Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3223/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Кучко А.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Респект Бізнес" (54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19/3)
до Фізичної особи-підприємця Мацюк Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 1029879,51 грн.
за участю представників:
позивача - Кучерява Т.Ю., ордер серія ВЕ №1027289 від 20.09.2020
відповідача - не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Респект Бізнес" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Мацюк Олександра Володимировича про стягнення вартості давальницької сировини за договором № 14/01/16 від 14.01.2016 у розмірі 1029879,51 грн. На обґрунтування позову вказує про те, що позивач, як замовник за договором, за виконану роботу за договором № 14/01/16 від 14.01.2016 із виконавцем розрахувався, проте відповідач, як виконавець не виконав своїх договірних зобов'язань та оснастку замовнику не передав.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 24.11.2020 о 12:00.
12.11.2020 у системі документообігу суду зареєстровано відзив на позовну заяву ФОП Мацюк (вх. № 26462) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 24.11.2020 відкладено підготовче засідання на 14.12.2020 об 11:00.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.01.2021 об 11:30.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 13.01.2021 відкладено розгляд справи по суті на 09.02.2021 на 12:30.
08.02.2021 у системі документообігу суду зареєстровано клопотання представника відповідача (вх. № 680) про розгляд справи без участі представника відповідача.
Позивач у судове засідання 09.02.2021 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь вартість давальницької сировини за договором № 14/01/16 від 14.01.2016 у розмірі 1029879,51 грн.
Відповідач у судове засідання 09.02.2021 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 09.02.2021 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:
14.01.2016 між позивачем - ТОВ ВКП "Респект Бізнес" (замовник) та відповідачем - ФОП Мацюком О.В. (виконавець) було укладено договір №14/01/16 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується своїми силами та засобами надати послуги з переробки давальницької сировини та виготовити оснастку для виготовлення деталей на охолоджувачі масла ВМ-17, ВМ-37 (далі - оснастка), а замовник зобов'язується прийняти результати переробки та провести оплату за виконані роботи у відповідності з умовами даного Договору. Сировина, вказана у додатках, далі іменується "сировина". Додатки, в яких вказані сировина та послуги по виготовленню оснастки, є невід'ємними частинами даного Договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору сировина, яка передається замовником на переробку, а також оснастка, отримана в результаті переробки сировини, є власністю замовника.
Згідно з п. 2.1 Договору сировина приймається на складі виконавця згідно з актом приймання-передачі, підписаному у двосторонньому порядку, якщо інше не передбачено специфікацією.
Відповідно до пункту 2.2 Договору датою передавання сировини є дата підписання акту приймання-передачі або специфікації.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що замовник зобов'язується провести оплату послуг з переробки за ціною, погодженою сторонами у специфікаціях до даного Договору.
Відповідно до пункту 3.3 Договору з метою фінансування матеріальних та енергетичних ресурсів при наданні послуг з виготовлення оснастки замовник сплачує виконавцю аванс у розмірі 50% заявленої вартості.
Кінцевий розрахунок здійснюється після підписання сторонами акту виконаних робіт (пункт 3.4 Договору).
Згідно з пунктом 8.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання представниками сторін та діє протягом року. Якщо за місяць до закінчення дії Договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання, то Договір вважається пролонгованим ще на один рік.
Із обставин справи слідує, що 15.07.2016 відповідач передав позивачу матеріали (сировину) - листи ВТ 1-0, про що свідчить підписана сторонами видаткова накладна (у переробку) від 15.07.2016 №1.
Також, з матеріалів справи убачається, що 29.09.2017 між сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000359, згідно з яким виконавцем (відповідачем) були проведені роботи за рахунком від 29.09.2017 №СФ-0000514 з виготовлення оснастки №3 для виготовлення деталей на охолоджувач масла ВМ37, вартість робіт 2070000,00 грн (1725000 грн + ПДВ 345 000 грн) (т.с. 1, а.с. 76).
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому зазначає про те, що замовник за виконану роботу розрахувався із виконавцем, проте виконавець не виконав своїх обов'язків за договором та оснастку замовнику не передав, у зв'язку із чим, на думку позивача, у відповідача існує обов'язок зі сплати позивачу вартості давальницької сировини за договором № 14/01/16 від 14.01.2016 в розмірі 1029879,51 грн.
При цьому, позивачем у позові вказано, що представники позивача ніколи не підписували акти приймання - передачі виконаних робіт і не отримували оснастку, отримання якої було метою договору.
Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача вартості давальницької сировини за договором № 14/01/16 від 14.01.2016 у розмірі 1029879,51 грн.
Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позов зазначає, що 29.09.2017 сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000359, згідно якого виконавцем були проведені роботи по рахунку №СФ-0000514 від 29.09.2017 з виготовлення оснастки №3 для виготовлення деталей на охолоджувач масла ВМ37, вартість робіт 2070000,00 грн. (1725000,00+ПДВ 345000,00). Зазначені обставини також були встановлені рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2019 у справі № 915/1447/19, у якій брали участь ті самі особи, що і у цій справі № 922/3223/20 (т.с. 1, а.с. 66-68). Рішення залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та постановою Верховного Суду від 14.05.2020 (т.с. 1, а.с. 69-75). Відповідач не погоджується з твердженням позивача про те, що начебто замовник (позивач) за виконану роботу розрахувався із виконавцем (відповідачем), та про те, що відповідач не виконав своїх обов'язків за договором оснастка не була передана замовнику. Також відповідач не погоджується з позицією позивача, що його уповноважені представники ніколи не підписували акти приймання-передачі виконаних робіт і не отримували оснастку, отримання якої було метою договору, оскільки ці обставини не відповідають дійсності. Так, відповідачем зауважено, що позивач особисто у позовній заяві зазначено про те, що 29.09.2017 сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ- 0000359, згідно якого виконавцем (тобто відповідачем у цій справі) були проведені роботи по рахунку №СФ-0000514 від 29.09.2017 з виготовлення оснастки №3 для виготовлення деталей на охолоджувач масла ВМ37, вартість робіт 2070000,00 грн. (1725000,00+ПДВ 345000,00), і відповідач ці обставини визнає. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2019 у справі № 915/1447/19 також встановлено підписання сторонами (а отже представниками як відповідача, так і позивача) акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000359, згідно якого виконавцем були проведені роботи по рахунку №СФ-0000514 від 29.09.2017 з виготовлення оснастки №3 для виготовлення деталей на охолоджувач масла ВМ37, вартість робіт 2070000,00 грн. (172000,00+ПДВ 345 000,00). На обґрунтування своїх заперечень відповідачем разом із відзивом подано належним чином засвідчену копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000359 від 29.09.2017, в якому також зазначено про відсутність у сторін взаємних претензій. При цьому, відповідачем наголошено, що позивач не надав доказів виконання за договором грошового обов'язку у повному обсязі, тоді, як позивачем 13.10.2017 сплачено лише 350000,00 грн. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2019 у справі № 915/1447/19 встановлено, що 13.10.2017 замовник перерахував виконавцю грошові кошти в сумі 350000,00 грн. в якості оплати за виготовлення оснастки згідно рахунку №514 від 11.10.2017, в тому числі ПДВ 58333,33 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача; вказана оплата в розмірі 350000,00 грн. зарахована виконавцем в якості оплати по акту №ОУ-0000359 від 29.09.2017; заборгованість за виконані роботи згідно акту №ОУ-0000359 від 29.09.2017 року на суму 1 720000,00 грн. (2070000,00-350000,00) залишилась несплаченою, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду. Станом на час розгляду справи позивачем рішення господарського суду Миколаївської області не виконано, заборгованість виконавцю (відповідачу) у повному обсязі не сплачено. Отже, таким, що допустив порушення зобов'язання за договором у даному разі є саме позивач, а не відповідач.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частини перша та сьома статті 179 ГК України).
Згідно зі статтями 11, 525, 526, 629 ЦК України договір як підстава для виникнення цивільних прав та обов'язків є обов'язковим для виконання сторонами і за загальним правилом сторони не мають права змінити умови відповідного зобов'язання в односторонньому порядку, а повинні виконувати його належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (стаття 837 ЦК України).
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною восьмою статті 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.
Укладений між сторонами договір від 14.01.2016 №14/01/16 за своєю правовою природою є договором підряду, а спір між сторонами у цій справі стосується виконання умов цього договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору сировина, яка передається замовником на переробку, а також оснастка, отримана в результаті переробки сировини, є власністю замовника.
Тобто, за умовами вищевказаного п. 1.2. Договору, в результаті переробки переданої замовником сировини, замовник має отримати від виконавця оснастку.
Сировина приймається на складі виконавця згідно з актом приймання-передачі, підписаному у двосторонньому порядку, якщо інше не передбачено специфікацією. Датою передавання сировини є дата підписання акту приймання-передачі або специфікації. (п. 2.1, 2.2. Договору).
15.07.2016 відповідач передав позивачу матеріали (сировину) - листи ВТ 1-0, про що свідчить підписана сторонами видаткова накладна (у переробку) від 15.07.2016 №1.
При цьому, із матеріалів справи убачається, що 29.09.2017 між сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000359, згідно з яким виконавцем (відповідачем) були проведені роботи за рахунком від 29.09.2017 №СФ-0000514 з виготовлення оснастки №3 для виготовлення деталей на охолоджувач масла ВМ37, вартість робіт 2070000,00 грн (1725000 грн + ПДВ 345000 грн) (т.с. 1, а.с. 76). Вказаний акт підписаний з боку позивача без будь-яких претензій та зауважень.
Більш того, під час розгляду справи судом було з'ясовано, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2019 у справі № 915/1447/19, у якій брали участь ті самі особи, що і у цій справі № 922/3223/20 (т.с. 1, а.с. 66-68) встановлено, що 29.09.2017 сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000359, згідно якого виконавцем були проведені роботи по рахунку №СФ-0000514 від 29.09.2017 з виготовлення оснастки №3 для виготовлення деталей на охолоджувач масла ВМ37, вартість робіт 2070000,00 грн. (1725000,00 + ПДВ 345000,00).
Вищевказане рішення залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та постановою Верховного Суду від 14.05.2020 (т.с. 1, а.с. 69-75)
Так, у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 (т.с. 1, а.с. 69-75) вказано, що під час розгляду справи № 915/1447/19 судами було встановлено, що зазначаючи про доведення позивачем обставин виконання робіт за Договором, суди першої та апеляційної інстанцій на підставі власної оцінки доказів, виходили з того, що договір від 14.01.2016 №14/01/16 підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками сторін; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.09.2017 №ОУ-0000359 не містить посилання на договір, проте зазначені в акті роботи (виготовлення оснастки №3 для виготовлення деталей на охолоджувач масла ВМ37) відповідають роботам, про які сторони домовились у договорі.
Під час розгляду справи № 915/1447/19 судами також було встановлено, що факт виконання підрядником робіт, обумовлених Договором, підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі-прийняття робіт від 29.09.2017 з виготовлення оснастки №3 для виготовлення деталей на охолоджувач масла ВМ37, вартість робіт 2070000 грн (1725000грн+ПДВ345000 грн), який підписаний замовником без зауважень, крім того перерахування 13.10.2017 замовником виконавцю грошові кошти в сумі 350000 грн в якості оплати за виготовлення оснастки згідно з рахунком від 11.10.2017 №514, в тому числі ПДВ 58333,33 грн, підтверджує укладення Договору від 14.01.2016 №14/01/16, а не про намір.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, в розумінні ст. 75 ГПК України не підлягає доведенню факт виконання відповідачем (підрядником) робіт, обумовлених Договором від 14.01.2016 №14/01/16, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією акту здачі-прийняття робіт від 29.09.2017.
Враховуючи вищенаведене, суд відхиляє як необґрунтовані твердження позивача про те, що замовник за виконану роботу розрахувався із виконавцем, проте виконавець не виконав своїх обов'язків за договором та оснастку замовнику не передав, як і відхиляє доводи позивача про те, що представники позивача ніколи не підписували акти приймання-передачі виконаних робіт і не отримували оснастку, отримання якої було метою договору.
Також, суд звертає увагу позивача на те, що Договір від 14.01.2016 №14/01/16 не передбачає повернення замовнику сировини, а передбачає переробку цієї сировини в оснастку, як кінцевий результат, який і було передано позивачу (замовнику) за актом здачі-прийняття робіт від 29.09.2017, який, у свою чергу свідчить, що роботи відповідачем виконано та оснастку (як кінцевий результат переробки сировини) передано позивачу, який прийняв таку за Актом без будь-яких претензій та зауважень.
Таким чином, аргументи позивача, викладені на обґрунтування позову, зводяться до власного довільного тлумачення останнім положень договору та законодавства, що не відповідає їх дійсному змісту, тому підстави для задоволення позову ТОВ ВКП "Респект Бізнес" про стягнення з ФОП Мацюка О.В. вартості давальницької сировини за договором № 14/01/16 від 14.01.2016 у розмірі 1029879,51 грн - відсутні.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про відмову у позові, судові витрати по сплату судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "19" лютого 2021 р.
Суддя Г.І. Сальнікова