Справа № 606/2599/20
16 лютого 2021 року м. Теребовля
Суддя Теребовлянського районного суду Тернопільської області Мельник А.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Теребовлянського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч.1 ст.44-3Кодексу Українипро адміністративні правопорушення (далі-КУпАП),
Старшим ДОП Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області Пельо І.М., 10.12.2020 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 400740, передбачене ч.1 ст.44-3КУпАП щодо ОСОБА_1 , про те, що останній 28.11.2020 о 15 год 00 хв. в с. Стара Могильниця самовільно залишив місце самоізоляції, а саме перебував у житловому будинку сусіда ОСОБА_2 , чим порушив п.п.3 п.10, п.п.3 п.20 постанови КМУ від 22.07.2020 №641.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що повністю розуміє зміст роз'яснених йому прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, свою провину у вчиненні правопорушення не визнав, пояснив, що 20.11.2020 він приїхав з Польщі в Україну. При перетині кордону йому в усному порядку повідомили про необхідність перебування на самоізоляції по приїзду за місцем проживання. На самоізоляції він перебував і свого місця проживання не покидав, умов самоізоляції не порушував.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, пояснив, що точної дати коли до нього додому після приїзду з Польщі приходив ОСОБА_1 згадати не може, однак категорично заперечив те, що останній приходив до нього 28.11.2020. Вказав, що вони зустрічались значно пізніше.
У судовому засіданні дали пояснення працівники поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які пояснили, що 28.11.2020 ніхто з них до будинку ОСОБА_3 не приходив та не бачив ОСОБА_1 , протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №400740 від 10.12.2020 було складено на підставі інформації, наданої ОСОБА_3 01.12.2020.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх повній сукупності, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.44-3 КУпАП, виходячи з наступного.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин повинен провадитися їх судовий розгляд. З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
За ч.1 ст.44-3 КУпАП наступає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Згідно ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, які і є відповідними правилами, відповідальність за які передбачена диспозицією ст. 44-3 КУпАП.
Відповідно до ст. 31 вищенаведеного Закону обсервації та самоізоляції підлягають особи, які підпадають під критерії, визначені в рішенні про встановлення карантину.
Згідно з п.п. 3 п. 10, п.п.3 п. 20 постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на території України на період дії карантину забороняється: самовільно залишати місця самоізоляції, обсервації. Самоізоляції підлягають: особи, що перетинають державний кордон та прибули з держави або є громадянами (підданими) держав із значним поширенням COVID-19 (крім осіб, які не досягли 12 років, є громадянами (підданими) держав із значним поширенням COVID-19 та не перебували на території таких держав протягом останніх 14 днів або прямують територією України транзитом та мають документи,що підтверджують виїзд за кордон протягом двох діб, працівників дипломатичнихпредставництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей, водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, автобусів, що здійснюють регулярні перевезення, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїздних і локомотивних бригад, інструкторів збройних сил держав членів НАТО та держав учасниць програми НАТО Партнерство заради миру, які беруть участь у заходах з підготовки підрозділів Збройних Сил України, діячів культури за запрошенням закладу культури разом з однією особою, що супроводжує кожного з них, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою).
Державою із значним поширенням COVID-19 є держава, в якій наявна одна з таких ознак: кількість нових випадків реєстрації хвороби COVID-19 на 100 тис. населення за останні 14 днів перевищує кількість таких випадків в Україні; приріст нових випадків реєстрації хвороби COVID-19 у державі за останні 14 днів порівняно з попередніми 14 днями становить більш як 30 відсотків. Перелік держав із значним поширенням COVID-19 формується Міністерством охорони здоров'я та переглядається кожні сім днів. Особа, яка підлягає самоізоляції, у зв'язку з перетином державного кордону, зобов'язана встановити та активувати мобільний додаток системи (далі мобільний додаток). У разі неможливості встановлення такого додатка особа підлягає обсервації. Самоізоляція, обсервація особи у зв'язку з перетином державного кордону (яка прибула з держави або є громадянином (підданим) держави із значним поширенням COVID-19) припиняється у разі одержання негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції, який проведено після перетину державного кордону або не пізніше ніж за 48 годин до перетину.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно 20.11.2020 перетнув державний кордон, в'їхав через ПП польської ділянки Шегині на територію України. Станом на 20.11.2020 Польша входила у перелік держав із значним поширенням COVID-19.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази щодо належного інформаційного повідомлення ОСОБА_1 про необхідність проведення ним самоізоляції.
Окрім того, матеріали, які надійшли до суду не містять жодного доказу, в розумінні ст.251 КУпАП, які б підтверджували винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, а саме у залишенні місця самоізоляції.
У матеріалах справи є лише письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , у яких він вказує на порушення самоізоляції ОСОБА_1 28.11.2020, однак у судовому засіданні свідок категорично заперечив факт відвідування його домівки ОСОБА_1 28.11.2020. Суд бере до уваги докази, які безпосередньо досліджені судом під час розгляду справи, а саме покази дані свідком ОСОБА_3 , будучи приведеним судом до присяги.
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 400740 від 10.12.2020 надано фотозображення, з якого не можливо встановити місця перебування ОСОБА_1 та часу здійснення фото. Крім того, у судовому засіданні працівники поліції підтвердили те, що фото ОСОБА_1 було зроблено при складанні протоколу, тобто 10.12.2020.
Рапорти помічника чергового ГРПП №1 Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області від 10.12.2020 та старшого ДОП Теребовлянського відділу поліції ГУ НП в Тернопільській області від 10.12.2020 також не підтверджують факту порушення ОСОБА_1 умов самоізоляції, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.44-3 КУпАП, оскільки є внутрішніми службовими документами і не містить в собі доказової інформації.
Тож, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини не підтверджуються зібраними доказами, які містяться у справі. Таким чином, докази вини ОСОБА_1 не є переконливими, обставини, зазначені в протоколі, є суперечливими, а суд не має права з власної ініціативи у будь-який спосіб збирати докази винуватості особи.
Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом доведення вини, тому в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України).
У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Слід зауважити, що право на справедливий суд гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятою Радою Європи 04.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, відповідно до неї суд встановлює обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи обвинувачення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 3 ч.1 ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при наявності обставин, передбачених ст.247 КУпАП виносить постанову про закриття справи.
Враховуючи вказане вище, суд, дійшов висновку, що вчинення адміністративного правопорушення, вказаного в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 400740 від 10.12.2020 не підтверджується жодним допустимим доказом.
За таких обставин, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.44-3 КУпАП, що відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
На підставі наведеного, керуючись ч.1 ст. 44-3, п.1 ч.1 ст.247, ст.283, ст.284 КУпАП,
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Тернопільського апеляційного суду через Теребовлянський районний суд Тернопільської області.
Суддя А.В.Мельник