ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
11 лютого 2021 року м.Херсон Справа № 923/1379/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С КЛАУС" (с.Калинівка, Каховський р-н Херсонської області ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 33694531)
до Відповідача : Адвокатського об"єднання "Жованник і партнери" (вул.Рішельєвська,19, м.Херсон, 73000; ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 38698022)
Третя особа, без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1
Третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 , адвокат
про захист ділової репутації та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію
за участю представників сторін:
від позивача - адвокат Гончаров М.В., ордер серії ХС №174200 від 26.01.2021р.
від відповідача - адвокат Гонтар П.А., довіреність від 25.01.2021р.
третя особа - ОСОБА_2
від третьої особи ОСОБА_1 - адвокат Гончаров М.В., ордер серії ХС №174252 від 10.02.2021р.
23.12.2020р. до суду від позивача надійшла позовна заява, за результатами розгляду якої позивач просить суд прийняти рішення, яким визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порочить ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «С Клаус» інформацію, викладену у повідомленні учасників ТОВ «С Клаус» від 07.09.2020 року, яке підписано адвокатом Оганяном Г.В. та адресоване ТОВ «СП «Нібулон», ТОВ «АТ Каргілл», ТОВ «Компанія «Прометеи», ППО Філії АТ «ДПЗКУ» «Миколаївський портовий елеватор», ТОВ «ЄВТ Грейн», ПрАТ «Пологівський ОЕЗ», ТОВ «ПК «Дніпровський», ТОВ «Ін Фуд».
Також позивач просить зобов'язати Адвокатське об'єднання «Жованник і партнери» не пізніше наступного дня після набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну, таку, що не відповідає дійсності, порочить ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «С Клаус» інформацію, шляхом направлення на електронну пошту ТОВ «СП «Нібулон» (код ЄДР 14291113), ТОВ «АТ Каргілл» (код ЄДР 20010397), ТОВ «Компанія «Прометеи» (код ЄДР 41255380), ППО Філії АТ «ДПЗКУ» «Миколаївський портовий елеватор» (код ЄДР 38313142), ТОВ «ЄВТ Грейн» (код ЄДР 41730338), ПрАТ «Пологівський ОЕЗ» (код ЄДР 00384147), ТОВ «ПК «Дніпровський» (код ЄДР 36020648), ТОВ «Ін Фуд» (код ЄДР 21852766) повідомлення із заголовком «СПРОСТУВАННЯ» про те, що інформація, яка міститься в повідомленні учасників ТОВ «С Клаус» від 07.09.2020 року, за підписом адвоката ОСОБА_2, є недостовірною. Також стягнути з АО «Жованник і партнери» на користь ТОВ «СІ Клаус» судові витрати.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2020, справу розподілено судді Пінтелені Т.Г .
Ухвалою від 28.12.2020 провадження у справі відкрито, вирішено справу розглядати, за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) учасників справи.
Перше судове засідання призначено на 26.01.2021 о І0-00 год. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , адвокат.
19.01.2021 електронною поштою до суду надійшли пояснення щодо позову від третьої особи, без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , якими просив в задоволенні позовних вимог ТОВ «С КЛАУС» відмовити.
19.01.2021 від позивача до суду надійшла заява про поновлення процесуального строку для подання доказів, якою позивач просив визнати поважними причини пропуску строку, поновити цей строк та прийняти докази, а саме копії відповідей ПрАТ «Пологівський олійноекстрадиційний завод» та ТОВ «ЄВТ ГРЕЙН» з додатками від 12.01.2021р., врахувати їх під час вирішення справи.
Безпосередньо при проведенні судового засідання 26.01.2021р. представник відповідача надав до суду клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку зі зловживанням процесуальними правами, наводить відповідне обґрунтування. При цьому, доказів направлення даного клопотання всім учасникам справи не надано до суду.
26.01.2021 від представника позивача адвоката Гончарова М.В. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що позивач засобами поштового зв'язку отримав пояснення третьої особи ОСОБА_2 тільки 25.01.2021, а тому бажає скористатись правом на подання відповіді на вказане пояснення, при цьому зазначив додатково, що станом на 26.01.2021 позивач не отримував відзиву на позовну заяву від відповідача.
Ухвалою від 26 січня 2021 року судове засідання відкладено на 10.02.21 о 14:00 год.
10.02.2021р. у судове засідання прибули представник позивача та третьої особи на стороні позивача адвокат Гончаров М.В., представник відповідача адвокат Ґонтар П.А., а також третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 .
Протокольною ухвалою від 10.02.2021р. у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку зі зловживанням процесуальними правами відмовлено. При цьому, суд виходив з того, що повторне звернення позивача до суду із вказаним позовом не свідчить про вчинення ним дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями, а тому підстави для застосування положень, визначених п.2 ч.2 ст.43 ГПК України відсутні. Крім того, право на звернення до суду гарантоване як Конституцією України, так і ст.4 ГПК України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, та
дослідивши докази, суд
встановив:
ТОВ «С Клаус» звернулося до суду з позовом до А0 «Жованник і партнери», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , посилаючись на те, що адвокатом АО «Жованник і партнери» Оганяном Г.В. від імені та в інтересах засновників ТОВ «С Клаус» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на адресу ТОВ «СП «Нібулон», ТОВ «АТ Каргілл», ТОВ «Компанія «Прометей», ППО Філії АТ «ДПЗКУ «Миколаївський портовий елеватор», ТОВ «ЄВТ Грейн», ПрАТ «Пологівський ОЕЗ», ТОВ «ПК «Дніпровський», ТОВ «Ін Фуд» направлено повідомлення наступного змісту:
« ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є учасниками ТОВ «С КЛАУС» (де-факто з 2015 року, де-юре з 2018 року), що загалом володіють 50% статутного капіталу товариства.
Даним листом повідомляємо, що директор товариства з обмеженою відповідальністю «С КЛАУС» (код за ЄДРПОУ 33694531) ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора ТОВ «С КЛАУС», здійснюючи згідно Статуту управління поточною діяльністю Товариства, будучи наділеним організаційно-розпорядчими функціями та зобов'язаним діяти добросовісно і розумно в інтересах Товариства, зловживаючи своїми повноваженнями, починаючи з 2018 року по теперішній час, діючи умисно, з корисливих мотивів, привласнив, тобто незаконно, безоплатно, з використання різних злочинних схем та способів обернув на власну користь частину врожаю, зібраного в 2018-2020рр., дивіденди від продажу якого мали одержати учасники ТОВ «С КЛАУС»
За фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст. 191 КК України - привласнення чужого майна, яке перебувало у віданні особи, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, відкрито кримінальне провадження.
Починаючи з 2018 року виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальністю «С КЛАУС» (код за ЄДРПОУ 33694531) ОСОБА_1 не уповноважений учасниками товариства на вчинення товариством будь-яких значних правочинів, у яких вартість майна, робіт або послуг, що є предметом таких правочинів, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу до дати укладення будь-якого правочину..
З огляду на вищевикладене, звертаємо Вашу увагу, що у випадку укладення договору з ТОВ «С КЛАУС» за підписом ОСОБА_1 , даний правочин буде оскаржено у судовому порядку».
При цьому, до вказаного повідомлення додано: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копії ордерів на надання правової допомоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , копія витягу з ЄРДР.
Посилаючись на те, що факти, викладені у даному повідомленні, не відповідають дійсності, позивач просив суд: визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ТОВ «С Клаус» інформацію, викладену у повідомленні учасників ТОВ «С Клаус» від 07.09.2020, яке підписано адвокатом Оганяном Г.В. та адресоване ТОВ «СП «Нібулон», ТОВ «АТ Каргілл», ТОВ «Компанія «Прометей», ППО Філії АТ «ДПЗКУ «Миколаївський портовий елеватор», ТОВ «ЄВТ Грейн», ПрАТ «Пологівський ОЕЗ», ТОВ «ПК «Дніпровський», ТОВ «Ін Фуд».
Крім того, позивач просив зобов'язати АО «Жованник і партнери» не пізніше наступного дня після набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну та таку, що порочить ділову репутацію ТОВ «С Клаус» інформацію, шляхом направлення на електронну адресу ТОВ «СП «Нібулон», ТОВ «АТ Каргілл», ТОВ «Компанія «Прометей», ППО Філії АТ «ДПЗКУ «Миколаївський портовий елеватор», ТОВ «ЄВТ Грейн», ПрАТ «Пологівський ОЕЗ», ТОВ «ПК «Дніпровський», ТОВ «Ін Фуд» повідомлення із заголовком «СПРОСТУВАННЯ» про те, що інформація, яка міститься в повідомленні учасників ТОВ «С Клаус» від 07.09.2020 року, за підписом адвоката ОСОБА_2 є недостовірною.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, зазначаючи про те, що позивачем не доведено факт поширення інформації саме посадовою особою відповідача, оскільки повідомлення учасників ТОВ «С Клаус» від 07.09.2020, не підписано електронним цифровим підписом адвоката ОСОБА_2
Також посилалася на те, що додані позивачем до позовної заяви докази, а саме: витяг з ЄДРПОУ відносно ТОВ «С Клаус», витяг з ЄРДР від 03.07.2020 стосовно кримінального провадження №12020230000000264, статут ТОВ «С Клаус» тільки підтверджують достовірність викладеної в першому-четвертому абзацах повідомлення учасників ТОВ «С Клаус» від 07.09.2020 інформації. Вимога ж позивача спростувати відомості, про те, що у випадку укладення договору з ТОВ «С КЛАУС» за підписом ОСОБА_1 , даний правочин буде оскаржено у судовому порядку є такою, що не узгоджується з основними засадами та принципами судочинства, гарантованими Конституцією та процесуальними кодексами.
Також зазначала, що на момент звернення до суду із даним позовом, позивач вже скористався наданим йому ст.277 ЦК України правом на відповідь, про що свідчить копія листа від 21.09.2020 №21-09/2020, адресованого ТОВ «СП «Нібулон», в якому позивач висвітлив власну точку зору стосовно можливості ОСОБА_1 укладати значні договори, а також стосовно законності дій ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «С Клаус».
Посилалася на те, що представник позивача не є лінгвістом за фахом та не надав належних та допустимих доказів (наприклад висновку семантико-текстуальної експертизи, складеної експертом-лінгвістом) на підтвердження того, що інформація, викладена у повідомленні учасників ТОВ «С Клаус» від 07.09.2020, містить у собі саме фактичні твердження, а не оціночні судження, а також те, що інформація, що міститься в повідомленні є негативною саме по відношенню то ТОВ «С Клаус».
На думку представника відповідача, інформація, яку просить спростувати позивач безпосередньо стосується діяльності директора Товариства - ОСОБА_1 , за наслідками якої
розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020230000000264, з правовою кваліфікацією ч.З ст.191 КК України. Крім того, така інформація є суб'єктивним оціночним судженням двох із чотирьох засновників ТОВ «С Клаус» з приводу діяльності іншого засновника цієї ж юридичної особи ОСОБА_1 , а тому не може бути негативною по відношенню до самої юридичної особи. Як, наслідок, належним позивачем у даному спорі, на думку представника відповідача, повинен бути саме ОСОБА_1 , оскільки інформація в листі засновників, яка на думку позивача носить негативний характер стосується безпосередньо його діяльності.
Крім того, посилалася на те, що долучені позивачем до матеріалів справи копії ордерів на надання правової допомоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свідчать про те, що третя особа діяла не від власного імені, а від імені та в інтересах засновників ТОВ «С Клаус» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а тому з урахуванням п.2 ч.І ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», п.9 ч.І ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.237 ЦК України належним відповідачем у справі повинні бути особи, від імені яких та в інтересах яких діяла посадова особа відповідача, а саме засновники ТОВ «С Клаус» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Також зазначала про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доведення адвокатом АО «Жований і партнери» ОСОБА_2 інформації, яку позивач просить спростувати, до відома всіх тих осіб, що зазначені в позові, а саме ТОВ «АТ Каргілл», ТОВ «Компанія «Прометей», ТОВ «ГЇК «Дніпровський», ТОВ «Ін Фуд».
Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 також заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених в письмових поясненнях. Зазначив про те, що він повідомлення учасників ТОВ «С КЛАУС» від 07.09.2020 року контрагентам позивача не направляв, а також про те, що таке повідомлення в порушення вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги», а також вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» не скріплено електронним підписом, що унеможливлює ідентифікацію особи-відправника документа.
Посилався на те, що відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа. На думку третьої особи, за відсутності електронного цифрового підпису суд позбавлений можливості оцінювати надані позивачем докази, на підтвердження поширеної інформації саме посадовою особою відповідача на предмет їх належності та достовірності, та брати їх до уваги під час вирішення справи по суті.
Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про інформацію", приписи якої кореспондуються з ч. 1 ст. 200 ЦК України, під інформацією розуміються будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом -матеріальний носій, що містить інформацію,, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частинами 1,2 ст.7 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Відповідно до ст.ст. 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
При цьому, спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте: позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації; позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та Протоколів №2,4,7,11 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
У справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії » Європейський суд з прав людини зазначив: « 37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до ч. 2 ст. 10 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), вона стосується не лише «інформації» або «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує «демократичного суспільства».
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 19 постанови №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною суди повинні визначити характер такої інформації-та з'ясувати чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Частиною другою статті ЗО Закону України «Про інформацію» визначено, що оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка, дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів(вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Судом встановлено, що згідно витягу з ЄДРПОУ відносно ТОВ «С Клаус» учасниками/засновниками вказаної юридичної особи є: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 . При цьому, кожному із засновників належить частка, що дорівнює 25% статутного капіталу.
Таким чином, суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що перший абзац спірного повідомлення містить в собі достовірну інформацію.
З витягу з ЄРДР від 03.07.2020 вбачається, що в провадженні ГУ НП в Херсонській області перебуває кримінальне провадження №12020230000000264, з правовою кваліфікацією ч.З ст.191 КК України, розпочате відносно ОСОБА_1 , який у період 2018-2020 років займаючи посаду директора ТОВ «С Клаус», зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам підприємства та його засновників, неодноразово привласнював грошові кошти, отримані від продажу врожаю, чим завдав значної матеріальної шкоди ТОВ «С Клаус» та його засновникам.
Таким чином, третій абзац повідомлення учасників ТОВ «С Клаус» від 07.09.2020 так само містять достовірну інформацію, оскільки в третьому абзаці зазначається про наявність відкритого кримінального провадження за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст.191 КК України.
Крім того, суд вважає слушними доводи представника відповідача про те, що в другому абзаці повідомлення учасників ТОВ «С Клаус» від 07І09.2020 фактично викладена фабула кримінального правопорушення, ідентична тій, яка міститься в витязі з ЄРДР.
Пунктом 12.3 статуту ТОВ «С Клаус» передбачено, що рішення про надання згоди на вчинення значних правочинів приймаються загальними зборами учасників. Пунктом 12.10 статуту визначено, що значний правочин, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки Товариства лише у разі подальшого схвалення правочину Товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.
В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що протягом 2019-2020 років загальні збори учасників ТОВ «С Клаус» не надавали згоди на вчинення значних правочинів, більше того у вказаний період загальні збори взагалі не проводилися та не скликалися. Таким чином, інформація, викладена в абзаці четвертому повідомлення, на думку представника відповідача, також є достовірною. Представник позивача в судовому засіданні проти вказаних доводів не заперечував, зазначивши лише те, що позивачем було обрано спосіб захисту шляхом спростування всієї інформації, що міститься в повідомленні учасників ТОВ «С Клаус» від 07.09.2020 без виокремлення окремих її абзаців.
Крім того, суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що інформація, яка міститься в п'ятому абзаці повідомлення про те, що у випадку укладення договору з ТОВ «С КЛАУС» за підписом ОСОБА_1 , даний правочин буде оскаржено у судовому порядку не містить як погрози, так і фактичним тверджень та не може бути спростована.
Відповідно до ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. ;
Таким чином, вимога позивача спростувати відомості, про те, що у випадку укладення договору з ТОВ «С КЛАУС» за підписом ОСОБА_1 , даний правочин буде оскаржено у судовому порядку є такою, що не узгоджується з основними засадами та принципами судочинства, гарантованими Конституцією та процесуальними кодексами.
Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем обрано спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання АО «Жованник і партнери» спростувати недостовірну інформацію, шляхом направлення на електронну адресу контрагентів ТОВ «С Клаус» повідомлення із заголовком «СПРОСТУВАННЯ» про те, що вся інформація, яка міститься в повідомленні учасників ТОВ «С Клаус» від 07.09.2020 року, за підписом адвоката ОСОБА_2 є недостовірною.
Разом з тим, наявні в матеріалах справи докази свідчать про достовірність такої інформації, а тому підстави для задоволення позовних вимогу обраний позивачем спосіб відсутні.
Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили; автор електронного документа - фізична або юридична особа, яка створила електронний документ.
Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно ч.І ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Таким чином, відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем факту поширення інформації саме посадовою особою відповідача зважаючи на те, що повідомлення учасників ТОВ «С Клаус» від 07.09.2020, не підписано електронним цифровим підписом адвоката ОСОБА_2
При цьому, суд вважає необгрунтованими твердження представника позивача про те, що створений у форматі Wогd, роздрукований та відсканований документ не є електронним доказом (документом), а є письмовим доказом, оскільки паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч.З ст.96 ГПК України)? який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п.1 ч.2 ст.73 ГПК України). Такий висновок зробив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у Постанові від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20.
Стосовно доводів представника відповідача про те, що АО «Жованнник і партнери» не повинно відповідати за даним позовом суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ч.І ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до п.9 ч.І ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Так, долучені до повідомлення учасників ТОВ «С Клаус» від 07.09.2020 копії ордерів на надання правової допомоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свідчать про те, що позивач просить спростувати інформацію фактично поширену третьою особою на стороні відповідача від імені та в інтересах засновників ТОВ «С Клаус» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Разом з тим, як у ОСОБА_5 , так і у ОСОБА_4 відсутній будь-який процесуальний статус у даній справі.
Згідно із змістом ст. ст. 48, 162 ГПК України, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені
до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі
своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та вирішує справу за тим позовом, що пред"явлений, і відносно тих відповідачів,
які зазначені в ньому.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Позивач в ході розгляду справи не заявляв клопотання про заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, чи то залучення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в якості третіх осіб, хоча в прохальній частині позову фактично просить визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ТОВ «С Клаус» інформацію, викладену у повідомленні учасників ТОВ «С Клаус» від 07.09.2020.
З наявного в матеріалах справи листа ТОВ «С Клаус» від 21.09.2020 №21-09/2020, адресованого ТОВ «СП «Нібулон», вбачається, що позивач скористався наданим йому на підставі ст.277 правом на відповідь, висвітливши власну точку зору стосовно можливості ОСОБА_1 укладати значні договори, а також стосовно законності дій ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «С Клаус».
У вказаному листі за підписом директора ОСОБА_1 зазначено: «...повідомлення від учасників ТОВ «С Клаус» ОСОБА_7 та ОСОБА_4 направлене виключно на скомпрометування дій директора ОСОБА_1 перед контрагентами».
Таким чином, суд вважає слушними доводи представника відповідача про те, що оскаржувана інформація має негативний характер саме по відношенню до ОСОБА_1 , а не до ТОВ «С Клаус» як юридичної особи.
У висновку, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, заслухавши учасників справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. При цьому, позивачем не доведено наявності порушення його законних інтересів та прав.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Розгляд справи здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Принцип змагальності є визначальним принципом судового процесу взагалі та господарського зокрема. Відповідно до ст. 129 Конституції України змагальність віднесено до основних засад судочинства.
Згідно з Господарським процесуальним кодексом України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, суд повинен оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
В рішеннях ЄСПЛ у справі "Серявін та інші проти України", справі "Руїз Горіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, повязаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Проте, п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може
бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовують свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому, за приписами ст. ст. 74, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, витрати понесені позивачем у вигляді сплати 2102 грн судового збору, покладаються на самого позивача, згідно до ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 123,129,232,233,237,238,240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 23.02.2021р.
Суддя Т.Г. Пінтеліна