Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/1667/20
23 лютого 2021 року м. Сарни
Слідчий суддя Сарненського районного суд Рівненської області, ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 погодженого прокурором Сарненської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12020180200000625, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого, раніше неодноразово судимого, не одруженого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.187, ч.4 КК України -
Слідчий СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_3 звернулись до Сарненського районного суду Рівненської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України у кримінальному провадженні № 12020180200000625.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що приблизно опівночі з 27 на 28 червня 2020 року (точно часу досудовим розслідування не встановлено) ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , перебуваючи в місті Костопіль Рівненської області, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, попередньо домовилися між собою умисно вчинити нападу на громадянина ОСОБА_8 з метою заволодіння належним йому майном із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), за наступних обставин.
Реалізовуючи свій протиправний намір ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою та спільно в групі з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх злочинних дій, переслідуючи корисливий мотив та маючи умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, 28 червня 2020 року, приблизно о 01 год. 30 хв., на автомобілі марки «Skoda» модель «Superb», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який перебуває у користуванні ОСОБА_5 , прибули до господарства ОСОБА_8 , яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому, залишивши автомобіль на відстані приблизно 200 метрів від вказаного господарства, переконавшись в тому, що за їх діями ніхто не спостерігає, з метою виконання свого злочинного умислу, через огорожу, ворота якої замикаються за допомогою металевого засову, увійшли на територію домоволодіння ОСОБА_8 , дочекалися коли господар вийшов в коридор будинку та відчинив вхідні двері, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_5 проникли в приміщення житлового будинку та умисно вчинили напад на потерпілого, зваливши його з ніг, наносячи удари руками та ногами в область голови та тулуба, заподіяли ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді: політравми, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку важкого ступеня з формуванням внутрішньо-мозкової травматичної гематоми лівої півкулі мозку, ЗТГК (які зазвичай згідно наказу МОЗ №6 Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень), а також забою обох легень, переломів VIII, ХІ ребер справа, забою-осаднення м'яких тканин голови, обличчя, тулуба та кінцівок.
Продовжуючи свою протиправну діяльність, поєднану єдиним спільним злочинним умислом, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , застосувавши фізичну силу до потерпілого ОСОБА_8 , обмотали йому руки та ноги електропроводом, тим самим позбавивши його вільно пересуватися в приміщенні житлового будинку, відшукали належне останньому майно, а саме: грошові кошти в сумі 4 000 гривень із гаманцем, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на автомобіль марки Mercedes-Benz Vito 110 CDI, д.н.з. НОМЕР_4 , бінокль марки «Tasco ZIP FOCUS FULLYCOATED 101BRZ/C», тактичний рюкзак зеленого кольору, мобільний телефон марки «XIAOMI», універсальний пульт до телевізора марки «MAC 2008», шуруповерт марки «Smart SCD-0012Li», набір ключів марки «PRO» та пістолет Флобер з кобурою, яким умисно заволоділи, привласнили та розпорядилися на власний розсуд, тим самим спричинили матеріальну шкоду ОСОБА_9 на загальну суму приблизно 8 000 грн.
02.09.2020 о 20 год. 20 хв. ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України
Ухвалою слідчого судді від 03.09.2020 року підозрюваному ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів. 15.10.2020 року надано дозвіл на затримання підозрюваного, оскільки останній з 08.10.2020 року по 15.10.2020 року ухилявся від явки до органу досудового розслідування та суду.
Прокурор в судовому засіданні, клопотання підтримав повністю, надав відповідні пояснення.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні, щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив. Просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід - домашній арешт, оскільки підозрюваний не переховувався від слідства та не має на меті перешкоджати досудовому розслідуванню, впливати на потерпілого чи свідків.
Підозрюваний ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання, просить застосувати домашній арешт, оскільки на утриманні має непрацездатну матір.
В судовому засіданні за клопотанням сторони захисту були допитані свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
ОСОБА_10 , яка є матір'ю підозрюваного повідомила суд, що останній проживав за адресою с.Новоукраїнка з нею, допомагаючи їй по господарству. Від органів досудового розслідування не ухилявся.
ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомила, що підозрюваний проживає в с.Новоукраїнка тривалий час. В період дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також проживав з матір'ю. Бачилася з ним час від часу в м.Рівне.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому, у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення особи. З цього правила випливають два природних наслідки, що тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами (справа «Ілійков проти Болгарії », «Бекчієв проти Молдови»). Роль суду при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти.
Згідно практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Роль суду при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону,
Метою застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 , відповідно до змісту клопотання, є запобігання ризикам, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Слідчий суддя враховує те, що підозрюваний ОСОБА_4 будучи достеменно повідомленим про те, що щодо нього проводиться досудове розслідування, жодного разу протягом більш чотирьох місяців не з'явився до органу досудового розслідування, є особою середнього віку, раніше неодноразово судимий, офіційно не працевлаштований, обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років. Також слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я ОСОБА_4 , що не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення.
Обираючи відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді взяття під варту слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах. Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення слідчому судді доведена і сумнів не викликає, при цьому підтверджуються матеріалами справи та показаннями підозрюваного в судовому засіданні.
Ґрунтуючись на зазначеному, слідчий суддя прийшов до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, наявність яких встановлена в ході розгляду клопотання. На даний час, враховуючи обставини справи, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів підозрюваному слідчий суддя вважає недостатнім та передчасним.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, вчиненого із застосування насильства.
Згідно ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 194, 196, 369, 371, 372 КПК України,-
Клопотання слідчого СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 погодженого прокурором Сарненської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12020180200000625, стосовно ОСОБА_4 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , запобіжній захід у виді тримання під вартою з утриманням в Рівненському слідчому ізоляторі.
Строк дії ухвали до 24 квітня 2021 року .
Копію ухвали вручити підозрюваному, слідчому СВ Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 , контроль за виконанням ухвали покласти на Сарненську місцеву прокуратуру.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1