23 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2798/20 пров. № А/857/1661/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Судова-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі № 500/2798/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.09.2020р. № 0006280503,-
суддя в 1-й інстанції -Шульгач М.П.,
час ухвалення рішення - 04.12.2020 року,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 08.12.2020 року,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 03.09.2020 № 0006280503.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі наказу ГУ ДПС у Тернопільській області від 10 серпня 2020 року № 1038 (далі - наказ) працівники Головного управління ДПС у Тернопільській області провели фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .
За результатами перевірки складено акт перевірки щодо дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки , порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв №0197/19/00/0503/ НОМЕР_1 від 10.08.2020 року (далі - акт).
Згідно акта, під час перевірки ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , працівниками Головного управління ДПС у Тернопільській області, встановлено порушення ч.20 ст.15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 року.
На підставі акта перевірки 03 вересня 2020 року ГУ ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення рішення №0006280503, яким на ФОП ОСОБА_1 , на підставі абз.6 ч.2 ст.17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 року застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17000 грн.
Вважає податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2020 року №0006280503 є незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі № 500/2798/20 позовні вимоги задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що посадовими особами контролюючих органів була проведена контрольна розрахункова операція, за результатами якої ОСОБА_1 здійснено продаж двох пляшок сидру “Somersby” по ціні 33,00 грн.
У позивача була наявна ліцензія на продаж пива терміном дії з 01.06.2020 р по 01.06.2021 р.
А тому у відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону №481 до позивача застосовано фінансову санкцію за продаж алкогольних напоїв (зокрема сидр) без наявності ліцензії.
З врахуванням вищенаведеного, до ОСОБА_1 було винесено податкове повідомлення-рішення №0006280503 від 03.09.2020р.
Просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі № 500/2798/20 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що працівниками Головного управління ДПС у Тернопільській області, встановлено порушення ч.20 ст.15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 року, а саме роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Проте як вбачається з податкового-повідомлення рішення на позивача накладено фінансові санкції в розмірі 17000 грн. за порушення абз. 6, ч. 2, ст. 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 року, а саме як вказано в розрахунку штрафних (санкцій) за результатами фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідно до акту перевірки від 10 серпня 2020 року № 0197/19/00/0503/ НОМЕР_1 за порушення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності ліцензії, а тому відповідачем неправильно застосовано норми закону.
Розглядаючи спір, апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу ГУ ДПС у Тернопільській області від 10 серпня 2020 року № 1038 (далі - наказ) працівники Головного управління ДПС у Тернопільській області провели фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .
За результатами перевірки складено акт перевірки щодо дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки , порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв №0197/19/00/0503/ НОМЕР_1 від 10.08.2020 року (далі - акт).
Згідно акта, під час перевірки ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , працівниками Головного управління ДПС у Тернопільській області, встановлено порушення ч.20 ст.15 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 року.
На підставі акта перевірки 03 вересня 2020 року ГУ ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення рішення №0006280503, яким на ФОП ОСОБА_1 , на підставі абз.6 ч.2 ст.17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 року застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17000 грн.
Не погодившись з податковим повідомленням рішенням №0006280503 позивач звернувся до суду.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 19-1.1.16 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
Відповідно до приписів пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
У п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Враховуючи те, що Головне управління ДПС у Тернопільській області є органом ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами на території Волинської області, то в силу приписів наведених вище норм, як контролюючий орган, повинно здійснювати контроль за дотриманням вимог чинного законодавства щодо обігу та реалізації підакцизних товарів.
У відповідності з п. 80.5 ст. 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Згідно п. 80.7 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Згідно п. 86.5 ст. 86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Частиною 20 ст. 15 Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Згідно з абзацом 6 ч. 2 ст. 17 Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Враховуючи викладене, у разі встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідних ліцензій до суб'єкта господарювання застосовуються фінансові санкції в розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу ГУ ДПС у Тернопільській області від 10 серпня 2020 року № 1038 (далі - наказ) працівники Головного управління ДПС у Тернопільській області провели фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .
Під час здійснення перевірки, 10.08.2020р., у суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1 була дійсна ліцензія на право роздрібної торгівлі пивом №1960312202000029 від 01.06.2020р. терміном дії: з 01.06.2020р. по 01.06.2021р.
Перед початком фактичної перевірки посадовими особами контролюючих органів була проведена контрольна розрахункова операція, за результатами якої ОСОБА_1 здійснено продаж двох пляшок сидру “Somersby” по ціні 33,00 грн. (копії фіскальних чеків знаходяться у матеріалах справи а.с.23-24).
Згідно пп.14.1.5 п. 14.1 ст.14 ПК України, алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.
Відповідно до ст.1 Закону №481, пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об'ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203.
Отже, пиво відноситься до алкогольних напоїв, а відповідно до вищезазначеного, роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб'єктами господарювання за наявності у них ліцензій.
Таким чином, з 1 липня 2015 року ліцензуванню підлягає діяльність з виробництва, імпорту, експорту, оптової та/чи роздрібної торгівлі пивом на загальних підставах, передбачених для алкогольних напоїв.
З метою забезпечення належного контролю за обігом алкогольних напоїв, недопущення реалізації фальсифікованої продукції та враховуючи зміни, внесені до Закону №481, які набрали чинності з 01.07.2015р., щодо пива, реалізація якого дозволена у місцях торгівлі без обмеження торгівельної площі, пропонується на лицьовій стороні бланка ліцензії зазначати додатково вид алкогольної продукції у дужках - слово "пиво”.
Відповідно до розділу з "Терміни та визначення понять" ДСТУ 483666:2007 "Сидри. Загальні технічні умови", сидр - натуральний слабоалкогольний напій з об'ємною часткою етилового спирту від 1,2 % до 8,5 % (за об'ємом), який виробляють методом повного або часткового спиртового бродіння свіжих яблучних соків із подальшим можливим насиченням діоксидом вуглецю ендогенного або екзогенного походження, а сидровий матеріал - напівфабрикат, зброджений яблучний сік, що використовують для виробництва сидру.
Згідно частини першої статті 15 Закону №481 імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.
Річна плата за ліцензії на право оптової торгівлі сидром та перрі (без додання спирту) встановлена у розмірі 780 гривень (абзац четвертий частина 6 статті 15 Закону №481).
Відтак, колегія суддів звертає увагу на те, що під час проведення перевірки 10.08.2020 року, у позивача була наявна ліцензія на роздрібну торгівлю пивом, однак відсутня ліцензія на торгівлю сидром.
З огляду на вищенаведене, апеляційний суд прийшов до переконання, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 03.09.2020 № 0006280503, яким на позивача накладено фінансові санкції в розмірі 17000 грн. за порушення абз. 6, ч. 2, ст. 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 року, а саме як вказано в розрахунку штрафних (санкцій) за результатами фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідно до акту перевірки від 10 серпня 2020 року № 0197/19/00/0503/ НОМЕР_1 за порушення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії, є законним та прийнятим в межах повноважень податкового органу.
Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не заперечував у своїй позовній заяві факту торгівлі сидром та відсутності відповідної ліцензії для такої торгівлі.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
За наведених обставин, судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 229, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задовольнити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі № 500/2798/20 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Н. М. Судова-Хомюк
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 24.02.2021 року