22 лютого 2021 року Справа № 915/1560/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966)
до відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027 (код ЄДРПОУ 26565573)
про стягнення коштів,
без повідомлення (виклику) учасників
До господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Миколаївської міської ради основний борг за теплову енергію в сумі 7892,85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. 11, 322 ЦК України, ст. 1, 19, 24 Закону України «Про теплопостачання», ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та практикою Верховного Суду та мотивовано тим, що відповідачем Миколаївською міською радою, як власником нежитлового приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Образцова, 4/А не проведено оплати за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2017 по 09.04.2020. Позивач зазначає, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання суду заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторона процесуальний строк для подання суду заяв по суті справи.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідачем суду не подано.
15.01.2021 до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 568/21), в якому відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.
Заперечення обґрунтовано положеннями ст. 13, 20, 21, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», судовою практикою та мотивовано тим, що між сторонами відсутні договірні відносини у спірний період та позивачем не доведено факт отримання відповідачем послуг постачання теплової енергії в нежитловому приміщенні за адресою: м. Миколаїв, вул. Образцова, 4а/3 і взагалі не підтверджено наявності системи опалення.
У відзиві відповідача містить заява про застосування до позовних вимог, відповідно до ч. 1 ст. 157 Цивільного кодексу України, загального строку позовної давності.
22.01.2021 позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог.
Зокрема, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг за теплову енергію в сумі 12947,66 грн.
Позивачем зазначено, що взявши до уваги документи, які надійшли на адресу товариства з відзивом, позивач вважає за необхідне уточнити позовні вимоги виходячи з того, що приміщення площею 25,10 кв.м, яке раніше здавалося за договором позички Заводському райвідділу міліції та приміщення площею 54,80 кв.м., яке передано ОСББ «Алмаз-1» - це одне й те саме приміщення. Доказом постачання теплової енергії на об'єкт є наряд на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювального сезону та рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради на підключення та відключення №867 від 24.10.2017, №265 від 03.04.2018, №1053 від 05.11.2018, №271 від 05.04.2019, №1161 від 30.10.2019. Нарахування за спожиту теплову енергію здійснено за тарифами для потреб бюджетних установ, зазначених в постановах Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.12.2016 №2439, від 09.11.2017 №1391, від 15.02.2018 №186, від 14.06.2018 №404, від 10.12.2018 №1723, від 14.01.2020 №84. Позивачем надано послуги з постачання теплової енергії до приміщення по вул. Образцова, 4-а/3 площею 54.80 кв.м та понесено витрат за період з 01.11.2017 по 06.04.2019 в сумі 12947,66 грн.
Згідно ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право:
1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;
2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;
5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;
6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Відповідно до ч.1-3 ст. 46 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.
Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу:
1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;
2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;
3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
Відповідно до п.3.12 зазначеної постанови, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
Таким чином, заява позивача від 22.01.2021 подана з дотриманням визначеного ГПК України порядку та фактично містить дві заяви: про зміну підстав позову (в частині площі приміщення та періоду нарахування заборгованості) та про збільшення позовних вимог.
Отже, підстави для відмови в її прийнятті відсутні.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 605 від 08.07.2016 «Про зміну та надання адрес і внесення змін змін до рішень виконкому міської ради» нежитловим приміщенням (частина цокольного поверху) по вул. Образцова, 4/а загальною площею 54,8 кв.м. надано нову адресу: вул. Образцова, 4-а/3 (а.с. 70).
Відповідно до Договору позички комунального майна територіальної громади міста від 16.10.2019, укладеного між Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради та ОСББ «Алмаз-1», нежитлові приміщення загальною площею 54,8 кв.м (літ.»А» прим. з №106-1 по №106-4, частина цокольного поверху), розміщені за адресою: м. Миколаїв, вул. Образцова, 4-а/3 передано в безоплатне користування ОСББ «Алмаз-1» строком на 5 років (а.с.71-75).
З матеріалів справи вбачається, що зазначене приміщення з 27.02.2017 по 16.10.2019 було вільне, що відповідачем не спростовано.
Нежитлові приміщення знаходяться в житловому будинку (частина цокольного поверху).
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.10.2017 № 357 "Про початок опалювального періоду 2017-2018 у житловому фонді та інших об'єктах м. Миколаєва" вирішено розпочати опалювальний сезон на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, у тому числі для населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 24.10.2017 року. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що надаються виконавцями послуг (арк. 18).
Рішенням виконавчого Миколаївської міської ради від 03.04.2018 № 265 "Про закінчення опалювального сезону 2017-2018" вирішено закінчити опалювальний сезон з 03.04.2018 на всіх об'єктах, крім дошкільних закладів, лікарень, пологових будинків, амбулаторій (арк. 19).
В опалювальний період 2017-2018 років позивачем поставлялась відповідачу теплова енергія в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: вул. Образцова, 4-а, що підтверджується нарядом на підключення до централізованої системи опалення від 01.11.2017 (арк. 31).
Факт постачання теплової енергії в період з 01.11.2017 по 04.04.2018 підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями споживання теплової енергії абонента по вул. Образцова, 4-а (арк. 33-43).
Рішенням виконавчого Миколаївської міської ради від 05.11.2018 № 1053 "Про початок опалювального періоду 2018-2019 у житловому фонді та інших об'єктах м. Миколаєва" вирішено розпочати опалювальний сезон на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, у тому числі для населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 05.11.2018. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що надаються виконавцями послуг (арк. 20).
Рішенням виконавчого Миколаївської міської ради від 05.04.2018 № 271 "Про закінчення опалювального сезону 2018-2019" вирішено закінчити опалювальний сезон з 06.04.2019 на всіх об'єктах, крім дошкільних закладів, лікарень, пологових будинків, амбулаторій (арк. 21).
В опалювальний період 2018-2019 років позивачем поставлялась відповідачу теплова енергія в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: вул. Образцова, 4-а, що підтверджується нарядом на підключення до централізованої системи опалення від 08.11.2018 (арк. 32).
Факт постачання теплової енергії в період з 08.11.2018 по 06.04.2019 підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями споживання теплової енергії абонента по вул. Образцова, 4-а (арк. 44-49).
Рішенням виконавчого Миколаївської міської ради від 30.10.2019 № 1161 "Про початок опалювального періоду 2019-2020 у житловому фонді та інших об'єктах м. Миколаєва" вирішено розпочати опалювальний сезон на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, у тому числі для населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 31.10.2019. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що надаються виконавцями послуг (арк. 22).
Рішенням виконавчого Миколаївської міської ради від 08.04.2018 № 314 "Про закінчення опалювального сезону 2019-2020 рр." вирішено закінчити опалювальний сезон з 08.04.2020 на всіх об'єктах, крім дошкільних закладів, лікарень, пологових будинків, амбулаторій (арк. 23).
В опалювальний період 2019-2020 років позивачем поставлялась відповідачу теплова енергія в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: вул. Образцова, 4-а, що підтверджується нарядом на підключення до централізованої системи опалення від 04.11.2019 (арк. 32).
Факт постачання теплової енергії в період з 05.11.2019 по 08.04.2020 підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями споживання теплової енергії абонента по вул. Образцова, 4-а (арк. 50-56).
Позивачем виставлено відповідачу рахунок № 4998/1 для проведення оплати за теплову енергію, спожиту за період з 01.11.2017 по 09.04.2018 на загальну суму 7892,85 грн з розрахунку площі приміщення 25,1 кв.м (арк. 12).
10.09.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 10-03/1280 від 10.09.2020 року, до якої було додано розрахунок боргу та рахунок. Позивач, керуючись ч. 2 ст. 530 ЦК України, вимагав терміново вжити заходів щодо погашення заборгованості та перерахувати 7892,85 грн (арк. 10).
Факт направлення вимоги з додатками підтверджується описом вкладення у лист, поштовою квитанцією та поштовою накладною (арк. 13,14). Вимогу з додатками отримано відповідачем 15.09.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 14).
Заявою від 22.01.2021 позивач збільшив позовні вимоги та розрахував вартість послуг з постачання теплової енергії до приміщення по вул. Образцова, 4-а/3 площею 54,8 кв.м за період з 01.11.2017 по 06.04.2019 в сумі 12947,66 грн.
Станом на дату розгляду справи суду не подано доказів оплати відповідачем грошових коштів за спожиту теплову енергію.
Нарахування відповідачу сум оплати за спожиту теплову енергію здійснювалось за тарифами, зазначеними у постановах Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (арк. 24-30).
Ухилення відповідача від проведення оплати за фактично отриману теплову енергію і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до ч. 1, 3 с. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГК України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» (тут і далі в редакції від 02.08.2017) у цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні:
- балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до п.п. 9 п. 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (тут і далі в редакції від 03.10.2007) споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Відповідно до п. 4 Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відповідно до п. 14 Правил, споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Таким чином, законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов'язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Тобто відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.
Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18) та від 13 листопада 2019 року у справі № 686/14833/15-ц (провадження № 61-26205св18).
Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Так, позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17 та постанові від 21.05.2019 року у справі № 922/4239/16.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії у нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою: вул. Образцова, 4-а/3, м. Миколаїв, які належать відповідачу.
Факт теплопостачання підтверджено нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювального сезону та відповідними відомостями споживання теплової енергії. За період з 01.11.2017 по 06.04.2019 позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 12947,66 грн.
Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 12947,66 грн, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення боргу за спожиту теплову енергію в сумі 12947,66 грн є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню.
Щодо застосування строку позовної давності до позовних вимог суд зазначає наступне.
У відзиві відповідача містить заява про застосування до позовних вимог, відповідно до ч. 1 ст. 157 Цивільного кодексу України, загального строку позовної давності.
Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання; господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (постанова ВП ВС від 29.05.2019 по справі № 367/2022/15-ц; постанова ВП ВС від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону (постанова ВП ВС від 22.05.2018 по справі № 369/6892/15-ц; постанова ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16; постанова ВП ВС від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16).
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму) (постанова ВП ВС від 19.11.2019 по справі № 911/3680/17; постанова ВП ВС від 26.11.2019 по справі № 914/3224/16; постанова ВП ВС від 21.08.2019 по справі № 911/3681/17).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51) (постанова ВП ВС від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до п. 4.4.2 Постанови № 10 днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
Позовну заяву позивачем подано до господарського суду 21.12.2020 вх. №16348/20).
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення вартості спожитої теплової енергії за період з 01.11.2017 по 20.12.2020 включно заявлено позивачем поза межами загального строку позовної давності, тобто зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у позові в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про сплив позовної давності в частині вимоги про стягнення вартості спожитої теплової енергії за період з 01.11.2017 по 20.12.2020 в сумі 1731,86 грн. В цій частині позову слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Судовий збір згідно ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Складення проекту місцевого бюджету, його попереднє схвалення належить до повноважень виконавчих органів місцевої ради та місцевих фінансових органів (ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ст. 75, 76 Бюджетного кодексу України). Розгляд та затвердження місцевого бюджету відноситься законодавством до виключної компетенції місцевих рад (ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст. 76, 77 Бюджетного кодексу України). Виконання місцевих бюджетів покладено на виконавчі органи місцевих рад та місцеві фінансові органи (ст. 63, 64 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст. 43, 46-51, 78 Бюджетного кодексу України).
За таких обставин, фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування (розпорядники, головні розпорядники). Отже, у місцевих рад не має фінансових ресурсів. Таким чином, стягнення за наказом повинно здійснюватись з відповідного виконавчого органу - виконавчого комітету Миколаївської міської ради.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 04056612) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966, р/р НОМЕР_1 в АТ "Державний ощадний банк України", МФО 326461) 11215,80 грн - основного боргу за теплову енергію.
3. Стягнути з Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 26565573) через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 04056612) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966, р/р НОМЕР_2 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478) 1820,84 грн - витрат по сплаті судового збору.
4. В задоволені позову в частині стягнення вартості спожитої теплової енергії за період з 01.11.2017 по 20.12.2017 в сумі 1731,86 грн - відмовити.
5. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
7. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони у справі:
позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966),
відповідач: Миколаївська міська рада, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027 (код ЄДРПОУ 26565573).
Повний текст рішення складено і підписано 22.02.2021.
Суддя В.О.Ржепецький