03 вересня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі :
головуючого - Прокопчука Ю.В.,
суддів : Барсукової В.М.,
Патрюка М.В.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3в інтересах ОСОБА_4про визнання права власності на ½ частину квартири, ½ частину критої автомобільної стоянки,
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 вересня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2007 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на ½ частину АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_1 право власності на ½ частину критої автомобільної стоянки НОМЕР_1 площею 11,5 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2
У касаційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, в інтересах ОСОБА_2 за довіреністю, просить скасувати постановлені судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на їх необґрунтованість та порушення норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи суд неправильно застосував норми процесуального права, які передбачені ст. 338 ЦПК України, як підстави для зміни або скасування судових рішень. Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_3в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, в інтересах ОСОБА_2 за довіреністю, відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 вересня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Cудді:
Ю.В. Прокопчук
В.М. Барсукова
М.В. Патрюк