Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
17 лютого 2021 рокуСправа № 912/1039/20
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у судовому засіданні заяву від 10.02.2021 Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі
за позовом Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168)
до:
Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" (вул. Маріїнська, б. 1-А, Приморський район, м. Одеса, 65012);
Великоандрусівської сільської ради (вул. Центральна, 43, с. Велика Андрусівка, Світловодського району, Кіровоградської області, 27520)
за участю третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонду Державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ-133, 01601),
та третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Всеукраїнської громадської організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України (просп. Повітрофлотський, 1, м. Київ, 03049)
про витребування майна та скасування свідоцтва,
секретар судового засідання Солдатова К.І.
представники сторін:
від позивача (стягувача) - Козачук І.М., довіреність № 220/756/Д від 23.12.19 (самопредставництво, в режимі відеоконференції);
від відповідача 1 (заявника) - Оксюта В.В., посвідчення адвоката № 001378 від 18.01.17, ордер від 04.02.21;
від відповідача 2 - участі не брали;
від 3-х осіб - участі не брали;
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Міністерства оборони України до Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" та Великоандрусівської сільської ради про:
- скасування свідоцтва на право власності № 67 від 07.06.2005, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Великоандрусівської сільської ради № 30 від 25.05.2005 Південній регіональній організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України;
- витребування з незаконного володіння Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" (65012, Одеська область, місто Одеса, Приморський район, вул. Марийська, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 20963963) у власність держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ - 00034022) об'єкти нерухомого майна Андрусівського мисливського господарства:
- готель (літера "А") 1970 року побудови площею 114,6 кв.м. (цегла);
- сарай (літера "Б") 1970 року побудови площею 51,2 кв.м. (цегла);
- сарай (літера "В") 1970 року побудови площею 51,2 кв.м. (цегла);
- погріб 1970 року побудови площею 8,2 кв. м. та 14,6 кв.м. з'єднаний;
- сарай (літера "Д") 1970 року побудови площею 11,7 кв.м. (дерев'яний);
- коптилка (літера "Е") 1995 року побудови площею 1,4 кв.м. (цегла);
- вбиральня (літера "Г") 1969 року побудови площею 1,0 кв.м. (дерев'яна);
- водопровід (літера "К") 1970 року побудови 54 м.п.;
- загорожа 1970 року побудови (сітка), розташоване за адресою:
Кіровоградська область, Світловодський район, с. Велика Андрусівка, вул. Набережна (Карла Маркса), 94 разом із земельною ділянкою площею 0,8 га, наданої в постійне користування Андрусівському мисливському господарству згідно з державним актом на право користування землею від 14.12.1965, виданого виконавчим комітетом Кремгесівської районної ради депутатів трудящих з покладенням на відповідача судових витрат.
Рішенням від 19.11.2020 позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано свідоцтво на право власності № 67 від 07.06.2005, видане на підставі рішення Виконавчого комітету Великоандрусівської сільської ради № 30 від 25.05.2005 Південній регіональній організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України. Витребувано з незаконного володіння Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" (65012, Одеська область, місто Одеса, Приморський район, вул. Маріїнська, будинок 1-А, ідентифікаційний код 20963963) у власність держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) об'єкти нерухомого майна Андрусівського мисливського господарства:
- готель (літера «А») 1970 року побудови площею 114,6 кв.м. (цегла);
- сарай (літера «Б») 1970 року побудови площею 51,2 кв.м. (цегла);
- сарай (літера «В») 1970 року побудови площею 51,2 кв.м. (цегла);
- погріб 1970 року побудови площею 8,2 кв. м. та 14,6 кв.м. з'єднаний;
- сарай (літера «Д») 1970 року побудови площею 11,7 кв.м. (дерев'яний);
- коптилка (літера «Е») 1995 року побудови площею 1,4 кв.м. (цегла);
- вбиральня (літера «Г») 1969 року побудови площею 1,0 кв.м. (дерев'яна);
- водопровід (літера «К») 1970 року побудови 54 м.п.;
- загорожа 1970 року побудови (сітка), розташоване за адресою:
Кіровоградська область, Світловодський район, с. Велика Андрусівка, вул. Набережна (Карла Маркса), 94 разом із земельною ділянкою площею 0,8 га, наданої в постійне користування Андрусівському мисливському господарству згідно з державним актом на право користування землею від 14.12.1965, виданого виконавчим комітетом Кремгесівської районної ради депутатів трудящих. Стягнуто із Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" (вул. Маріїнська, б. 1-А, Приморський район, м. Одеса, 65012, ідентифікаційний код 20963963) на користь Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) 4204,00 грн судового збору.
21.12.2020 на виконання рішення суду від 19.11.2020 видано відповідні накази.
11.02.2021 до суду надійшла заява від 10.02.2021 Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі.
В обґрунтування поданої заяви Громадська організація "Військово-мисливське товариство "Південь" зазначила, що наказ господарського суду Кіровоградської області №912/1039/20 від 21.12.2020 фактично виконаний боржником і по юридичній природі вказаний наказ неможливо примусово виконати, оскільки згідно з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення суду про витребування майна з незаконного володіння є підставою для реєстрації права власності на вказане майно за власником, у якого таке майно вибуло поза його волею.
Вчинення примусових дій для виконання рішення про витребування з незаконного володіння не передбачається, оскільки суд витребував майно на користь позивача від відповідача, а не зобов'язав боржника (відповідача) повернути відповідне майно власникові.
Отже, у боржника відсутній обов'язок щодо виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.11.2020 по справі №912/1039/20, оскільки на підставі вказаного рішення Міністерство оборони України має право внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на вказане у рішенні нерухоме майно.
До таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду (далі - ВП ВС), яка звертала увагу на те, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п.9 ч. 1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній до 16.01.2020).
Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав па нерухоме майно. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
Отже, божник вважає, що наказ господарського суду Кіровоградської області №912/1039/20 від 21.12.2020 повинен бути визнаний таким, то не підлягає виконанню у зв'язку з тим, що його було видано помилково, обов'язок Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" відсутній повністю, в користуванні боржника вказане майно не знаходиться, повідомлено про його передачу на баланс КЕВ м. Кропивницький, що свідчить про відсутність обов'язку вчинення будь-яких дій чи утримуватися від вчинення таких дій.
У поданому 17.02.2021 до суду запереченні на заяву, Міністерство оборони України зазначило, що суд під час ухвалення рішення, керувався зокрема ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, якими визначено віндикаційний спосіб захисту цивільних прав -витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Вказаний спосіб захисту цивільних прав кореспондується із заходом примусового виконання, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження", а саме - вилучення та передача предметів стягувачу, адже поняття "витребування" є тотожним поняттю "вилученню та передачі предметів".
Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд, що зокрема виражено у постановах від 13.06.2018 № 650/1620/16-ц, від 14.01.2020 №2-690/11.
Таким чином, рішення суду щодо витребування майна із чужого незаконного володіння може підлягати примусовому виконанню, в боржника наявний обов'язок щодо виконання рішення суду, що в свою чергу спростовує викладені у заяві боржника доводи.
До того ж, не слід брати до уваги викладені у заяві та скарзі доводи боржника щодо добровільного виконання ним рішення, оскільки в обґрунтування цього, боржник зазначає, що ним повідомлено КЕВ м. Кропивницький про передачу на баланс вказаного квартирно-експлуатаційного органу спірного майна, а тому робить помилковий висновок про добровільне виконання рішення.
Однак, вказане не відповідає дійсним обставинам справи.
Так, сторонами у справі були, зокрема, Міноборони (стягувач) та Громадська організація "Військово-мисливське товариство "Південь" (боржник). КЕВ м. Кропивницький не було учасником даної справи. При цьому, Міністерство оборони України та КЕВ м. Кропивницький є різними юридичними особами, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка є у вільному доступі.
До стягувача від боржника не надходило будь-яких листів стосовно добровільного виконання рішення суду у даній справі. Лист боржника про передачу спірного майна, адресований іншій юридичній особі, а не стягувачу, не може вважатись належним та допустимим доказом готовності боржника добровільно виконати рішення суду.
Таким чином, до стягувача не надходило пропозицій від боржника стосовно добровільного виконання рішення суду, а тому вказана у заяві боржника готовність до добровільного виконання рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи.
Крім того, стягувач зазначає, що без складення державним виконавцем виконавчого документу щодо передачі спірного майна стягувачу, унеможливиться проведення державної реєстрації спірного майна за Міноборони та, як наслідок не забезпечить основну мету віндикаційного позову - забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, що в свою чергу не забезпечить поновлення порушених прав оборонного відомства.
Розглядаючи подану заяву суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, суд який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Суд розглядає заяву, подану в порядку, визначеному вищевказаною статтею, в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника, про що постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, cудове рішення є обов'язковим до виконання.
За приписами ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, cудові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, який є виконавчим документом (ч. 1, 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
В силу вимог ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
У ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 19.01.2021 старшим державним виконавцем Світловодського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64176094 з примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2020 у справі №912/1039/20.
Статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок виконання вищезазначеного виконавчого документу, а саме: під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі відсутності встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повергає виконавчий документ стягувачу.
На підставі п. 22 р. 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень передача і стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є вилучення у боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні
Твердження скаржники, що вчинення примусових дій для виконання рішення про витребування майна і незаконного володіння не передбачається, є хибним оскільки, поняття "витребування" слід вважати тотожним поняттю "вилучення та передача предметів", що зазначене у п. 3 ч. 1. ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" у переліку заходів примусового виконання рішення.
Вказаний правовий висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: у постанові від 14.01.2020 при розгляді справи № 2-690/11.
Суд критично оцінює твердження боржника про добровільне виконання рішення суду, оскільки учасниками справи не надано доказів звернення боржника до стягувача з пропозицією добровільного виконання рішення та доказів такого виконання рішення суду у даній справі.
Враховуючи зазначене вище, оскільки боржником не доведено видання наказу у даній справі помилково, не надано доказів відсутності обов'язку боржника повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або інших причин, які б давали підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю у відповідності до ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, заява від 10.02.2021 Громадської організації "Військово-мисливське товариство "Південь" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у даній справі задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Відмовити Громадській організації "Військово-мисливське товариство "Південь" у задоволенні заяви від 10.02.2021 про визнання судового наказу у справі №912/1039/20 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала може бути оскаржена в порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.
Копії ухвали надіслати Міністерству оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168), Громадській організації "Військово-мисливське товариство "Південь" (вул. Маріїнська, б. 1-А, Приморський район, м. Одеса, 65012 та електронною поштою: 4878376@gmail.com), Великоандрусівській сільській раді (вул. Центральна, 43, с. Велика Андрусівка, Світловодського району, Кіровоградської області, 27520), Фонду Державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, м. Київ-133, 01601), Всеукраїнській громадській організації Товариство військових мисливців та рибалок Збройних сил України (просп. Повітрофлотський, 1, м. Київ, 03049) та Світловодському міськрайонному відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Павлівська, 13-А, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500).
Повний текст ухвали складено 22.02.2021.
Суддя М.С. Глушков