Справа № 561/722/16-к
Провадження № 1-кп/565/3/21
17 лютого 2021 року м.Вараш
Колегія суддів Кузнецовського міського суду Рівненської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 , суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (дистанційно)
обвинувачених - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (дистанційно),
перекладачів - ОСОБА_17 , ОСОБА_18 (дистанційно)
провівши у залі судових засідань Кузнецовського міського суду відкрите судове засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016180120000122 від 26.05.2016 року, про обвинувачення:
ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_14 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Солтанівка Любашівського району Одеської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_12 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Кухотська Воля Зарічненського району Рівненської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ;
ОСОБА_16 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт.Сарата Одеської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ;
ОСОБА_15 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Тараклія Республіка Молдова, громадянина України, проживаючого: Одеська обл., Миколаївський район, село Веселе;
ОСОБА_13 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в селі Надрічне Тарутинського району Одеської області, громадянина України, проживаючого: АДРЕСА_5 ;
- у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, -
З врахуванням одночасної явки в судове засідання захисників обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та перекладача з гагаузької мови для ОСОБА_15 , суд відповідно до ч.1 і ч.3 ст.331 КПК України визнав за необхідне розглянути клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_16 адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_16 із тримання під вартою на домашній арешт та до спливу продовженого строку розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою вказаних вище обвинувачених, зміни, скасування обраного запобіжного заходу.
16.02.2021 року до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби з 06:00 год. до 22:00 год. за адресою: АДРЕСА_6 . В обґрунтування клопотання захисник зазначає, що ОСОБА_16 не має наміру переховуватись від суду та не володіє будь-якою інформацією, яку він бажає приховати чи знищити і яка може бути корисна для судового розгляду справи. Ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків також відсутній, так як всі свідки та потерпілі вже допитані, всі показання вже надані. Умовами для зміни запобіжного заходу захисник вважає міцні соціальні зв'язки обвинуваченого із сім'єю, до складу якої входить дружина, малолітня донька, мати і батько. Адвокат ОСОБА_7 вказала, що обвинувачений ОСОБА_16 бажає повернутись до сім'ї та брати участь у вихованні доньки, він матиме змогу допомагати сім'ї фінансово, оскільки йому начальник КП «Плахтіївський сількомунгосп» гарантує пропозицію працевлаштування та робоче місце слюсаря. Згідно з доводами захисника дружина обвинуваченого ОСОБА_16 та його батько мають намір допомагати фінансово та матеріально ОСОБА_16 у випадку звільнення його з-під варти. Крім того, батько ОСОБА_16 - ОСОБА_19 надав свою добровільну згоду на те, щоб його син ОСОБА_16 знаходився під домашнім арештом за місцем його проживання в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_7 . 10.02.2021р. між обвинуваченим та ОСОБА_20 було укладено договір позички квартири АДРЕСА_8 строком дії 6 місяців.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_16 вважає, що всупереч вимогам ст.199 КПК України стороною обвинувачення не було подано до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою, сторона захисту не мала можливості у будь-якій формі ознайомитись із доводами сторони обвинувачення, бо вони ніде не були прописані і не були озвучені в суді. При цьому в обгрунтування поданого клопотання адвокат ОСОБА_7 покликається на ч. 2 ст. 29 Конституції України та рішення Конституційного Суду України у справі № 1-28/2017 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України.
Прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_15 на 60 днів з метою забезпечення виконання покладених на них процесуальних обов'язків. Згідно з доводами прокурора, на теперішній час не зменшились та не припинили існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема, переховування обвинувачуваних від суду та незаконного впливу на потерпілих і свідків, які не були допитані в судовому засіданні. Ці обставини підтверджуються тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину та тим, що свідки та потерпілі на даний час судом не допитані. На думку прокурора, підстави для зміни чи скасування обвинуваченим запобіжного заходу відсутні. Більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти зазначеним ризикам. Клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_16 запобіжного заходу на домашній арешт прокурор вважає необґрунтованим і просить відмовити у його задоволенні у зв'язку із відсутністю підстав.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_16 - адвокат ОСОБА_7 підтримала подане нею клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_16 на домашній арешт. Вважає, що думка прокурора про продовження строку тримання під вартою не підлягає розгляду, при цьому покликається на те, що ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2020 року скасовано ухвалою Волинського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, прийнятою за наслідками розгляду її апеляційної скарги в інтересах обвинуваченого ОСОБА_16 , копію якої вона отримала сьогодні.
Обвинувачений ОСОБА_15 висловився на підтримку клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_16 та вважає за необхідне звільнити обвинуваченого ОСОБА_16 з-під варти під домашній арешт. Також він не розуміє чому він під вартою і вважає, що його треба відпустити під домашній арешт.
Захисник ОСОБА_15 - адвокат ОСОБА_9 наголосив, що Волинським апеляційним судом неодноразово було скасовано ухвали суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою з підстав неподання прокурором відповідного письмового клопотання про продовження строку тримання під вартою, що на думку суду апеляційної інстанції, є порушенням процесуального порядку, в таких випадках суд першої інстанції виходить за межі безсторонності судової влади. У зв'язку із цим та оскільки прокурор не подав відповідного письмового клопотання, захисник вважає, що думка прокурора про продовження строку тримання обвинувачених під вартою не може бути розглянута судом. Тому необхідно звільнити ОСОБА_15 з-під варти. Оскільки клопотання про зміну ОСОБА_16 запобіжного заходу є обгрунтованим та поданим відповідно до вимог КПК України, він вважає, що дане клопотання підлягає до задоволення, а обвинуваченого ОСОБА_16 слід звільнити з-під варти під домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_13 підтримав клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_16 , вказавши, що ОСОБА_16 давно час випустити з-під варти під домашній арешт, оскільки він має постійне місце проживання. Заперечував проти позиції прокурора про продовження строку тримання під вартою. Вважає, що обвинуваченого ОСОБА_15 теж слід звільнити з-під варти під домашній арешт.
Захисник ОСОБА_8 підтримав позицію захисника ОСОБА_9 , вказавши, що суд не може продовжувати строк тримання під вартою обвинувачених на підставі усної думки прокурора, в цьому випадку суд виходить за межі своїх повноважень, стає на сторону обвинувачення. Тому просить відмовити в усній думці прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу просить задоволити, а також обрати обвинуваченому ОСОБА_15 інший запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_11 підтримав клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_16 запобіжного заходу. Також підтримав позицію захисника ОСОБА_9 , вказавши, що обвинувачені безпідставно перебувають під вартою.
Захисник ОСОБА_10 підтримала клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_16 на домашній арешт. Також висловилась на підтримку позиції захисника ОСОБА_9 , вказавши, що сторона обвинувачення ігнорує норми КПК та не дотримується ст.184 КПК, у зв'язку із чим Волинський апеляційний суд в черговий раз підтвердив те, що колегія суддів Кузнецовського міського суду порушує ст.2 КПК, постановляючи ухвали про продовження строку тримання під вартою за усною думкою прокурора. Крім того вона зазначила, що суд не враховує під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою різницю в ролі, соціальному статусі та зв'язках обвинувачених, що є значним порушенням вимог закону. Вважає, що прокурор не довів наявність ризиків, на які він посилається, на даний час наведені прокурором ризики відпали.
Обвинувачений ОСОБА_14 підтримав клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_16 запобіжного заходу. Також зазначив, що Волинським апеляційним судом скасовано попередню ухвалу Кузнецовського міського суду про продовження строку тримання під вартою з тих підстав, що прокурор не подав відповідного письмового клопотання. У зв'язку із цим, вказує, що продовження строку тримання під вартою в даному судовому засіданні без письмового клопотання прокурора буде грубим порушенням процесуального законодавства з боку прокурора та суду.
Обвинувачений ОСОБА_12 підтримав клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_16 запобіжного заходу, оскільки не вбачає підстав для подальшого утримання під вартою. Обвинувачений вказує, що ухвалу Кузнецовського міського суду про продовження йому запобіжного заходу Волинським апеляційним судом скасовано. Вважає, що суд нехтує нормами процесуального законодавства та творить свавілля, продовжуючи строк тримання під вартою обвинувачених на підставі усної думки прокурора.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_6 наголосила, що обвинувачений ОСОБА_12 подав до суду клопотання про відмову від захисника, яке треба вирішити. Вважає за можливе в даному судовому засіданні вирішити тільки клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_16 , яке слід задоволити. Зважаючи на те, що прокурор не подав письмового клопотання про продовжуння строку тримання під вартою, підстави для продовження строку тримання під вартою обвинувачених у суду відсутні. Як вважає захисник, думка прокурора до заслуховування судом не підлягає, оскільки подана не в порядку, передбаченому КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_16 підтримав клопотання захисника про зміну запобіжного заходу. Вважає, що його слід звільнити з-під варти під домашній арешт. Наголосив на тривалому перебуванні під вартою.
Заслухавши думки учасників провадження щодо заявленного захисником ОСОБА_7 клопотання про зміну ОСОБА_16 запобіжного заходу та зміни, скасування обраного запобіжного заходу, доцільності подальшого тримання під вартою обвинувачених, суд прийшов до наступного висновку.
Як передбачено ч.ч.1-3 ст.201 КПК, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Копія клопотання та матеріалів, якими воно обгрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання мають бути додані: копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання; перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання.
В свою чергу, доводи, наведені у клопотанні захисника ОСОБА_21 про зміну обвинуваченому ОСОБА_16 запобіжного заходу та додані до клопотання копії матеріалів не підтверджують того, що передбачені ст.177 КПК України ризики відпали, зменшилися і є неактуальними. Сам по собі факт наявності у ОСОБА_16 батьків, дружини та дитини, які проживають в Одеській області, не дає суду достатніх підстав для звільнення його з-під варти. Із змісту клопотання слідує, що ОСОБА_16 має намір перебувати під домашнім арештом в період часу з 06 год. 00 хв. до 22 год. 00 хв. в квартирі АДРЕСА_8 . Отже, вказуючи цей період часу, обвинувачений ОСОБА_16 фактично має намір не мати жодних обмежень, в тому числі в пересуванні, саме в нічний період доби після 22 год 00 хв. до 06 год. 00 хв., що насторожує, так як злочин, у вчиненні якого він обвинувачується, був скоєний саме в нічний період доби.
До клопотання не долучено документів, що містили б актуальні на даний час відомості про власника вказаної квартири. Обвинуваченим ОСОБА_16 та його захисником - адвокатом ОСОБА_21 не надано суду жодних підтверджень того, що ОСОБА_20 який вказаний в договорі позички від 10 лютого 2021 року як позичкодавець є власником квартири АДРЕСА_8 та вправі розпоряджатися вказаною квартирою. Посилання обвинуваченого ОСОБА_16 на його тривале перебування під вартою не є підставою для зміни запобіжного заходу, враховуючи, що допит потерпілого ОСОБА_22 не завершено, потерпіла ОСОБА_23 та свідки судом не допитані, інші докази не досліджені, в тому числі і через поведінку сторони захисту, яка своїми діями штучно затягує судовий розгляд.
За таких обставин, у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт слід відмовити через необґрунтованість та безпідставність.
Ухвалами Кузнецовського міського суду Рівненської області від 22 грудня 2020 року, які на сьогоднішній день не скасовані, продовжено дію обраного обвинуваченим ОСОБА_16 та ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів. Строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_15 закінчується 19 лютого 2021 року. Отже, у відповідності із ч.3 ст. 331 КПК України, до спливу цього строку суд зобов"язаний вирішити питання доцільності продовження тримання вказаних обвинувачених під вартою, зміни, скасування обраного запобіжного заходу.
Завершення судового розгляду до вказаної дати - закінчення строку тримання обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_15 під вартою є неможливим через такі обставини: складність узгодження дат судових засідань з учасниками провадження через значну кількість учасників кримінального провадження; складність залучення перекладача з гагаузької мови на українську мову; неодноразову заміну суддів у складі суду, що зумовлювала проведення судового розгляду спочатку через клопотання обвинувачених і їх захисників; неодноразову заміну захисників Центром з надання безоплатної правової допомоги обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 за ініціативою сторони захисту; систематичне заявлення безпідставних і необґрунтованих відводів колегії суддів і головуючому судді обвинуваченими та їх захисниками, розгляд яких займає тривалий час; неявки та/або несвоєчасні явки захисників в судові засідання без поважних причин; несвоєчасне доставлення обвинувачених до зали судового засідання та приміщення для проведення відеоконференції; заперечення вказаних обвинувачених проти етапування до Кузнецовського міського суду.
Згідно із п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
З'ясувавши фактичні обставини, керуючись положеннями ст.ст.177, 178 КПК України, суд прийшов до висновку, що на теперішній час продовжують існувати ризики, у зв'язку з наявністю яких обвинуваченим ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , обрано запобіжний захід саме у виді тримання під вартою, зокрема: переховування обвинувачених від суду та незаконний вплив на потерпілих і свідків обвинувачення, і більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для їх запобігання.
При прийнятті такого рішення суд також врахував: відсутність у обвинувачених на момент їх затримання постійного місця роботи або навчання, легальних джерел доходів, обґрунтованість підозри у вчиненні ними особливо тяжкого злочину, тяжкість покарання, яке загрожує їм у разі визнання винуватими, розмір майнової шкоди потерпілим, у завданні якої обвинувачуються ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , а також віддаленість місць постійного їх проживання від місцезнаходження суду, яким розглядається дане кримінальне провадження. З характеристики обвинуваченого ОСОБА_16 , що надана адміністрацією місця утримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_16 , слідує, що він зарекомендував себе негативно, не завжди виконує вимоги режиму, потребує додаткового контролю з боку персоналу установи, 5 разів допускав порушення режиму тримання, ПВР в Державній установі "Рівненській слідчий ізолятор", за що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. На заходи виховного впливу не реагує. Заохочень не має. На день вирішення питання про доцільність тримання обвинувачених під вартою, зміни або скасування запобіжного заходу потерпілі та свідки судом не допитані. Отже, продовжують існувати ризики незаконного впливу на потерпілих і свідків з боку обвинувачених.
Крім того, у суду відсутні достовірні дані про наявність у обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_15 на даний час постійного місця проживання, а оскільки ОСОБА_16 , ОСОБА_15 до їх затримання у 2016 році мали зареєстроване місце проживання в Одеській області, ці обставини підтверджують існування ризику переховування обвинувачених від суду на території іноземних держав, з якими межує Одеська область України, та перешкоджання кримінальному провадженню шляхом неявки на виклики суду.
Зазначені обставини є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу у подальшому триманні обвинувачених під вартою.
Суд відхиляє наведені у судовому засіданні захисниками доводи про неправомірність розгляду судом вказаного питання без наявності клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).
У рішенні від 23 листопада 2017 року №1-р/2017 у справі №1-28/2017, зважаючи на положення ч.2 ст.29 Конституції України, Конституційний Суд України визначив такі обов'язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування цього запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.
У даному випадку суд, вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, діє на підставі та в порядку, передбачених КПК України.
Частиною 1 ст.5 КПК України визначено, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Підстави та порядок застосування примусових заходів, які обмежують конституційне право людини на свободу та особисту недоторканність, зокрема у кримінальному провадженні, закріплені у КПК України.
Зокрема, у відповідності до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Таким чином, вказаною нормою права на суд покладено обов'язок розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого строку незалежно від наявності клопотань, в тому числі незалежно від наявності клопотання прокурора про продовження тримання обвинуваченого під вартою. За наслідками розгляду вказаного питання суд повинен своєю вмотивованою ухвалою скасувати, змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжити його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Зазначена норма права регулює порядок здійснення періодичного судового контролю за обмеженням чи позбавленням свободи та особистої недоторканності, що має здійснюватися у визначені законом часові інтервали.
Вказані положення ч.3 ст.331 КПК України Конституційним Судом України не визнавались такими, що не відповідають Конституції України, тобто неконституційними, і на сьогоднішній день на момент прийняття вказаної ухвали суду є чинними. Отже, ч.3 ст.331 КПК України в даному випадку підлягає застосуванню.
Покликання захисника обвинуваченого ОСОБА_16 - адвоката ОСОБА_7 на рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року №1-р/2017 у справі №1-28/2017 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України як на обґрунтування неможливості розгляду судом питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою без наявності клопотання прокурора про продовження дії вказаного запобіжного заходу позбавлено правового змісту, оскільки вказаним рішенням Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року №1-р/2017 у справі №1-28/2017 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення третього речення ч.3 ст.315 КПК України.
У п.5 вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора (частина четверта статті 176 Кодексу). Тобто зазначене рішення Конституційного Суду України стосується виключно вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду, під час підготовчого судового засідання та положень третього речення ч.3 ст.315 КПК України (За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим), а не вирішення питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою під час судового розгляду, що регулюється ч.3 ст.331 КПК України.
Саме з метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення КПК України передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належить запобіжний захід у виді тримання під вартою.
У ч.1 ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу.
Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, який полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, - нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбою), за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, спрямованому на заволодіння майном у особливо великих розмірах, та наявність ризиків переховування обвинувачених ОСОБА_16 і ОСОБА_15 від суду і незаконного впливу на потерпілих ОСОБА_23 і ОСОБА_22 та свідків у цьому кримінальному провадженні дає достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, що відповідно до ч.2 ст.177, ч.1 ст.194 КПК України є підставою застосування запобіжного заходу та його продовження.
Зазначені ризики, які не зменшилися на теперішній час, з урахуванням характеру злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_16 і ОСОБА_15 , згідно з повідомленою підозрою та пред'явленим обвинуваченням за обвинувальним актом (скоєння інкримінованого злочину у нічний період доби, на території іншої області не за місцем проживання обвинувачених, із застосуванням заздалегідь заготовленого знаряддя злочину у вигляді 3 предметів, схожих на невстановлений вид зброї типу пістолет, вчиненням пострілів, заподіянням вогнепального поранення потерпілій ОСОБА_23 і спричиненням їй тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, погрозою застосування насильства, в тому числі стосовно дітей потерпілих, та незаконним позбавленням волі потерпілих і їх дітей, в тому числі малолітніх, шляхом зв'язування рук і ніг спеціально пристосованим знаряддям, заподіянням потерпілим майнової шкоди в особливо великих розмірах на загальну суму 747025 грн. 48 коп., із використанням конспіративних елементів одягу (шапок-балаклав, рукавиць), а також зникнення обвинувачених з місця події та подальше затримання (обвинуваченого ОСОБА_16 - 28 травня 2016 року, обвинуваченого ОСОБА_15 - 28 листопада 2016 року), виправдовують подальше тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_16 і ОСОБА_15 . Застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, є недостатнім, оскільки не гарантує запобігання цим ризикам.
При цьому обставинами, які збільшують ступінь раніше існуючих ризиків переховування від суду і незаконного впливу на потерпілих і свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що були підставою застосування обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є перебування обвинуваченого ОСОБА_15 у розшуку та негативна характеристика обвинуваченого ОСОБА_24 за місцем його утриманні в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», в тому числі неодноразове порушення режиму в даній установі.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Так, у судовому засіданні прокурор в обґрунтування позиції сторони обвинувачення зазначив про обставини, які свідчать про існування цих ризиків на теперішній час, та обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали суду про продовження строку тримання обвинувачених під вартою. У свою чергу з метою дотримання загальної засади кримінального провадження - змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості судом була надана можливість стороні захисту (обвинуваченим і їх захисникам) у судовому засіданні заперечувати проти вказаної позиції і доводів сторони обвинувачення та навести свої доводи в обгрунтування власної правової позиції. Проте стороною захисту на теперішній час не спростовано обґрунтованоcті підозри у вчиненні обвинуваченими особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, наявності вказаних ризиків і неможливості застосування з метою їх запобігання більш м'яких запобіжних заходів. Натомість сторона захисту затягує судовий розгляд даного кримінального провадження, в тому числі захисники, участь яких відповідно до ч.1 ст.52 КПК України є обов'язковою, які по черзі не з'являються у судові засідання з будь-яких причин, ігноруючи виклики суду, чим протягом тривалого періоду часу демонструють свою незаінтересованість в розгляді кримінального провадження по суті.
У відповідності із ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 28.09.2020 року, що постановлена у цьому кримінальному провадженні, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_16 залишено без задоволення, а ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20.07.2020 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_16 - без змін.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 28.09.2020 року, що постановлена у цьому кримінальному провадженні, апеляційні скарги захисника ОСОБА_25 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 , захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 залишено без задоволення, а ухвала Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04.06.2020 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених - без змін.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У даному кримінальному провадженні обвинувачені ОСОБА_16 , ОСОБА_15 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я особи.
Обставин, які б свідчили про зменшення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, наявність яких та обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину стали підставою для обрання ОСОБА_16 , ОСОБА_15 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неодноразового продовження строку тримання під вартою, не наведено. Обвинувачені та їх захисники внаслідок своєї неналежної процесуальної поведінки є відповідальними за затримання у провадженні.
Письмових клопотань про зміну ОСОБА_15 запобіжного заходу з копіями підтверджуючих документів, відповідно до правил, визначених ст.201 КПК України, обвинувачений і його захисник до початку або під час цього судового засідання не подавали.
Оскільки ОСОБА_16 , ОСОБА_15 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, відсутні підстави для визначення розміру застави.
Отже, необхідно продовжити обвинуваченим ОСОБА_16 , ОСОБА_15 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 372, 376 КПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби.
Продовжити дію обраного обвинуваченим: ОСОБА_16 , ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів.
Строк дії ухвали суду в частині продовження строку тримання під вартою до 17 квітня 2021 року включно.
Ухвала суду в частині продовження строку тримання обвинувачених під вартою може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Рівненського апеляційного суду через Кузнецовський міський суд Рівненської області, а особами, які тримаються під вартою - в той самий строк, з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали суду буде оголошено 18 лютого 2021 року о 13 год. 30 хв.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3