Номер провадження 2/754/1733/21
Справа №754/14338/20
Іменем України
29 січня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Сенюти В.О.,
при секретарі: Моторенко К.О.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
Позивач ОСОБА_4 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за розпискою. Подану позовну заяву обґрунтовує тим, що в грудні 2017 року позивач позичив відповідачу грошові кошти в розмірі 115 євро, що згідно з курсом валют НБУ на дату отримання коштів еквівалентно 3680,00 грн. Факт отримання грошових коштів підтверджується розпискою, в якій відповідач вказав, що зобов'язується повернути борг в повному обсязі до 20 лютого 2018 року. Проте, відповідач свій обов'язок, щодо повернення коштів не виконав. Позивач двічі направляв претензію, щодо повернення боргу, але ні кошти, ні відповіді не отримав.
На підставі викладеного позивач просить стягнути із відповідача суму основного боргу - 3680,00 грн., 3% річних - 283,71 грн., індекс інфляції у розмірі 846,40 грн. та витрати на правову допомогу, що пов'язані із розглядом справи у суді у розмірі 1500,00 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04.11.2020 року було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з викладених підстав.
Відповідач проти задоволення позову заперечував. Вказав, що позивач та відповідач є друзями протягом 40 років, відповідач за родом своєї діяльності часто писав різні розписки, проте заперечує наявність у нього боргу перед позивачем.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву. В судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вказав, що між позивачем та відповідачем не укладався договір позики грошових коштів. Надана стороною позивача розписка не містить умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів. Крім того, позовна заява подана особою, яка не має право звернення із позовною заявою в інтересах позивача.
Вислухавши доводи сторін, дослідивши письмові матеріали справи дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до наступних висновків.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 написав розписку про те, що він винен ОСОБА_4 115 євро, зобов'язується повернути до 20.02.2018 року (а.с.7).
Згідно зі ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК).
У постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 зазначено, що відповідно до норм статей 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові ВСУ від 11.11.2015 року у справі № 6-1967цс15, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Договір позики є одночасно і двостороннім правочином, і одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Розписка, на підставі якої позивач просить стягнути заборгованість, містить умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення, тобто відповідає вимогам ст. 1046 ЦК України.
У матеріалах справи не міститься доказів того, що договір позики (розписка), укладений між сторонами, є не чинним, його дійсність не спростовано, а тому зобов'язання за даним правочином підлягають виконанню.
Частинами 3, 4 ст.545 ЦК передбачено, що наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Згідно з нормами ст.527 ЦК боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
За таких обставин, установивши, що указана розписка підтверджує отримання відповідачем від позивача, як позику коштів у розмірі 115 євро, а договір позики передбачає обов'язок позичальника повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики), суд приходить до висновку про те, що сума боргу підлягає стягненню з відповідача.
Досліджена судом оригінал розписки (без дати) підтверджує факт отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_4 в борг 115 євро.
Належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вказані в розписці грошові кошти були повернуті позикодавцю у строк до 20.02.2018 року, після отримання відповідачем письмових вимог від 08.07.2018, 17.03.2020 року, відповідачем до суду не надано.
Станом на дату розгляду справи боргова розписка перебуває у кредитора, що за правилом ст. 545 ЦК України, також свідчить про невиконання позичальником зобов'язання.
Водночас, враховуючи, що позика надавалась відповідачу у валюті - євро, під час повернення вказаної позики варто враховувати положення ст. 533 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, сума грошових коштів до стягнення за цим позовом визначається у національній валюті, що складає 3680,00 грн.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розглядаючи справу № 459/3560/15-ц, Верховний Суд в постанові від 16.05.2018 року вказав, що відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення основної суми боргу та трьох процентів річних від простроченої суми.
Суд приходить до висновку, що сума штрафних санкцій у вигляді 3 % річних у розмірі 283,71 грн. та індекс інфляції у розмірі 846,40 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки (з-поміж іншого) можуть виникати з договорів та інших правочинів.
Між сторонами виникло грошове зобов'язання на підставі договору позики (розписки).
Позовні вимоги знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, доведені належними та обґрунтованими доказами.
Відповідач та представник відповідача не надали суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б спростували твердження позивача, які були заявлені у позовній заяві.
Доводи представника відповідача про те, що позовну заяву подано неналежною особою, спростовуються довіреністю, яка міститься в матеріалах справи, термін дії якої до 05.09.2048 року (а.с.12).
Враховуючи наведене та на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений ним при подачі позову.
Щодо стягнення із відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн., суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно положень ч. 1 п.п.1, 4 ч. 4 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, розподіляючи витрати, понесені стороною позивача на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані позивачем не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу, адже цей розмір має бути доведений та документально підтверджений.
За правилами ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Проте, стороною позивача всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано жодних доказів в розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України, які б підтверджували понесені стороною позивача витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн.
За таких обставин, витрати, пов'язані з розглядом справи у суді в розмірі 1500,00 грн. є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 11-13, 15, 48, 51, 76-81, 133-141, 212, 227, 229, 235, 237, 238, 259, 265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 527, 533, 545, 625, 1046, 1047 ЦК України, -
Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 3680, 00 грн., 3 % річних - 283,71 грн., та індекс інфляції - 846,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 840,80 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.
Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя: В.О. Сенюта