18 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/1106/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - не з'явився,
відповідача - Атаманюк Г.В., Сидорук А.Г. (витяг ЄДРПОУ від 29.12.2020)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
на рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2020 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020,
за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення від 09.12.2019 № 93-р/тк,
1. Стислий зміст позовних вимог
1.1. Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ», підприємство, позивач, скаржник) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, відповідач) про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 09.12.2019 №93-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №03-22-02/17 (далі - рішення №93-р/тк, спірне рішення).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210-III), оскільки АМК неповно досліджено суті послуг та товарного ринку, невірно визначено межі товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку.
2. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 (суддя - Марченко О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 (колегія суддів: Тищенко А.І. - головуючий, Михальська Ю.Б., Скрипка І.М.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги
3.1. 21.12.2020 ДП «АМПУ» звернулося через Північний апеляційний господарський суд до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 зі справи № 910/1106/20, прийняти нове рішення про задоволення позову.
4. Аргументи учасників справи
4.1. Аргументи касаційної скарги
4.1.1. Так, касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пунктів 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України.
4.1.2. ДП «АМПУ» вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 14, частини третьої статті 21 Закону України "Про морські порти України" (далі - Закон 4709-VI) та пункту 2.1 розділу ІІ Порядку обліку та використання коштів від портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 (далі - Порядок № 316) у подібних правовідносинах.
4.1.3. Також ДП «АМПУ» зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 21-374а14, а саме: «послуги з оформлення приходу суден в порт, виходу суден із порту відносяться до функцій забезпечення безпеки судноплавства на судноплавних шляхах».
4.1.4. У касаційній скарзі ДП «АМПУ» вказує на те, що функції з оформлення приходу суден в порт, виходу суден із порту та послуги з перевірки суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів - є функціями у межах нагляду (контролю) за безпекою мореплавства. За твердженням позивача, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статті 75, 78 Кодексу торговельного мореплавства України щодо розподілу функцій забезпечення безпеки мореплавства та нагляду за безпекою мореплавства та підзаконних нормативних актів, неправильно застосовано статті 14, 21 Закону 4709-VI.
4.1.5. Також позивач вказує, що судами неправильно застосовано пункти 2.1, 2.2 розділу ІІ Порядку № 316. На думку скаржника, судами неправильно витлумачено абзац сьомий пункту 2.1 Порядку №316, оскільки станом на день прийняття відповідачем спірного рішення положення цього пункту було викладено в новій редакції: «на заходи, пов'язані із забезпеченням безпеки судноплавства, що полягають в організації та забезпеченні безпечно експлуатації, підтриманні в належному стані гідротехнічних споруд, спеціалізованих суден, необхідного обладнання, пристроїв і механізмів для ліквідації аварій в акваторії морського порту». За висновком ДП «АМПУ», суди попередніх інстанцій дійшли невірного висновку, що послуги з оформлення приходу суден в порт, виходу суден із порту та послуги з перевірки суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів відносяться до заходів, пов'язаних із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах та входять до складу корабельного збору.
4.1.6. На переконання позивача, судами порушено норми процесуального права, оскільки було відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи Міністерства інфраструктури України. Так, позивач вказує, що він є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України. Відповідно до підпункту 35 пункту 4 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460, основними завданнями Міністерства інфраструктури України є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах морського та річкового транспорту участь у формуванні та забезпечення реалізації державної тарифної політики, розробка методики розрахунку ставок портових зборів, встановлення ставок портових зборів та визначення порядку їх використань. Отже, на думку позивача, встановлення АМК обставин, що послуги з оформлення приходу судна в порт та оформлення виходу судна з порту покриваються частиною корабельного збору, безпосередньо впливає на права та інтереси Міністерства інфраструктури України.
4.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу
4.2.1. Відділення АМК просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
4.2.2. У відзиві відповідач вказує, що безпідставним є посилання позивача на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема: при наданні послуги з оформлення приходу судна в порт та оформлення виходу судна з порту відповідач вказує, що у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №908/23/1 міститься висновок, що такі послуги належать до заходів, пов'язаних із забезпеченням безпеки судноплавства та оплачуються у складі портового збору. Щодо надання послуг з перевірки суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів відповідач вказує, що відповідно до пункту 1.4 розділу Типового положення про службу морської безпеки порту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 28.08.2011 за №339 вказані заходи відносяться до повноважень служби морської безпеки та є одним із її основних завдань, отже, відповідно, належать до заходів, пов'язаних із забезпеченням безпеки судноплавства та оплачуються у складі портового збору.
5. Касаційне провадження
5.1. У день засідання 18.02.2021 від представника позивача до Верховного Суду надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату, яке мотивовано тим, що представники ДП «АМПУ» задіяні у інших судових засіданнях та не зможуть бути присутні у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Верховним Судом.
5.2. Розглянувши у судовому засіданні 18.02.2021 клопотання представника позивача про відкладення розгляду касаційної скарги, з урахуванням думки присутніх учасників справи, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.
5.3. Як вбачається у даній справі, судові рішення у якій переглядаються у касаційному порядку, справа вже була розглянута судом першої інстанції і переглядалася судом апеляційної інстанції, та заявник брав участь у провадженні у судах першої та апеляційної інстанції на рівних засадах з іншою стороною, отже не був позбавлений можливості надавати пояснення та подавати докази.
5.4. Зміст поданого клопотання свідчить, що заявник був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у суді касаційної інстанції.
5.5. Відповідності до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.6. Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2021про відкриття касаційного провадження зі справи № 910/1106/20 за касаційною скаргою ДП «АМПУ» явка сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою.
5.7. Виходячи із наведеного не вбачається, що розгляд касаційної скарги унеможливлюється у даному судовому засіданні за вказаних заявником обставин.
6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
6.1. Згідно зі статутом ДП «АМПУ» є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство; утворено з метою забезпечення функціонування морських портів, організації та забезпечення безпеки мореплавства, утримання та ефективного використання державного майна, закріпленого за ним на праві господарського відання, та отримання прибутку. ДП «АМПУ» є суб'єктом господарювання у значенні статті 1 Закону № 2210-III.
6.2. У кожному морському порту України ДП «АМПУ» утворює філії (адміністрації морських портів) (далі - Філії). До складу ДП «АМПУ» входить 13 філій, що діють у морських портах України, а саме: Бердянська філія; Білгород-Дністровська філія; Ізмаїльська філія; Чорноморська філія; Маріупольська філія; Миколаївська філія; Одеська філія; Ренійська філія; Скадовська філія; Філія «Ольвія»; Філія «Усть-Дунайськ»; Херсонська філія; Южненська (Південна) філія.
6.3. Філії ДП «АМПУ» (адміністрації відповідних портів) є відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, здійснюють від імені Підприємства частину господарської діяльності та створюються відповідно до законодавства України і статуту Підприємства, з метою забезпечення функціонування морських портів, організації та забезпечення безпеки мореплавства, утримання та ефективного використання державного майна, закріпленого за Філією, отримання прибутку, справляння та цільового використання портових зборів тощо.
6.4. Дії, які вчиняються Філією у встановленому законодавством України та Положенням порядку, вчиняються від імені ДП «АМПУ», яке несе відповідальність за всіма зобов'язаннями Філій.
6.5. Згідно з рішенням №93-р/тк:
- визнано, що ДП «АМПУ» протягом 2017 та 2018 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринках послуг, які надаються та оплачуються у складі корабельного збору, у межах: території та акваторії Білгород-Дністровського морського порту; території та акваторії Бердянського морського порту; території та акваторії Ізмаїльського морського порту; території та акваторії Чорноморського морського порту; території та акваторії Маріупольського морського порту; території та акваторії Миколаївського морського порту; території та акваторії Одеського морського порту; території та акваторії Ренійського морського порту; території та акваторії Скадовського морського порту; території та акваторії Херсонського морського порту; території та акваторії Усть-Дунайського морського порту; території та акваторії спеціалізованого морського порту Ольвія; території та акваторії морського порту «Южний» (на цей час - морський порт «Південний») [далі - морські порти] як таке, що не має жодного конкурента на цих ринках (пункт 1 рішення №93-р/тк);
- визнано дії ДП «АМПУ», які полягали в нарахуванні та стягненні із судновласників протягом 2017 та 2018 років додаткових коштів за послуги з оформлення приходу суден у порт, які вже оплачені судновласниками у складі корабельного збору, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13 Закону № 2210-III, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках послуг, які надаються та оплачуються у складі корабельного збору, у межах морських портів, що могли призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2 рішення №93-р/тк);
- визнано дії ДП «АМПУ», які полягали в нарахуванні та стягненні із судновласників протягом 2017 та 2018 років додаткових коштів за послуги з оформлення виходу суден із порту, які вже оплачені судновласниками у складі корабельного збору, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13 Закону № 2210-III, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках послуг, які надаються та оплачуються у складі корабельного збору, у межах морських портів, що могли призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 3 рішення №93-р/тк);
- визнано дії ДП «АМПУ», які полягали в нарахуванні та стягненні із судновласників:
протягом 2017 року додаткових коштів за послуги з перевірки суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів, які вже оплачені судновласниками у складі корабельного збору, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13 Закону № 2210-III, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках послуг, які надаються та оплачуються у складі корабельного збору, у межах морських портів;
протягом 2018 року додаткових коштів за послуги з перевірки суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів, які вже оплачені судновласниками у складі корабельного збору, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках послуг, які надаються та оплачуються у складі корабельного збору, у межах морських портів,
що могли призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 4 рішення №93-р/тк);
- за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини рішення №93-р/тк, накладено на ДП «АМПУ» штраф у сумі 2 039 232,00 грн (пункт 5 рішення №93-р/тк);
- за порушення, зазначене в пункті 3 резолютивної частини рішення №93-р/тк, накладено на ДП «АМПУ» штраф у сумі 2 653 001,00 грн (пункт 6 рішення №93-р/тк);
- за порушення, зазначене в пункті 4 резолютивної частини рішення №93-р/тк, накладено на ДП «АМПУ» штраф у сумі 838 449,00 грн (пункт 7 рішення №93-р/тк).
6.6. Суди встановили, що відповідно до спірного рішення № 93-р/тк: аналіз та дослідження становища ДП «АМПУ» на ринках послуг, які надаються та оплачуються у складі корабельного збору, здійснювалися відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК від 05.03.2002 №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за №317/6605 (далі - Методика).
6.7. Об'єктом аналізу щодо визначення монопольного становища є: ДП «АМПУ» та його Філії; послуги з оформлення приходу суден в порт та оформлення виходу суден із порту; послуги, пов'язані з перевіркою суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів, які надаються та оплачуються судновласниками у складі корабельного збору.
6.8. Пунктом 2.2 статуту ДП «АМПУ» визначено, що предметом діяльності останнього, зокрема, є: 1) організація та забезпечення безпеки мореплавства в межах акваторії морського порту; 2) надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту, а також між морськими портами для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки, в тому числі лоцманських послуг, послуг служб регулювання руху суден, послуг із забезпечення безпечного проходження каналами, акваторіями тощо, що оплачуються у складі портових зборів, та платами за послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій; 3) організація та забезпечення безпечної експлуатації об'єктів портової інфраструктури державної власності, у тому числі гідротехнічних споруд, систем забезпечення безпеки мореплавства, розташованих у межах території та акваторії морського порту, а також служб регулювання руху суден та річкових інформаційних служб; 4) справляння та цільове використання портових зборів та плати за послуги, що надаються суб'єктами природних монополій.
6.9. Під час визначення товарних меж ринків АМК враховувалося, що послуги, які надаються та оплачуються судновласниками у складі корабельного збору, мають специфічні споживчі властивості щодо задоволення потреб споживачів таких послуг та не можуть бути взаємозамінними з іншими видами послуг. Отже, товарними межами ринків є послуги, які надаються та оплачуються судновласниками у складі корабельного збору.
6.10. Споживачами послуг є юридичні особи, які отримують або мають намір отримати послуги, які надаються та оплачуються судновласниками у складі корабельного збору, а саме: послуги з оформлення приходу суден в порт та оформлення виходу суден з порту; послуги, пов'язані з перевіркою суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів.
6.11. Територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів товарної групи), є неможливим або недоцільним.
6.12. На території України розташовані такі морські порти: Білгород-Дністровський, Бердянський, Ізмаїльський, Чорноморський, Маріупольський, Миколаївський, Одеський, Спеціалізований морський порт Ольвія, Ренійський, Скадовський, Херсонський, Усть-Дунайський, Морський порт "Південний". ДП «АМПУ» забезпечує функціонування морських портів України, утримання та використання об'єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо та через свої філії.
6.13. Територіальними (географічними) межами ринків є території та акваторії морських портів.
6.14. АМК під час проведення дослідження з питань дотримання ДП «АМПУ» законодавства про захист економічної конкуренції при наданні послуг із транспортного оброблення вантажів та при проведенні комплексного дослідження ринків послуг, які оплачуються у складі корабельного збору, у межах територій та акваторій всіх морських портів України, а саме: щодо дій ДП «АМПУ» з нарахування та стягнення з суб'єктів господарювання плати за послуги з оформлення приходу суден у порт та оформлення виходу судна з порту; послуги перевірки суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів, досліджувалася діяльність підприємства у 2017 та 2018 роках.
6.15. Часовими межами ринків визначено 2017 та 2018 роки.
6.16. На території морських портів України як постійні представники судновласника діють морські агенти, які від імені судновласника/фрахтувальника і за його рахунок укладають з ДП «АМПУ» договори «Про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України».
6.17. Предметом таких договорів є, у тому числі, надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки, порядок надання (виконання) адміністрацією порту суднозаходу за плату послуг (робіт) при обслуговуванні суден Морським агентом в морських портах України, а також врегулювання порядку нарахування та оплати портових зборів та інших послуг (робіт), наданих (виконаних) адміністрацією порту суднозаходу та організація інформаційного забезпечення під час приходу, перебування та виходу судна з морського порту.
6.18. За отримані судновласником від ДП «АМПУ» послуги сплачує морський агент від імені та в інтересах судновласника.
6.19. Невід'ємною частиною зазначених договорів є додатки до договору щодо переліку послуг, які надаються ДП «АМПУ» на території морських портів України відповідно до затверджених вільних цін (тарифів). Вартість таких послуг розраховується щодо кожної Філії окремо та затверджується начальником кожної філії ДП «АМПУ».
6.20. Рахунки за послуги ДП «АМПУ», які надаються в портах України, сплачуються морським агентом згідно з затвердженими вільними цінами стосовно кожної філії ДП «АМПУ» у відповідному порту суднозаходу. Про виконання зазначених послуг ДП «АМПУ» складає акт виконаних робіт, який надається морському агенту.
6.21. За укладеними з морськими агентами договорами ДП «АМПУ» у морських портах України, крім портових зборів, стягується з судновласників шляхом виставлення рахунків морським агентам такі плати за вільними тарифами: за оформлення приходу суден у порт та оформлення виходу суден із порту; за послуги з перевірки суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів.
6.22. Вказані обставини підтверджуються листами ДП «АМПУ» від 11.10.2017 №6429, від 11.10.2017 №7629, від 07.02.2018 №809, від 13.02.2018 №1024, від 15.03.2018 №1755, від 25.06.2018 №4832, від 31.07.2018 №5636, від 20.02.2019 №663/10-01-01, якими, у тому числі, ДП «АМПУ» надало АМК копії рахунків зі сплати зазначених послуг, які виставлялися морським агентам, та копії актів виконаних робіт (у разі складання) щодо усіх Філій.
6.23. Звертаючись до суду з позовом у даній справі, ДП «АМПУ» вказувало, що послуги за оформлення приходу суден у порт та оформлення виходу суден із порту, а також послуги з перевірки суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів не відносяться до спеціалізованих та портових зборів, а, отже, мають оплачуються за вільними тарифами, як це передбачено частиною третьою статті 21 Закону 4709-VI.
6.24. Суди попередніх інстанцій критично оцінили доводи позивача про те, що вказані послуги не відносяться до спеціалізованих та портових зборів та мають оплачуються за вільними тарифами. За висновком судів попередніх інстанцій, заходи, пов'язані із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах, включають у себе заходи з оформлення приходу суден у морський порт і виходу суден із морського порту та оплачуються коштами від корабельного збору. Послуги, пов'язані з перевіркою суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів, спрямовані на забезпечення безпеки судноноплавства, входять до складу та оплачуються коштами від корабельного збору. Отже, сплативши корабельний збір, судновласники мали право на отримання послуг, які оплачуються у складі корабельного збору та не сплачувати повторно за ці послуги.
7. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Колегія суддів Верховного Суду, дослідивши аргументи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу та зміст оскаржуваних судових рішень, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
7.3. Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції ДП «АМПУ» визначено пункти 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 14, частини третьої статті 21 Закону 4709-VI та пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №316; необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 21-374а14 (послуги з оформлення приходу суден в порт, виходу суден із порту відносяться до функцій забезпечення безпеки судноплавства на судноплавних шляхах); суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки, осіб, що не були залучені до участі у справі.
7.4. Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення.
7.5. Попередні судові інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшли висновку, що в рішенні №93-р/тк доведено вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 частини першої статті 50 Закону № 2210-III, оскільки установлено неспростування позивачем фактичних обставин зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг, які надаються та оплачуються у складі корабельного збору, а саме: в частині нарахування і стягнення із судновласників додаткових коштів за послуги з оформлення приходу суден у порт та виходу суден із порту; за послуги з перевірки суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів. Спірне рішення №93-р/тк є обґрунтованим, доведено монопольне (домінуюче) становище ДП «АМПУ» на відповідному ринку, а відтак відсутні передбачені статтею 59 Закону № 2210-III підстави для визнання недійсним або його скасування.
7.6. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із зазначеними висновками попередніх судових інстанцій з огляду на таке.
7.7. Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон №3659-XII) основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
7.8. Пунктом 11 частини першої статті 7 Закону №3659-XII визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
7.9. Статтею 1 Закону № 2210-III встановлено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.
7.10. Згідно з частиною першою статті 12 Закону 2210-III суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
7.11. У рішенні №93-р/тк встановлено та не заперечується позивачем, що ДП «АМПУ» за результатами діяльності в період 2017 та 2018 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринках послуг, які надаються та оплачуються у складі корабельного збору, у межах: території та акваторії Білгород-Дністровського морського порту; території та акваторії Бердянського морського порту; території та акваторії Ізмаїльського морського порту; території та акваторії Чорноморського морського порту; території та акваторії Маріупольського морського порту; території та акваторії Миколаївського морського порту; території та акваторії Одеського морського порту; території та акваторії Ренійського морського порту; території та акваторії Скадовського морського порту; території та акваторії Херсонського морського порту; території та акваторії Усть-Дунайського морського порту; території та акваторії спеціалізованого морського порту Ольвія; території та акваторії морського порту «Южний» (на цей час - морський порт «Південний») як таке, що не має жодного конкурента на цих ринках.
7.12. За приписами пункту 2 статті 50 Закону 2210-III зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
7.13. Статтею 13 Закону № 2210-III визначено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
7.14. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
7.15. Так, у застосуванні статті 13 Закону № 2210-III господарським судам необхідно мати на увазі, що частина перша її містить кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем стосовно необмеженого кола випадків такого зловживання, а частина друга - перелік деяких з числа відповідних випадків, причому цей перелік не є вичерпним. Отже, сама лише відсутність у згаданому переліку вказівки про ті чи інші дії (бездіяльність) суб'єкта господарювання не є перешкодою для кваліфікації таких дій (бездіяльності) за ознаками частини першої даної статті.
7.16. У розгляді даної справи колегія суддів виходить з того, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.
7.17. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону), або як антиконкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону), або як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13 - 15 і 19 Закону № 2210-III), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону, статті 4, 6, 8, 151, 16, 17 і 18 Закону № 2210-III). В останньому випадку господарським судам необхідно з'ясовувати та відображати в судових рішеннях, в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб'єктів господарювання, які мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або антиконкурентних узгоджених дій, або недобросовісної конкуренції.
7.18. Суди першої та апеляційної інстанції дослідили, що в основу рішення №93-р/тк покладено, зокрема, висновки про те, що: позивачем у період 2017 та 2018 років здійснювалось нарахування та стягнення з судновласників додаткової плати за послуги з оформлення приходу суден у порт та оформлення виходу суден із порту та за послуги з перевірки суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів, при сплаті у повному обсязі зазначеними судновласниками корабельного збору.
7.19. Верховний Суд зазначає, що саме на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі, крім того, що покладено обов'язок з доведення у суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку, також покладено обов'язок доведення наявності у діях суб'єкта господарювання зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, оскільки саме по собі зайняття монопольного (домінуючого) становища суб'єктом господарювання на ринку не підтверджує його зловживання та не може бути підставою для притягнення до відповідальності, зокрема у вигляді накладення штрафу відповідно до статті 52 Закону № 2210-III.
7.20. Отже, господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, але не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України.
7.21. Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 2210-ІІІ підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
7.22. Верховний Суд зазначає, що відносини у сфері портової діяльності, зокрема щодо встановлення основ державного регулювання діяльності в морських портах, порядок будівництва, відкриття, розширення та закриття морських портів в Україні, порядок провадження на їх території господарської діяльності, у тому числі надання послуг, визначення правового режиму об'єктів портової інфраструктури регламентуються Законом 4709-VI.
7.23. Відповідно до статті 3 Закону 4709-VI законодавство про морські порти ґрунтується на Конституції України та складається з цього Закону, Кодексу торговельного мореплавства України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Водного кодексу України, законів України "Про транспорт", "Про природні монополії" та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені в цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору України.
7.24. Статтею 4 цього ж Закону закріплені принципи організації функціонування та розвитку морських портів, серед інших зазначено, такі як забезпечення конкуренції серед суб'єктів господарювання, що виробляють однакову продукцію (товари, роботи, послуги) у морському порту; розмежування адміністративних функцій щодо забезпечення безпеки мореплавства та нагляду (контролю) за безпекою мореплавства і господарської (комерційної) діяльності; рівності прав усіх суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту, недопущення дискримінації у доступі до об'єктів портової інфраструктури загального користування.
7.25. Відповідно до статті 73 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України) правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності в морських портах визначаються цим Кодексом та Законом України "Про морські порти України". До функціонування морських рибних портів застосовуються норми цього Кодексу щодо морських портів з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів". Перелік морських портів України, відкритих для заходження іноземних суден, визначається Кабінетом Міністрів України та оприлюднюється в Повідомленнях мореплавцям України.
7.26. Частиною першою статті 74 КТМ України встановлено, що організація та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту покладаються на адміністрацію морських портів України.
7.27. Згідно зі статтею 75 КТМ України державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях здійснюється капітаном морського порту. Межі зони нагляду, на яку поширюються повноваження капітана морського порту щодо здійснення ним державного нагляду за безпекою мореплавства, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті. Державний нагляд за безпекою мореплавства у морських терміналах, розташованих у межах територій та акваторій, відокремлених від основної території та акваторії відповідного морського порту, здійснює окремий підрозділ служби капітана морського порту. Капітан морського порту та служба капітана морського порту діють на підставі положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.
7.28. До функцій капітана морського порту належать: 1) державний нагляд за дотриманням законодавства і правил мореплавства, а також міжнародних договорів України щодо мореплавства, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень; 3) реєстрація суден у Державному судновому реєстрі України, Судновій книзі України і видача суднових документів, якщо інше не передбачено законодавством; 4) видача документів, зазначених у статті 51 цього Кодексу; 5) перевірка суднових документів, дипломів і кваліфікаційних свідоцтв; 6) видача посвідчень моряка особам, які входять до складу суднового екіпажу; 7) нагляд за дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у морський порт і виходу з морського порту; 8) нагляд за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища; 9) оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту; 10) нагляд та контроль за підприємствами, що надають лоцманські послуги, і службою регулювання руху суден у межах акваторії морського порту; 11) нагляд та контроль за криговим проведенням суден на підходах до морського порту і в межах його акваторії; 12) видача дозволів на підняття майна, що затонуло в морі, а також на проведення будівельних робіт щодо гідротехнічних споруд у межах території та акваторії морського порту; 13) облік та розслідування аварійних морських подій; 14) керівництво службою капітана морського порту (стаття 78 КТМ України).
7.29. Згідно з пунктом 6 статті 1 Закону 4709-VI морський порт це - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності.
7.30. Організація судноплавства в акваторії морського порту передбачена статтею 14 Закону 4709-VI.
7.31. Організація судноплавства в акваторії морського порту здійснюється на основі розподілу функцій забезпечення безпеки мореплавства та нагляду (контролю) за безпекою мореплавства.
7.32. Нагляд за мореплавством у морському порту здійснюється капітаном морського порту, який очолює службу капітана морського порту.
7.33. Повноваження, порядок призначення та інші питання щодо функціонування капітана морського порту, служби капітана морського порту визначаються Кодексом торговельного мореплавства України.
7.34. Безпека мореплавства в акваторії морського порту забезпечується адміністрацією морських портів України, власниками морських терміналів і гідротехнічних споруд, судновласниками, іншими суб'єктами господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту, відповідно до законодавства і правил, визначених обов'язковими постановами по порту.
7.35. Отже, аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що функції капітана морського порту полягають саме у нагляді (контролю) за безпекою мореплавства в морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях. Водночас забезпечення безпеки мореплавства покладено на адміністрацію морських портів України. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.08.2020 зі справи №640/1151/19.
7.36. Як передбачено частиною першою статті 19 Закону 4709-VI, у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.
7.37. Відповідно до частин першої, другої статті 21 Закону №4709-VI тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України.
7.38. Частиною третьою статті 21 Закону №4709-VI визначено, що тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.
7.39. Згідно зі статтею 22 Закону №4709-VI у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річного транспорту.
7.40. Так, Міністерством інфраструктури України видано наказ від 27.05.2013 №316 "Про портові збори", яким у тому числі затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів.
7.41. Порядок №316 регулює питання, пов'язані з обліком та використанням коштів від портових зборів, що справляються в установленому законодавством порядку, та є обов'язковим для застосування усіма суб'єктами господарювання різних форм власності, на користь яких справляються портові збори.
7.42. Відповідно до Порядку №316 портові збори справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку. Сплата портових зборів у морських портах здійснюється до виходу судна з морського порту.
7.43. Так, відповідно до пункту 2.1 розділу II Порядку №316 корабельний збір справляється із суден груп А, Б і Г за одиницю умовного об'єму судна (за 1 куб. м об'єму судна) за кожний вхід в акваторію морського порту, операційну акваторію причалу (причалів), а також вихід з акваторії морського порту, операційної акваторії причалу (причалів) за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку. Згідно із пунктом 2.3 розділу II Порядку справляння зборів №316, від сплати корабельного збору звільняються судна груп Д та Е.
7.44. Крім того, статтею 91 КТМ України визначено, що у разі несплати портових зборів, капітан морського порту відмовляє судну у видачі дозволу на вихід з порту
7.45. Аналіз зазначених вище норм та умов Порядку №316 дає підстави дійти висновку, що оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту відноситься до заходів, пов'язаних із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах, при цьому за кожний вхід суден у порт та вихід з порту нараховується та сплачується корабельний збір у розмірі, визначеному Порядком №316.
7.46. Процедура оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту передбачена Правилами контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 17.07.2003 №545 (далі - Правила №545), та Порядком оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.06.2013 №430 (далі - Порядок №430).
7.47. Відповідно до Правил №545 та Порядку №430 оформлення приходу (виходу) в (із) порт (порту) судна та його перевірка (контроль) є заходами, пов'язаними із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах.
7.48. При цьому вказаними нормативними документами плата за оформлення приходу (виходу) в (із) порт (порту) судна та його перевірку не передбачена.
7.49. Водночас відповідно до Порядку використання коштів від зборів №316 заходи, пов'язані із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах, оплачуються коштами від корабельного збору.
7.50. Відтак оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту відноситься до заходів, пов'язаних із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах, при цьому за кожний вхід суден у порт та вихід з порту нараховується корабельний збір у розмірі, визначеному Порядком № 316.
7.51. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 04.11.2014 зі справі №21-374а14 на яку, зокрема, посилається скаржник. Також наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №908/273/17. Таким чином, твердження скаржника про відсутність висновку Верховного Суду у цій частині (застосування статті 14, частини третьої статті 21 Закону 4709-VI) та пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 316) у подібних правовідносинах не приймаються Судом та відповідно, колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висновку застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 21-374а14.
7.52. Так, відповідно до Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту №430, оформлення приходу/виходу судна в/із порт(у) здійснюється наступним чином: до початку навантажувально-розвантажувальних операцій (або виходу із порту) усі судна, що прибули/відбувають до/із порту, оглядаються (перевіряються) уповноваженими особами служби капітана морського порту (далі - Служба); уповноважена особа Служби реєструє прихід кожного судна в Журналі реєстрації приходу суден, вихід судна - в Журналі реєстрації виходу суден; прихід та відхід суден, що плавають під Державним Прапором України, підтверджується штампом приходу/виходу, який проставляється на судновій ролі, що повертається капітану судна.
7.53. Таким чином, процедура оформлення приходу/виходу судна в/із порт(у) включає в себе як перевірку судна, його документів та реєстрацію кожного приходу/виходу судна в/з порт(у), що здійснюється службою капітана морського порту, так і проставляння капітаном порту відповідного штампа на судновій ролі.
7.54. Також Положенням про капітана морського порту та службу капітана морського порту, яке затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 27.03.2013 №190 (далі - Положення №190) [чинне станом на 2017-2018, тобто на час проведення АМК досліджень і розслідування у справі №27-01/2017], встановлено порядок діяльності капітана морського порту та служби капітана морського порту в частині здійснення ними нагляду та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях. Капітан морського порту очолює службу капітана морського порту (далі - Служба), яка входить до складу адміністрації морських портів України.
7.55. Відповідно до пунктів 1.2, 2.1.3 Положення №190 капітан морського порту виконує функції, які стосуються здійснення нагляду та забезпечення безпеки мореплавства. Капітан морського порту здійснює нагляд за дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у морський порт і виходу з морського порту.
7.56. Також згідно з пунктами 7 і 9 частини першої статті 78 КТМ України до функцій капітана морського порту належать: нагляд за дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у морський порт і виходу з морського порту; оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту.
7.57. При цьому колегія суддів також враховує висновок Верховного Суду щодо застосування норм статті 14 Закону №4709-VI, викладений у постанові від 17.08.2020 у справі №640/1151/19, відповідно до якого: «державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях» здійснюється капітаном морського порту, а «забезпечення безпеки мореплавства у морському порту» покладається на ДП «АМПУ».
7.58. Отже, аналіз норм КТМ України, Закону №4709-VI та Положення №190 дають підстави дійти висновку, що оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту - це законодавчо визначена функція капітана морського порту, який є посадовою особою, уповноваженою на здійснення державного нагляду за мореплавством у морському торгівельному порту України.
7.59. Так, колегія суддів виходить із того, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
7.60. При цьому приписами Правил №545 та Порядку №430 не передбачено плату за оформлення приходу суден у морський порт та виходу з нього.
7.61. Натомість відповідно до Порядку № 316 заходи, пов'язані із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах, оплачуються коштами від корабельного збору, тобто дії капітана порту з оформлення приходу/виходу суден з/в порт, оплачуються портовими зборами. Згідно з умовами даного Порядку ставки, наведені в додатку 2 до цього Порядку, не передбачають додаткове окреме справляння корабельного збору за вхід та вихід в операційну акваторію причалу (причалів), за винятком випадків, зазначених у цьому додатку.
7.62. Наведене вище спростовує твердження позивача про те, що дії капітана порту з оформлення приходу/виходу суден з/в порт(у) не оплачуються портовими зборами, а мають відшкодовуватися за рахунок вільних тарифів, встановлених Філією.
7.63. Також з метою реалізації норм, правил, стандартів і процедур Конвенції СОЛАС-74, Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів, інших міжнародних та національних нормативних актів з морської безпеки адміністрацією морських портів України у встановленому законом порядку створюється служба морської безпеки (далі - СМБ).
7.64. Типове положення про службу морської безпеки порту затверджене наказом Міністерства від 25.08.2011 №339 (далі - Положення №339).
7.65. Пунктом 1.4 Положення №339 передбачено, що СМБ є структурним підрозділом адміністрації морських портів України, морського термінала або портового оператора, який відповідає за впровадження й підтримання належного рівня морської безпеки в адміністрації морських портів України, морського термінала або портового оператора, підтримання режиму перебування в порту, захист об'єктів портової інфраструктури, суден, що перебувають в адміністрації морських портів України, морського термінала або портового оператора, їх екіпажів і пасажирів від актів піратства, тероризму, актів незаконного втручання та інших протиправних дій.
7.66. До основних завдань СМБ віднесено в тому числі: реалізацію в портах та ПЗ (далі - портові засоби, у тому числі термінали) норм, правил, стандартів і процедур глави ХІ-2 Додатка до Конвенції СОЛАС-74, Кодексу ОСПЗ, інших міжнародних та національних нормативних актів з морської безпеки (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 Положення-2); здійснення перевірок суден, які зайшли в порт або ПЗ, щодо відповідності вимогам глави ХІ-2 Додатка до Конвенції СОЛАС-74 та КМ ОСПЗ (підпункт 3.1.10 пункту 3.1 Положення-2).
7.67. Отже, послуги, пов'язані з перевіркою суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів, спрямовані на забезпечення безпеки судноноплавства та відповідно, є адміністративною діяльністю і не можуть бути пов'язані з комерційною діяльністю та не можуть входити до складу послуг, які надаються за вільними тарифами.
7.68. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що визначених статтею 59 Закону №4709-VI підстав для визнання недійсним рішення №93-р/тк немає.
7.69. Враховуючи наведене вище, Верховний Суд вважає помилковими доводи позивача про те, що плата за послуги з оформлення приходу суден у порт та виходу суден з порту та плата за послуги, пов'язані з перевіркою суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів є послугами, які надаються за вільними цінами.
7.70. Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання позивача в касаційній скарзі щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій пунктів 2.1, 2.2 розділу ІІ Порядку № 316, оскільки відповідно до Положення №190 капітан морського порту очолює службу капітана морського порту, яка входить до складу адміністрації морських портів України та здійснює нагляд за дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у морський порт і виходу із морського порту, отже, виконує функції, які стосуються здійснення нагляду та безпеки мореплавства.
7.71. Верховний Суд не вбачає в доводах касаційної скарги достатніх аргументів для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України зі справи №21-374а14, який був застосований судом апеляційної інстанції у справі №910/1106/20, а зміст касаційної скарги зводиться лише до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій.
7.72. Оскільки скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування статті 21 Закону №4709-VI та пункту 2.1 Порядку № 316 у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.11.2014 у справі № 21-374а14 та у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 908/273/17 в яких вже була висловлена правова позиція щодо наведених аргументів скаржника (крім висновків щодо застосування наведених норм у правовідносинах щодо послуг, пов'язаних із перевіркою суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів) колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для задоволення касаційної скарги з підстав зазначених у касаційній скарзі.
7.73. Доводи касаційної скарги, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми Порядку №316, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що відповідно до спірного рішення №93-р/тк часовими межами ринків визначено 2017-2018 роки, отже, оцінка дій ДП «АМПУ» здійснювалась відповідачем до набуття чинності положення абзацу сьомого пункту 2.1 Порядку №316 у новій редакції, тобто до 25.06.2019.
7.74. Решта аргументів касаційної скарги зазначеного висновку не спростовують. Зокрема, колегією суддів відхиляються також аргументи касаційної скарги, які стосуються порушення судами норм статті 50 ГПК України, оскільки рішення з даної справи не може вплинути на права і обов'язки Міністерства інфраструктури України, а рішення у даній справі стосується виключно належного/неналежного встановлення АМК порушень позивачем норм антимонопольного законодавства.
7.75. Так, відповідно до частини другої статті 50 ГПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинули на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі, у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
7.76. Матеріали справи № 910/1106/20 не містять та судами не встановлено, що докази та обставини викладені в спірному рішенні АМК, свідчать про те, що об'єктом аналізу при проведенні дослідження у справі № 27-01/2017 були лише порушення допущені позивачем (нарахування та стягнення із судновласників додаткової плати за послуги, які вже оплачені у складі корабельного збору). Текст спірного рішення не стосується Міністерства інфраструктури України. Поряд з цим, методикою, на яку посилається скаржник, встановлюється розрахунок, розмір портових зборів її цільове призначення тощо, що не було об'єктом аналізу при проведенні дослідження у справі № 27-01/2017.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
7.2. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
9. Судові витрати
9.1. Судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,
Касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 у справі № 910/1106/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя В. Селіваненко