справа № 489/5807/20 провадження №2-а/489/29/21
Іменем України
19 лютого 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.
секретаря судового засідання Коденко К.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Сиволапи В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 3389633, від 05.11.2020.
В позові вказав, що 05.11.2020 відносно нього було винесено постанову, відповідно до якої 05.11.2020 о 23:43 год., водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом КІА CERATO з державним номерним знаком НОМЕР_1 в м.Миколаєві в районі будинку 21 по вулиці Севастопольська, порушив вимоги дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено» додатку 1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, (далі - Правила дорожнього руху) - здійснив рух в зоні дії знаку, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП.
Із постановою позивач не згодний, так як після зупив його транспортного засобу поліцейський і на зауваження останнього про знаходження транспортного засобу в дії знаку 3.1, він повідомив про необхідність забрати людей. На думку позивача, відповідно до пункту 33.3 Правил дорожнього руху, на таку ситуацію дія знаку 3.1 не поширюється, а отже не є правопорушенням. Крім того, представник поліції не намагався встановити обставини вчинення адміністративного правопорушення та вини особи в ньому, а саме витребувати необхідні додаткові матеріали - покази громадянина, якого позивач обслуговував.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 25.11.2020, з урахуванням вимог статті 286 КАС України, відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав наведених у відзиві на позов та пояснив, що після зупинення транспортного засобу позивача та повідомлення поліцейським про порушення дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено» з додатково встановленим знаком 3.43 «Небезпека» позивач не надав жодних доказів на підтвердження своїх доводів щодо обслуговування громадян в зоні дії знаку, а його транспортний засіб не було обладнано як таксі.
Суд, дослідивши матеріали справи і встановивши фактичні обставини справи, дійшов наступного.
Із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3389633 від 05.11.2020 вбачається, що 05.11.2020 о 23:43 год., водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом КІА CERATO з державним номерним знаком НОМЕР_1 в м.Миколаєві в районі будинку 21 по вулиці Севастопольська, порушив вимоги дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено» додатку 1 Правил дорожнього руху та здійснив рух в зоні дії знаку. Порушення зафіксовано за допомогою відеореєстратора ВЕ-00291, чим порушив вимоги пункту 8.4 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною першою статті 122 КУпАП.
Наведеною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлений Правилами дорожнього руху.
Згідно пунту 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог дорожнього знаку 3.1 Правил дорожнього руху (пункт 3.1 розділу 33 «Дорожні знаки») «Рух заборонено» - забороняється рух усіх транспортних засобів у випадках, коли: початок пішохідної зони позначено знаком 5.33, дорога та (або) вулиця перебуває в аварійному стані і непридатна для руху транспортних засобів, у такому випадку обов'язково додатково встановлюється знак 3.43.
Згідно вимог абзацу п'ятого пункту 3.43 розділу 33 Правил дорожнього руху не поширюється дія знаку 3.1 «Рух заборонено» на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.
Абзацом дев'ятим пункту 3.43 Правил дорожнього руху передбачено, що зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Згідно розділу 33, знак 3.43 «Небезпека» забороняє рух усіх без винятку користувачів доріг, вулиць, залізничних переїздів у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, аварією, проявом стихійного лиха чи іншою небезпекою для руху (зсув ґрунту, падіння каміння, сильний снігопад, повінь тощо).
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» під терміном «перевезенням пасажирів легковим автомобілем на замовлення» розуміється перевезення пасажирів легковим автомобілем загального призначення, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу чи на обумовлений термін обслуговування, у якому визначають умови обслуговування, вартість послуги, термін її виконання та інші положення за домовленістю сторін; під терміном «послуга з перевезення пасажирів чи вантажів» - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Як пояснив позивач рух в зоні дії знаку 3.1 ним був викликаний необхідністю перевезення громадянина, яке здійснювалася ним в приватному порядку, без оформлення господарської діяльності.
Судом також встановлено, що транспортний засіб позивача не був оформлений як таксі, а позивачем не було надано поліцейському доказів на підтвердження факту обслуговування громадянина.
Наведені обставини та факт розміщення дорожнього знаку 3.1 з додатковим встановленням знаку 3.43, в зоні дії якого перебував транспортний засіб позивача, як пояснив представник відповідача підтверджуються, долученим до відзиву на позов відеозаписом з нагрудної камери відеоспостереження. На дослідженні якого сторони не наполягали.
Так як, знаходження транспортного засобу в зоні дії знаку 3.1 «Рух заборонено» позивачем визнано в судовому засіданні та підтверджується його доводами, викладеними в позові, наведений факт додаткового доказування не потребує.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Частиною першою статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи обставини по справі та досліджені матеріали справи, суд приходить до висновку про доведеність належними і допустимими доказами наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, за порушення якого його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Посилання позивача, що ним здійснювалося «обслуговування громадян», тобто надання послуги з перевезення, суд вважає безпідставними, так як в ході судового розгляду позивачем не було доведено належними і допустимими доказами факту здійснення ним такого обслуговування в розумінні положень Правил дорожнього руху, що виключало б поширення на спірні відносини вимог дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено».
Інші доводи позивача, зокрема, що поліцейським при винесенні оскаржуваної постанови не було з'ясовано усіх обставин справи, також є безпідставними, так як спростовуються матеріалами справи.
Згідно пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи наявність у справі доказів, які підтверджують порушення позивачем Правил дорожнього руху, за порушення яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 122 КУпАП, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.
Керуючись статтями 18, 19, 241-246, 286 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відомості про учасників судового розгляду:
позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач -Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-Б/1
Повний текст судового рішення складено 19.02.2021.
Суддя І.В. Коваленко