Справа № 22-620-10 Головуючий в суді 1 інст. Березень Ю.В.
Категорія № 51-54 Суддя - доповідач Мельник Ю.М.
19 травня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді Мельника Ю.М.
суддів: Буцяка З.І., Ковальчук Н.М.
при секретарі - Сеньків Т.Б.
представника відповідача Бойко О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр» на рішення Сарненського районного суду від 20 січня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр» про поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
У травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ТзОВ «Селищанський гранітний кар'єр» про поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди .
Зазначав, що 8 квітня 2009 року відповідач звільнив його із роботи з посади електрослюсаря 5-го розряду за п.1 ст. 40 КЗПП України не отримавши при цьому згоду органу первинної профспілкової організації , членом якої є позивач. Окрім того , вказував, що він є членом виборного органу профспілки працівників гірничодобувних та переробних підприємств Сарненського району , а при вивільненні його із роботи відповідач не отримав попередню згоду виборного органу цієї професійної спілки. Одночасно вказував , що відповідач при вивільненні його із роботи не врахував його переважне право на залишення на роботі , оскільки позивач мав більш високу продуктивність праці та більш тривалий стаж роботи на цьому підприємстві перед іншими працівниками.
Рішенням Сарненського районного суду від 20 січня 2010 року ОСОБА_3 було поновлено на роботі та стягнуто 4624 грн. 11 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу і стягнуто 1500 грн. для відшкодування моральної шкоди. Судом також було вирішено питання про розподіл судових витрат.
ТзОВ «Селищанський гранітний кар'єр» оскаржив рішення місцевого суду в апеляційному порядку і вказав на його незаконність через порушення норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Стверджував, що місцевий суд не врахував того , що на час вивільнення ОСОБА_3 із роботи останній не був членом жодної із первинних профспілкових організацій, які б діяли на підприємстві , а тому згоди профспілкових органів на вивільнення позивача потрібно не було. Із цих підстав просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. У судовому засіданні апеляційного суду представник ТзОВ «Селищанський гранітний кар'єр» , давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просив її задовольнити у повному обсязі. ОСОБА_3 у судове засідання апеляційного суду не з»явився . У запереченнях на апеляційну скаргу просив її відхилити , а рішення місцевого суду - залишити без зміни. Колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Задовольняючи позов ОСОБА_3, місцевий суд виходив із того , що відповідачем не було дотримано порядку вивільнення працівника , який був членом виборного профспілкового органу.
Колегія суддів не погоджується у повному обсязі із таким висновком місцевого суду із таких підстав. Із матеріалів справи вбачається, що позивач із 2002 року перебував у трудових стосунках із ТзОВ «Селищанський гранітний кар'єр» , працюючи на посаді електрослюсаря. У 2006 році йому було присвоєно п'ятий розряд електрослюсаря. ( а.с. 75) 8 квітня 2009 року відповідач звільнив ОСОБА_3 з роботи за п.1 ст. 40 КЗПП України у зв»язку із скороченням чисельності працівників. ( а.с. 36). Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 слідує, що розглядаючи трудові спори , пов'язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з»ясувати , чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці , чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства , що регулюють вивільнення працівників , які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві , чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення. Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув і обмежився лише дослідженням обставин щодо дотриманням відповідачем вимог ст. 43 КЗпП України при вивільненні ОСОБА_3 з роботи. За таких обставин рішення місцевого суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення. Із наказу № 2-л-а від 2 січня 2009 року вбачається, що із 1 січня 2009 року адміністрація ТзОВ «Селищанський гранітний кар'єр» зупинила роботу гірничо-дробарного цеху № 1 цього підприємства та прийняла рішення про вивільнення працівників. 8 квітня 2009 року відповідач звільнив ОСОБА_3 з роботи за п.1 ст. 40 КЗПП України. Приписи п.1 ст. 40 КЗпП України вказують , що трудовий договір , укладений на невизначений строк , а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації , реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства , установи , організації , скорочення чисельності або штату працівників. Згідно ч.1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Після звільнення ОСОБА_3 із роботи на цьому підприємстві залишились працювати електрослюсарі із ремонту устаткування: ОСОБА_4 ( 4 розряд), ОСОБА_5 ( 3 розряд) , ОСОБА_6 ( 3 розряд) , ОСОБА_7 ( 3 розряд) та ОСОБА_8 ( 4 розряд) ( довідка № 224 від 14 травня 2010 р.). Оскільки ОСОБА_3 мав 5 розряд електрослюсара з ремонту устаткування , то це свідчить , що він мав більш високу кваліфікацію та продуктивність праці перед тими електрослюсарями з ремонту установок , які залишилися працювати після звільнення позивача. Зазначене свідчить , що роботодавцем при звільненні ОСОБА_3 із роботи не було враховано його переважне право на залишення на роботі , а тому колегія суддів прийшла до висновку, що вивільнення позивача відбулося із порушенням вимог ст. 42 КЗпП України. Окрім того , частина 2 ст. 40 КЗпП України вказує, що звільнення з підстав, передбачених п.1,2 та 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою , на іншу роботу. Звіт про наявність вакансій станом на 25 березня 2009 року свідчить про те, що у відповідача було 4 вакансії охоронця , проте ОСОБА_3 всупереч вимогам ч.2 ст. 40 КЗпП України інша робота не пропонувалася. Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом , який розглядає спір. Оскільки вивільнення ОСОБА_3 із роботи відповідачем було проведено з порушенням вимог законодавства , то позивач підлягає поновленню на роботі. Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України відповідач повинен виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу . Із матеріалів справи вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 становила 24 грн. 21 коп. ( 486 грн. 92 коп. + 530 грн. 08 коп. = 1017 грн. - заробітна плата за два останні місяці ; 1017 грн. : 42 робочі дні = 24 грн. 21 коп.) За період із 9 квітня 2009 року до дня постановлення судом першої інстанції рішення - 15 січня 2010 року вимушений прогул ОСОБА_3 становив 191 робочий день. Середній заробіток за час вимушеного прогулу , який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача становить 4624 грн. 11 коп. ( 191 день х 24 грн. 21 коп. = 4624 грн. 11 коп.). Рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення 508 грн. 50 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ст. 367 ЦПК України підлягає виконанню негайно. Колегія суддів вважає, що позовна вимога ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди також підлягає до задоволення. Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя . Враховуючи те, що внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_3 із роботи він зазнав моральних страждань , викликаних вимушеною втратою нормальних життєвих зв'язків , був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя , враховуючи також тривалість та глибину моральних страждань, колегія суддів прийшла до висновку , що для відшкодування моральної шкоди із відповідача на користь позивача слід стягнути 1500 грн. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів вважає, що із відповідача в дохід держави слід стягнути 59 грн. 50 коп. судового збору ( 51 грн. + 8 грн. 50 коп.) та 120 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в суді. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку , що рішення суду 1 інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права , що призвело до неправильного вирішення справи , а тому таке рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. На підставі наведеного , керуючись п.2 ч.1 ст. 307 , п. 4 ч.1 ст. 309 , ст.. 316-317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар»єр» задовольнити частково. Рішення Сарненського районного суду від 20 січня 2010 року скасувати.
Поновити ОСОБА_3 на посаді електромонтера з ремонту устаткування товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар»єр».
Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар»єр» на користь ОСОБА_3 4624 грн. 11 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1500 грн. для відшкодування моральної шкоди.
Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар»єр» 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар»єр» в дохід держави 59 грн. 50 коп. судових витрат.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі та в частині стягнення 508 грн. 50 коп. середнього заробітку допустити до негайного виконання.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: