Справа № 755/4637/20
"22" лютого 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису),-
позивач звернувся з адміністративним позовом до головного інспектора Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Панченка Володимира Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису). Свої вимоги мотивував тим, що 15 березня 2020 року інспектором Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Панченко Володимиром Миколайовичем винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, яке передбачено ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. З даною постановою позивач не згоден, заперечує скоєння правопорушення, в якому його звинувачують. Крім того, позивач зазначив про відсутність будь-яких доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, яке передбачено ч. 3 ст. 122 КУпАП. У зв'язку з чим просить скасувати постанову № 0000001990 серія АС від 15 березня 2020 року інспектора інспектор Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Панченка Володимира Миколайовича про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
01 квітня 2020 року ухвалою суду позовну заяву позовну заяву ОСОБА_1 до головного інспектора Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Панченка Володимира Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, стягнення грошових коштів залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2020 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Панченка Володимира Миколайовича за участю третьої особи Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження.
30 листопада 2020 року ухвалою суду замінено первісного відповідача головного інспектора з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради належним відповідачем Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради, що знаходиться за адресою: Набережне шосе, 2, м. Київ.
22 лютого 2021 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
15 березня 2020 року інспектором Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Панченко Володимиром Миколайовичем винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, яке передбачено ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. (а.с. 53).
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Частина 3 ст. 122 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 2, 3 статті 122, статті 126 КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ч. 2 статті 258 КУпАП).
Відповідно до ч. 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 Інструкції).
Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 15 березня 2020 року, керуючи автомобілем марки «Заз Ланос» д/н НОМЕР_1 на вул. Сверстюка, 2-б в м. Києві зупинив транспортний засіб ближче 10 метрів від місця виїзду з прилеглих територій, чим порушив п. 15.9 и ПДР України, за що адміністративна відповідальність встановлена ч. 3 ст. 122 КУпАП.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Відповідно до статті 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З урахуванням роз'яснення п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Так, частиною 4 зазначеної статті на суд покладається обов'язок вживати визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог п.п. 15.9 и Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Позивач заперечує скоєння правопорушення, в якому його звинувачують, при цьому пояснив суду, що він заперечував це і під час складання інспектором спірної постанови. Крім того, позивач зазначив про ненадання відповідачем будь-яких доказів вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Представник відповідача Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради скористався процесуальним правом письмових пояснень на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами фотофіксації.
На підтвердження письмових пояснень представником відповідача надано матеріали фотофіксації вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Однак, дослідивши надані представником відповідача матеріали фотофіксації судом встановлено відсутність доказів зупинки автомобіля позивача ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Отже, суд приходить до висновку, що, не склавши при таких обставинах протокол про адміністративне правопорушення, інспектор Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради ОСОБА_2 , порушив вимоги ч.3 ст. 258 КУпАП
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України факт порушення позивачем Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, в судове засідання представник відповідача не з'явився, доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи суду не надав. Оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить посилань на будь-які докази скоєння адміністративного правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
За встановлених обставин суд приходить висновку про недоведеність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
З урахуванням викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) підлягають задоволенню повністю: постанову № 0000001990 серія АС від 15 березня 2020 року інспектора інспектор Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Панченка Володимира Миколайовича про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП скасувати.
Керуючись ст. 122, ст.ст. 245, 251, 258, 268, 278, 283, 284, 293 КУпАП, Законом України «Про дорожній рух», п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення", п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», ст.ст. 2, 5, 6, 72-77, 139, 241, 246, 255, 295, 297, 382, Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) задовольнити повністю.
Постанову № 0000001990 серія АС від 15 березня 2020 року інспектора інспектор Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Панченка Володимира Миколайовича про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП скасувати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Н.Є.Арапіна