Верховного Суду України у складі:
головуючого
Філатова В.М.,
суддів
Коротких О.А. і Кармазіна Ю.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 серпня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області на постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 17 травня 2006 року щодо ОСОБА_1
Цією постановою кримінальну справу щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
громадянки України,
закрито та застосовано до неї примусовий захід виховного характеру у виді передачі її під нагляд матері - ОСОБА_2
У апеляційному порядку справа не переглядалась.
Як визнав суд, ОСОБА_1 вчинила суспільно небезпечні діяння за наступних обставин.
У кінці березня 2006 року увечері ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які перебували в стані алкогольного сп'яніння, на території кладовища в АДРЕСА_1з метою незаконного збагачення таємно викрали шість металевих ланцюгів з огорожі могили ОСОБА_5 ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на загальну суму 48 грн.
На початку квітня 2006 року вдень ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_4, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, на території кладовища в АДРЕСА_1з метою незаконного збагачення таємно викрали шість металевих ланцюгів і п'ять металевих стовпчиків з огорожі могили ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на загальну суму 118 грн.
У касаційному поданні перший заступник прокурора Харківської області ставить питання про скасування постанови щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та направлення справи на новий судовий розгляд. Мотивує тим, що суд всупереч вимог ч. 3 ст. 105 КК України не встановив тривалості застосованого до ОСОБА_1 примусового заходу виховного характеру.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що в його задоволенні необхідно відмовити.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 суспільно небезпечні діяння вчинила у малолітньому віці і не є суб'єктом злочину внаслідок недосягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Отже, в даному конкретному випадку застосування примусових заходів виховного характеру є єдиним заходом, який не може бути скасований або замінений на більш суворий у зв'язку з неналежною поведінкою особи.
За такої умови встановлення судом особі, яка не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність, такого конкретного строку тривалості примусового заходу виховного характеру, як передача під нагляд батьків, не є доцільним, оскільки не породжує якихось правових наслідків. Логічним є те, що в такому разі тривалість такого заходу сягає до настання повноліття особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України.
З огляду на це, суд обгрунтовано обмежився при прийнятті рішення лише визначенням виду примусового заходу виховного характеру.
Тому з наведеними у касаційному поданні доводами про те, що суд не встановив ОСОБА_1 строку тривалості примусового заходу виховного характеру, не можна погодитись, оскільки вони стосуються неповнолітніх, а не малолітніх осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння.
Підстав для скасування постановленого щодо ОСОБА_1 судового рішення з мотивів, викладених у касаційному поданні прокурором, не вбачається.
Постановлене щодо ОСОБА_1 судове рішення є законним та обгрунтованим. Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія
у задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Харківської області відмовити.
Судді: