про повернення касаційної скарги
23 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 620/2865/20
адміністративне провадження № К/9901/5155/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Кравчука В.М.
перевірив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року (суддя Непочатих В.О.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2021 року (колегія у складі суддів Горяйнова А.М., Коротких А.Ю. та Чаку Є.В.)
у справі № 620/2865/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області), у якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити їй з 22.06.2020 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.09.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2021, позов задоволено.
15.02.2021 відповідач подав касаційну скаргу, що 17.02.2021 надійшла до Верховного Суду, у якій із посиланням на неправильне застосування судами попередній інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просив скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2021, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що зазначена справа має виняткове значення для Головного управління, оскільки суди попередніх інстанцій при вирішенні справи не врахували, що на момент звернення до ГУ ПФУ в Чернігівській області позивач не мала права на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII, оскільки у неї відсутній необхідний стаж роботи як працівника охорони здоров'я, а саме, на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. 2 і 3 ст. 353 цього Кодексу.
Крім того, для оскарження судових рішень, ухвалених у справах незначної складності, скаржник повинен вказати підставу (ви), передбачену (і) у пп. «а» - «г» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, та належно обґрунтувати необхідність касаційного перегляду судових рішень, які не підлягають касаційному оскарженню.
Таким підставами може бути: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до ст. 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з п. 4 ч. 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.
Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 4 статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права (п. 4 ч. 4 статті 328 КАС України) щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, за умови заявлення у касаційній скарзі також підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження судових рішень та належного правового обґрунтування унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Чернігівській області не зазначило у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку з посиланням на конкретний пункт ч. 4 ст. 328 КАС України та обґрунтувань, визначених п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України.
Крім того, з огляду на п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України ця справа належить до справ незначної складності, оскільки предмет позову стосується оскарження дій Пенсійного фонду щодо нарахування та виплати пенсії.
Проте ГУ ПФУ в Чернігівській області не вказало у касаційній скарзі жодної з підстав, передбачених пп. «а» - «г» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, для оскарження ухвалених у цій справі незначної складності судових рішень.
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Зважаючи на наведене, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід повернути
Зазначене не позбавляє відповідача права на повторне звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою в межах розумних строків та при дотриманні вимог КАС України.
Керуючись ст. 328, 330, 332 КАС України, Суд,-
1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 січня 2021 року у справі № 620/2865/20 повернути скаржнику.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя доповідач В.М. Кравчук