Справа № 149/2864/20
Провадження №2/149/115/21
Номер рядка звіту 38
іменем України
17.02.2021 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Павлюк О. О.,
за участі секретаря Поліщук Г. О.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідачів ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення донарахованих відсотків за кредитним договором,
ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк" звернулось до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення донарахованих відсотків за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 17.01.2008 між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 8-Ф/08. В забезпечення виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору, 17.01.2008 ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_4 уклали договір поруки № 8. 11.05.2010 рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, в справі № 2-322/10, задоволено позов ПАТ АБ "Укргазбанк" та стягнено з відповідачів заборгованість за кредитним договором станом на 28.12.2009. За період з 29.12.2009 по 10.12.2019 банк нарахував проценти за користування кредитними коштами, що не були повернуті в терміни, що були передбачені договором, на залишок простроченої заборгованості, що становить 334803,08 грн., яку позивач просить стягнути. Крім того, позивачем за період з 13.02.2017 по 12.02.2020 була нарахована пеня в розмірі 433122,75 грн., яку позивач також просить стягнути.
Ухвалою суду від 28.12.2020 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачам визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
26.01.2020 на адресу суду від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, в яких вони просять відмовити в задоволенні позову, оскільки вважають, що позивач своє право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилась несплаченою та сплати процентів використав звернувшись у 2009 році із позовом про примусове солідарне стягнення цих коштів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідачів в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлялися належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Позов мотивований тим, що 17.01.2008 між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 8-Ф/08 (копія на а.с. 7-9) відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 40000 доларів СШа на строк з 17.01.2008 по 14.01.2028 зі сплатою процентів за користування кредитом, із процентною ставкою 12, 9% річних.
17.01.2008 ПАТ АБ "Укргазбанк"та ОСОБА_4 уклали договір поруки № 8 (копія на а.с. 12-13) в забезпечення виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору.
11.05.2010 рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, в справі № 2-322/10 (а.с.10-11), задоволено позов ПАТ АБ "Укргазбанк" та стягнено з відповідачів заборгованість за кредитним договором станом на 28.12.2009. В судвому засіданні сторони підтвердили, що долучене до матеріалів позовної заяви рішення, яке було роздруковано з Єдиного державного реєстру судових рішень, є саме тим рішенням, на яке вони посилаються в своїх доводах.
Згідно розрахунку заборгованості (а.с. 4-6), за період з 29.12.2009 по 12.02.2020 заборгованість ОСОБА_3 за основним боргом становить 13710, 20 доларів США, за пенею за несвоєчасну сплату процентів становить 433 122,75 грн.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, в строк, що встановлений у договорі.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За умовами кредитного договору сторони погодили повернення кредиту у строк до 14.01.2028, однак у 2010 позивач пред'явив дострокову вимогу про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, яку задоволено рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 11.05.2010, яке набрало законної сили 21.05.2010.
Таким чином, використовуючи своє право згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, шляхом пред'явлення позову про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором банк змінив строк виконання зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постаннові від 27.04.2020 у справі № 127/31295/18 в досліджуваній категорії цивільних справ.
Відповідно до частини першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Тобто порука є додатковим (акцесорний) способом забезпечення виконання зобов'язань, а тому такі правочини щодо встановлення забезпечення матимуть юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов'язання.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 31.10.2018 в справі № 202/4494/16-ц дійшла висновку про те, що враховуючи встановлену законодавцем правову природу поручительства, як додаткового (акцесорного) зобов'язання до основного договору та пряму залежність від його умов, вона вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року (справа № 6-75цс14), від 03 лютого 2016 року (справа № 6-2017цс15) та від 06 липня 2016 року (справа № 6-1199цс16) про презумпцію чинності поруки та неможливість її припинення на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, оскільки таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору. А тому на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.
Приймаючи до уваги те, що позивач використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, звернувшись у 2010 році з позовом до відповідачів, який рішенням суду від 04.02.2010 задоволено, строк зобов'язання за даним кредитним договором настав 21.05.2010, тобто з дати набрання рішенням суду законної сили, а тому відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідачів процентівта пені за період зазначений в позовній заяві.
За встановлених в даній справі обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі ст.ст. 15, 16, 526, 629, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення донарахованих відсотків за кредитним договором- відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду на протязі 30-ти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 22.02.2021 року.
Суддя Павлюк О. О.