Справа № 120/4706/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Людмила Олександрівна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
23 лютого 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Смілянця Е. С. Сапальової Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року (прийнятого в м. Вінниці, повний текст складено 17.11.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування актів,
в вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі відповідач, ГУНП у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування актів, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані акти Відповідачем прийнято з порушенням Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 27.12.2002 № 1346 (далі - Порядок №1346). На його думку, особа, яка проводила службове розслідування, дійшла безпідставних висновків, що тілесні ушкодження позивач отримав з власної необережності під час проходження служби, не при виконанні службових обов'язків.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
25 січня 2021 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від позивача, в якому він просить апеляційну скаргу ГУ Національної поліції у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, 17.01.2020 біля 14.00 год. начальник Гайсинського ВП ГУНП у Вінницькій області полковник поліції ОСОБА_1 перебуваючи на службі, їдучи на власному автомобілі до Ярмоленецької сільської ради для вирішення службових питань, побачив людину чоловічої статі, яка за прикметами була схожа з описом, що зазначений в орієнтуванні, яке надійшло 16.01.2020 року до Гайсинського ВП щодо чоловіка, який скоїв злочин - зґвалтування.
Зупинивши автомобіль та вийшовши з нього, ОСОБА_1 остаточно переконався, що перед ним особа, яка розшукується за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.152 КАС України. ОСОБА_1 повідомив, що він працівник поліції, проте чоловік не відреагував на це і продовжив свою ходу. В зв'язку з чим, ОСОБА_1 прийняв рішення затримати дану особу за допомогою заходів фізичного впливу, застосувавши прийом рукопашного бою. В результаті обидва впали і ОСОБА_1 ударився спиною, а затриманий своїм тулубом притиснув його ліву руку, що призвело до отримання тілесних пошкоджень.
Таким чином, в ході затримання позивач отримав тілесні ушкодження та в зв'язку з погіршенням стану здоров'я, 21.01.2020 року звернувся до медичної установи де був оглянутий лікарем та встановлено діагноз: «забій поперекового відділу хребта, забій, пошкодження зв'язок лівого променево-зап'ясного суглобу, остеохондроз поперекового відділу хребта, неконсолідований перелом шиловидного виростка лівої ліктьової кістки», що підтверджується випискою з медичної карти №3497/48 від 31.01.2020 року .
Наказом ГУНП в Вінницькій області № 128 від 28.01.2020 року призначено службове розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень начальником Гайсинського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_1 , за наслідками якого складено висновок, який затверджений начальником ГУНП у Вінницькій області від 05.03.2020 року.
Відповідно до висновків службового розслідування, встановлено в діях начальника Гайсинського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_1 порушення дисципліни. Дисциплінарною комісією, керуючись ч.7 ст.19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вирішено попередити начальника Гайсинського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_1 про необхідність дотримання службової дисципліни. При цьому застосування фізичної сили ОСОБА_1 визнано правомірним у відповідності до вимог ст.43-44 Закону України " Про Національну поліцію ".
Також, наказом ГУНП в Вінницькій області №184 від 07.02.2020 призначено службове розслідування нещасного випадку, що стався 17.01.2020 року з ОСОБА_1 .
За результатами розслідування комісією 16.03.2020 складено акт розслідування нещасного випадку, форми Н-5, за змістом якого комісія дійшла до висновку, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.
В подальшому комісією складено акт №5 про нещасний випадок невиробничого характеру форми HT*, за змістом якого комісія дійшла до висновку, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків. Так, у висновку вказано, що обставини, що призвели до нещасного випадку, - падіння під час пересування; причини нещасного випадку - психофізіологічні інші. Даний акт затверджено начальником ГУНП у Вінницькій області Педосом Ю.В. 24.04.2020 року.
Вважаючи висновки вказаних актів такими, що не відповідають фактичним обставинам та нормам права, що регулюють спірні відносини, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Згідно з положеннями статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці визначені у Законі України від 14 жовтня 1992 року №2694-XII "Про охорону праці" (далі - Закон №2694-ХІІ) .
Відповідно до статті 1 Закону №2694 визначено поняття охорони праці - як системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Положеннями статті 4 Закону №2694 визначено принципи, на яких базується державна політика в галузі охорони праці, у тому числі: пріоритет життя і здоров'я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці.
Згідно з нормами статті 22 Закону №2694 роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.
Із метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 27 грудня 2002 року за №1346.
Відповідно до п. 2.1 Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).
Згідно з положеннями п.2.2. Порядку №1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Положеннями пункту 2.4. Порядку №1346 передбачено, що якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ (додаток 2).
Пунктом 3.1 Порядку №1346 передбачено, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосередньо керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.
Пунктом 3.4 Порядку №1346 передбачено, що лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою.
Відповідно пункту 3.5 Порядку №1346, керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. До складу комісії не може входити керівник, що безпосередньо керував проведенням робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок (у тому числі поранення).
Відповідно до пункту 3.9 Порядку №1346, комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: - припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; - вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; - охорони і забезпечення громадського порядку; - несення постової чи патрульної служби; - виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; - забезпечення безпеки дорожнього руху; - участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; - виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов'язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; - перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; - підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; - проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; - проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; - використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; - провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; - прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; - прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.
Згідно з нормами п. 3.11 Порядку №1346 комісія визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10, 3.11; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього Порядку, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.
У відповідності із пунктом 4.6 Порядку №1346 за результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5 (додаток 4), а також оформляються інші матеріали, передбачені пунктом 4.13 цього Порядку, у тому числі карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого, якщо нещасний випадок пов'язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням).
Розглядаючи питання про законність висновків відповідача, що нещасний випадок трапився з ОСОБА_1 в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, колегія суддів співвідносить їх з встановленими фактичними обставинами справи, зокрема тими, які були встановлені судом першої інстанції.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 16.01.2020 до Гайсинського ВП ГУНП у Вінницькій області з Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП надійшло орієнтування на чоловіка, який скоїв злочин (згвалтування ) - ОСОБА_2
17.01.2020 року біля 14.00 год. начальник Гайсинського ВП ГУНП у Вінницькій області полковник поліції ОСОБА_1 перебуваючи на службі, їдучи на власному автомобілі до Ярмоленецької сільської ради для вирішення службових питань, побачив людину чоловічої статі, яка за прикметами була схожа з описом, що зазначений в орієнтуванні, щодо чоловіка, який скоїв злочин. Зупинивши автомобіль та вийшовши з нього, ОСОБА_1 остаточно переконався, що перед ним особа, яка розшукується за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.152 КАС України. ОСОБА_1 повідомив, що він працівник поліції, проте чоловік не відреагував на це і продовжив свою ходу. ОСОБА_1 перебуваючи у цивільному одязі та без табельної вогнепальної зброї, провів затримання ОСОБА_2 із застосування фізичної сили та викликав на місце подій слідчо-оперативну групу Гайсинського ВП ГУНП у Вінницькій області.
Так як в ході затримання позивач і затриманий впали на землю то ОСОБА_3 ударився спиною, а затриманий своїм тулубом притиснув ліву руку.
21.01.2020 року, ОСОБА_3 , зв'язку з погіршенням стану здоров'я звернувся до медичної установи, де було встановлено діагноз: «забій поперекового відділу хребта, забій, пошкодження зв'язок лівого променево-зап'ясного суглобу, остеохондроз поперекового відділу хребта, неконсолідований перелом шиловидного виростка лівої ліктьової кістки», що підтверджується випискою з медичної карти №3497/48 від 31.01.2020.
Наказом ГУНП в Вінницькій області №128 від 28.01.2020 призначено службове розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень начальником Гайсинського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_1 , за наслідками якого складено висновок, який затверджений начальником ГУНП у Вінницькій області 05.03.2020.
Як зазначено у висновку, з матеріалів службового розслідування вбачається, що під час затримання ОСОБА_2 , падіння останнього і полковника поліції ОСОБА_1 сталося у наслідок неправильного алгоритму дій щодо застосування фізичної сили та прийомів рукопашного бою зі сторони поліцейського та призвело до отримання ним тілесних ушкоджень. Зазначене свідчить про порушення ст.14 Закону України " Про охорону праці". Таким чином, у ході проведення службового розслідування установлено недотримання заходів особистої безпеки ОСОБА_1 під час проведення затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
Відповідно до висновків службового розслідування, в діях начальника Гайсинського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_1 встановлено порушення дисципліни. Керуючись ч.7 ст.19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Дисциплінарною комісією вирішено попередити начальника Гайсинського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_1 про необхідність дотримання службової дисципліни. При цьому застосування фізичної сили ОСОБА_1 визнано правомірним у відповідності до вимог ст.43-44 Закону України " Про Національну поліцію ".
За результатами проведеного розслідування нещасного випадку, 16.03.2020 складено акт розслідування нещасного випадку (форма Н-5), комісія з розслідування визнала, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків». По вказаному нещасному випадку складено акт форми НТ.
Крім того, судом встановлено, що Дисциплінарною комісією вирішено попередити начальника Гайсинського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_1 про необхідність дотримання службової дисципліни, керуючись при цьому ч.7 ст.19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, положеннями якої визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
За результатами проведеного службового розслідування письмовий наказ про застосування до ОСОБА_1 одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України не видавався.
Таким чином, викладені у висновку службового розслідування обставини, є суперечливими та такими, що не відповідають дійсності, а висновок щодо наявності в діях ОСОБА_1 порушення службової дисципліни є безпідставним та необґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст.18 ЗУ "Про Національну поліцію", поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Пунктами 3-5,7 ст.23 ЗУ "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом.
Вимогами ч.ч.1-3 ст.42 Закону України «Про Національну поліцію» поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: 1) фізичний вплив (сила); 2) застосування спеціальних засобів; 3) застосування вогнепальної зброї.
Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.
Частиною 1 статті 43 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов'язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров'я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.
Згідно з ч.1 ст.44 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.
З доводів сторін вбачається, що з метою затримання розшукуваної особи позивачем до вказаної особи були застосовані заходи примусу, а саме фізичний вплив. Таким чином, позивач здійснював свій прямий обов'язок, як працівника поліції, щодо затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Щодо посилання відповідача на те, що отримання тілесних ушкоджень позивачем сталося внаслідок неправильного алгоритму дій щодо застосування фізичної сили та прийомів рукопашного бою зі сторони ОСОБА_1 , і що зазначене свідчить про порушення позивачем ст.14 Закону України "Про охорону праці" (обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно - правових актів з охорони праці), оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на те, що є розроблені, затверджені та доведені до відома позивача нормативно - правові акти, якими б визначався алгоритм дій працівника поліції щодо застосування фізичної сили та прийомів рукопашного бою, зокрема при затриманні розшукуваної особи, і позивачем було порушено зазначені вимоги.
Крім того, 09.11.2020 року представником відповідача надана письмова інформація щодо орієнтовного алгоритму дій працівника поліції під час затримання особи, яка перебуває у розшуку. З критичною оцінкою судом першої інстанції зазначеної інформації, колегія суддів погоджується, оскільки остання не відповідає вимогам письмових документів, і, фактично являє собою збірку витягів з різних законів України та нормативно-правових актів щодо діяльності поліції, проте не містить будь-яких чітких алгоритмів дій поліцейського при затриманні особи.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до висновку службового розслідування, застосування фізичної сили ОСОБА_1 визнано правомірним у відповідності до вимог ст.43-44 Закону України " Про Національну поліцію ".
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача щодо встановлення в діях ОСОБА_1 порушення службової дисципліни не відповідає фактичним обставинам справи та законодавству, що регулює діяльність поліцейського, і, як наслідок, є безпідставним висновок відповідача, що "нещасний випадок з ОСОБА_1 стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків ".
Досліджені колегією суддів докази свідчать, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався під час проходження служби - виявлення та розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх вчинили (зокрема під час затримання особи, підозрюваної у скоєні злочину), а відтак відповідно до вимог п.3.9 Порядку №1346 такий нещасний випадок визнається таким, що "трапився при виконанні службових обов'язків" і за результатами його розслідування повинен складатися акт за формою Н-1 *.
Таким чином, проаналізувавши вищезазначене та керуючись вищенаведеними нормами законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що акт розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 16.03.2020 року, що стався 17.01.2020 року та акт №5 про нещасний випадок невиборчого характеру форми НТ*, затверджений начальником ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_5 , 24.04.2020 року, є необґрунтованими та не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, з огляду на що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо їх протиправності та скасування.
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу втручання судом першої інстанції прийнятим рішенням зобов"язального характеру у дискреційні повноваження відповідача то колегія суддів зазначає, що оскаржувані дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях.
Зобов"язання відповідача щодо проведення повторного розслідування випадку, що стався з ОСОБА_1 , та прийняття рішення відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України від 27.12.2002 року №1346, з урахуванням висновків суду, не є перебиранням функцій відповідача, а передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу.
За законом у Відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 23 лютого 2021 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Смілянець Е. С. Сапальова Т.В.