Справа № 640/4730/20 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.
18 лютого 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.
за участю секретаря Островської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кордон Авіа Сервіс» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 28.09.2020) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Кордон Авіа Сервіс» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Приватним акціонерним товариством «Кордон Авіа Сервіс» звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.11.2019 № 000974504 та № 000975504.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем правомірно відображено господарські операції, що підтверджується відповідними первинними документами.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що позивачу правомірно збільшено суму податкових зобов'язань, оскільки реальність операцій за участю позивача та ТОВ «Смоукед-Груп», ТОВ «ТК Артеміда» не підтверджується первинними документами.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з'ясування обставин у справі. Апелянт вказує, що відповідачем не було надано доказів правомірності прийняття оскаржуваних рішень, в основу даних рішень було покладено лише припущення, зроблені на підставі аналізу внутрішньої інформації відповідача. Наголошує, що позивачем надано усі необхідні первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 03.10.2019 по 30.10.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Кордон Авіа Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Смоукед-Груп» за листопад, грудень 2018 року та січень 2019 року, ТОВ «ТК Артеміда» за грудень 2018 року показників декларації з податку на додану вартість.
За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт від 06.11.2019 № 231/26-15-14-04-04/32070105, яким встановлено порушення Приватним акціонерним товариством «Кордон Авіа Сервіс» вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1 113 076,00 грн, у тому числі за: листопад 2018 року - 165 770 грн, грудень 2018 року - 937 306 грн та завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2019 року на суму 64 673 грн.
На підставі складеного акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення: від 21.11.2019 № 000974504, яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 64 673 грн; від 21.11.2019 № 000975504, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1 391 345 грн, з яких: за податковими зобов'язаннями в розмірі 1 113 076 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 278 269 грн.
Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що документи бухгалтерської звітності, надані позивачем, не можуть вважатись такими, що відповідають Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що в сукупності з іншими доводами контролюючого органу свідчить про не підтвердження фактичного виконання зобов'язань за договором між позивачем та його контрагентом.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.
Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі також - Закон № 996-XIV).
Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку
Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З положень податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.
Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Артеміда», як продавцем, та Приватним акціонерним товариством «Кордон Авіа Сервіс», як покупцем, укладено договір поставки № 0312118АК, за умовами якого продавець зобов'язується в порядку та строки, встановлені договором, передати товар у власність покупцеві, в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а останній прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених даним договором.
Розділом 2 договору погоджено, що кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, що поставляється, вказується у видатковій накладній та/або товарно-транспортній накладній. При цьому сторони погодилися, що покупець надає продавцю заявку, а продавець зобов'язаний затвердити заявку покупця на протязі одного банківського дня. В якості підтвердження заявки продавець надає покупцю рахунок на оплату. Поставка товару за цим договором здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс 2010», на умовах: EXW (склад в м. Кривий Ріг). При передачі товару продавець зобов'язаний передати покупцеві наступні документи: рахунок, підписаний уповноваженою особою та скріплений печаткою продавця; видаткову накладну, підписану уповноваженою особою та скріплений печаткою продавця; ТТН, підписану уповноваженою особою та скріплений печаткою продавця; сертифікат якості (копія) на товар, якщо товар підлягає сертифікації.
Пунктом 3.1 договору визначено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 90 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару.
ТОВ «ТК Артеміда» та Приватним акціонерним товариством «Кордон Авіа Сервіс» погоджено специфікації на поставку партії товару / протокол утворення (узгодження) ціни (додаток 1 до договору) від 03.12.2018, 04.12.2018, 10.12.2018, 11.12.2018, 12.12.2018, 13.12.2018, 14.12.2018, 17.12.2018, 18.12.2018, відповідно до яких позивачем замовлено проволоку оц. Ф. 3 мм (21 т) на загальну суму 464940 грн, арматуру ф. 12 (22 т) на загальну суму 391599,91 грн, проволоку ф. 3 оцинковану мм (21,750 т) на загальну суму 481545 грн, проволоку ф. 3 мм оцинковану (22,050 т) на загальну суму 488187 грн, арматуру А3 ф. 12 (21,750 т) на загальну суму 473715 грн, арматуру ф. 12 АІІІ міра (21,800 т) на загальну суму 451260 грн, проволоку оц. Ф 2,5 мм (21,900 т) на загальну суму 476982 грн, проволоку оц. Ф 2,5 мм (21,900 т) на загальну суму 476982 грн, арматуру ф. 12 АІІІ міра (22,800 т) на загальну суму 471960 грн, арматуру ф. 12 АІІІ міра (21,800 т) на загальну суму 480701,52 грн, проволоку оц. Ф 2,5 мм (22,300 т) на загальну суму 485694 грн.
Поставку товару здійснено згідно із видатковими накладними № РН-0000140 від 03.12.2018, № РН-0000150 від 04.12.2018, № РН-0000201 від 10.12.2018, № 21 від 10.12.2018, № 22 від 11.12.2018, № РН-0000301 від 12.12.2018, № 24 від 13.12.2018, № 26 від 13.12.2018, № 25 від 14.12.2018, № РН-0000500 від 17.12.2018, № 28 від 18.12.2018.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Артеміда» за спірними операціями виписано на користь позивача податкові накладні: від 03.12.2018 № 5 на загальну суму 464940 грн, в тому числі ПДВ - 77490 грн; від 04.12.2018 № 3 на загальну суму 391599,91 грн, в тому числі ПДВ - 65266,65 грн; від 10.12.2018 № 4 на загальну суму 488187 грн, в тому числі ПДВ - 81364,50 грн; від 10.12.2018 № 12 на загальну суму 481545 грн, в тому числі ПДВ - 80257,50 грн; від 11.12.2018 № 9 на загальну суму 473715 грн, в тому числі ПДВ - 78952,50 грн; від 12.12.2018 №6 на загальну суму 451260 грн, в тому числі ПДВ - 75210 грн; від 13.12.2018 № 7 на загальну суму 476982 грн, в тому числі ПДВ - 79497 грн; від 13.12.2018 № 10 на загальну суму 476982 грн, в тому числі ПДВ - 79497 грн; від 14.12.2018 № 11 на загальну суму 471960 грн, в тому числі ПДВ - 78660 грн; від 17.12.2018 № 15 на загальну суму 480701,52 грн, в тому числі ПДВ - 80116,92 грн; від 18.12.2018 № 14 на загальну суму 485694 грн, в тому числі ПДВ - 80949 грн.
На підтвердження транспортування товару позивачем надано копії товаро-транспортних накладних № АС-0127 від 03.12.2018, № АС-0128 від 04.12.2018, № АС-0137 від 10.12.2018, № АС-0138 від 11.12.2018, № АС-0139 від 12.12.2018, № АС-0140 від 13.12.2018, № АС-0141 від 14.12.2018, № АС-0142 від 15.12.2018, № АС-0145 від 17.12.2018, № АС-0146 від 18.12.2018.
На підтвердження оплати придбаного товару позивачем надано копії платіжних доручень №333 від 14.12.2018 на суму 300000 грн, № 361 від 17.12.2018 на суму 150000 грн, № 385 від 19.12.2018 на суму 250000 грн.
20.11.2018 між ТОВ «Смоукенд-Груп», як продавцем, та Приватним акціонерним товариством «Кордон Авіа Сервіс», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 201118, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар (згідно замовленню покупця та відповідно виставленим рахункам), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору. Розділом 2 договору визначено, що продавець повинен повністю передати товар покупцю протягом 10 днів з моменту оплати товару. Документи на товар, які продавець повинен передати покупцю: рахунки-фактури, видаткові накладні. Пунктом 3.1 договору визначено, що ціни на товар, незазначені в прайс-листі, узгоджуються сторонами додатково і зазначаються в рахунках-фактурах і видаткових накладних.
Придбання товару (арматура ф. 12 (26,1 т) на загальну суму 501120 грн, проволока ф. 3 мм оцинкована (25 т) на загальну суму 553500 грн, арматура ф. 12 (21,8 т) на загальну суму 388039,91 грн, арматура А3 ф.12 (22,08 т) на загальну суму 480266,50 грн), здійснено згідно із видатковими накладними № 10 від 27.11.2018, № 11 від 23.11.2018, № 34 від 07.12.2018, № 35 від 18.12.2018.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Смоукенд-Груп» за спірними операціями виписано на користь позивача податкові накладні: від 23.11.2018 № 10 на загальну суму 553500 грн, в тому числі ПДВ - 92250 грн; від 27.11.2018 № 27 на загальну суму 501120 грн, в тому числі ПДВ - 83520 грн; від 07.12.2018 № 114 на загальну суму 388039,91 грн, в тому числі ПДВ - 64673,32 грн; від 18.12.2018 № 167 на загальну суму 480266,50 грн, в тому числі ПДВ - 80044,42 грн.
На підтвердження транспортування товару позивачем надано копії товарно-транспортних накладних № 1123 від 23.11.2018, № 1127 від 27.11.2018, № 1207 від 07.12.2018, № 1218 від 18.12.2018.
На підтвердження оплати придбаного товару позивачем надано копії платіжних доручень №197 від 23.11.2018 на суму 555000 грн, № 214 від 27.11.2018 на суму 501120 грн, № 439 від 27.12.2018 на суму 600000 грн, № 478 від 10.01.2019 на суму 268305 грн.
Відповідно до пояснень позивача, основним видом діяльності Приватного акціонерного товариства «Кордон Авіа Сервіс» з моменту його заснування є розробка, виробництво та монтаж (будівництво) систем забезпечення безпеки арсеналів, аеродромів, баз та складів озброєння, що відповідає статутній діяльності товариства. При цьому, в процесі виробництва та будівництва об'єктів (систем) забезпечення безпеки Приватним акціонерним товариством «Кордон Авіа Сервіс» постійно використовується продукція, яка придбавалась у контрагентів, а саме: арматура ф. 12, проволока ф 3 мм, проволока ф. 2,5 мм, продукція, яка придбавалась у контрагентів, входить до складу готової продукції (робіт), які Приватне акціонерне товариство «Кордон Авіа Сервіс» реалізує кінцевим споживачам, а саме: з проволоки ф. 2,5 мм та ф. 3 мм виробляється сітка плетена оцинкована, яка входить до складу систем забезпечення безпеки; арматура ф. 12 входить до складу фундаментів, які Приватне акціонерне товариство «Кордон Авіа Сервіс» будує на місці встановлення систем забезпечення безпеки. На підтвердження даної позиції представником позивача надано проекту документацію, акти виконаних будівельних робіт, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, технічні креслення продукції, інвентаризаційний опис.
Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 809/1337/17.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №826/14619/13-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 816/2045/17.
Колегія суддів дійшла до висновку, що податковим органом не було спростовано реальності та достовірності наданих первинних документів, не надано доказів, які б вказували, що дані документи складено з порушеннями чи в супереч нормам чинного законодавства.
Крім того, контролюючим органом не надано доказів, щодо наявності кримінальних проваджень в межах яких досліджуються питання щодо контрагентів позивача в частині того, що господарські відносини позивача з даними підприємствами, які в подальшому і були досліджені під час проведення перевірки податковим органом, є фіктивними чи мають ознаки нереальних.
Між тим, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентами його контрагентів, при цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.
Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і не обізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
На момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.
При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.
Колегія суддів наголошує, що підстави, які зазначені податковим органом в акті перевірки з урахуванням усіх наданих первинних документів позивачем, не є достатніми та належними для висновку про фіктивність господарських операцій та не узгоджуються з положеннями податкового законодавства.
Податковий орган вказує, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018110350000111 від 16.07.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.410 КК України.
Встановлено, що службові особи ПрАТ «Кордон Авіа Сервіс» за період з 2016-2018 роки, проводили фінансово-господарські операції з підприємствами з ознаками фіктивності, а саме такими як ТОВ «ТК Артеміда», ТОВ «Опторг-Альянс» та ТОВ «Бізнесторгсервіс».
03.04.2019 допитано в якості свідка ОСОБА_1 , який є директором вищевказаних товариств. В ході допиту встановлено, що ОСОБА_1 , займається будівельними роботами на території міста Києва, сам про будь які фінансово-господарські дії та безпосереднє ведення діяльності товариств нічого не знає. На запитання про надання своїх документів стороннім особам повідомив, що наприкінці жовтня 2018 року під час пошуку роботи він зустрівся із раніше невідомим йому чоловіком, який запропонував заробити грошових коштів у сумі 500 грн, на що ОСОБА_1 погодився.
Колегія суддів дійшла до висновку, що пояснення директорів контрагентів про непричетність до фінансово-господарської діяльності не може свідчити про фіктивність господарських операцій та неприйнятність первинних документів у податковому обліку позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 6 статті 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 статті 77 КАС України, таких доказів як вироки надано не було.
При цьому, сам факт проведення досудового розслідування не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, внаслідок чого підлягає перевірці кожне податкове правопорушення і здійснення комплексного дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених, серед іншого, такою ухвалою, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.
Наведеною нормою встановлено межі обов'язковості вироку для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно, висновок контролюючого органу про неприйнятність документів повинен ґрунтуватись з урахуванням об'єктивного та суб'єктивного критеріїв.
Об'єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб'єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.
Суд звертає увагу, що факт здійснення фіктивного підприємництва контрагентів позивача не встановлено вироком суду, а тому посилання контролюючого органу на наявність пояснень директорів контрагентів позивача суд не приймає до уваги.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що кримінальне провадження відкрито за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.410 КК України, при цьому відповідачем не вказано, яким чином відповідальність передбачена даною статтею має відношення до фіктивності господарських операцій.
Також, даний протокол має відношення лише щодо директора ТОВ «ТК Артеміда», в той час жодного відношення до ТОВ «Смоукед Груп» дана особам не має.
Колегія суддів наголошує, що в даному випадку податковим органом, як суб'єктом владних повноважень не було вчинено необхідного обсягу дій з метою доведення фіктивності господарських операцій, натомість позивачем надано відповідні первинні документа на підтвердження своєї позиції, реальності господарських операцій, наявності ділової мети, які хоч і мають певні дефекти та помилки, однак у своїй сукупності є достатніми. В свою чергу, з боку контролюючого органу, доказів, які б спростовували документи позивача не надано.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.11.2019 № 000974504 та № 000975504 прийняті не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, тому дані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кордон Авіа Сервіс» - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року - скасувати та прийнято постанову, якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Кордон Авіа Сервіс» - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м.Києві від 21.11.2019 №000974504 та №000975504.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 22.02.2021.
Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма
Судді:Н.В. Безименна
Л.В. Бєлова