вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" лютого 2021 р. Справа № 910/18273/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Попікової О.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 (повний тест складено 17.08.2020)
у справі №910/18273/19 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державний реєстратор Комунального підприємства "Світоч"
про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності
за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: Ліпінський Є.В. - адвокат (посвідчення №5244 від 31.10.2018);
від відповідача: Кириченко Р.Ю., адвокат;
від третьої особи: не з'явились;
від ОСОБА_1 : Гнатюк М.М. - адвокат (посвідчення №000137 від 21.06.2017);
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державний реєстратор Комунального підприємства "Світоч" про скасування рішень державного реєстратора Комунального підприємства "Світоч" м. Києва Дмитрунця Любомира Васильовича про державну реєстрацію переходу права власності від 18.12.2018, індексний номер рішення 44692575 та від 18.12.2018, індексний номер рішення 44692797. Стверджує, що внаслідок таких дій державного реєстратора, позивача було позбавлено права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (літера А) та складається із 97/100 від нежилої будівлі площею 3 802 кв.м. (надалі спірне майно).
Позов мотивований тим, що оспорювані рішення державного реєстратора вчинені з грубим порушенням норм чинного законодавства, а саме: - на час вчинення оспорюваних реєстраційних дій у Державному реєстрі прав містилося обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 25.12.2015 у справі №757/48938/15-к (номер запису 12872037); - реєстратором не встановлено факту виконання основного зобов'язання та наявність або відсутність заборгованості за кредитним договором; - реєстратором не встановлено переходу прав вимоги за кредитним договором до відповідача; - реєстратором здійснено державну реєстрацію права власності за відсутності документу, що підтверджує вартість предмета іпотеки на момент такої реєстрації.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 позов задоволений; скасовані рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Світоч" м. Києва Дмитрунця Любомира Васильовича про державну реєстрацію переходу права власності від 18.12.2018, індексний номер рішення 44692575 та від 18.12.2018, індексний номер рішення 44692797.
Судове рішення мотивовано тим, що вказані рішення були вчинені державним реєстратором всупереч арешту нерухомого майна за реєстраційним номером 297999880000, накладеному ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25.12.2015 у справі №757/48938/15-к, що суперечить приписам п. 1 ч. 3 статті 10 та п. 6 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів.
До Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами на вказане рішення звернулися: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" (позивач), Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг" (відповідач) та ОСОБА_1 як особа, яка не була залучена до участі у справі, проте вважає, що судове рішення стосується її прав та обов'язків.
Позивач у апеляційній скарзі не оспорює судове рішення по суті, а лише просить змінити його мотивувальну частину, оскільки, із чотирьох підстав позову, місцевий господарський суд дослідив лише одну - наявність обтяження щодо спірного майна і лише на цій підставі задовольнив позов. Просить апеляційний господарський суд розглянути усі підстави позову.
Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що позивачем не доведено чим порушені його права оспорюваними ним рішеннями державного реєстратора, на що не звернув увагу місцевий господарський суд. Відповідач зазначає, що саме до нього перейшло право власності на спірне майно внаслідок укладення 09.11.2016 з ТОВ «ФК «Інвест Балтик Груп» договору відступлення права вимог, а тому саме він став власником спірного майна.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі також стверджує про те, що оскаржуване ним судове рішення стосується його прав та обов'язків як власника спірного майна.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті. Клопотання та позиції учасників.
Згідно із витягами з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2020 та протоколів передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді доповідачу) (складу суду) від 14.09.2020 та від 23.09.2020 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді: Корсак В.А., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/18273/19; вирішено здійснювати розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/18273/19 в одному апеляційному провадженні; розгляд справи призначено на 05.10.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі № 910/18273/19 залишено без руху.
01.10.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" надійшов супровідний лист з доданим до нього доказом сплати судового збору (квитанція №ПН2686 від 30.09.2020).
05.10.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача та ОСОБА_1 , в якому позивач заперечував проти їх задоволення, стверджував, що є власником спірного майна, а оспорювані ним рішення державного реєстратора порушують його права власника цього майна. Стосовно апеляційної скарги ОСОБА_1 позивач просив закрити апеляційне провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 заяву судді Євсікова О.О. про самовідвід у справі №910/18273/19 задоволено. Справу №910/18273/19 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до статті 32 ГПК України.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 №09.1-07/452/20 відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/18273/19.
Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2020, витягом з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 09.10.2020, витягом з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 09.10.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 прийнято апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/18273/19 до провадження; поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/18273/19; вирішено здійснювати розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна", ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/18273/19 в одному апеляційному провадженні; розгляд справи призначено на 16.11.2020.
13.11.2020 від позивача надійшли доповнення на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 16.11.2020 суд протокольно ухвалив оголосити перерву до 07.12.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 повідомлено Державного реєстратора Комунального підприємства "Світоч", що наступне судове засідання у справі №910/18273/19 відбудеться 07.12.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 відкладено розгляд справи №910/18273/19 на 11.01.2021. Запропоновано позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" завчасно (до 04.01.2021) надати до Північного апеляційного господарського суду примірник позовної заяви (з відмітками суду) та доповнення до позовної заяви (у разі, якщо такі були подані), у справі №910/14476/19.
11.12.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг" супровідним листом надійшла копія позовної заяви у справі №910/14476/19.
29.12.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи - позовна заява, процесуальні документи та судові рішення у справі №910/14476/19.
Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2021 №09.1-08/14/21 відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/18273/19 у зв'язку з перебуванням судді Корсака В.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.
Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021, витягом з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 04.01.2021, витягом з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 04.01.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Ходаківська І.П., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 прийнято апеляційні скарги ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/18273/19 до провадження у визначеному складі суду; розгляд апеляційних скарг у справі №910/18273/19 призначено на 11.01.2021.
11.01.2021, в період з 9 год. 00 хв. до 16 год. 04 хв. в суді була відсутня можливість технічної фіксації судових засідань за допомогою програмного забезпечення "АКОРД", що підтверджується актом Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021. У зв'язку з зазначеним оголошено перерву до 25.01.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг" та Державного реєстратора Комунального підприємства "Світоч", що наступне судове засідання у справі №910/18273/19 відбудеться 25.01.2021.
13.11.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" надійшло доповнення до відзиву на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 25.01.2021 представник ОСОБА_1 надав пояснення стосовно мотивів та підстав подання апеляційної скарги.
Від представника ОСОБА_1 неодноразово надходили клопотання про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, які були залишені без розгляду, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 закрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
В судовому засіданні було заслухано позицію представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 розгляд справи відкладений на 15.02.2021.
У судовому засіданні 15.02.2021 представники скаржників підтримали свої апеляційні скарги.
Крім того, представник відповідача заявив усне клопотання про закриття провадження у справі, яке протокольною ухвалою було відхилено судовою колегією.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та мотиви, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті рішення.
24.10.2006 між Акціонерним банком "Енергобанк" (за договором банк) та ТОВ "Ройланс-Україна" (за договором позичальник, правонаступником якого є ТОВ «Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна /позивач у даній справі/) було укладено договір про надання кредиту №610-34 (надалі кредитний договір), за умовами якого, банк надає позичальнику кредит в сумі 20 000 000,00 грн. терміном з 24.10.2006 по 21.10.2016 на придбання об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у АДРЕСА_1 (п. 1.1. кредитного договору).
В забезпечення виконання зобов'язання 29.12.2006 між Акціонерним банком "Енергобанк" (за договором - іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ройланс-Україна" (за договором - іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В. за № 6485 (надалі - договір іпотеки), за умовами якого (п. 1.1. договору іпотеки) цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з договору про надання кредиту №610-34 від 24.20.2006, з усіма змінами та доповненнями до нього (далі - кредитний договір), укладеного між іпотекодержателем і іпотекодавцем за умовами якого іпотекодержатель надав іпотекодавцеві кредит в сумі 20 000 000,00 грн. терміном з 24.10.2006 по 21.10.2016 на придбання об'єктів нерухомого майна. Іпотекодавець зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредит в строк, передбачений договором, сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 17,5% річних, відповідно до умов кредитного договору, а також можливу неустойку та інші витрати у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором. Цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору в повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, що передбачене умовами кредитного договору.
Відповідно до п. 1.2. договору іпотеки, для забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором, в тому числі по сплаті всіх сум по зазначеному договору, відшкодуванню завданих збитків, завданих прострочкою виконання, сплаті пені іпотекодавець передає іпотекодержателю на умовах передбачених цим договором в іпотеку нерухоме майно, а саме: - нежилі приміщення офісного будинку №№1,2 (Групи приміщень № 9) № ХХХVIII підвалу 2 (в літ. А), загальною площею 393,5 кв.м.; - з №1 по №5 (групи приміщень №8) №№ ХХХІV, XXXV, XXXVI, XXXVII підвалу 1 пл. 498.00 кв. м. - паркінг; - №1 по № 11 (групи приміщень №1), №№ І, II, III, IV, V першого поверху, №Х антресолі першого поверху, з №1 по №8 (групи приміщень №2), №№ ХІІ, XIII, XIV другого поверху, з № 1 по № 8 (групи приміщень № 3), №№ ХVІІІ, XIX, XX третього поверху, з № по №8 (групи приміщень №4), №№ ХХІ, XXII, XXIII четвертого поверху, з №1 по №8 (груш приміщень №5), №№ ХХІ V, XXV, XXVI п'ятого поверху, з №1 по №8 (групи приміщень №6), тераса, №№ XXVII, XXVIII, XXIX шостого поверху, з №1 по №6 (групи приміщень №7, №№ ХХХ, XXXI, XXXII мансарди, тераса, №ХХХІІІ мезоніну - площею 2990,4 кв.м. - офіс; - загальна площа приміщень 3 881,90 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - предмет іпотеки).
Вказане майно знаходиться у власності іпотекодавця (ТОВ «Ройланс-Україна», правонаступником якого є позивач) відповідно до довідки-характеристики Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27.12.2006 №1217722 на підставі Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.10.2006, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстровано в реєстрі за №з-168І (Реєстраційне посвідчення № 024335, видане Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна) та Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.10.2006, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстровано в реєстрі за №з-1685 (Реєстраційне посвідчення № 024337, видане Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна). Вартість майна - 48 624 497,39 грн.
12.02.2015 на підставі постанови Правління Національного Банку України № 96 ПАТ "Енергобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням № 29 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію й призначено уповноважену особу Фонду. 20.04.2015 було продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації до 11.06.2015 включно та 12.06.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Енергобанк".
27.07.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1342 про проведення торгів, за результатами проведення якого 03.11.2016 між ПАТ "Енергобанк", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ "ФК "Інвест Балтик Груп" було укладено договір відступлення прав вимоги за кредитним договором, а також договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки.
Відповідно до п. 1. договору відступлення прав вимоги від 03.11.2016, в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк (Публічне акціонерне товариство "Енергобанк") відступає новому кредитору (Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвест Балтик Груп"), а новий кредитор набуває права вимоги банку за договором іпотеки від 29.12.2006, укладеним між АТ "Енергобанк" та ТОВ "Ройланс-Україна" (правонаступником якого є ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна"/позивач/), включаючи права вимоги до правонаступників іпотекодавця або інших осіб, до яких перейшли обов'язки іпотекодавця, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Ройланс-Україна" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна"), надалі за договором - боржник, за договором про надання кредиту № 610-34 від 24.10.2006 (надалі за текстом - основний договір), надалі за текстом - права вимоги. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти в сумі та у порядку, визначені договором від 03.11.2016 про відступлення прав вимоги за договором про надання кредиту № 610-34 від 24.10.2006.
04.11.2016 між ТОВ "ФК "Інвест Банктик Груп" та ТОВ "АК Консалтинг" був укладений договір поруки, за яким ТОВ "АК Консалтинг" поручається перед ТОВ "ФК "Інвест Баkктик Груп" за виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором.
У зв'язку із погашенням ТОВ "АК Консалтинг" частини заборгованості за кредитним договором в розмірі 6 747 000,00 грн., 08.11.2016 між ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "АК Консалтинг" (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, за яким ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп" відступає ТОВ "АК Консалтинг", а ТОВ "АК Консалтинг" набуває права вимоги ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп" за договором іпотеки від 29.12.2006, укладеним між АТ "Енергобанк" та ТОВ "РОЙЛАНС - УКРАЇНА" (правонаступником якого є ТОВ "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна"), посвідченим приватним нотаріусом Кіпрського міського нотаріального округу Морозовим Г.В. та зареєстрованим за № 6485, зазначеним у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників іпотекодавця або інших осіб, до яких перейшли обов'язки іпотекодавця, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "РОЙЛАНС - УКРАЇНА (правонаступником якого є ТОВ "Ю.ЕФ. КЕПІТАЛ ПАРТНЕРС Україна"), за договором про надання кредиту № 610-34 від 24.10.2006.
09.11.2016 між ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Балтик Груп" (первісний кредитор) та ТОВ "АК Консалтинг" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги (надалі також - договір відступлення), відповідно до п. 1.1 якого за цим договором первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги та всіх інших прав до боржника за кредитним договором в порядку і в обсязі, що визначені цим договором відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, але не виключно, п. 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України.
Згідно з п. 1.2 договору про відступлення, до нового кредитора переходять права первісного кредитора до боржника за кредитним договором в повному обсязі та на умовах, які існували на момент відступлення права вимоги, включаючи, але не обмежуючись: право вимога повернення отриманих коштів, право вимоги отримання нарахованих та несплачених процентів в розмірі, передбаченому кредитним договором, інші платежі, передбачені умовами кредитного договору.
В результаті укладення ряду договір про відступлення права вимоги та про надання поруки до відповідача перейшло право вимоги до позивача за договором про надання кредиту №610-34 від 24.10.2006 щодо заборгованості в сумі 2 842 058,66 грн., а також право вимоги як іпотекодержателя за договором іпотеки від 29.12.2006.
На підставі договору відступлення прав за договором іпотеки від 08.11.2016 прийнято ряд рішень про державну реєстрацію прав щодо нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 (спірне майно), зокрема, й оспорювані в даній справі: рішення індексний номер 44692575 від 18.12.2018 про державну реєстрацію переходу права власності на спірне майно та рішення індексний номер 44692797 державного реєстратора про державну реєстрацію за відповідачем переходу права власності на спірне майно.
Внаслідок вказаних рішень, ТОВ "АК Консалтинг" (відповідач) на підставі договору відступлення прав за договором іпотеки від 08.11.2016 звернуло стягнення на майно позивача (97/100 предмета іпотеки), вартість якого, відповідно до умов договору іпотеки, станом на 2010 рік, складала 48 624 497,39 млн. грн.
Як вказувалося вище, місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення державного адміністратора 44692575 та 44692797 від 18.12.2018, виходив із того, що оспорювані рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності вчинені всупереч арешту нерухомого майна за реєстраційним номером 297999880000, накладеному ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25.12.2015 у справі №757/48938/15-к, що суперечить приписам п. 1 ч. 3 статті 10 та п. 6 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.
Положеннями ч. 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і надалі по тексту постанови застосовується Закон у редакції, чинній на момент вчинення спірних рішень) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, наявність обтяжень прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 5 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.
Згідно з приписами статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією із підстав для відмови в реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
Отже, колегія суддів, враховуючи встановлений місцевим господарським судом факт наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 18.12.2018 щодо спірного нерухомого майна запису про державну реєстрацію обтяжень за реєстраційним номером 12872037 (вид обтяження: арешт нерухомого майна; підстава виникнення обтяжень: ухвала суду, серія та номер 757/48938/15-к, виданий 25.12.2015, видавник: Печерський районний суд міста Києва), який підтверджується матеріалами справи, погоджується із висновком місцевого господарського суду, що спірні рішення державного реєстратора були вчинені в порушення приписів ч. 3 статті 10 та статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в той час як діяв арешт спірного нерухомого майна, а відтак державний реєстратор не мав права їх вчиняти, позаяк спірні рішення підлягають скасуванню.
В той же час, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
За приписами статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до ч. 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 статі 237 ГПК України встановлено, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Як вказувалося вище, позивач, звертаючись із даним позовом, в обґрунтування його підстав, посилався не лише на наявність обтяжень щодо спірного майна, а й наступне: - реєстратором не встановлено факту виконання основного зобов'язання та наявність або відсутність заборгованості за кредитним договором; - реєстратором не встановлено переходу прав вимоги за кредитним договором до відповідача; - реєстратором здійснено державну реєстрацію права власності за відсутності документу, що підтверджує вартість предмета іпотеки на момент такої реєстрації.
З мотивувальної частини оскаржуваного рішення не вбачається розгляду усіх підстав заявленого позову та з'ясування чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися позовні вимоги.
Відповідно до положень статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
До загального предмета доказування у спорах про скасування рішень та записів про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно входить факт здійснення державним реєстратором реєстраційних дій з порушенням/ дотриманням норм чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.
Згідно з ч. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Відповідно до ч. 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 встановлено, що для державної реєстрації прав, що набуваються, змінюються або припиняються у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість набуття, зміни чи припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Згідно з ч. 1 статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або
засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); 3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації; 4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів, дослідивши наявну в матеріалах реєстраційну справу №297999880000 щодо об'єкту нерухомості, який знаходиться у АДРЕСА_1, встановила, що серед її матеріалів відсутні необхідні для вчинення державної реєстрації права власності документи, передбачені наведеними нормами і на підставі яких державний реєстратор мав приймати спірні рішення, зокрема, справа не містить довідки іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації, не містить відомостей щодо виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. При цьому, й в переліку підстав державної реєстрації, зазначених в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, також відсутнє посилання на вказані документи.
Частиною 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» передбачений перелік обов'язків та дій, що має вчинити державний реєстратор перед прийняттям відповідного рішення про реєстрацію права або про відмову у реєстрації права, а саме: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; тощо.
Враховуючи наведені факти, колегія суддів вважає, що державним реєстратором не дотримано вказаних вимог законодавства, а рішення, які оспорюються у даному спорі, прийняті ним з порушенням наведених норм, та за відсутності необхідних документів для реєстрації права власності на майно, яке перебуває в іпотеці.
Відповідно до ч. 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення (п. 1 цієї статті).
Частиною 4 статті 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його, зокрема, мотивувальної частини.
Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, та викласти її в редакції даної постанови, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.
Стосовно апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).
Колегія суддів зазначає, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі №910/14476/19, за позовом ТОВ «Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна» до ТОВ «АК Консалтинг» та ТОВ «ФК «Інвест Балтик Груп», визнано недійсним договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 08.11.2016, укладеного між ТОВ «АК Консалтинг» та ТОВ «ФК «Інвест Балтик Груп», і який, як вказувалося вище, став підставою для реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ «АК Консалтинг». Вказана постанова набрала законної сили, ухвалою Верховного Суду від 10.02.2021 закрито провадження за касаційною скаргою ТОВ «АК Консалтинг» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі №910/14476/19.
Відповідно до ч. 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Визнаний недійсним договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю та є недійсним з моменту його вчинення, а тому права вимоги, які відчужувалися за таким договором фактично ніколи не належали відповідачу - ТОВ «АК Консалтинг», оскільки які б юридично значимі дії не здійснювалися за наслідками укладення недійсного правочину, вони не можуть визнаватися правомірними лише з тієї причини, що були вчинені до моменту підтвердження факту недійсності такого правочину у судовому порядку.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. До способів захисту цивільних прав та інтересів належать, в тому числі, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, в тому числі, шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
За положеннями ч. 2 статті 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні таких спосіб захисту, який не суперечить закону.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Слід зауважити, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.
Зважаючи на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів чим порушуються його права оспорюваними рішеннями державного реєстратора, адже одним із наслідків цих рішень є вибуття із власності позивача спірного майна, та його реєстрація за відповідачем, про що й наголошував позивач у позовній заяві.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
За таких обставин решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття даної постанови.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «АК Консалтинг», у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду у цій справі.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційних скарг та для скасування оскаржуваного судового рішення витрати за подання апеляційних скарг у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянтів.
Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/18273/19 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/18273/19 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі №910/18273/19 змінити виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині зазначене рішення залишити без змін.
Справу №910/18273/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний тескт складено 22.02.2021.
Головуючий суддя О.В. Попікова
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова