Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 760/5686/17
провадження № 61-3318св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2019 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна»), за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовна заява мотивована тим, що 25 червня 2015 року на автомобільній дорозі Бориспіль-Гоголів сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Бориспільського районного суду Київської області від 24 липня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.
Позивач зазначав, що цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АС/4986648 (страхова сума - 50 000,00 грн) та договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів за умовами «Автоцивілка плюс» від 18 червня 2015 року № АП/0056085 (страхова сума - 100 000,00 грн).
Позивач 25 червня 2015 року звернувся до відповідача з заявою про настання події, яка має ознаки страхового випадку за наслідками ДТП, яка сталася за участю забезпеченого відповідачем транспортного засобу та надав усі необхідні документи для виплати страхового відшкодування.
ПрАТ «СК «Провідна» відмовило у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи своє рішення тим, що пояснення, надані гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо обставин утворення комплексу пошкоджень автомобіля Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 внаслідок перехресного зіткнення з автомобілем Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , є технічно неспроможними. У той же час весь комплекс механічних пошкоджень автомобіля Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 за загальними зовнішніми ознаками пошкоджень та деформацій не суперечить заявленим обставинам виїзду автомобіля Ford Fiesta в кювет.
Позивач вважав, що зазначений документ не може бути взятий до уваги, як належний для відмови у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що був складений лише через півроку після настання ДТП, а постановою Бориспільського районного суду Київської області від 24 липня 2015 року водія автомобіля Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 було визнано винним у вчиненні ДТП внаслідок якої було завдано шкоди майну позивача та встановлено усі факти завдання шкоди, у тому числі, що транспортний засіб Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 зазнав пошкоджень внаслідок зіткнення з Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Вартість завданого позивачу збитку становить 244 655,61 грн, а тому враховуючи ліміти відповідальності відповідача згідно з укладеним полісом та договором страхування у розмірі 150 000,00 грн, позивач просив суд стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» 150 000,00 грн завданого збитку, 21 092,25 грн - пені та 37 900,00 грн - 3 % річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 150 000,00 грн, пеню у розмірі 21 092,25 грн, 3 % річних та інфляційних втрат у розмірі 37 900,53 грн, а також судовий збір у розмірі 2 089,93 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виходячи з статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі та статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» про те, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, позивач довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума виплати страхового відшкодування в розмірі 150 000,00 грн, а також 3 % річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2019 року апеляційну скаргу представника ПрАТ «СК «Провідна» Лукашенка М. П. задоволено, рішення суду першої інстанціїскасовано. У позові відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Провідна» 2 250,00 грн судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів відповідно до статей 77, 79, 80 ЦПК України для підтвердження своїх вимог, а саме причинно-наслідкового зв'язку обсягу пошкоджень та завданого збитку з ДТП за участю автомобіля Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , що сталася 25 червня 2015 року.
Позивачем не спростовані доводи ПрАТ «СК «Провідна» про подання свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 26 Закону України «Про страхування» стало підставою для відмови у виплаті.
Стаття 625 ЦК України не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством, в даному випадку Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Законом України «Про страхування».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року, ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу зсуду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою; цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи застрахована у відповідача, а тому страховик повинен відповідати за заподіяну шкоду; судом не було враховано практику Верховного Суду щодо застосування статті 625 ЦК України у спірних правовідносинах; акт огляду транспортного засобу винної особи складено майже через півроку після ДТП.
У квітні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ПрАТ «СК «Провідна» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 25 червня 2015 року на автомобільній дорозі Бориспіль-Гоголів сталася ДТП за участю автомобіля Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Бориспільського районного суду Київської області від 24 липня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП (а. с. 4-5).
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АС/4986648, страхова сума - 50 000,00 грн, розмір франшизи - нуль (а. с. 6).
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 також застрахована за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів за умовами «Автоцивілка плюс» від 18 червня 2015 року № АП/0056085, страхова сума - 100 000,00 грн (а. с. 7).
ОСОБА_1 25 червня 2015 року звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» з повідомленням про настання події, яка має ознаки страхового випадку за наслідками ДТП, яка сталася за участю забезпеченого відповідачем транспортного засобу, а також звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування (а. с. 93-96).
ПрАТ «СК «Провідна» 26 січня 2016 року відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з поданням свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку (а. с. 8-9).
Згідно із звітом № 490/15 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 , від 30 липня 2015 року, складеного ФОП ОСОБА_3 , вартість завданого позивачу збитку становить 244 655,61 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 300 772,54 грн (а. с. 22-50).
У висновку від 20 січня 2016 року № 002-01/Д (16) за результатами проведення експертного трасологічного дослідження механізму отримання пошкоджень автомобіля Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 , проведеного судовим експертом Півень В. В., зазначено, що наявні механічні пошкодження правого борту автомобіля Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 , не відповідають механізму перехресного зіткнення з передньою частиною автомобіля Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , і обставинам щодо зіткнення автомобілів, заявлених водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПрАТ «СК «Провідна». Відповідно, пояснення, надані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо обставин утворення комплексу пошкоджень автомобіля Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок перехресного зіткнення з Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , є технічно неспроможними. У той же час, весь комплекс механічних пошкоджень автомобіля Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 за загальними зовнішніми ознаками пошкоджень та деформацій не суперечить заявленим ним обставинам виїзду автомобіля Ford в кювет (а. с. 10-21).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).
У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів відповідно до статей 77, 79, 80 ЦПК України для підтвердження своїх вимог, а саме причинно-наслідкового зв'язку обсягу пошкоджень та завданого збитку з ДТП за участю автомобіля Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , що сталася 25 червня 2015 року.
Проте зазначених висновків суд апеляційної інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права щодо правил оцінки доказів.
Як відомо зі справи, учасники ДТП не заперечували обставин ДТП та вини ОСОБА_2 у її вчиненні, а також факту отримання механічних пошкоджень автомобіля Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок цієї пригоди.
Крім того, висновком від 20 січня 2016 року № 002-01/Д (16) за результатами проведення експертного трасологічного дослідження механізму отримання пошкоджень автомобіля Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 , проведеного судовим експертом Півень В. В. , не спростовано факту ДТП за участю автомобіля Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , та Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 , а також того, що весь комплекс механічних пошкоджень автомобіля Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 , за загальними зовнішніми ознаками пошкоджень та деформацій не суперечить заявленим ним обставинам виїзду автомобіля Ford в кювет.
Таким чином, у суду апеляційної інстанції не було підстав для висновку про те, що позивачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів причинно-наслідкового зв'язку обсягу пошкоджень та завданого збитку з ДТП за участю автомобіля Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , що сталася 25 червня 2015 року.
Разом з тим, постановою Бориспільського районного суду Київської області від 24 липня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП та встановлено, що 25 червня 2015 року о 02 год. 00 хв., ОСОБА_2 на автодорозі Бориспіль-Гоглів керуючи автомобілем Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 не надав перевагу в русі автомобілю, який рухався на головній дорозі та здійснив контактування з автомобілем Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, порушивши вимоги пункту 16.11 Правил дорожнього руху.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.
Зазначені висновки про застосування норми права у подібних правовідносинах висловлені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18).
Таким чином, належним доказом на підтвердження позовних вимог та причинно-наслідкового зв'язку обсягу пошкоджень та завданого збитку з ДТП за участю автомобіля Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , що сталася 25 червня 2015 року, є постанова про адміністративне правопорушення, яка не скасована та набрала законної сили, і має преюдиційне значення для вирішення цієї справи.
Також суд апеляційної інстанції відмовляючи у позові виходив з того, що позивачем не спростовані доводи ПрАТ «СК «Провідна» про подання свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 26 Закону України «Про страхування» стало підставою для відмови у виплаті.
Однак, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що спеціальним законом у сфері обов'язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).
Так, підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у випадку подання свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку, передбачено пунктом 3 частини першої статті 26 Закону України «Про страхування», проте статтею 37 Закону № 1961-IV не передбачено такої підстави для відмови у здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому, а у цій справі виникли правовідносини між страховиком, який відповідає за особу, відповідальність якої застрахована, та потерпілим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що факт настання страхового випадку та вина у ньому страхувальника відповідачем не спростовані і підтверджуються копією постанови Бориспільського районного суду Київської області від 24 липня 2015 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, а ОСОБА_1 звернувся своєчасно до ПрАТ «СК «Провідна» з заявою про настання ДТП.
Крім того, відмовляючи у позові суд апеляційної інстанції також виходив того, що стаття 625 ЦК України не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.
Однак, Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) сформулювала правовий висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах про те, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Законодавством передбачене нарахування пені за відповідне прострочення відповідача у разі його наявності. Також, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін, до прострочення страховика застосовується частина друга статті 625 ЦК України.
Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних мають бути вирішені з урахуванням наведених норм за результатами вирішення вимог про стягнення страхового відшкодування.
Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що відповідно до звіту № 490/157, вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Fiesta НОМЕР_2 становить 300 772,54 грн, що перевищує його ринкову вартість яка становить 244 655,61 грн, тобто відновлювати пошкоджений транспортний засіб шляхом ремонту економічно недоцільно, а тому слід керуватися тими нормами закону, що передбачають відшкодування власнику різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
Так, відповідно до статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Однак, суду апеляційної інстанції також необхідно встановити, які умови для виплати страхового відшкодування у випадку конструктивної загибелі застрахованого транспортного засобу, передбачені Правилами добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) у редакції, чинній на час укладення договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів за умовами «Автоцивілка плюс» від 18 червня 2015 року № АП0056085.
Крім того, в матеріалах справи відсутній звіт (акт) чи висновок про оцінку, виконаний аварійним комісаром, оцінювачем або експертом вартості транспортного засобу після ДТП, що унеможливлює визначення різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
Відповідно до статті 12 ЦПК України на суд покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Однак суд апеляційної інстанції не забезпечив (не організував) дійсно змагальний процес, тобто не роз'яснив учасникам судового процесу їхні процесуальні права щодо звернення з клопотанням про проведення експертизи для встановлення вартості транспортного засобу після ДТП та не роз'яснив наслідки невчинення цих процесуальних дій.
Таким чином, суд апеляційної інстанцій не дослідив зібрані у справі докази, що свідчить про порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки встановлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд з урахуванням зазначених обставин.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді: В. М. Ігнатенко С.О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук