ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.02.2021Справа № 910/9673/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ НАФТА ПЛЮС" щодо винесення додаткового рішення
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ НАФТА ПЛЮС" (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 122, кім. 9)
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д)
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Міністерство фінансів України (01008, м. Київ. вул. Грушевського,12/2);
2) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців,17);
3) Національний банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська,9)
про стягнення 43 041 915,13 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Мисник Н.В.
від третіх осіб: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач) про зобов'язання зарахувати (повернути) безпідставно списані з його рахунків грошові кошти, а також про стягнення 113 204, 19 грн пені.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Оптімус Плюс" посилається на те, що розпорядження на списання відповідної суми коштів ТОВ "Оптімус Плюс" не надавало. Крім того, ТОВ "Оптімус Плюс" не є пов'язаною з ПАТ КБ "Приватбанк" особою, що також унеможливлювало списання цих коштів з його поточних та депозитних рахунків на підставі статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Пеню нараховано позивачем на підставі пункту 7.1. додатку 1 до договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 09.10.2018 касаційну скаргу ТОВ "Оптімус Плюс" задоволено частково, рішення Господарського суду м. Києва від 11.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 у справі № 910/9673/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 суд задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ НАФТА ПЛЮС", зобов'язав Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" зарахувати (повернути) на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ НАФТА ПЛЮС" грошові кошти та стягнув з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" пеню у розмірі 113 204 грн 19 коп. та судовий збір у розмірі 240 000 грн 78 коп.
28.01.2021 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ НАФТА ПЛЮС" про винесення додаткового рішення щодо судових витрат зі сплати судового збору, понесеного під час попереднього розгляду справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій, а також судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 суд прийняв до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ НАФТА ПЛЮС" про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрати у справі №910/9673/17 та призначив до розгляду на 10.02.2021.
У судовому засіданні 10.02.2021, за усним клопотання відповідача, суд відклав судове засідання на 17.02.2021.
15.02.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача, у якому останній не заперечує щодо розгляду заяви про винесення додаткового рішення без їх участі.
У судове засідання 17.02.2021 з'явився представник відповідача, який заперечував щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу, посилаючись на відсутність орієнтовного розрахунку судових витрат, відсутність доказів реальності наданих послуг та їх фактичного понесення, а також не співмірність розміру заявлених витрат.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ НАФТА ПЛЮС" про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.
Положенням статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Судом встановлено, що 28.01.2021 після постановлення рішення у справі та до закінчення строку на виконання рішення, позивачем було подано заяву про стягнення з відповідача на корись позивача судових витрат, зокрема, судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги у загальному розмірі 744 000,00 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 270 000,00 грн та витрат, пов'язаних з прибуттям адвоката до суду у розмірі 20 209,31 грн.
Відповідно до пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Як встановлено судом, розмір витрат на професійну правничу допомогу визначені та підтвердженні умовами договору №3 про надання правової допомоги від 02.10.2017, додатковими угодами до договору та актом про надання послуг до договору від 21.01.2021 на загальну суму 270 000,00 грн.
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Суд також зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Врахувавши вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ НАФТА ПЛЮС" в частині понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 90 000,00 грн.
Що стосується судових витрат в частині сплаченого позивачем судового збору, суд зазначає наступне.
У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 вбачається, що витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України були покладені на відповідача, однак, судом не зазначено про стягнення понесених позивачем витрат за подання апеляційних та касаційних скарг при розгляді справи.
З матеріалів справи вбачається, що за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 позивачем згідно платіжного доручення №100042 від 19.10.2017 сплачено судовий збір у розмірі 264 000,00 грн та за подачу касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2018 відповідно до платіжного доручення №050019 від 20.06.2018 сплачено судовий збір у розмірі 480000,00 грн.
За таких обставин, враховуючи те, що судом при новому розгляді справи були задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ НАФТА ПЛЮС", витрати понесені позивачем щодо сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".
Суд також приходить до висновку щодо покладення на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" витрат по сплаті судового збору за подання заяви про зміну предмету позову, апеляційного та касаційного оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у загальному розмірі 7 048,00 грн.
Крім того, позивач просить суд компенсувати витрати адвоката, пов'язані із прибуттям в судові засідання (на придбання залізничних квитків), у розмірі 20 209,32 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 128 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходження, забезпечення доказів та вчинення інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розглянувши заяву позивача в частині відшкодування понесених витрат у зв'язку з розглядом справи, суд приходить до висновку про її обґрунтованість та доведеність, а тому відшкодування витрат пов'язаних з придбанням квитків на потяг у розмірі 20 209,32 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ НАФТА ПЛЮС" про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ НАФТА ПЛЮС" (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 122, кім. 9, ідентифікаційний код 36726843) судовий збір у розмірі 751 048 (сімсот п'ятдесят одну тисячу сорок вісім) грн 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 90 000 (дев'яносто тисяч) грн 00 коп. та витрати, пов'язані з розглядом справи у розмір 20 209 (двадцять тисяч двісті дев'ять) грн 32 коп.
3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22.02.2021
Суддя Л. Г. Пукшин