вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 910/15878/20
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об'єднання "Робочий стіль"
про стягнення заборгованості в сумі 201 495,36 грн.,
за участю представників:
позивача: Мотляха О.О. (довіреність №1-25/д від 10.12.2020 року);
відповідача: Мінченка Я.В. (довіреність від 30.07.2020 року),
18 листопада 2020 року до Господарського суду Київської області за підсудністю від Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об'єднання "Робочий стіль" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 201 495,36 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору про закупівлю (матеріально-технічних ресурсів) №2002000092/189 від 25.02.2020 року, згідно з якими відповідач зобов'язувався передати позивачу товар, а позивач зобов'язувався його прийняти і оплатити.
Відповідач товар передав, проте з порушенням строку.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 104 817,36 грн. пені та 96 678,00 штрафу.
Ухвалою суду від 23.11.2020 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 09 грудня 2020 року.
09 грудня 2020 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
У підготовчому засіданні 09 грудня 2020 року оголошено перерву до 13 січня 2021 року.
18 грудня 2020 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву №15-12/5/20 від 15.12.2020 року. Крім цього, представник відповідача у відзиві на позов просив суд зменшити розмір неустойки на 50%.
28 грудня 2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 23.12.2020 року.
13 січня 2021 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 10 лютого 2021 року.
10 лютого 2021 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив зменшити штрафні санкції на 50%.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:
25 лютого 2020 року між акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Швейне об'єднання "Робочий стіль" (далі - відповідач) був укладений договір про закупівлю (матеріально-технічних ресурсів) №2002000092/189 (далі - договір).
Згідно з п. 1.1. договору, відповідач зобов'язується у визначений цим договором строк передати у власність позивача формений одяг (одяг робочий), (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною (надалі - специфікація), а позивач зобов'язується прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до п. 1.2. договору, найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що загальна сума цього договору становить 966 780,00 грн. (дев'ятсот шістдесят шість тисяч сімсот вісімдесят грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ - 161 130,00 грн. (сто шістдесят одна тисяча сто тридцять гривень 00 коп.).
Згідно з п. 3.3. договору, ціна за одиницю товару наведена у специфікації.
Відповідно до п. 5.1. договору, відповідач зобов'язується передати позивачу товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Місце поставки товарів визначається наступним чином. У специфікації зазначається перелік можливих місць поставки товарів. За десять робочих днів до здійснення поставки позивач направляє відповідачу письмове повідомлення з зазначенням певного місця поставки, обраного з переліку місць поставки товарів, зазначених у специфікації. У випадку здійснення поставки товарів партіями, позивач залишає за собою право визначити окреме місце поставки для кожної партії товарів.
Пунктом 5.6 договору встановлено, що право власності на товари переходить від відповідача до позивача в дату прийняття товарів позивачем за видатковою накладною.
Згідно з п. 5.8. договору, датою поставки товарів за цим договором є прийняття позивачем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13. цього договору та передача відповідачем позивачу в повному обсязі наведених нижче наступних документів: видаткової накладної (п. 5.8.1 договору); сертифікату відповідності або паспорт (виданий уповноваженим українським органом з сертифікації) (п. 5.8.2. договору); товарно-транспортної накладної (п. 5.8.3 договору).
Відповідно до п. 6.3.1 договору, відповідач зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.
Пунктом 6.3.6 договору встановлено, що відповідач зобов'язаний негайно письмово інформувати позивача про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов'язань за цим договором або про наявність обставин, що впливають на якість товарів, строки поставки товарів.
Згідно з п. 7.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.
Відповідно до п. 7.4. договору, за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцяти днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за цим договором.
Пунктом 8.1. договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили на території України, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, терористичні акти, пожежі, повені, зсуви, інші стихійні лиха чи природні явища, рейдерські захвати, хакерські атаки, заборонні заходи вищих законодавчих та/або виконавчих органів державної влади, які виникли після підписання цього договору та які сторони не могли передбачити або запобігти їм, якщо ці обставини вплинули на виконання сторонами своїх зобов'язань, тощо).
Згідно з п. 8.2. договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5-ти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Відповідно до п. 8.3. договору, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема довідка Торгово-промислової палати України. Строк для надання відповідних документів - протягом 14-ти днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.
Пунктом 8.4. договору встановлено, що у разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 90 днів, кожна із сторін у встановленому чинним законодавством порядку має право розірвати цей договір.
Згідно з п. 12.1. договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині поставки товарів по "31" липня 2020 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
У специфікації до договору сторонами визначено найменування товарів, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю без ПДВ, грн., загальну вартість без ПДВ, грн., строки поставки (зазначається кількість календарних днів з дати укладення договору), місце поставки (відвантажувальні реквізити, поштова адреса місця поставки) та найменування відокремленого підрозділу позивача.
Зокрема, у специфікації зазначено, що 20% товару поставляється протягом 60 календарних днів, 30% товару поставляється протягом 70 календарних днів, 50% товару поставляється протягом 90 календарних днів з моменту укладення даного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 5.1. договору, відповідач зобов'язується передати позивачу товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Місце поставки товарів визначається наступним чином. У специфікації зазначається перелік можливих місць поставки товарів. За десять робочих днів до здійснення поставки позивач направляє відповідачу письмове повідомлення з зазначенням певного місця поставки, обраного з переліку місць поставки товарів, зазначених у специфікації. У випадку здійснення поставки товарів партіями, позивач залишає за собою право визначити окреме місце поставки для кожної партії товарів.
Так, згідно із специфікацією, відповідач зобов'язаний був поставити позивачу: костюми зварювальника ЗМиВуТрТо, у кількості 194 комплекти, за ціною 2 875,00 грн. без ПДВ за одиницю, та комбінезони піскоструминника ЗМиВуНмПм, у кількості 74 комплекти, за ціною 3 350,00 грн. без ПДВ за одиницю, строк поставки яких 20% протягом 60 календарних днів, 30% протягом 70 календарних днів, 50% протягом 90 календарних днів з моменту укладення даного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар, а саме: костюми зварювальника ЗМиВуТрТо, у кількості 194 комплекти, та комбінезони піскоструминника ЗМиВуНмПм, у кількості 74 комплекти, на загальну суму 966 780,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №246 від 11 червня 2020 року на суму 96 480,00 грн., №507 від 28 серпня 2020 року на суму 445 050,00 грн., №610 від 07 вересня 2020 року на суму 203 550,00 грн., №617 від 07 вересня 2020 року на суму 20 700,00 грн., №627 від 16 вересня 2020 року на суму 201 000,00 грн., а також актами приймання продукції за кількістю та якістю від 17.06.2020 року, №1 від 31.08.2020 року, №1 від 08.09.2020 року, №3 від 10.09.2020 року та №2 від 24.09.2020 року, копії яких долучені до матеріалів справи.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Позивач вартість товару оплатив у повному обсязі, відповідно до умов договору.
Відповідач зобов'язання щодо поставки товару виконав із порушенням строків, передбачених пунктом 5.1 договору та специфікації, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 104 817,36 грн. пені та 96 678,00 грн. штрафу.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
18 грудня 2020 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву №15-12/5/20 від 15.12.2020 року, в якому представник відповідача проти стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору заперечував, вважав, що відповідач звільняється від відповідальності за порушення строків поставки, у зв'язку з настанням обставин непереборної сили.
Доводи представника відповідача спростовуються, у зв'язку з наступним.
Пунктом 8.1. договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили на території України, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, терористичні акти, пожежі, повені, зсуви, інші стихійні лиха чи природні явища, рейдерські захвати, хакерські атаки, заборонні заходи вищих законодавчих та/або виконавчих органів державної влади, які виникли після підписання цього договору та які сторони не могли передбачити або запобігти їм, якщо ці обставини вплинули на виконання сторонами своїх зобов'язань, тощо).
Згідно з п. 8.2. договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5-ти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Відповідно до п. 8.3. договору, доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема довідка Торгово-промислової палати України. Строк для надання відповідних документів - протягом 14-ти днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.
Так, умовами договору був встановлений обов'язок відповідача, не пізніше п'яти днів з моменту виникнення форс-мажорних обставин, повідомити позивача в письмовій формі про їх настання та протягом чотирнадцяти днів надати позивачу підтверджуючі документи.
Судом встановлено, що 26 березня 2020 року на адресу позивача представник відповідача направив лист №1131, у якому повідомив позивача про те, що на час дії карантину (форс-мажорних обставин) можливі затримки у поставці товару. Разом з цим, відповідач зобов'язувався здійснювати всі можливі заходи для виконання умов договору в найкоротші терміни.
У відповіді на вищевказаний лист позивач повідомив відповідача про готовність прийняти товар відповідно до строків, визначених договором, а також зазначив, що у разі введення карантину, відповідачу необхідно керуватись положеннями розділу 8 договору.
16 червня 2020 року Торгово-промисловою палатою України відповідачу було видано сертифікат №3100-20-0997 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), з якого вбачається, що датою настання форс-мажорних обставин є 18 березня 2020 року, а датою закінчення є 22 травня 2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
За твердженнями представника відповідача, 16 червня 2020 року на адресу позивача був направлений лист №1131/2 із повідомленням про одержання відповідачем сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Разом з цим, документів, що підтверджували б направлення цього листа, а також копії сертифікату на адресу позивача, до матеріалів справи долучено не було. Так, суд дійшов висновку про недотримання відповідачем умов п. 8.2. та п. 8.3. договору, а відтак відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків виконання зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Зобов'язання щодо поставки товару, який має вартісну оцінку, носить майновий характер, а відтак є грошовим зобов'язанням.
Пунктом 7.1. договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.
Відповідно до п. 7.4. договору, за порушення строків поставки товарів або не допоставку товарів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцяти днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за цим договором.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, розмір пені не може перевищувати встановлений законом розмір, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Судом встановлено, що відповідач зобов'язаний був поставити товар позивачу наступним чином:
- костюми зварювальника ЗМиВуТрТо (39 одиниць товару на суму 134 550,00 грн.) до 25.04.2020 року включно (оскільки 25.04.2020 року припадало на вихідний, останнім днем виконання зобов'язання відповідачем мало стати 27.04.2020 року, перший за ним робочий день);
58 одиниць товару на суму 200 100,00 грн. (до 05.05.2020 року);
97 одиниць товару на суму 334 650,00 грн. (до 25.05.2020 року);
- комбінезони піскоструминника ЗМиВуНмПм (15 одиниць товару на суму 60 300,00 грн.) до 25.04.2020 року включно (оскільки 25.04.2020 року припадало на вихідний, останнім днем виконання зобов'язання відповідачем мало стати 27.04.2020 року, перший за ним робочий день);
22 одиниці товару на суму 88 440,00 грн. (до 05.05.2020 року);
37 одиниць товару на суму 148 740,00 грн. (до 25.05.2020 року).
Відповідач поставив товар позивачу із порушенням строку, а саме:
- костюми зварювальника ЗМиВуТрТо: 129 одиниць товару було поставлено 31.08.2020 року, 59 одиниць товару було поставлено 08.09.2020 року, а 6 одиниць товару було поставлено 10.09.2020 року;
- комбінезони піскоструминника ЗМиВуНмПм: 24 одиниці товару було поставлено 17.06.2020 року, а 50 одиниць товару було поставлено 24.09.2020 року.
Так, розмір пені за прострочення поставки 39 одиниць костюмів зварювальника ЗМиВуТрТо (20% від загальної кількості товару), враховуючи період заборгованості з:
28.04.2020 року до 11.06.2020 року, від суми поставленого товару в розмірі 134 550,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 8,0%, складає 2 646,89 грн.;
12.06.2020 року до 30.08.2020 року, від суми поставленого товару в розмірі 134 550,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 3 529,18 грн.;
за 58 одиниць костюмів зварювальника ЗМиВуТрТо (30% від загальної кількості товару), враховуючи період заборгованості з:
06.05.2020 року до 11.06.2020 року, від суми поставленого товару в розмірі 200 100,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 8,0%, складає 3 236,59 грн.;
12.06.2020 року до 30.08.2020 року, від суми поставленого товару в розмірі 200 100,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 5 248,52 грн.;
за 32 одиниці костюмів зварювальника ЗМиВуТрТо (50% від загальної кількості товару), враховуючи період заборгованості з:
26.05.2020 року до 11.06.2020 року, від суми поставленого товару в розмірі 110 400,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 8,0%, складає 820,46 грн.;
12.06.2020 року до 30.08.2020 року, від суми поставленого товару в розмірі 110 400,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 2 895,74 грн.;
за 59 одиниць товару, враховуючи період заборгованості з:
26.05.2020 року до 11.06.2020 року, від суми поставленого товару в розмірі 203 550,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 8,0%, складає 1 512,72 грн.;
12.06.2020 року до 07.09.2020 року, від суми поставленого товару в розмірі 203 550,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 5 872,92 грн.;
за 6 одиниць товару, враховуючи період заборгованості з:
26.05.2020 року до 11.06.2020 року, від суми поставленого товару в розмірі 20 700,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 8,0%, складає 153,84 грн.;
12.06.2020 року до 09.09.2020 року, від суми поставленого товару в розмірі 20 700,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 610,82 грн.;
за 15 одиниць комбінезонів піскоструминника ЗМиВуНмПм (20% від загальної кількості товару), враховуючи період заборгованості з:
28.04.2020 року до 11.06.2020 року, від суми поставленого товару в розмірі 60 300,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 8,0%, складає 1 186,23 грн.;
12.06.2020 року до 16.06.2020 року, від суми поставленого товару в розмірі 60 300,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 98,85 грн.;
за 9 одиниць комбінезонів піскоструминника ЗМиВуНмПм (30% від загальної кількості товару), враховуючи період заборгованості з:
06.05.2020 року до 11.06.2020 року, від суми поставленого товару в розмірі 36 180,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 8,0%, складає 585,21 грн.;
12.06.2020 року до 16.06.2020 року, від суми поставленого товару в розмірі 36 180,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 59,31 грн.;
за 13 одиниць товару, враховуючи період заборгованості з:
06.05.2020 року до 11.06.2020 року, від суми поставленого товару в розмірі 52 260,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 8,0%, складає 845,30 грн.;
12.06.2020 року до 23.09.2020 року, від суми поставленого товару в розмірі 52 260,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 1 781,98 грн.;
за 37 одиниць комбінезонів піскоструминника ЗМиВуНмПм (50% від загальної кількості товару), враховуючи період заборгованості з:
26.05.2020 року до 11.06.2020 року, від суми поставленого товару в розмірі 148 740,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 8,0%, складає 1 105,39 грн.;
12.06.2020 року до 23.09.2020 року, від суми поставленого товару в розмірі 148 740,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 6,0%, складає 5 071,79 грн.,
а разом 37 261,74 грн., які підлягають стягненню.
Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача 96 678,00 грн. штрафу.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Так, штраф застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 7.4. договору, за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцяти днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за цим договором.
Так, сторони погодили, що за прострочення поставки товарів відповідачем понад тридцять днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% вартості товарів, поставку яких прострочено.
Як уже зазначалось, відповідач повинен був поставити товар наступним чином: 20% від загальної кількості товару протягом 60 календарних днів з моменту укладення договору; 30% від загальної кількості товару протягом 70 календарних днів з моменту укладення договору; 50% від загальної кількості товару протягом 90 календарних днів з моменту укладення договору.
Судом встановлено, що відповідач поставив товар позивачу із простроченням строку більше, ніж на тридцять днів.
Загальна вартість товару складала 966 780,00 грн., тому штраф у розмірі 10% від цієї суми становить 96 678,00 грн.
У відзиві на позов представник відповідача просив суд зменшити розмір неустойки на 50%, послався на те, що під час виконання умов договору на території України були встановлені карантинні обмеження, а також існували заборони, пов'язані із запобіганням поширенню короновірусної інфекції, що унеможливило залучення додаткових працівників для своєчасного виконання умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Крім цього, неустойка не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
За відсутності встановленого законом переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах у справах №922/2932/18 від 01.08.2019 року, №922/2930/18 від 08.10.2019 року, № 923/142/19 від 08.10.2019 року та № 904/4083/18 від 09.10.2019 року.
Судом береться до уваги незначне прострочення виконання зобов'язання відповідачем, наявність обставин, що перешкоджали своєчасному виконанню обов'язків відповідачем, поведінка відповідача, а саме його зусилля, прикладені для виконання умов договору в найкоротші строки, з урахуванням обставин, що виникли, тому клопотання представника відповідача про зменшення розміру штрафу на 50 % підлягало задоволенню судом.
Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 1, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 233, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ст. 253, ч. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 530, ст. 549, ст. 551, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ст. 627, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити частково позов акціонерного товариства "Укртрансгаз" до товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об'єднання "Робочий стіль" про стягнення заборгованості в сумі 201 495,36 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об'єднання "Робочий стіль" (08132, Київська область, Києво - Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Ломоносова, 42, ідентифікаційний код 38144198) на користь акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 37 261,74 грн. (тридцять сім тисяч двісті шістдесят одну грн. 74 коп.) пені; 48 339,00 грн. (сорок вісім тисяч триста тридцять дев'ять грн. 00 коп.) штрафу; 3 022,43 грн. (три тисячі двадцять дві грн. 43 коп.) витрат на сплату судового збору.
Відмовити в іншій частині позову.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 22.02.2021 року.
Суддя С. Грабець