23.02.2021 227/4899/20
18 лютого 2021 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Левченка А.М.,
за участю секретаря судового засідання Черкасової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
В грудні 2020 року, позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він є наймачем квартири за адресою АДРЕСА_1 , на підставі ордеру №10 від 29.11.1995 року. Відповідач ОСОБА_2 , є його рідним сином, який зареєстрований за зазначеною адресою, проте у 2013 році переїхав в м.Донецьк, де і проживає по теперішній час. Реєстрація відповідача створює для нього перешкоди у приватизації даного житла. Таким чином, він звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою суду від 24 грудня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі і визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, звернувся з заявою про розгляд справи без його участі, зазначив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі, не заперечує проти визнання його особою, яка втратила право користування житловим приміщенням, оскільки з 2013 року не проживає за адресою реєстрації.
Згідно ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій статті.
За вказаних обставин, з урахуванням вимог ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, у відсутності відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановивши факти та відповідні їм правовідносини дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Судом встановлено, що згідно ордеру № 10 від 29.11.1995 року, квартиронаймачем неприватизованої квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є позивач ОСОБА_1 . (а.с.7).
В квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію від 16.11.2020 року № 3342 (а.с.8).
Відповідно до довідки виданої виконавчим комітетом Білицької міської ради №987 від 11.12.2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.15).
Згідно інформаційної довідки виданої Приватним підприємством «Білицька ремонтно - експлуатаційна служба» «Надія», ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але за вказаною адресою не проживає з 2013 року (а.с.9).
Отже, судом встановлено, що відповідач фактично зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але з 2013 року не проживає, в утриманні житла участі не приймає. Реєстрація відповідача в квартирі, чинить перешкоду позивачу у її користуванні.
Також, встановлено, що відповідач визнав позовні вимоги, визнання відповідачем позовних вимог прийнято судом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Так, під час вирішення справи по суті, суд приходить до висновку, що правовідносини у даній цивільній справі регулюються положеннями Житлового кодексу Української РСР, якими передбачені права наймачів житлових приміщень та членів родини останніх.
Відповідно до ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Відповідно до положень ст. ст.64, 65 Житлового кодексу України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
За правилами ст. 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або члена його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У роз'ясненнях, що містяться в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 № 2, зазначено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Згідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, у якому фізична особа проживає постійно або тимчасово.
Згідно ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил норм процесуального закону щодо оцінки доказів.
Правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
Як передбачено ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи той факт, що відповідач понад шість місяців без поважних причин не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обов'язки по утриманню житла не здійснює, реєстрація відповідача у помешканні за вищевказаною адресою фактично становить перешкоди у здійсненні позивачем права користування квартирою, тому його слід визнати таким, що втратив право на користування вказаним житловим приміщенням.
Керуючись ст. 12, 76 - 81, 141, 247, 258-259, 265, 280, 281 ЦПК України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 23 лютого 2021 року.
Головуючий суддя А.М. Левченко
18.02.2021