61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
Справа №22-а- 1245\07 Головуючий 1 інстанції: Яризько В.О.
Категорія :стягнення суми Доповідач: Подобайло З.Г.
Ухвала
Іменем України
06 вересня 2007 рокум. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Подобайло З.Г.
Суддів - Сіренко О.І., Мельнікової Л.В.
за участю секретаря судового засідання - Спесивцевої О.В.
та осіб, які беруть участь у справі:
представник позивача -не явився
представникивідповідача - Поташова О.Ю. (дов.), Мілешкін М.М. (дов.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 17 травня 2007 року по справі № АС-42/183-07
за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Харкова
до СТГО «Південна Залізниця»
про стягнення 20054440,62 грн.
встановила :
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Харків, просить стягнути з відповідача, СТГО "Південна Залізниця", 20054440,62 грн. штрафних санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в 2006р.
Постановою господарського суду Харківської області від 17 травня 2007 року по справі № АС-42/183-07 за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Харкова до СТГО «Південна Залізниця» про стягнення 20054440,62 грн., у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Харкова не погодившись з постановою господарського суду Харківської області подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 17 травня 2007 року по справі № АС-42/183-07 та прийняти нову, якою позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні представники відповідача заперечують проти доводів апеляційної скарги, надаючи усні пояснення та посилаючись на обставини, викладенні в запереченнях на апеляційну скаргу.
Позивач про час та місце розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений , але представник в судове засідання не з'явився. Поважні причини неявки не встановлені, ухвалою та повістками про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся за адресою вказаною в апеляційній скарзі. Поштові повідомлення свідчать про отримання вищевказаних документів та повістки про виклик в судове засідання, що свідчить про належне повідомлення судом про дату та час слухання справи. Позивачем до суду надано клопотання в якому він просить суд розглядати та вирішити справу без участі представника відділення.
Заслухавши представників відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги , судова колегія вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що СТГО "Південна залізниця" має структурні підрозділи, які не є юридичними особами, дані підрозділи самостійно подають до центру зайнятості звіти про наявність вакантних посад, а також займаються працевлаштуванням на підприємство як самостійно так і через головне підприємство, яким є Південна залізниця.
Звіт до Фонду соціального захисту інвалідів надає лише юридична особа - Південна залізниця.
Згідно звіту підприємства відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників в 2006 році на підприємстві відповідача становить 50071 осіб, згідно ст. 19 Закону кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006 році визначена - 2003 місця. Фактично, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2006 році, на підприємстві відповідача склала 842 чоловіка.
З наданої відповіді Ленінського районного центру зайнятості № 852 від 07.05.2007р. вбачається, що Південна залізниця, Господарська служба Південної залізниці, ТОВ "Південне відділення видавництва "Транспорт" надавали інформацію про наявність вільних робочих місць та вакантних посад для інвалідів протягом 2006 року. З даного листа також вбачається, що не всі філії СТГО "Південна залізниця" надавали до центру зайнятості вакансії для інвалідів протягом 2006р.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не по всім структурним підрозділам Південної залізниці надані відомості з центрів зайнятості.
Колегія суддів погоджується з зазначенням суду першої інстанції, що при цьому відповідальність несе юридична особа - Південна залізниця, яка повідомляла центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з листа Ленінського РЦЗ № 910 від 16.05.2007р. Ленінський районний центр зайнятості не міг надати Південній залізниці в 2006 році пропозицій щодо створення та обладнання робочих місць на залізниці, у зв'язку з відсутністю інвалідів, які бажали працювати на даному підприємстві.
Крім того з матеріалів справи вбачається, що Південна залізниця зверталась до Харківської міської громадської організації інвалідів "Соціально-реабілітаційний центр незрячих", Обласної організації Українського товариства незрячих з пропозицією працевлаштувати інвалідів, однак отримали відповіді № 146 від 14.04.06р., від 21.06.2006р. про відсутність інвалідів, які б могли бути працевлаштовані на запропоновані спеціальності.
Як вбачається з повідомлень Євпаторійського міського центру зайнятості на адресу Санаторія "Мрія" Південної залізниці, Миргородського міськрайонного центру зайнятості на адресу санаторія ім. Гоголя ПЗ серед інвалідів не знайдено бажаючих працевлаштуватися на запропонованих цими підприємствами посадах, крім того відсутні інваліди з необхідними знаннями та навиками.
Матеріалами справи підтверджено, що центром зайнятості інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів до відповідача для працевлаштування.
Відповідно до ч. 1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України
З аналізу положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" витікає, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст.18 Закону, при цьому ст.18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.
Колегія суддів зазначає, що згідно відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Однак відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.
Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача або які були направлені центром зайнятості, позивачем не були представлені і у справі відсутні.
Колегія суддів вважає правомірним не прийняття судом першої інстанції до уваги посилання відповідача на Закон України "Про транспорт", оскільки ч.11 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону. Вказані зміни до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" внесені пізніше ніж ст. 15 Закону України "Про транспорт", тому суд застосовує положення Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що немає підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2006р.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги є помилковими.
За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 17 травня 2007 року по справі № АС-42/183-07 залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 17 травня 2007 року по справі № АС-42/183-07 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня набрання ухвалою законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий Подобайло З.Г.
Судді Сіренко О.І.
Мельнікова Л.В.
Повний текст виготовлений та підписаний 11 вересня 2007р.
Суддя
Харківського апеляційного
адміністративного суду Подобайло З.Г.