Ухвала
19 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 358/315/20
провадження № 61-2451ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Богуславського районного суду Київської області
від 06 серпня 2020 року у складі судді Тітова М. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської областіпро стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що він працював на посаді бригадира на дільницях основного виробництва Комунального підприємства «Медвин Розвиток» (далі - КП «Медвин Розвиток»). 11 серпня 2017 року Медвинська сільська рада Богуславського району Київської області на двадцять третій сесії сьомого скликання прийняла рішення № 288-23-УІІ «Про припинення КП «Медвин Розвиток» шляхом ліквідації. На виконання цього рішення створено ліквідаційну комісію та 14 серпня 2017 року здійснено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 14 вересня 2017 року ухвалою Богуславського районного суду Київської області зупинено дію рішення Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області
від 11 серпня 2017 року № 288-23-УII «Про припинення КП «Медвин Розвиток».
Наказом від 11 жовтня 2017 року № 1-П його звільнено з займаної посади у зв'язку з ліквідацією підприємства.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 29 березня
2019 року визнано протиправним та скасовано рішення Медвинської сільської ради від 11 серпня 2017 року № 288-23-УІІ «Про припинення КП «Медвин Розвиток»; визнано протиправним та скасовано рішення Богуславської районної державної адміністрації Київської області про державну реєстрацію про припинення КП «Медвин Розвиток»; зобов'язано Богуславську районну державну адміністрацію Київської області виключити запис про державну реєстрацію рішення про припинення КП «Медвин Розвиток».
29 травня 2019 року керівник КП «Медвин Розвиток» Логачов А. П. звернувся із заявою до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області, у якій просив добровільно прийняти на засіданні сесії необхідні рішення про виділення грошових коштів з бюджету Медвинської сільської ради для: відновлення порушених прав усіх працівників підприємства протиправним рішенням Медвинської сільської ради від 11 серпня 2017 року № 288-23-УІІ «Про припинення КП «Медвин Розвиток» шляхом виплати їм заробітної плати за вимушений прогул та здійснення з ними повного розрахунку згідно з чинним законодавством України.
Посилаючись на те, що роботодавець не здійснив із ним повного розрахунку після звільнення, позивач просив стягнути з Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 01 серпня 2017 року по 28 лютого 2020 року в розмірі 165 424,62 грн та 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 06 серпня
2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 12 січня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якій заявник просив скасувати рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 215 424,62 грн та станом на 01 січня
2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00*100=227 000,00).
Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень відмовити у відкритті касаційного провадження.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (справа «Зубац проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року).
Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (ухвала
від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак