19.02.2021 Справа №607/18014/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді: Дзюбича В.Л.,
з участю секретаря с/з: Комінярської О.М.,
позивача: ОСОБА_1 ,
та представникавідповідача: Кондрат Л.Р.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора УПП в Тернопільської області Мартинюка А.В., Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із адміністративним позовом до інспектора УПП в Тернопільської області Мартинюка А.В., Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3267017 від 10.10.2020 року.
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що постановою інспектора УПП в Тернопільській області Мартинюка А.В. серії ЕАМ № 3267017 від 10.10.2020 року на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 225 грн. Відповідно до даної постанови він 10 жовтня 2020 року о 23 год.35 хв. в м.Тернополі по вул. Руська,28, керуючи транспортним засобом, здійснив зупинку безпосередньо на проїзній частині, де відстань до суцільної лінії дорожньої розмітки становила 0.5 м., чим порушив п.15.9д ПДР - порушення заборони зупинки у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки і транспортним засобом менше 3 м. та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП.
Із вказаною постановою ОСОБА_1 не згідний, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки суть вчиненого правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи та прийнята з порушенням процесуальних норм, а тому просить її скасувати. Крім того, вказує на те, що відповідач незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобіля, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справи, відповідач позбавив його можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП, порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме: проігнорував порядок, встановлений ст.ст.278, 279 КУпАП.
Ухвалою судді від 28 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 до інспектора УПП в Тернопільської області Мартинюка А.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
18 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 подав уточнений адміністративний позов та надав суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
Відповідно до ухвали судді від 20 листопада 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора УПП в Тернопільської області Мартинюка А.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відкрито, постановлено справу роглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.
Як вбачається з відзиву на позов, який надійшов на адресу суду з Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП 02 лютого 2021 року, представник відповідачів позову не визнає, заперечує проти нього, на підтвердження правомірності винесеної постанови додає диск з матеріалами відеофіксації та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вказує, що відповідно до п.3.1 ПДР України водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18,26.27 та пункту 28.1 цих Правил за умови ввімкнення проблискового маячка синього кольору або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху, за відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений. У відповідності до ч.1 ст.41 Закону України «Про національну поліцію» поліцейське піклування може здійснюватися щодо: 1) неповнолітньої особи віком до 16 років, яка залишилася без догляду;2) особи, яка підозрюється у втечі з психіатричного закладу чи спеціалізованого лікувального закладу, де вона утримувалася на підставі судового рішення;3) особи, яка має ознаки вираженого психічного розладу і створює реальну небезпеку оточуючим або собі; 4) особи, яка перебуває у публічному місці і внаслідок сп'яніння втратила здатність самостійно пересуватися чи створює реальну небезпеку оточуючим або собі. А також представник відповідачів у відзиві на позов спростовує доводи позивача про те, що працівником поліції перед винесення постанови не був складений протокол про адміністративне правопорушення.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та суду пояснив, що відносно нього безпідставно винесено постанова та накладено адміністративне стягнення. Зазначає, що 10 жовтня 2020 року він, працюючи водієм з надання послуг таксі, виконував виклик пасажирів з ресторану «Тернопіль». Проїхавши з трьома пасажирами перехрестя вулиць Шевченка - Руська, побачив автомобіль поліцейських, який створив перешкоду для його руху. Оскільки оминути вказаний автомобіль у нього не було законної можливості, зважаючи на те, на вказаній ділянці дороги була суцільна лінія розмітки, яку перетинати було очевидним порушенням правил дорожнього руху України та по зустрічній смузі рухалися автомобілі, а тому він прийняв рішення зупинити свій автомобіль за транспортним засобом патрульних та повідомити їм про те, що вини створюють перешкоди для руху автомобілям, на що ті винесли постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та наклали адміністративне стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП. Вказує, що зупинився вимушено у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху саме працівниками УПП в Тернопільській області ДПП, у зв'язку з цим просить позов задовольнити та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В судовому засіданні представник УПП в Тернопільській області Кондрат Л.Р. проти задоволення позову заперечила, вказує на те, що водій службового штатного транспортного засобу УПП в Тернопільській області здійснив зупинку автомобіля по вул. Руській в м.Тернополі у зв'язку із здійсненням поліцейського піклування, а саме щодо особи, яка перебувала у публічному місці і внаслідок сп'яніння втратила здатність самостійно пересуватися. Зазначає, що позивач здійснив зупинку безпосередньо на проїзній частині дороги, де відстань до суцільної розмітки становила менше 0.5 м. та таким чином своїми діями порушив п.15.9 д ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі, доданим відеозаписом.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних міркувань.
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3267017 від 10.10.2020 року на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 225 грн. Відповідно до даної постанови громадянин ОСОБА_1 10 жовтня 2020 року о 23 год.35 хв. в м.Тернополі по вул. Руська,28, керуючи транспортним засобом,здійснив зупинку безпосередньо на проїзній частині, де відстань до суцільної лінії дорожньої розмітки становила 0.5 м., чим порушив п.15.9д ПДР - порушення заборони зупинки у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки і транспортним засобом менше 3 м. та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до п.15.9 д. Правил дорожнього руху України зупинка забороняється:
-у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м;
В свою чергу, диспозиція частини 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки.
Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складення ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем Правил дорожнього руху України.
При цьому, ознайомившись із матеріалами справи та даючи правову оцінку обставинам справи, зазначеним у постанові інспектора УПП в Тернопільській області Мартинюка А.В. серії ЕАМ № 3267017 від 10.10.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 грн. судом встановлено, що на підтвердження правомірності прийнятого рішення суду надано відеозапис з матеріалами відеофіксації, однак оглянувши його в судовому засіданні, встановлено, що будь - яких дій по вимірюванню відстані зупинки автомобіля позивача «Scoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 до суцільної лінії дорожньої розмітки не було проведено, тому не зрозуміло, яким чином без вимірювання інспектор дійшов висновку про те, що відстань до суцільної лінії дорожньої розмітки - 0.5 м., яка вказана у постанові, а тому таку обставину, суд вважає не доведеною належними доказами, таким чином зазначений відеозапис не є належним доказом по справі (Аналогічну позицію із вказаного питання висвітлив Верховний Суд у постанові у справі №199/1441/17 від 03 червня 2020 року).
Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративних правопорушень. Суд вважає, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху,оскільки в матеріалах справи відсутні жодні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як належні та допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення,а сама постанова про накладення адміністративного стягнення не дає суду достатніх підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
При цьому суд керується положеннями ч.3 ст.62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім цього, суд вказує про наступне.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він містить: об'єкт; об'єктивну сторону; суб'єкт; суб'єктивну сторону.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки та бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим через необережність, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.
Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
В даному випадку, при умовах, коли ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, зупинився за службовим автомобілем працівників патрульної поліції, не маючи можливості, не перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки, оминути вказаний автомобіль, вважаючи зупинку оперативного транспортного засобу незаконною, а тому суд вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, з огляду на відсутність в діях позивача умислу на вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, суд до уваги не бере твердження позивача ОСОБА_1 щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівників поліції, оскільки, як вбачається з матеріалів відеофіксації, оглянутих в судовому засідання, працівники поліції, здійснювали один із превентивних заходів у виді поліцейського піклування щодо особи, яка у публічному місці внаслідок сп'яніння втратила здатність самостійно пересуватися, а тому у відповідності до п.3.1 ПДР України мали право відступити від вимог щодо правил зупинки транспортного засобу за умови увімкнення проблискового маячка синього кольору, що і було дотримано.
Так, відповідно до п.3.1 Правил дорожнього руху України водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10, 11, 12, 13, 14,15, 16, 17, 18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений.
Також, суд на спростування твердження позивача ОСОБА_1 щодо процесуальної невідповідності при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення вимогам КУпАП, а саме те, що інспектор поліції незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобіля та не склав протокол про адміністративне правопорушення, зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення .
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Згідно ст. 222 КУАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Крім того, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 р. та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 КУАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, посилання позивача на те, що працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу незаконно винесена постанова - не відповідають нормам чинного законодавства, тому є необґрунтованими.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.
Окрім того, нормами ч. 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Приймаючи до уваги вищенаведене, дослідивши матеріали справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 для пред'явлення адміністративного позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп., суд вважає за необхідне стягнути з Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП вказану суму за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.
На підставі ст.55 Конституції України, ст.9, 122, 126, п.1 ст.247, ст.251, ст.289, ч.1 ст.293 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242,244-246,257,271,286КАС України, Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001 року суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора УПП в Тернопільської області Мартинюка А.В., Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3267017 від 10.10.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. - скасувати.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП (46003, м.Тернопіль, вул.Котляревського, 24, код ЄДРПОУ 37977599) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 (сорок) коп., сплачений позивачем за пред'явлення адміністративного позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідачі:
Інспектор Управління поліції в Тернопільській області Мартинюк Андрій Васильович, м.Тернопіль вул. Котляревського,34, 46003.
Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м.Тернопіль вул. Котляревського,34, індекс 46003, офіційна адреса електронної пошти: ternopil1@patrol.police.gov.ua.
Повний текст рішення суду складено та підписано 19 лютого 2021 року.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич