П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 473/4357/20
Головуючий в 1 інстанції: Ротар М.М.
Дата і місце ухвалення 30.12.2020р., м. Вознесенськ
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
за участю секретаря - Андрушкевич М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 грудня 2020 року по справі № 473/4357/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Депаратменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
21.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Депаратменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №578230 від 07.12.2020 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн.
Також, позивач просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 25.01.2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що відповідачем належним чином не повідомлено позивача про час та місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, внаслідок чого останню розглянуто з порушенням встановленого ч.1 ст.268 КУпАП порядку.
Також, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав належним засобом доказування, подані відповідачем фотознімки та акти обстеження ділянок вулично-шляхової мережі, оскільки інформація про їх наявність не зазначалась в оскаржуваній постанові.
Посилається апелянт і на те, що ні відповідач, ані суд першої інстанції, в порушення вимог КУпАП, при розгляді адміністративної справи не встановили, чи належить до функціональних (посадових) обов'язків ОСОБА_1 , як в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, виконання робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області, а також чи існує причинно-наслідковий зв'язок між станом ділянки автодороги, про яку зазначено в постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 №578230 від 07.12.2020 року, та діями/бездіяльністю ОСОБА_1 , чи наявна в його діях вина у неналежному стані автомобільної дороги. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки його доводам, що на підставі договору №1-Б від 04.03.2019 року автомобільні дороги загального користування державного значення Миколаївської області передано Службою автомобільних доріг у Миколаївській області в експлуатаційне утримання ПП «Будівельна фірма «Миколаївавтодор».
У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 грудня 2020 року з прийняттям нового судового рішення - про задоволення позову.
Управління патрульної поліції в Миколаївській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 06.12.2019 року №490-К ОСОБА_1 призначено виконуючим обов'язки начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області з 09 грудня 2019 року.
17 та 23 листопада 2020 року фахівцями відповідача складені акти обстеження ділянок вулично-шляхової мережі - автомобільні дороги національного значення М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (через м. Таганрог)» км 157 - (мостова переправа через р. Інгул), в яких зафіксовано, що експлуатаційний стан обстежених ділянок не відповідає п.п.3.1.1, 3.1.2, 3.1.4, 3.5.2 ДСТУ 3587-97 “Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану”.
Відповідно до зазначених актів, забезпечення експлуатаційного стану вказаної вище ділянки дороги (вулиці) покладено на: Директора ТОВ «Миклаївавтодор» ОСОБА_2 ; балансоутримувач - Служба автомобільних доріг Миколаївської області, керівник ОСОБА_1 (а.с.112-113).
23.11.2020 року та 30.11.2020 року, УПП в Миколаївській області надіслано на адресу, зокрема, Служби автомобільних доріг в Миколаївській області повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції в.о. начальника Служби Невеселого В. для розгляду справи про адміністративне правопорушення за фактом неналежного утримання ділянки ВШМ автодороги М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (через м. Таганрог)» км 157 - (мостова переправа через р. Інгул).
Вказані повідомлення отримані Службою автомобільних доріг 24 та 30 листопада 2020 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с.110-111).
07.12.2020 року інспектором Відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Сидоровим І.Ю. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №578230 від 07.12.2020 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн.
У вказаній постанові зазначено, що 17.11.2020 року у Миколаївській області на автомобільній дорозі М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (через м. Таганрог)» км 157 (мостова переправа через р. Інгул) ОСОБА_1 , будучи відповідальною посадовою особою - в. о. начальника Служби автомобільних доріг в Миколаївській області, не виконав вимоги норм та стандартів утримання ВШМ, згідно ДСТУ 3587-97, внаслідок чого на мостовій переправі через р. Інгул утворився відкритий шов сполучення прольотних будов (деформаційного шву) шириною 01.м. на половині ширини проїзної частини, чим порушив п. 1.5 ПДР України, ст.12 Закону України “Про дорожній рух”, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.140 КУпАП. (а.с.100)
Не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що наявні у справі матеріали, підтверджують правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП, а отже підстави для задоволення позову відсутні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух” від 30.06.1993 року №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.
Відповідно до п.1.5 ПДР, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Предметом оскарження в даній справі є постанова про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене частиною першою статті 140 КУпАП - порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.
Положеннями п.1 ч.3 ст.12 Закону України “Про дорожній рух” від 30.06.1993 року №3353-XII визначено, що обов'язок забезпечувати утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, покладено на посадових осіб, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування таких.
У відповідності до положень ст.24 Закону №3353-XII власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. При виконанні робіт по ремонту і утриманню автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів дорожньо-експлуатаційні організації у першочерговому порядку повинні здійснювати заходи щодо безпеки дорожнього руху на основі обліку і аналізу дорожньо-транспортних пригод, результатів обстежень і огляду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, і передусім на аварійних і небезпечних ділянках та у місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод.
Відповідно до статті 10 Закону України “Про автомобільні дороги” від 08.09.2005 року №2862-IV державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення, у відповідності до п.1 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затвердженого Постановою КМУ від 10.09.2014 року №439, є Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор).
Наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 29.07.2019 року №250 затверджено Положення про Службу автомобільних доріг у Миколаївській області, пунктами 1.1, 2.1, 2.2, 6.2.1 якого передбачено, що Служба автомобільних доріг у Миколаївській області заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України. Метою діяльності Служби є забезпечення розвитку та функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області шляхом їх будівництва, реконструкції, ремонтів та утримання (дорожні роботи) в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.
Основним предметом діяльності Служби є виконання функцій замовника робіт та послуг з будівництва, реконструкції, ремонтів та утримання автомобільних доріг та іншого державного майна, та одержувача бюджетних коштів.
Служба зобов'язана організовувати будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Миколаївській області відповідно до державних норм і стандартів.
Відповідно до п. 7.1, 7.2 розділу 7 Положення про Службу автомобільних доріг у Миколаївській області, службу очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою Державного агентства автомобільних доріг України.
Начальник Служби несе персональну відповідальність за виконання покладених на Службу завдань.
Сторонами не заперечується, що автомобільна дорога загального користування державного значення М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (через м. Таганрог)» 157 км знаходяться на балансі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області.
Частиною першою статті 140 КУпАП передбачено, що порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом правопорушень, передбачених даною статтею, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених названою правовою нормою, характеризується наявністю як умислу, так і необережності.
Суб'єктами правопорушень, передбачених, зокрема частиною 1, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Адміністративним правопорушенням (проступком), згідно з частиною першою статті 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 14 КУпАП передбачено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
При зверненні з даним позовом до суду першої інстанції та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , передусім, посилається на те, що він не є суб'єктом відповідальності ч.1 ст.140 КУпАП, оскільки згідно договору №40-Б від 22.06.2020 року експлуатаційне утримання, в тому числі щодо спірної ділянки дороги, покладено на ПП «Будівельна фірма «Миколаївавтодор».
Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки суб'єктами відповідальності за ст.140 КУпАП є посадові особи, службові обов'язки яких по забезпеченню безпеки дорожнього руху при утриманні автодоріг встановлено законодавством, а не господарським договором.
Факт укладання даного господарського договору жодним чином не знімає з Служби автомобільних доріг в Миколаївській області обов'язків по належному утриманню вказаних доріг та не звільняє керівника Служби від відповідальності за невиконання цих обов'язків.
В рамках договору підряду ПП «Будівельна фірма «Миколаївавтодор» несе господарсько-правову відповідальність перед замовником за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору шляхом застосування до нього господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та цим договором.
Факт укладання договору не робить посадових осіб ПП «Будівельна фірма «Миколаївавтодор» суб'єктами адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП, оскільки згідно ст.14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Відповідальність позивача презюмується, оскільки за встановленого факту допущених порушень, до відповідальності притягується відповідна посадова особа, яка очолює орган, що відповідає за утримання автомобільних доріг відповідного регіону.
Враховуючи об'єктивну сторону ст.140 КУпАП, допущені порушення правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг, підтверджуються відповідними актами огляду (а.с.112-113).
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доводи апелянта про те, що зазначені вище акти обстеження не є належними та допустимими доказами, у зв'язку з тим, що в постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 №578230 від 07.12.2020 року не зазначено про їх наявність, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки це не спростовує факту, що експлуатаційний стан автошляху М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (через м. Таганрог)» км 157 - (мостова переправа через р. Інгул), не відповідає п.п.3.1.1, 3.1.2, 3.1.4, 3.5.2 ДСТУ 3587-97 “Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану”.
Більш того, руйнування асфальтного покриття на мостовій переправі підтверджується наявними у справі фотознімками мостової переправи через р. Інгул (а.с.10 -106).
З приводу доводів позивача на неможливість прийняття до уваги в якості доказу вказаних вище фотознімків, колегія суддів зазначає.
Відповідно до пп. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 року №580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 вказаного Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Враховуючи, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі данні технічних приладів, що мають функції фото, або відеозапису, судова колегія дійшла висновку, що надані відповідачем фотознімки можуть слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.
Згідно ст.ст. 72, 73, 74 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для не прийняття до уваги наданих відповідачем актів обстеження, та фотознімки, на яких зафіксовано факт руйнування асфальтного покриття на мостовій переправі через р. Інгул.
Що ж до посилань апелянта на те, що відповідачем його належним чином не повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про накладення адміністративного стягнення, то колегія суддів зазначає, що такі доводи ОСОБА_1 спростовуються наявними в матеріалах справи листами УПП в Миколаївській області від 23.11.2020 року, та 30.11.2020 року, які завчасно були отримані Службою автомобільних доріг в Миколаївській області.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем доведено правомірність спірної постанови серії ДПО18 №578230 від 07.12.2020 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Інші перелічені апелянтом недоліки, допущені фахівцями відповідача в процесі оформлення адміністративних матеріалів є несуттєвими та не можуть слугувати підставою для скасування правильно прийнятої по суті постанови про накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 грудня 2020 року колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 грудня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Судді: А.Г. Федусик
О.А. Шевчук