вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" лютого 2021 р. Справа № 911/565/18
За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" б/н від 25.03.2020 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. у справі № 911/565/18
за позовом Національного банку України, 01601, місто Київ, вулиця Інститутська, 9
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська", 03680, місто Київ, вулиця Заболотного Академіка, будинок 150, прим. 17
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічного акціонернерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", 03150, місто Київ, вулиця Щорса, 7/9
про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором б/н від 06.06.2014 в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором №12/09/6 від 04.06.2014
суддя Н.Г. Шевчук
за участю представників сторін:
від скаржника (боржник): Чугунов М.В. (посв. № 000812 від 29.11.2017, ордер серія КС № 675002 від 30.09.2019);
Кобільник Р.І. (посв. № 21/1765 від 13.11.2018, ордер серія КС № 793819 від 25.09.2020);
Русин Ю.Ю. (посв. № 608 від 18.05.2007, ордер серія КС № 793945 від 12.02.2021);
від стягувача: Цвєтков В.М. (посв. № 1282 від 08.10.2020, дов. № 18-0011/55547 від 02.10.2020);
від третьої особи: не з'явився;
від органу ДВС: Мазур Г.І. (посв. серія АА № 001543 від 21.01.2020, дов. № 562/20.6/22-21 від 22.01.2021);
Чубенко К.М. (дов. № 559/20.6/22-21 від 22.01.2021).
встановив:
Рішенням Господарського суду Київської області від 15.11.2018, з урахуванням ухвали суду від 30.09.2019 про виправлення описки в рішенні, позовні вимоги Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" задоволено повністю, судом вирішено:
- в рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" за Кредитним договором від 04.06.2014 №12/09/6 з додатковими договорами, а саме: №1 від 01.12.2014, №2 від 23.12.2014, №3 від 26.02.2014 перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості (станом на 24.06.2015) 2 135 863 013,70 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 000 000 000,00 грн; сума заборгованості по процентах - 135 863 013,70 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки-1 за іпотечним договором від 06.06.2014, укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. та зареєстрований за № 534, нерухоме майно: Єдиний майновий комплекс, загальною площею 126 579 кв. м, що розташований за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 99, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним № 11571036, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві державним реєстратором Малишевим М.С. 25.10.2013. Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" на користь Національного банку України 616 700,00 грн судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 вказане рішення залишено без змін.
На виконання зазначеного рішення Господарським судом Київської області 12.09.2019 видано відповідні накази.
27 березня 2020 року до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" надійшла скарга б/н від 25.03.2020 (вх. № суду 61/20) на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. у справі № 911/565/18, в якій скаржник просив:
- визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. щодо винесення ним постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 16.03.2020 у межах виконавчого провадження № 60641460;
- визнати неправомірною постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 16.03.2020, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. у межах виконавчого провадження № 60641460;
- зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який здійснює заходи примусового виконання рішення у межах виконавчого провадження № 60641460, скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 16.03.2020 винесену державним виконавцем Яковенко В.А. у межах виконавчого провадження № 60641460;
- зупинити стягнення на підставі наказу № 911/565/18 від 12.09.2019, виданого Господарським судом Київської області у виконавчому провадженні № 60641460, до завершення розгляду скарги.
Скарга обґрунтована тим, що державним виконавцем прийнято постанову про опис та арешт майна боржника від 16.03.2020 в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, без реального проведення опису нерухомого майна; без зазначення паспортних даних зберігача та понятих; без відмітки щодо роз'яснення обов'язків зберігачу; без повідомлення боржника.
У зв'язку з перебуванням матеріалів справи № 911/565/18 станом на момент надходження скарги б/н від 25.03.2020 (вх. № суду 61/20) в апеляційній інстанції Господарським судом Київської області 02.04.2020 постановлено ухвалу про відкладення вирішення питання про прийняття/розгляд даної скарги до повернення матеріалів справи до Господарського суду Київської області.
Після повернення матеріалів справи № 911/565/18 до Господарського суду Київської області, перевіряючи матеріали скарги на предмет їх відповідності нормам Господарського процесуального кодексу України, які регулюють порядок звернення із скаргою до суду, судом встановлено, що в порушення вимог частини другої статті 170 Господарського процесуального кодексу України ТОВ "Птахофабрика Київська" до матеріалів скарги доказів надіслання (надання) іншим учасникам справи скарги б/н від 25.03.2020 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. долучено не було, проте від стягувача та органу ДВС надійшли відзиви на вказану скаргу, у зв'язку з чим судом було встановлено належність повідомлення інших учасників справи та ухвалою суду від 29.12.2020 прийнято скаргу до розгляду і призначено засідання.
В матеріалах справи містяться відзив на скаргу № 63-0008/18502 від 13.04.2020, поданий Національним банком України (вх. № суду 7704/20 від 17.04.2020), в якому останній просить відмовити в її задоволенні з підстав необґрунтованості, та відзиви на скаргу від 30.04.2020 (вх. № суду 8698/20 від 06.05.2020) і від 12.05.2020 (вх. № суду 9712/20 від 20.05.2020), котрі надійшли від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в яких викладено заперечення органу ДВС на скаргу.
Дослідивши матеріали скарги, відзивів, заслухавши пояснення представників скаржника, стягувача та відділу ДВС, судом встановлені наступні обставини.
Рішенням Господарського суду Київської області від 15.11.2018, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019, позовні вимоги Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" задоволено повністю.
На виконання вказаного рішення суду 12.09.2019 видано відповідні накази.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. 18.11.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60641460 щодо примусового виконання наказу про звернення стягнення на предмет іпотеки-1 за іпотечним договором від 06.06.2014, укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська", в рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" перед Національним банком України за кредитним договором № 12/09/6 від 04.06.2014.
В межах виконавчого провадження № 60641460 відповідно до виконавчого документа постановою органу ДВС від 16.03.2020 накладено арешт на майно боржника (відповідача).
В обґрунтування вимог скарги скаржник посилається на те, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника є неправомірними, та сама постанова від 16.03.2020 - неправомірною.
Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно зі статтею 1291 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
При цьому, відповідно до частини першої статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Законом України "Про виконавче провадження" регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
В частинах першій, п'ятій статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Таким чином, рішення суду обов'язкові до виконання та державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Вказаною статтею визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною сьомою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Згідно з частинами першою та другою статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
Частиною девятою статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.
Пунктом 10 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 передбачено, що після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані: назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; відмітка про роз'яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.
Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.
Стаття 22 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих. Присутність понятих є обов'язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.
На підставі вищевказаних положень з матеріалів скарги слідує, що 16.03.2020 державним виконавцем прийнято постанову про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 60641460, якою накладено арешт на майно, що розташоване за адресою: м. Київ, просп. Броварський, 99.
Зі змісту вказаної постанови випливає, що відповідальним зберігачем призначено Куліша Олексія Олександровича, представника Національного банку України, якого попереджено про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна, про що свідчить його підпис. В матеріалах виконавчого провадження міститься довіреність Національного банку України на Куліша О.О., копія якої долучена до матеріалів справи, в ній наявні паспортні дані відповідального зберігача, прізвище ім'я та по батькові, і зазначено, що він є представником стягувача.
Тобто, особа, яка призначена зберігачем описаного майна, є ідентифікованою, і відсутність паспортних даних цієї особи в постанові про опис та арешт майна не може бути підставою для скасування постанови.
Виконавчі дії проведені у присутності понятих, яким роз'яснені права та обов'язки відповідно до статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У постанові містять підписи зазначених осіб та вказані їх адреси.
З долучених актів від 30.01.2020, 05.03.2020 та 16.03.2020 вбачається, що державного виконавця не було допущено для проведення оцінки й арешту майна боржника, оскільки охороною останнього чинилися перешкоди у наданні доступу на територію місцезнаходження нерухомого майна, яке мало описуватися.
Враховуючи наведене, в постанові про опис та арешт майна боржника від 16.03.2020 державним виконавцем вказані назва всіх описаних об'єктів, місце їх розташування, площа, реєстраційний номер та інші дані, за якими можливо ідентифікувати дане майно. Водночас, відсутність у постанові інформації щодо інших ознак нерухомого майна, як то: розмір, колір, ступінь зносу, кількість приміщень, їх призначення, матеріал стін, кількість поверхів, інформація про підсобні приміщення тощо, само по собі не може вважатися підставою для скасування постанови і не свідчить про порушення прав боржника у виконавчому провадженні, якщо при цьому виконавцем зазначено індивідуалізовані ознаки нерухомого майна, яким є його реєстраційний номер.
Постановою Верховного Суду від 15.10.2019 по справі № 904/1069/18 зазначено, що Законом не передбачено обов'язкове проникнення виконавця до приміщення, яке підлягає опису, та проведення виконавцем опису майна боржника за відсутності боржника без доступу до приміщення не є перешкодою для проведення опису.
В той же час, суд зазначає, що доводи скаржника стосовно того, що боржника не було повідомлено про проведення виконавцем виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника, взагалі не підтверджуються жодними доказами. Скаржником не доведено, що державним виконавцем не вчинялось жодних дій для повідомлення боржника про вчинення оскаржуваних виконавчих дій.
Суд зазначає, що обов'язок доказування обставин, на які посилається скаржник, відповідно до вимог чинного законодавства покладено саме на скаржника, судом не можуть бути прийняті до уваги самі лише посилання скаржника на можливе порушення державним виконавцем його прав, які не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.
За статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження мають право брати участь у вчиненні виконавчих дій. При цьому суд вважає, що відсутність боржника при проведені опису майна не може бути перешкодою для проведення такого опису.
Слід також зазначити, що Закон України "Про виконавче провадження" не містить норми щодо обов'язкової участі боржника у процедурі опису майна. Правом на участь у проведенні опису та арешту майна боржник не скористався і до того ж чинив перешкоди державному виконавцю та не допускав його на територію підприємства для здійснення опису нерухомого майна.
У зв'язку з цим суд вважає, що особа, яка свідомо вчиняла дії, направлені на перешкоджання державному виконавцю у здійсненні ним професійної діяльності, не надавала доступу до місцезнаходження майна боржника, яке підлягало опису, не може посилатися на ту обставину, що державний виконавець при здійснені опису майна, користувався даними, самостійно отриманими ним з інших офіційних джерел.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України, Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті79 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2020 у справі № 910/11364/17.
Наголошення скаржника на тій обставині, що зміст наказу, на підставі якого відкрито виконавче провадження та в подальшому винесено оскаржувану постанову, не відповідає змісту судового рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2018, оскільки в наказі зазначено номер 535, за яким зареєстровано іпотечний договір, а в рішенні суду з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30.09.2019 - № 534, судом не беруться до уваги, оскільки дані обставини не впливають на законність постанови про арешт та опис майна боржника. Зокрема ухвалою Господарського суду Київської області від 24.12.2020 внесено виправлення до наказу Господарського суд Київської області від 12.09.2019 про звернення стягнення на предмет іпотеки-1 за іпотечним договором від 06.06.2014, укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська", в рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" перед Національним банком України за кредитним договором № 12/09/6 від 04.06.2014, виправивши номер за яким зареєстровано Договір іпотеки від 06.06.2014 на № 534.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. у справі № 911/565/18 щодо винесення постанови про опис та арешт майна боржника від 16.03.2020 винесеної в межах виконавчого провадження № 60641460.
Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Щодо вимог скаржника про зобов'язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який здійснює заходи примусового виконання рішення у межах виконавчого провадження №60641460, скасувати постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 16.03.2020 винесену державним виконавцем Яковенко В.А. у межах виконавчого провадження № 60641460, суд зазначає, що у відповідності до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Таким чином у господарського суду відсутні повноваження приймати рішення замість державного виконавця, про які зазначає скаржник, зокрема щодо внесення документів до Автоматизованої систем виконавчого провадження, у зв'язку з чим скарга у відповідній частині задоволенню не підлягає.
Також не підлягає задоволенню вимога скаржника про зупинення виконавчого провадження як така, що виходить за межі повноважень господарського суду, оскільки суперечить положенням статті 343 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої за результатами розгляду скарги у разі встановлення обґрунтованості скарги суд може визнати оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи викладене та керуючись статтями 123-124, 231, 234, 339, 342-345 Господарського процесуального кодексу України суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" б/н від 25.03.2020 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. у справі № 911/565/18.
Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Ухвалу підписано: 22.02.2021