Справа № 22-486/2010 р. Головуючий в 1 інстанції: Шуляк А.С.
Доповідач: Оніпко О.В.
26 квітня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді - Оніпко О.В.
суддів: Григоренка М.П., Шеремет А.М.,
при секретарі - Омельчук А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою Мізоцької селищної ради на рішення Здолбунівського районного суду від 03 грудня 2009 року в справі за заявою Мізоцької селищної ради Здолбунівського району про визнання спадщини відумерлою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Мізоцької селищної ради -Теслюка В.С., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
Рішенням Здолбунівського районного суду від 03 грудня 2009 року в задоволенні заяви Мізоцької селищної ради про визнання спадщини відумерлою відмовлено.
В поданій на дане рішення апеляційній скарзі Мізоцька селищна рада посилається на його незаконність та необґрунтованість через невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.
Вказує, що Мізоцька селищна рада заяви про визнання спадщини покійного ОСОБА_2 відумерлою не подавала, оскільки зазначена спадщина вже визнана відумерлою згідно рішення Здолбунівського районного суду від 02 серпня 2005 року, яке вступило в законну силу.
Просить рішення Здолбунівського районного суду від 03 грудня 2009 року скасувати.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис №11 від 17.01.2001р. (а.с. 4), якому належало АДРЕСА_1.
Відповідно до вимог ст.527 ЦК УРСР (1963) спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця.
Згідно ч.2 ст. 524, ч.1 ст. 529 ЦК УРСР (1963) спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом; при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Згідно заповіту спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 був його син ОСОБА_3, який відмовився від спадщини, подавши відповідну заяву.
Другий син спадкодавця - ОСОБА_4 згідно довідки серії НОМЕР_1 від 26.10.1987р. являється інвалідом ІІ групи безстроково по психічному захворюванню і є непрацездатним (а.с.16), за рішенням Острозького районного суду від 07 жовтня 2003 року (а.с.14) суду визнаний недієздатним. Згідно довідок №161 та №162 від 04.04.2008 р. ОСОБА_4 з 14.05.2003 по 04.06.2005р. та з 05.10.2005р. по 25.12.2007 р. перебував на стаціонарному лікуванні в Острозькій облпсихлікарні з приводу хронічного психічного захворювання.
Відмовляючи Мізоцькій селищній раді у визнанні спадщини відумерлою, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до вимог ст. 535 ЦК УРСР (1963) непрацездатний ОСОБА_4 мав обов'язкову частку у спадщині.
Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.554 ЦК УРСР (1963) в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування, його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 524 ЦК УРСР (1963) майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави, якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини.
Оскільки ОСОБА_4 є спадкоємцем після смерті свого батька і даних про те, що він відмовився від прийняття спадщини чи не прийняв її, в матеріалах справи немає, підстави для визнання спадщини відумерлою відсутні.
Також є безпідставними посилання Мізоцької селищної ради на те, що заяви про визнання спадщини відумерлою вони не подавали, і зазначена спадщина вже визнана відумерлою рішенням Здолбунівського районного суду від 02 серпня 2005 року, оскільки вказане рішення було скасовано ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 08 грудня 2008 року (а.с.45) і в справі ухвалено нове рішення, яке і є предметом розгляду апеляційної інстанції.
Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, підстави для його скасування. відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Мізоцької селищної ради - відхилити.
Рішення Здолбунівського районного суду від 03 грудня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: