вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" лютого 2021 р. Справа№ 910/13482/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 15.02.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2020, повний текст якого складено 28.10.2020
у справі №910/13482/19 (суддя Мельник В.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Житлово-будівельного кооперативу "Восход-2"
про стягнення 197 317,69 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Восход-2" про стягнення основного боргу у сумі 144 012,57 грн, а також 11 776,73 грн інфляційні втрати, 3 446,78 грн 3 % річних, 30 880,98 грн пені, 7 200,63 грн штраф.
Позов обґрунтовано тим, що ЖБК "Восход-2" неналежним чином виконує зобов'язання за Договором №04363/4-04 від 25.05.2004 в частині оплати наданих ПАТ"Київводоканал" послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2017 по 30.06.2019, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку з урахуванням пені та штрафу, передбачених умовами Договору, а також інфляційних втрат та 3 % річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2020 у справі №910/13482/19 у задоволенні позову відмовлено.
Суд виходив з того, що неможливість виконання зобов'язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідної ліцензії, якої у відповідача немає. З набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", починаючи з 26.04.2014 відповідач не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі з водопостачання та/або водовідведення. Відтак, відповідач втратив підстави виступати стороною в Договорі. Саме позивач (виконавець послуг) зобов'язаний укласти прямі договори на послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинити інші дії, передбачені законодавством України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2020 у справі №910/13482/19 скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 поновлено Приватному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2020 у справі №910/13482/19. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 01.02.2021 о 14:20 год. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 20.01.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 20.01.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов'язковою.
У судовому засіданні від 01.02.2021 до 15.02.2021 о 14:50 год.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Представником відповідача через відділ документального забезпечення 01.02.2021 подано відзив на апеляційну скаргу. Однак, враховуючи встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 строк для подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу до 20.01.2021, зважаючи на норми статей 118, 263 ГПК України, зазначений відзив підлягає залишенню без розгляду, як такий, що подано за межами процесуального строку.
Судом враховано, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 було відмовлено Житлово-будівельному кооперативу "Восход-2" у продовженні строку на подання відповіді на відзив, оскільки клопотання про продовження пропущеного строку на подання відповіді на відзив подано після спливу строку для його подання.
Між тим, у вказаній ухвалі судом було роз'яснено відповідачу, що він не позбавлений в порядку ч. 1 ст. 119 ГПК України звернутись з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку разом з вчиненням процесуальної дії, зазначивши обставини поважності причин такого пропуску.
Однак, подавши 01.02.2021 відзив відповідач не використав свого права та відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України не подав заяви про про поновлення пропущеного процесуального строку разом з вчиненням процесуальної дії, зазначивши обставини поважності причин такого пропуску. Тобто, при поданні відзиву, відповідач не заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на подачу відзиву.
Явка представників сторін.
В судове засідання від 15.02.2021 з'явилися представники позивача та відповідача.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх представника позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
25 травня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (Постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Восход-2" (Абонент) був укладений договір №04363/4-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі-Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65, (Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002. (далі- Правила приймання).
Кількість поданої води згідно п. 2.1.1 Договору передбачено визначати за показниками водолічильників, а у разі їх відсутності - за середньодобовою витратою або іншим способом. Кількість стічних вод згідно п. 3.4. Договору визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показниками водолічильників або іншим способом.
В п. 3.6. Договору передбачено, що абонент розраховується за користування водою та послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, визначених постачальником у платіжні вимозі.
Строк дії договору за змістом п. 5.1. Договору встановлений на один рік з моменту його підписання сторонами та вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін письмово не заявить про закінчення строку його дії.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав на те, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання за договором в частині оплати наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2014 по 31.07.2017, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість, за наявності якої позивачем також заявлено до стягнення з відповідача штрафні та фінансові санкції.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором, а також нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних.
За приписами статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються у період спірних правовідносин з 01.12.2017 по 30.06.2019 Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004, який втратив чинність з 01.05.2019 у зв'язку з веденням в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, який розповсюджує свою дію на послуги надані з 01.05.2019 по 30.06.2019 та на теперішній час, а також Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Виходячи з положень пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) послуги з централізованого постачання холодної, централізованого постачання гарячої води та водовідведення за своїм функціональним призначенням належать до житлово-комунальних послуг.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоуправління, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону Україну "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 02.10.2012 N5400-VI) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
26.04.2014 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 N 1198-VII, яким, зокрема, внесено зміни до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Так, враховуючи внесені Законом України від 10.04.2014 1198-VII зміни, стаття 19 Закону Україну "Про житлово-комунальні послуги" (на момент спірних правовідносин з 01.12.2017 по 30.06.2019) встановлює, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Також, вказаним Законом № 1198-VII від 10.04.2014 були внесені зміни до статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» шляхом її доповнення частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець комунальної послуги зобов'язаний: підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Тому саме на виконавця послуг покладено обов'язок укладати зі споживачами договори про надання житлово-комунальних послуг.
Отже, з 26.04.2014 з огляду на набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» № 1198-VII від 10.04.2014 існує законодавча заборона для суб'єктів господарювання, які не провадять господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення та не є ліцензіатами у цій сфері, виступати виконавцями цих послуг за відсутності відповідної ліцензії та заборона на укладення з власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем багатоквартирного будинку договорів на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Разом з цим, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 279 від 10.08.2012 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення", та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 307 від 22.03.2017 (яка діяла протягом спірного періоду, чинна з 19.05.2017) вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення визначено такою, що підлягає ліцензуванню.
Статтею 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 18.05.2017 N 2047-VIII) передбачено, що питне водопостачання - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення.
Згідно з ст. 4 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 18.05.2017 р. N 2047-VIII) суб'єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.
Частина 6 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Позивачем не надані суду всупереч статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України належні та допустимі докази в обґрунтування того, що відповідач є балансоутримувачем житлового та не житлового фонду, зокрема будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Березняківська, 14, тоді як відповідно до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 6, 19 та 19-1 Закону України «Про кооперацію» кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.
Для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.
Член житлово-будівельного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.
Позивачем не надані суду всупереч статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України належні та допустимі докази в обґрунтування того, що квартири у будинку, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 14 перебувають у власності відповідача - Обслуговуючого кооперативу ЖБК «Восход-2», а не його мешканців та, наявності у кооператива, як власника квартир (будинку) права споживати надані позивачем за укладеним між ними договором комунальні послуги по водопостачанню та водовідведенню та, відповідно наявності права виступати стороною цього договору, тоді як відповідно до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила). Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими, виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (пункт 1.1 Правил).
Згідно з пунктом 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.
Як убачається з матеріалів справи, ЖБК "Восход-2" не здійснює господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення, не є підприємством питного водопостачання, у розумінні Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення.
При цьому, позивач зобов'язаний укладати договори безпосередньо зі споживачами послуг, які він надає.
З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як наладжене твердження скаржника, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку щодо неможливості виконання договору з причин відсутності відповідної ліцензії.
За приписами статей 509, 607 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстнції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про те, що неможливість виконання зобов'язань за укладеним сторонами договором з боку ЖБК "Восход-2" полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договори на надання послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення, а також з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідних ліцензій, яких у ЖБК "Восход-2" немає. При цьому, ЖБК "Восход-2" не є балансоутримувачем теплового пункту, до якого здійснюється подача води, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за такі комунальні послуги. Тобто, у ЖБК "Восход-2" відсутнє право виступати стороною в договорі. Саме ПрАТ "АК "Київводоканал", як виконавець послуг, зобов'язаний був укласти прямі договори із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами, які й повинні їх оплачувати.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/20226/16, від 15.02.2018 у справі № 910/973/16, від 16.04.2018 у справі № 910/1541/16, від 11.10.2019 у справі № 910/3319/18, від 02.12.2019 у справі №910/12597/18, від 10.01.2020 у справі №910/17776/17, та в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 11.10.2019 у справі № 910/3319/18.
При здійсненні апеляційного розгляду у даній справі суд апеляційної інстанції керуючись ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахував висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин місцевий господарський суд, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надано необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, навівши необхідне мотивування, встановивши факт припинення з 26.04.2014 зобов'язань сторін за Договором неможливістю їх виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає - набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" N 1198-VII, - дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з ЖБК "Восход-2" на користь ПАТ "Київводоканал" суми основної заборгованості у розмірі 144 012,57 грн.
Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до належних відповідачів, якими є власники квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, яким належать приміщення, в яких було воду, за відповідними тарифами, затвердженими у встановленому законом порядку.
При цьому, оскільки позовні вимоги про стягнення з ЖБК "Восход-2" на користь ПАТ "Київводоканал" штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних є похідними від вимог про стягнення основного боргу, судом першої інстанції за результатами розгляду спору правомірно відмовлено в позові і в цій частині.
Аргументи ПАТ "Київводоканал" на те, що укладений сторонами Договір є чинним, у встановленому законодавством України порядку недійсним не визнавався, та підлягає виконанню сторонами, не заслуговують на увагу та відхиляються судом, як такі, що не спростовують факту припинення з 26.04.2014 зобов'язань сторін за Договором на підставі статті 607 ЦК України у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" N 1198-VII.
Що стосується доводів відповідача про те, що 10.06.2018 набрав чинності Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII, у зв'язку із чим п.2 розділу І Закону №1198- VII втратив чинність, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов'язаний: готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Тобто, із наведеного вбачається, що саме на виконавця послуг покладено обов'язок укладати зі споживачами договори про надання житлово-комунальних послуг.
Враховуючи зазначене, колегія суддів оцінює критично твердження скаржника, що Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII не змінив можливості балансотримача укладати договори та вказаний закон змінив ч. 3 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV, якою було передбачено, що договір на постачання холодної води та водовідведення укладається між власниками квартири та виконавцями цих послуг, а відповідно спірний договір є чинним.
Інших належних доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.
Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Господарського суду міста Києва від 23.10.2020 у справі №910/13482/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови суду складено та підписано - 22.02.2021.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.В. Владимиренко