справа № 1416/9286/12
провадження №4-с/489/9/21
19 лютого 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича (далі - приватний виконавець) та скасування постанови,
встановив:
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою в якій просить визнати неправомірними дії приватного виконавця з винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плат, пенсію, стипендію та інші доходи боржника № 62766894 від 12.08.2020 та скасувати вказану постанову.
Одночасно просить поновити строк звернення зі скаргою до суду.
У скарзі вказано, що оскаржуваною постановою приватний виконавець звернув стягнення на пенсію ОСОБА_1 на загальну суму 1651706,53 грн. Такі дії приватного виконавця вважає неправомірними, оскільки умовами стягнення на пенсію на підставі частини першої статті 68 Закону України «про виконавче провадження» є відсутність у боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах та відсутність чи недостатність майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. У свою чергу. Умовою стягнення на пенсію за іншими виконавчими документами без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника є письмова заява стягувача або за виконавчим документом, сума стягнення не перевищує п'яти мінімальних заробітних плат.
При винесенні оскаржуваної постанови приватний виконавець виходив з того, що у боржника відсутнє майно та кошти на рахунках для покриття заборгованості, при тому що на момент прийняття спірної постанови у розпорядженні приватного виконавця не перебували відомості про наявність або відсутність коштів взагалі. Виконавцем станом на 12.08.2020 не було встановлено і факту відсутності у боржника грошових коштів на рахунках у банківських установах, а також іншого майна, у тому числі рухомого, достатнього для погашення заборгованості. Постанова про арешт коштів була надіслана 29.09.2020, що підтверджує ту обставини, що виконавець звертався до банків вже після винесеної оскаржуваної постанови. Такі дії виконавця є порушенням пункту 2 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802. З наявних у справі матеріалів також не вбачається, що до приватного виконавця звертався стягувач - АТ «Альфа Банк» з заявою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи боржника, що не уможливлює застосування до спірних правовідносин частини другої статті 68 Закону України «Про виконавче поводження». Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справі 759/8557/15-ц від 08.04.2020.
В обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду, в заяві вказано, що представник скаржника був ознайомлений з матеріалами справи та оскаржуваною постановою 11.11.2020. Після чого 23.11.2020 заявник звернувся зі скаргою до суду. Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26.11.2020 скаргу було повернуто у зв'язку із невиконання статті 183 ЦПК України. Після ознайомлення з ухвалою суду заявник звернувся до суду повторно. Тому, є всі підстави для поновлення строку на оскарження.
Приватний виконавець у запереченнях на скаргу в задоволенні скарги просив відмовити. Вказав, що на виконанні у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження № 62766894 з примусового виконання:
виконавчих листів № 751/6575/14, виданого Новозаводським районним судом міста Чернігова 16.05.2015, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № SME0014684-1 від 22.05.2009 у сумі 380556,74 грн. та судових витрат в сумі 400,00 грн.; та про стягнення з ОСОБА_3 пені за договором поруки № SME0014684/2-1 від 22.05.2009 в розмірі 15169,17 грн.; про стягнення на користь ПАТ «Альфа Банк» з ОСОБА_2 пені за договором поруки № SME0014684/4-1 від 22.05.2009 в розмірі 15169,17 грн.; про стягнення на користь ПАТ «Альфа Банк» з ОСОБА_4 пені за договором поруки № SME0014684/3-1 від 22.05.2009 в розмірі 15169,17 грн.; про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» судові витрати в розмірі 60,90 грн.;
виконавчого листа № 2/489/301, виданого Ленінським районним судом міста Миколаєва 07.08.2013, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за рамковою угодою № SMERSO1173 від 23.06.2008 та укладеного відповідно до неї договору про надання траншу № SME0014987-1 від 29.03.2010, яка станом на 18.09.2012 складає 1135174,18 грн.;
виконавчого листа № 2/489/301, виданого Ленінським районним судом міста Миколаєва 07.08.2013, про стягнення у рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 3219,00 грн. судового збору.
Відповідно до положень частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах.
Виконавцем в повному обсязі вжито заходів щодо звернення стягнення на кошти боржника, про що винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено до всіх існуючих банківських установ в Україні. Проте, згідно відповідей банківських установ кошти в банківських установах відсутні. 12.08.2020 виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та ніші доходи боржника ОСОБА_1 , яку направлено до органу Пенсійного фонду України.
За положеннями частини п'ятої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Крім того, відповідно до статті 19 наведеного Закону передбачено, що обов'язок надання інформації про наявність у боржника майна та його вартість покладено саме на боржника, а не виконавця. Проте, боржник не надав жодної інформації про наявність майна та його вартість якої буде достатньо для повного виконання рішення суду. Тому твердження боржника стосовно неправомірності винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника не відповідає фактичним обставинам справи, які підтверджуються матеріалами виконавчого провадження. Крім того, невиконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим і виходячи з обставин конкретної справи, не може бути виправданим.
Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено такої послідовності дій на якій наполягає боржник. Стягнення з заробітної плати, пенсії та інших доходів боржника не ставиться в залежність до інших заходів примусового виконання рішення суду.
Боржник не надав жодних доказів того, що в нього наявне майно, вартість якого достатньо для виконання рішення суду в повному обсязі. Дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на доходи боржника є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. Також боржник не довів наявності порушень своїх прав оскаржуваною постановою.
В судове засідання, призначене на 18.02.2021, учасники справи не з'явилися, про розгляд скарги повідомлені належним чином.
Представник скаржника надав до суд заяву в якій скаргу підтримав скаргу підтримав та просив задовольнити.
Приватний виконавцем та стягувач у своїх заявах розгляд скарги просили здійснити за їх відсутності.
Суд, дослідивши матеріали скарги та цивільної справи, встановив наступне.
Із матеріалів справи встановлено, що на виконанні у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження № 62766894 (постанови від 07.08.2020) з виконання:
виконавчих листів Ленінського районного суду міста Миколаєва № 2/489/301 виданих 07.08.2013 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа Банк» кредитної заборгованості в сумі 1135174,18 грн. та в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судового збору в сумі 3219,00 грн.;
виконавчих листів Новозаводського районного суду міста Чернігова № 751/6575/14 виданих 16.02.2015 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа Банк» кредитної заборгованості в сумі 380556,74 грн. та 400,00 грн. судових витрат; та про стягнення з ОСОБА_3 пені за договором поруки № SME0014684/2-1 від 22.05.2009 в розмірі 15169,17 грн.; про стягнення на користь ПАТ «Альфа Банк» з ОСОБА_2 пені за договором поруки № SME0014684/4-1 від 22.05.2009 в розмірі 15169,17 грн.; про стягнення на користь ПАТ «Альфа Банк» з ОСОБА_4 пені за договором поруки № SME0014684/3-1 від 22.05.2009 в розмірі 15169,17 грн.; про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» судові витрати в розмірі 60,90 грн.
Із доданої до скарги заяви стягувача АТ «Альфа-Банк» від 03.08.2020 вбачається, що банк просив відкрити виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_1 , одночасно винести постанову про арешт майна (коштів) боржника та накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно і кошти боржника, здійснити реалізацію обтяжень майна боржника та у разі ухилення боржника від виконання дій (рішень) приватного виконавця вчинити дії та рішення суду вирішити питання про притягнення боржника до адміністративної та кримінальної відповідальності.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 07.08.2020 приватним виконавцем зобов'язано боржника надати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У зведеному виконавчому провадженні 07.08.2020 виконавцем винесено постанову про арешт майн боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, в тому числі грошові кошти тощо у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 1651706,53 грн.
07.08.2020 винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 1651706,53 грн., яку направлено банкам до виконання.
Із матеріалів зведеного виконавчого провадження вбачається, що згідно відповідей банків, за винятком АТ КБ «ПриватБанк», відсутні відкриті на ім'я ОСОБА_1 рахунки та грошові кошти на них.
Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 20.08.2020 ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 , кошти на якому відсутні. На рахунок накладено арешт.
07.08.2020 приватним виконавцем на адресу боржника ОСОБА_1 , яка відповідає місцю реєстрації останнього, підтвердженого відомостями Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, надіслано вимогу із встановлення строку для подання декларації про доходи та доказів виконання або неможливості виконання рішення.
Згідно наданої на запит приватного виконавця відповіді Головного управління Держгеокадаству у Миколаївській області від 12.08.2020 реєстрація права власності на земельні ділянки на території Миколаївської області не виявлена.
За повідомленням Пенсійного фонду України від 10.08.2020 ОСОБА_1 отримує пенсію, розмір якої 2824,80 грн.
Відомості про роботу ОСОБА_1 за трудовими договорами та цивільно-правовими договорами, а також останнє місце роботи в Пенсійного фонду України відсутні (відповідь від 10.08.2020).
Також відсутня інформація в Державній фіскальній службі України щодо джерел отримання доходів ОСОБА_1 та його реєстрацію як суб'єкта господарської діяльності, що підтверджується отриманою 07.08.2020 приватним виконавцем відповідями фіскальної служби.
За повідомленням Міністерства внутрішніх справ України, яке приватний виконавець отримав 07.08.2020, дані про зареєстровані за боржником ОСОБА_1 транспортні засоби відсутні.
12.08.2020 відносно боржника ОСОБА_1 приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Підставою винесення такої постанови є невиконання боржником рішення, відсутність у нього коштів на рахунках банках чи інших фінансових установах та недостатньо в майна для покриття в повному обсязі належних до стягнення коштів.
Так як згідно отриманої інформації з Пенсійного фонду України боржник отримує пенсію в Інгульському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м.Миколаєва, оспорюваною постановою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 у вигляді пенсії шляхом відрахування 20% до виплати загальної суми боргу з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 1651706,53 грн.
Із змісту скарги вбачається, що наведену постанову боржник вважає неправомірною, оскільки її винесено передчасно за відсутності інформації банків про наявність рахунків та грошових коштів на них, що належать боржнику, а також за відсутності заяви стягувача про звернення стягнення на заробітну плату чи пенсію боржника та відсутності заяви боржника про звернення стягнення на пенсію.
01.09.2020 приватним виконавцем направлено АТ КБ «Приват Банк» платіжну вимогу № 62766894 від 01.09.2020 на суму 1651706,53 грн.
Таким чином, з досліджених судом доказів вбачається, що у боржника відсутнє рухоме та нерухоме майно, відсутні рахунки в банках, за винятком АТ КБ «ПриватБанк» кошти на якому відсутні, та єдиним встановленим приватним виконавцем доходом боржника є пенсія, на яку і звернуто стягнення із відрахуванням в розмірі 20 %, що передбачено частиною другою статті 70 Законом України «Про виконавче провадження».
Матеріали скарги не містять підтвердження надання боржником приватному виконавцю декларації про доходи та переліку майна на яке може бути звернуте стягнення, а також зазначення причин щодо невиконання рішень.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Принцип обов'язковості судових рішень конкретизовано у статті 18 ЦПК України: судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов'язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19.03.1997 (пункт 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29.06.2004 Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
Згідно зі статтю 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права та свободи.
Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності, тощо.
Частиною п'ятої статті 19 наведеного Закону передбачено, що боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
За положеннями статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною п'ятою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Враховуючи наведені норми наведеного Закону та зважаючи на те, що сума стягнення за виконавчим документом перевищує п'ять мінімальних розмірів заробітної плати, відсутність у боржника майна, коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, а також не доведення боржником в чому саме полягає порушення його прав оскаржуваною постановою, суд вважає, оскаржувану постанову приватного виконавця правомірною, що є підставою для відмови в задоволенні скарги.
Щодо винесення приватним виконавцем оскаржуваної постанови до отримання всіх відповідей щодо наявності в банках рахунків відкритих на ім'я боржника та грошових коштів на них, такі доводи скаржника не є підставою для задоволення скарги, оскільки, як підтверджується матеріалами скарги майно та кошти у боржника відсутні, а єдиним його доходом є пенсія
При цьому, суд звертає увагу, що на боржника Законом України «Про виконавче провадження» покладений відповідний обов'язок із виконання рішення та вимог виконавця.
Посилання у скарзі на наведений у постанові від 08.04.2020 по справі № 759/8557/15-ц висновок Верховного Суду, суд вважає помилковим так як він стосуються інших обставин.
Щодо заяви про поновлення строку звернення до суду, суд вважає, що такий строк підлягає поновленню на підставі статті 449 ЦПК України, оскільки як вбачається із матеріалів справи представник скаржника звертався раніше 23.11.2020 до суду з аналогічною скаргою, але скарга була повернута ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26.11.2020, про яку йому стало відомо 02.12.2020, що свідчить про поважність пропуску строку звернення до суду.
Керуючись статтями 259, 447-451 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_5 про поновлення строку звернення до суду задовольнити.
У задоволенні скарги ОСОБА_5 на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича та скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 12.08.2020 - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 19.02.2021.
Суддя І.В.Коваленко