ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
04 лютого 2021 року №640/2274/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не перерахунку та не виплати позивачу 100% визначеного пенсійного забезпечення, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та додаткових видів грошового забезпечення, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704-2017-п,
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок з 01.01.2018 р. без обмеження максимального розміру пенсії, з врахуванням надбавок: 20% як особі, що працює в умовах режимних обмежень, 20% за особливі умови служби, 50% надбавка за особливо важливі завдання, 10% премії та виплатити позивачу 100% визначеного пенсійного забезпечення, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та додаткових видів грошового забезпечення і премії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704-2017-п та відповідно до вимог ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ і провести виплату недоотриманих пенсійних коштів за 2018-2019 роки з урахуванням різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 01.01.2018 та місячним розміром пенсії, отриманої позивачем за період з 01.01.2018 р.
Ухвалою суду від 21.02.2020 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/2274/20 (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, ухвалою суду від 20.01.2021 р. витребувано відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не перераховано та не виплачено позивачу 100% визначеного пенсійного забезпечення, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, письмового відзиву на позовну заяву до суду не подавав.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до розрахунку пенсії позивачу призначено пенсію у розмірі, обрахованого з розміру грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, ОУС, надбавки за особливо важливі завдання, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та премії.
З 01.01.2018 на підставі пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" позивачу було перераховано пенсію у зв'язку з підвищенням розміру складових грошового забезпечення на підставі довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення, до якого було включено посадовий оклад, оклад за спеціальне звання та надбавку за вислугу років.
На звернення позивача щодо підстав не включення до сум грошового забезпечення інших основних та додаткових видів грошового забезпечення, відповідач листом від 15.01.2020 №7287/02/С-8 повідомив, що перерахунок пенсії здійснено на підставі довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення, а визначення розміру грошового забезпечення для обчислення пенсії не належить до повноважень органів пенсійного фонду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 визначено перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".
Відповідно до пункту 5 Постанови №103, перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) відповідно до пункту 3 цієї постанови проводиться на підставі довідок про розміри грошового забезпечення, поданих Міністерством внутрішніх справ органам Пенсійного фонду України до набрання чинності цією постановою, або довідок, додатково оформлених та поданих відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. №45.
Так, згідно з положеннями пунктів 1-3 Порядку №45, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону №2262-XII пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
На підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України державні органи повідомляють у п'ятиденний строк ПФУ про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям. ПФУ повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки). Головні управління ПФУ складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням ПФУ. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком. У разі ліквідації таких органів, установ, організацій чи підприємств довідки видаються правонаступниками.
З системного аналізу зазначених вище норм слідує, що у даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не має повноважень визначати розмір грошового забезпечення для призначення пенсії, в тому числі включати або виключати ті чи інші основні або додаткові види грошового забезпечення.
У спірних правовідносинах відповідач перераховує та здійснює виплату пенсії на підставі довідки, у якій уповноваженим органом визначено відповідний розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії.
Таким чином, ГУ ПФУ в м. Києві, здійснюючи перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення діяло у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства.
Суд звертає увагу, що позивач фактично висловлює незгоду із розміром грошового забезпечення, що викладений у довідці. Проте, правомірність такої довідки не є предметом оскарження у межах даної адміністративної справи, а тому окремій оцінці та дослідженню не підлягає. Слід також зазначити, що позивач, у разі незгоди з діями уповноваженого органу щодо формування даної довідки, не позбавлений права на звернення до суду за захистом відповідних прав та інтересів у встановленому чинним законодавством порядку.
Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність з боку відповідача порушень прав та законних інтересів позивача, оскільки законодавством чітко визначено процедуру, за якою провадиться перерахунок розміру пенсії, відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ, а тому покладення обов'язку на відповідача діяти не у відповідності до Порядку, означало б спонукання до виходу за межі своїх повноважень.
Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що Верховний Суд у своїй постанові від 13.03.2019 у справі №240/6263/18 висловив правову позицію стосовно відсутності у територіальних органів Пенсійного фонду України повноважень самостійно визначати розміри грошового забезпечення військовослужбовцям при здійсненні їм перерахунку пенсії на підставі отриманих довідок про грошове забезпечення, до яких не увійшли додаткові види грошового забезпечення.
З огляду на викладене вбачається, органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм відповідними органами довідок про розмір грошового забезпечення, а розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у довідках, таким чином Пенсійний фонд не зможе нараховувати позивачу надбавки та премії у разі їх відсутності в довідці про розмір грошового забезпечення.
Щодо обмеження виплати суми підвищення пенсії суд звертає увагу на наступне.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 визначено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:
з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Проте, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45.
Частиною другою статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відповідно, вказаний нормативно-правовий акти втратив чинність з 05.03.2019, і не може застосуватися відповідачем для нарахування пенсії позивачу з цієї дати.
Водночас, чинним законодавством не визначено наслідків визнання нормативно-правового акту протиправним щодо правовідносин, які мали місце під час його чинності, і для визначення цих наслідків суд керується статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права також з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 26.06.2014 по справі "Суханов та Ільченко проти України" судом зроблено висновок, що стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам.
Щодо підстав втручання у право власності на визначені соціальні виплати з огляду на їх розмір суд виклав свою позицію у пунктах 52, 53 вказаного рішення, згідно яких, зокрема, суд зазначає, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Оскільки нормативно-правові акти, на підставі яких позивачу зроблено розрахунок розміру пенсії, визнані в судовому порядку протиправними, втручання у право власності позивача не може бути визнано законним.
Суд також зазначає, що хоча відповідач як суб'єкт владних повноважень, починаючи з 01.01.2018, керувався чинними нормативно-правовими актами для розрахунку розміру пенсії позивача, проте, з огляду на наступне визнання їх протиправними, позивачу має бути проведено перерахунок пенсії без врахуванням передбачених вказаними нормативно-правовими актами обмежень.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії є таким, що підлягає задоволенню частково.
Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів, відтак, суд вважає за доцільне, задовольняючи позов, викласти зміст резолютивної частини постанови, з урахуванням специфіки позовних вимог, відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України.
Судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії за рахунок обмеження виплати підвищення пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати з 05.03.2019 р. пенсію ОСОБА_1 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко