24 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 140/12196/20 пров. № А/857/33/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Кушнерика М.П.,
суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року, прийняте суддею Ксензюком А.Я. в м.Луцьк, за правилами спрощеного позовного провадження, у справі № 140/12196/20 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області №25 від 25 червня 2020 року про анулювання реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку з фізичних осіб.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Волинській області №25 від 25 червня 2020 року про анулювання реєстрації платником єдиного податку з фізичних осіб. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС Волинській області на користь позивача судові витрати у розмірі 2102 гривні.
Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, вважає його необгрунтованим та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про законність оскаржуваного рішення, оскільки перевіркою було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, здійснював види діяльності, які не передбачені для платників єдиного податку першої - третьої групи, а саме видобуток корисних копалин, тому податковий орган відповідно до абзацу третього п. 299.10 ст. 299 ПК України, рішенням №25 від 25.06.2020 анульовано реєстрацію платником єдиного податку з фізичних осіб.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача та просив залишити її без задоволення.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність на спрощені системі оподаткування та є платником єдиного податку.
На підставі пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України контролюючим органом - Головним управлінням ДПС у Волинській області було проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , за результатами перевірки було складено акт №851/03-20-52-33/ НОМЕР_1 від 01 червня 2020 року.
Згідно із висновками, викладеними в акті перевірки №851/03-20-52-33/ НОМЕР_1 від 01 червня 2020 року, контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , порушив умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме абз. 5 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України. Відповідно до інформації, наявної в базах ДПС України здійснення ФОП ОСОБА_1 в 4кв. 2016р., 1-4кв. 2017 р., 1-4кв. 2018 р., 1-4кв. 2019р. видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування: видобуток корисних копалин, а саме підземних вод.
Не погодившись із вказаними висновками перевірки, ФОП ОСОБА_1 подав заперечення на акт перевірки.
Головне управління ДПС у Волинській області листом від 22 червня 2020 року «Про розгляд заперечень» відмовило позивачу в задоволенні вимог викладених в запереченні.
Рішенням Головного управління ДПС у Волинській області №25 від 25 червня 2020 р. позивачу було анульовано реєстрацію платника єдиного податку з фізичних осіб.
Не погоджуючись з вказаним рішенням контролюючого органу та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Пунктами 299.1, 299.10 статті 299 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;
5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 лютого 2019 у справі № 826/7216/17.
Крім того, як зазначалось вище, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
Разом з тим, у рішенні Головного управління ДПС у Волинській області №25 від 25 червня 2020 року взагалі не вказується з якого числа здійснюється анулювання реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку з фізичних осіб.
Частиною першою статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини першої статті 44, стаття 49 Водного кодексу України).
Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Разом із тим, Кодексом України про надра визначено випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).
Статтею 23 цього Кодексу передбачено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м3 на добу.
Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, мають право суб'єкти господарювання, які є землевласниками або землекористувачами, лише для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 908/999/17, від 06.09.2018р. у справі №922/3711/18.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи згідно Дозволу Укр.№1190Вол. на спеціальне водокористування, виданого Управлінням екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації від 09 грудня 2013 року, виданого ФОП ОСОБА_1 , метою водокористування є водопостачання на виробничі та госппобутові потреби. Забір води із артсвердловини глибиною 80,0 м та дебітом 12,0 куб.м./год.
Відповідно до статті 1 Водного кодексу України забір води це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.
Підпунктом 5 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення.
Отже, ФОП ОСОБА_1 на підставі Дозволу Укр.№1190Вол. на спеціальне водокористування, виданого Управлінням екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації від 09 грудня 2013 року здійснював видобуток води.
Разом з тим, пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Як вірно враховано судом першої інстанції, згідно акту перевірки №851/03-20-52-33/ НОМЕР_1 від 01 червня 2020 року відповідачем проведено камеральну перевірку.
Підпунктом 75.1.1, 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно ж вимог підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
У зв'язку з цим, спірне рішення підлягає скасуванню як таке, що прийняте за відсутності правових підстав.
Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.
Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов'язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки рішення Головного управління ДПС у Волинській області №25 від 25 червня 2020 року прийняте за наслідками камеральної перевірки, а не документальної перевірки, то його слід визнати протиправним і скасувати.
Колегія суддів зазначає, що безпідставним є твердження апелянта про законність оскаржуваного рішення, оскільки таке прийняте з порушенням вимог Податкового кодексу України.
Враховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
При цьому, колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у справі № 140/12196/20, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М. П. Кушнерик
судді О. М. Гінда
В. Я. Качмар