01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"26" квітня 2010 р. Справа № 21/023-10
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехно-безпека»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Митра»
про стягнення 16 506,84 гривень
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Митра»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехно-безпека»
про стягнення 34 143,06 гривень
за участю представників:
від позивача: Варишко П.В. (довіреність №3 від 13.10.2009р.)
від відповідача: Бондарь А.В. (довіреність №24/02-10 від 24.02.2010р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехно-безпека»(далі-ТОВ «Укртехно-безпека»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Митра»(далі-ТОВ «Митра»/відповідач) про стягнення 16 506,84 грн., з яких: 9 880,97 грн. заборгованості за договором №3-ПР від 16.02.2007р., 865,27 грн. 3% річних та 5 760,60 грн. інфляційних втрат.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2010р. порушено провадження у справі №21/023-10 та призначено справу до розгляду на 03.03.2010р.
26.02.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області відповідачем (далі-позивач за зустрічним позовом) подано зустрічну позовну заяву до ТОВ «Укртехно-безпека»(далі-відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 34 143,06 грн., з яких: 9 900,00 грн. попередньої оплати за договором №3-ПР від 16.02.2007р., 875,16 грн. 3% річних, 6 479,96 грн. пені, 5 009,40 грн. інфляційних втрат та 11 878,54 грн. упущеної вигоди.
Відповідач за зустрічним позовом зустрічну позовну заяву не визнає, з підстав викладених у відзиві на позов, та просить суд у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.03.2010р. зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.
В судових засіданнях 03.03.2010р., 17.03.2010р., 22.03.2010р. та 14.04.2010р. оголошувалась перерва до 17.03.2010р., 22.03.2010р., 24.03.2010р. та 26.04.2010р. відповідно.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.03.2010р. розгляд даної справи відкладено на 14.04.2010р.
14.04.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої окрім, первісних зустрічних позовних вимог позивач просить суд визнати недійним договір №3-ПР від 16.02.2007р.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.
Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення позову за тією ж вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових вимог, про які не йшлося в позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.2007 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Розглянувши подану заяву про збільшення зустрічних позовних вимог, суд зазначає, що вимога про визнання недійсним договору №3-ПР від 16.02.2007р. не була початково заявлена ТОВ «Митра», тобто є додатковою, а тому заява позивача за зустрічним позовом про збільшення позовних вимог судом не приймається.
До того ж, позивачем за зустрічним позовом за збільшення позовних вимог не сплачено державне мито, в порядку та розмірах, встановлених Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. №7-93 «Про державне мито».
26.04.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про зупинення розгляду даної справи з посиланням на те, що ним було подано до господарського суду міста Києва позовну заяву про визнання недійсним договору №3-ПР від 16.02.2007р. та стягнення 9 900,00 грн. попередньої оплати, що підтверджується відміткою загального відділу господарського суду м. Києва про прийняття 26.04.2010р. позовних матеріалів.
Представник відповідача за зустрічним позовом проти зазначеного клопотання заперечив.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Доказом розгляду справи іншим судом, в даному випадку, господарським судом м. Києва, є ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду, що винесена в порядку ст.ст. 64, 65, 86 ГПК України.
Оскільки до зазначеного клопотання позивачем за зустрічним позовом не додано належних та допустимих доказів розгляду іншим судом (господарським судом міста Києва) пов'язаної з даною справою іншої справи (про визнання недійсним договору №3-ПР від 16.02.2007р. та стягнення 9 900,00 грн. попередньої оплати), зазначене клопотання судом відхилено.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
16.02.2007р. між ТОВ «Укртехно-безпека»(далі-виконавець) та ТОВ «Митра»(далі-замовник) укладено договір №3-ПР (далі-Договір).
Пунктами 1.1-1.3, 2.1-4.1 та 6.1 Договору передбачено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання роботи по розробці та погодженню в органах Держпожежбезпеки проекту (стадія РП) автоматичної установки пожежної сигналізації, пожежного радіомоніторингу та оповіщення про пожежу приміщення об'єкту: «Ірпінський міськвиконком за адресою: м. Ірпінь, вул. Шевченка,2».
Замовник зобов'язується надати будівельні креслення об'єкту та прийняти й оплатити виконані роботи відповідно до умов цього договору.
По закінченню робіт (етапів робіт) сторони підписують «Акт прийому-здачі робіт».
Термін виконання робіт: початок -протягом 3 банківських днів після перерахування передоплати у розмірі 50% від загальної вартості Договору.
Закінчення -30 календарних днів з моменту підписання цього договору.
Загальна вартість договору визначається на підставі кошторису на виконання проектних робіт та складає 19 780,97 грн.
Оплата робіт по договору здійснюється замовником по безготівковому розрахунку в гривнях на розрахунковий рахунок виконавця, протягом 3 банківських днів після підписання «Актів прийому-здачі виконаних робіт»установленої форми.
Договір набирає сили з дати підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору.
На виконання умов Договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті роботи загальною вартістю 19 780,97 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Акті від 23.02.2007р. здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції по Договору.
Відповідно до змісту зазначеного Акту, сторони визнають, що виготовлена виконавцем продукція відповідає умовам Договору, технічному завданню та оформлена належним чином.
Даний акт є підставою для проведення взаєморозрахунків між сторонами.
Враховуючи загальну вартість виконаних робіт, сплату замовником 9 900,00 грн. попередньої оплати, до сплати належить 9 880,97 грн. Копія зазначеного акту міститься в матеріалах справи.
Належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором підтверджується також відсутністю з боку замовника претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов Договору.
Проте, свої обов'язки за Договором в частині повної сплати вартості виконаних робіт відповідач не виконав, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою №34.0.0/176 від 18.02.2010р., що підписана начальником ЦВ РУ РБ АТ «Ерсте банк»та скріплена відбитком печатки банківської установи.
Відповідно до зазначеної довідки за період з 16.02.2007р. по 18.02.2010р. замовником на користь виконавця було сплачено лише 9 900,00 грн. попередньої оплати за Договором.
Наявність 9 880,97 грн. заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті вартості виконаних робіт за Договором підтверджується також і наявною у матеріалах справи бухгалтерською довідкою від 18.02.2010р., що підписана директором ТОВ «Укртехно-безпека»та скріплена відбитком печатки Товариства.
Предметом первісного позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 9 880,97 грн. заборгованості по сплаті вартості виконаних робіт згідно Акту від 23.02.2007р. здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції по Договору.
Приписами статей 179, 193 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 4.1 Договору оплата робіт по договору здійснюється замовником по безготівковому розрахунку в гривнях на розрахунковий рахунок виконавця, протягом 3 банківських днів після підписання «Актів прийому-здачі виконаних робіт»установленої форми.
Згідно постанови Національної комісії регулювання електроенергетики №631 від 18.06.2004р., банківський день - день, коли банківська система України дозволяє перерахування коштів.
Враховуючи строки оплати вартості виконаних робіт, встановлені Договором, а також те, що у вихідні та святкові дні банківська система України міжбанківські перекази коштів через СЕП не здійснювала, відповідач повинен був розрахуватись за Актом від 23.02.2007р. здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції по Договору до 01.03.2007р.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач за первісним позовом частково оплатив вартість виконаних робіт, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 9 880,97 грн. заборгованості по сплаті вартості виконаних робіт згідно Акту здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції по Договору, від 23.02.2007р. підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором в частині своєчасної оплати вартості виконаних робіт (протягом 3 банківських днів після підписання «Актів прийому-здачі виконаних робіт») позивач просить суд стягнути з відповідача 865,27 грн. 3% річних та 5 760,60 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.03.2007р. по 01.02.2010р. на 9 880,97 грн. заборгованості.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних та інфляційних втрат, обрахованих судом з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та приписів Договору, становить 868,17 грн. та 6 057,03 грн. відповідно, а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 865,27 грн. 3% річних та 5 760,60 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Предметом зустрічного позову є, зокрема, вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 9 900,00 грн., що були сплачені на виконання умов Договору у якості попередньої оплати.
Так, в обґрунтування зазначеної вимоги позивач за зустрічним позов зазначає, що підписання сторонами 23.02.2007р. Акту здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції по Договору свідчить про прийняття замовником виключно роботи про розробці Проекту, а не самого Проекту в натурі.
За таких обставин, враховуючи, що у строки, визначені Договором виконавець фактично не передав замовнику проект (стадія РП) автоматичної установки пожежної сигналізації, пожежного радіомоніторингу та оповіщення про пожежу приміщення об'єкту: «Ірпінський міськвиконком за адресою: м. Ірпінь, вул. Шевченка,2», чим істотно порушив умови Договору, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача 9 900,00 грн. попередньої оплати.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що зазначена вимога є необґрунтованою виходячи з наступного.
Приписами пунктів 1.1, 1.3 Договору передбачено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання роботи по розробці та погодженню в органах Держпожежбезпеки проекту (стадія РП) автоматичної установки пожежної сигналізації, пожежного радіомоніторингу та оповіщення про пожежу приміщення об'єкту: «Ірпінський міськвиконком за адресою: м. Ірпінь, вул. Шевченка,2».
По закінченню робіт (етапів робіт) сторони підписують «Акт прийому-здачі робіт».
23.02.2007р. сторонами підписано Акт здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції по Договору (далі-Акт).
У графі Акту «найменування науково-технічної, проектно вишукувальної продукції»зазначено: Проект (стадія РП) автоматичних установок пожежної сигналізації, оповіщення людей про пожежу та пожежного радіомоніторингу.
При підписанні Акту сторони дійшли згоди, що продукція відповідає умовам Договору і технічного завдання та оформлена належним чином.
У графі Акту «короткий опис науково-технічної продукції (найменування етапу, що здається)»зазначено: Проект (стадія РП) автоматичних установок пожежної сигналізації, оповіщення людей про пожежу та пожежного радіомоніторингу на об'єкті: «Ірпінський міськвиконком за адресою: м. Ірпінь, вул. Шевченка,2».
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Враховуючи зміст Акту, що підписаний обома сторонами без зауважень чи заперечень щодо якості чи об'ємів виконаних робіт, суд дійшов висновку, що виконавцем роботи за Договором виконані належним чином та у повному обсязі.
Доказів, що спростовують зазначений факт позивачем за зустрічним позовом суду не надано.
Оскільки, позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 34 ГПК України, що свідчать про порушення виконавцем своїх обов'язків за Договором в частині своєчасного та належного виконання робіт, у зустрічній позовній заяві не вказано норм чинного законодавства України, на підставі яких у відповідача за зустрічним позовом існує обов'язок по поверненню сплаченої йому суми авансу за Договором, а суд приймаючи рішення не може самостійно визначати норми, що застосовуються для вирішення спору, суд дійшов висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 9 900,00 грн., що були сплачені на виконання умов Договору у якості попередньої оплати є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Крім того, у зв'язку з неповерненням виконавцем сум попередньої оплати, сплаченої за Договором, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 2 161,37 грн. пені, 875,16 грн. 3% річних та 5 009,40 грн. інфляційних втрат, нарахованих на 9 900,00 грн. заборгованості.
Приписами ст. ст. 611, 549 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено обов'язку відповідача за зустрічним позовом повернути першому 9 900,00 грн. попередньої оплати за Договором, суд дійшов висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 2 161,37 грн. пені, 875,16 грн. 3% річних та 5 009,40 грн. інфляційних втрат, нарахованих на 9 900,00 грн. заборгованості, не відповідає вимогам ст. ст. 549, 611, 625 ЦК України та ч.1 ст. 230 ГК України, а тому задоволенню не підлягає.
Водночас, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 4 318,59 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання виконавцем робіт за Договором на суму 19 780,97 грн. (загальну суму Договору).
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 5.2 Договору, за порушення терміну виконання робіт, встановленого цим договором, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової стик НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаних робіт за кожен день порушення терміну виконання робіт.
Приписами статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що пеня, як міра цивільно-правової відповідальності, застосовується виключно за прострочення виконання грошового зобов'язання. Зазначене положення є імперативним та не може бути змінено за волею сторін.
Викладена правова позиція відповідає позиції, викладеній у постанові Вищого господарського суду України від 19.11.2009р. у справі №12/1050.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом 4 318,59 грн. пені за прострочення строків виконання робіт за Договором, оскільки вимога про стягнення пені, нарахованої за прострочення виконання негрошового зобов'язання, суперечить вимогам ст. 549 ЦК України.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх обов'язків за Договором, що унеможливило виконання позивачем за зустрічним позовом своїх обов'язків за договором №13, що укладений з Ірпінським міськвиконкомом 15.02.2007р., позивач просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 11 878,54 грн. упущеної вигоди.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Приписами ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням.
Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 25.01.2007р. по справі №6/213-06-5667, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Втім, позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення в діях відповідача за зустрічним позовом, зокрема, не доведено шкідливий результат такої поведінки відповідача, не доведено причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та майновою шкодою позивача, а також не надано суду належним та допустимих доказів, що підтверджуються вину відповідача.
За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем за зустрічним позовом наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 11 878,54 грн. упущеної вигоди.
Разом з позовними вимога, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1 300,00 грн.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано суду копії договору про надання юридичних (адвокатських) послуг №4 від 01.02.2010р., укладеного між ТОВ «Укртехно-безпека» та адвокатом Варишко П.В., квитанції до прибуткового касового ордеру 02АААД №071683 від 01.12.2010р. на суму 1 300,00 грн., з призначенням платежу: «угода №4 від 01.02.2010р.», свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Варишко П.В. №2932/10.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше.
Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача.
Згідно положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002 р., вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.
Враховуючи наведене, та враховуючи матеріали даної справи, суд обмежує розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та вважає, що заява відповідача про стягнення з позивача витрат на послуги адвоката в розмірі 1 300,00 грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а саме в розмірі 869,00 грн.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, по результатам розгляду даної справи, за первісним позовом покладаються судом на відповідача за первісним позовом, а за зустрічним позовом -на позивача за зустрічним позовом.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 22, 33, 34, 49, 59, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 901, 903, 530, 525, 526, 625, 612, 611, 549, 623 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 193, 220, 230 Господарського кодексу України, суд
1. Первісний позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Митра» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 53, код ЄДРПОУ 32240116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехно-безпека»(03110, м. Київ, вул. І.Клименка, 25, код ЄДРПОУ 31720737) 9 880 (дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 97 коп. заборгованості, 865 (вісімсот шістдесят п'ять) грн. 27 коп. 3% річних, 5 760 (п'ять тисяч сімсот шістдесят) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 07 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 869 (вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.
3. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя В.А. Ярема