Справа №203/2485/19
Провадження №2/932/2331/20
19.02.2021 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Лукінової К.С.,
за участю секретаря судового засідання Калантаєнка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
Позивач, акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 24 204,29 доларів США, а також просив стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору №014/146008/3101/74 від 25.03.2008 року ОСОБА_1 отримала кредит з строком повернення 25.03.2028 року.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими витратами відповідно до умов договору, отже, належним чином зобов'язання за договором не виконувала.
25.06.2009 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1, відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження ОСОБА_1 в умовах кризових явищ в економіці України, сторони дійшли згоди врегулювати виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим Графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту було викладено у новій редакції.
На підставі п.1.3 Додаткової угоди з 04.06.2009 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, у зв'язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості.
На підставі п. 2 Додаткової угоди, тимчасово, на період з 25.06.2009 року по 25.05.2010 року сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті суми кредиту та змінити строк його сплати відповідно до графіку повернення кредиту та сплати інших платежів.
Як зазначає позивач у позові, у відповідача станом на 16.04.2019 року виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 379 609,69 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить: 10 177 413 грн. 23 коп., яка складається з: 173 439,80 доларів США - заборгованість за кредитом; 40 826,92 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 206 169,89 доларів США - заборгованість за відсотками; 204 810,88 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками. В межах даного спору стягується прострочена заборгованість за тілом кредиту за період з 25.04.2015 року (16 622,63 доларів США) по 16.04.2019 року (40 826,92 доларів США), що складає 24 204,29 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 648 921,95 грн.
Як на докази по справі позивач посилається на розрахунок заборгованості, виписку по рахунку, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, довіку про видачу картки, копію заяви позичальника, витяг з «Тарифів», копію витягу з «Умов та правил надання банківських послуг у редакції, що діяла на момент підписання, копію наказу банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг» та «Тарифів» у редакції, що діяла на момент підписання заяви.
В судове засідання сторони не з'явилися, повідомлені про час, дату та місце судового засідання належним чином.
Представник позивача надав заяву про розгляд справу без його участі, позов підтримує, просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, проте подала до суду заяву в якій позовні вимоги визнала у повному обсязі.
Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №014/146008/3101/74 від 25.03.2008 року ОСОБА_1 отримала кредит з строком повернення 25.03.2028 року.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими витратами відповідно до умов договору, отже, належним чином зобов'язання за договором не виконувала.
25.06.2009 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1, відповідно до умов якої, з метою зменшення фінансового навантаження ОСОБА_1 в умовах кризових явищ в економіці України, сторони дійшли згоди врегулювати виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим Графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту було викладено у новій редакції.
На підставі п.1.3 Додаткової угоди з 04.06.2009 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, у зв'язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості.
На підставі п. 2 Додаткової угоди, тимчасово, на період з 25.06.2009 року по 25.05.2010 року сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті суми кредиту та змінити строк його сплати відповідно до графіку повернення кредиту та сплати інших платежів.
Як зазначає позивач у позові, у відповідача станом на 16.04.2019 року виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 379 609,69 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить: 10 177 413 грн. 23 коп., яка складається з: 173 439,80 доларів США - заборгованість за кредитом; 40 826,92 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 206 169,89 доларів США - заборгованість за відсотками; 204 810,88 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками. В межах даного спору стягується прострочена заборгованість за тілом кредиту за період з 25.04.2015 року (16 622,63 доларів США) по 16.04.2019 року (40 826,92 доларів США), що складає 24 204,29 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 648 921,95 грн.
Отже, з укладенням кредитного договору у ОСОБА_1 виник обов'язок повернути АТ «Райффайзен Банк Аваль» кредит та відстки за кредитним договором у строки та в розмірах чітко встановлених графіком погашення кредитної заборгованості, проте, в супереч вимогам п. 7.1 Кредитного договору ОСОБА_1 не виконала взяті на себе договірні зобов'язання, не здійснив щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти та користувалася ними, що підтверджується наданими розрахунками заборгованості за період: з 25.03.2008 року по 16.04.2019 року.
У відповіді ВОМІРМП УПРГРФО ГУДМС в Дніпропетровській області від 05.08.2019 року на запит щодо місця реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено, що остання змінила своє прізвище на « ОСОБА_1 » та зареєстрована по АДРЕСА_1 .
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів»).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Суд встановив, що відповідач користувалася кредитними коштами, не заперечив факту укладення кредитного договору.
Згідно наданого розрахунку, який надав позивач і не спростувала відповідач, виникла заборгованість за кредитом у розмірі 16.04.2019 року виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 379 609,69 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить: 10 177 413 грн. 23 коп., яка складається з: 173 439,80 доларів США - заборгованість за кредитом; 40 826,92 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 206 169,89 доларів США - заборгованість за відсотками; 204 810,88 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками.
В межах даного спору стягується прострочена заборгованість за тілом кредиту за період з 25.04.2015 року (16 622,63 доларів США) по 16.04.2019 року (40 826,92 доларів США), що складає 24 204,29 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 648 921,95 грн., яка підлягає стягненню.
У відповідності до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 528, 530, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК, ст. ст. 7, 8, 10, 12, 18, 77, 81, 247, 259, 263-265, 274-281 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за період з 25.04.2015 року по 16.04.2019 року за тілом кредиту за кредитним договором №014/146008/3101/74 від 25.03.2008 року у розмірі 24 204,29 доларів США, що за курсом на дату розрахунку становить 648 921,95 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» витрати по сплаті судового збору у розмірі 4866,91 грн.
Зобов'язати Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Дніпра повернути акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909) 50 (п'ятдесят) відсотків сплаченого при поданні позову судового збору у розмірі 4866,91 грн. сплаченого 02.07.2019 року по платіжному дорученню №6591.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.С. Лукінова