відносинах з ТОВ «Абсолют-1».
Згідно з листом Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області щодо надання інформації від 01 серпня 2018 року, інформації про доходи ОСОБА_1 за період із 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року в центральній базі даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків Державної фіскальної служби України немає (а. с. 107).
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області заявою від 06 серпня 2018 року № 47514/08-01 повідомило, що інформація про доходи ОСОБА_1 за період із листопада 2017 року до лютого 2018 року в ДР ЗДСС відсутня.
Управління Держпраці в Черкаській області на запит суду апеляційної інстанції листом про розгляд звернення від 12 лютого 2019 року № 820/01-18/977 надало відповідь, що інспектором праці у лютому 2019 року було здійснено інспекційне відвідування ТОВ «Абсолют-1» і за результатами аналізу наданих товариством документів, використання найманої праці ОСОБА_1 не виявлено.
Відповідач ТОВ «Абсолют -1» не визнає позовних вимог, наполягаючи, що жодних цивільно-правових відносин товариство з позивачем ОСОБА_1 не має, працівником товариства позивач не був, а тому товариство є неналежним відповідачем у цій справі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).
У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Стаття 81 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Доказами, згідно з вимогами статті 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Оцінка доказів проводиться судом на підставі вимог статті 89 ЦПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов'язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такі обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів здійснює їх оцінку.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із відсутності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності між ним та відповідачем відповідних цивільно-правових правовідносин.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не сприяли в отриманні у відповідача доказів на підтвердження перебування позивача у цивільно-правових відносинах з відповідачем ТОВ «Абсолют-1», не заслуговують на увагу, оскільки згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
У суду не було можливості викликати та допитати свідків, про допит яких заявив позивач, оскільки ним у клопотанні не зазначено їх місце проживання (перебування), а тому доводи скарги про те, що суди попередніх інстанцій не викликали свідків, заявлених позивачем, чим порушили його права та охоронювані законом інтереси, є необґрунтованими.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не повністю встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не перевірили надану в документах інформацію, та не зробили аналіз подій вказаних в апеляційні скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки по своїй суті зводяться до необхідності переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
При вирішенні справи суди вірно визначили характер правовідносин між сторонами, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук