Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3843/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Талісман" ЛТД", м. Бровари, Київська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ", м. Харків
про стягнення 188052,95 грн.
за участю представників:
позивача - Панамаренко Д.М.
відповідача - Гоготов В.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Талісман" ЛТД" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" (відповідача) про стягнення з відповідача на користь позивача 148442,72 грн. основного боргу за договором постачання № 3/А-1 від 03.01.2017, 4102,81 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 6679,24 грн., пені в сумі 28828,18 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати пов'язані зі сплатою судового збору та витрати пов'язані з наданням правничої допомоги адвокатом.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Талісман" ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" про стягнення 188052,95 грн. було залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На виконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 03.12.2020 позивач надав до суду заяву про усунення недоліків вх.№ 29650 від 18.12.2020, у зв'язку з чим позивачем усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.12.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 18.01.2021 о 14:00.
Відповідач, через канцелярію суду 14.01.2021 за вх.№ 731, надав відзив на позовну заяву, згідно якого просив суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог та застосувати позовну давність до вимог позивача у частині стягнення пені. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що несплачена відповідачем сума за договором становить 148442,72 грн., строк сплати якої ще не настав. Також, відповідач зазначав, що позовна вимога про стягнення пені, подана позивачем з порушенням строку позовної давності.
Позивач, через канцелярію суду 18.01.2021 за вх.№ 1007, надав заяву про розподіл судових витрат, згідно яких просить суд стягнути з відповідача витрати пов'язані з наданням правничої допомоги адвокатом в сумі 18805,00 грн.
Відповідач, через канцелярію суду 18.01.2021 за вх.№ 1039, надав письмові пояснення, в яких вказував, що в порушення умов договору позивачем не надано відповідачу жодної специфікації на поставлений товар, що є підставою для проведення будь-якої оплати за договором. 15.01.2021 з метою врегулювання договірних відносин, та одержання повного пакету документів, стосовно поставки та оплати товару за договором, відповідачем було направлено на адресу позивача вимогу про належне виконання умов договору за вих. № 21/21.
18.01.2021 судом розгляд справи було відкладено на 15.02.2021 о 14:00.
Представник позивача у судовому засіданні 15.02.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 15.02.2021 проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
03 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Талісман" ЛТД" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" (покупець) було укладено договір постачання № 3/А-1 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язувався виготовити та поставити покупцеві товар, а покупець зобов'язувався прийняти та своєчасно оплатити цей товар на умовах цього договору.
Згідно п.1.2. договору, предметом продажу є товар, найменування, кількість, комплектність і ціна якого вказується в специфікації.
У відповідності до п. 1.3. договору, постачальник надає покупцеві документи, передбачені законодавством на цей вид товарів, оформлені відповідно до чинного законодавства.
Пунктами 7.1., 7.2. договору було передбачено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до кінця календарного року (до 31 грудня 2017 року включно). Зобов'язання, невиконані (та/або виконані неналежно) в період терміну дії договору, підлягають виконанню сторонами відповідно до умов цього договору. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про своє бажання розірвати або змінити договір за один місяць до закінчення його строку дії, цей договір вважається пролонгованим.
Пунктом 4.4. договору було встановлено наступний порядок оплати :
- покупець робить передплату в розмірі 70% шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника впродовж 3-х банківських днів після узгодження з покупцем специфікації і надання (факсимільним або електронним повідомленням) рахунків на замовлену партію товару;
- залишок суми поставки партії, що становить відповідно 30% від загальної суми рахунку, покупець оплачується за фактом повідомлення постачальника про готовність товару до відвантаження. При зміні ціни постачальник залишає за собою право перерахувати залишок суми на момент оплати її покупцем.
- покупець має право здійснити 100% передоплату за товар на підставі виставленого рахунку.
Згідно позову позивач вказує, що він належним чином виконав свої зобов'язання перед ТОВ «Модерн-ХХІ» й відвантажило товар згідно видаткових накладних №210 від 28.02.2019, №450 від 13.05.2019, №533 від 27.05.2019, №563 від 04.06.2019 на загальну суму 39560,72 грн., а також відповідно до акту наданих послуг №27/05/2 від 27.05.2019 виготовило 250 кв.м. фасадних конструкцій для ТОВ «Модерн-ХХІ» на загальну суму 108882,00 грн. Проте, відповідач в порушення п.4.4. договору свої зобов'язання не виконав в повній мірі, хоча товар йому все ж таки був відвантажений, станом на дату подання позову до ТОВ «Модерн-ХХІ» рахується заборгованість перед ВКФ «Талісман» ЛТД на загальну суму 148442,72 грн.
Відповідно до п.3.8. договору, перехід права власності і усіх ризиків на товар відбувається у момент фактичної передачі товару після підписання накладних.
При цьому суд зазначає, що сума заборгованості у розмірі 148442,72 грн. була підтверджена відповідачем у відзиві на позовну заяву та акті звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2019 - 11.07.2019, який було складено між сторонами.
Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на умови договору постачання № 3/А-1 від 03.01.2017, у тому числі п.п. 1.3., 3.8., 4.4. договору, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати 148442,72 грн. за договором, у зв'язку з чим сума основного боргу за договором у розмірі 148442,72 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6679,24 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4102,81 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши правильність нарахування інфляційних збитків та 3% річних, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума 4102,81 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 6648,56 грн., з яких: 1337,71 грн. 3% річних на суму заборгованості 29266,57 грн. за період з 14.05.2019 - 20.11.2020; 321,52 грн. 3% річних на суму заборгованості 7257,60 грн. за період з 28.05.2019 - 16.11.2020; 4823,62 грн. 3% річних на суму заборгованості 108882,00 грн. за період з 28.05.2019 - 16.11.2020; 165,71 грн. 3% річних на суму заборгованості 3796,80 грн. за період з 05.06.2019 - 16.11.2020.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 4102,81 грн. та 3% річних в сумі 6648,56 грн.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 28828,18 грн. пені.
Відповідно до п. 4.7. договору, за порушення термінів, передбачених цим договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючий в період за який нараховується пеня, від ціни невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Частиною 2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що позивач розрахунок пені у розмірі 28828,18 грн. здійснив за 4 періоду, з яких: період 1 - 05.06.2019 - 05.12.2019; період 2 - 28.05.2019 - 28.12.2019; період 3 - 28.05.2019 - 28.12.2019; період 4 - 14.05.2019 - 14.12.2019, та звернувся до суду з вимогою про стягнення пені тільки у листопаді 2020 року, тобто після спливу строку позовної давності, передбаченого ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, а відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог про стягнення пені, суд дійшов висновку про задоволення відповідної заяви відповідача та відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 28828,18грн.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 148442,72 грн. основного боргу; 4102,81 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 6648,56 грн.
При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно п. 5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Позивачем подану заяву про стягнення з відповідача 18805,00 грн. витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в якості надання професійної правничої допомоги адвокатом надані наступні документи: договір № 13/20 про надання правничої допомоги від 30.07.2020 та акт наданих послуг від 15.01.2020 до договору про надання правничої допомоги №13/20 від 30.07.2020 на суму 18805,00грн.
При визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, беручи до уваги рівень складності даної справи, об'єм вчинених представником позивача дій, а також керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача по стягненню з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 15918,43 грн.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у цій справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" (61023, м. Харків, вул. Весніна, 5, ідентифікаційний код 33478156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Талісман" ЛТД" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Броварської сотні (Чкалова), буд. 3, ідентифікаційний номер 13732199) 148442,72 грн. основного боргу; 4102,81 грн. інфляційних втрат; 3% річних в сумі 6648,56 грн.; 2387,91 грн. судового збору та 15918,43 грн. витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Талісман" ЛТД" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Броварської сотні (Чкалова), буд. 3, ідентифікаційний номер 13732199).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Модерн-ХХІ" (61023, м. Харків, вул. Весніна, 5, ідентифікаційний код 33478156).
Повне рішення складено "22" лютого 2021 р.
Суддя А.М. Буракова
справа № 922/3843/20