36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
18.02.2021 Справа № 917/1929/20
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» (АТ «ЗФЗ»), юридична і поштова адреса: вул. Діагональна, 11, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69035, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ
до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПОЛТАВСЬКИЙ ВЕНТИЛЯТОРНИЙ ЗАВОД», юридична адреса: вул. Заводська, буд. 12, кім. 307, м. Полтава, Полтавська обл., 36007, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00909779
про стягнення 11 633,28 грн.,
без виклику представників сторін
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПОЛТАВСЬКИЙ ВЕНТИЛЯТОРНИЙ ЗАВОД» про стягнення 11 633,28 грн. заборгованості по Договору поставки №297 від 08.04.2019 року, у тому числі: 8 830,08 грн. пені за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару за період прострочення з 03.12.2019 року по 03.02.2020 року, із часом прострочення у 63 календарних днів, з урахуванням строку позовної давності, а також 2 803,20 грн. штрафу за інше господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару більше 10 календарних днів.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач за невиконання Договору поставки та Додаткової угоди №1 має нести господарсько-правову відповідальність за умовами договору поставки.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
З метою повідомлення учасників справи про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження позивача та відповідача, та отримана ними згідно повідомлень про вручення поштового відправлення, зокрема, відповідачем 29.12.20.
13.01.21 від відповідача надійшов відзив, в якому він заявив про застосування строків позовної давності та просив суд повністю відмовити в позові.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В зв'язку з установленням карантину на усій території України, для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» (АТ «ЗФЗ», Покупець) та відповідач - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПОЛТАВСЬКИЙ ВЕНТИЛЯТОРНИЙ ЗАВОД» (ПрАТ «ПВЗ», Постачальник) 08.04.2019 року уклали договір поставки №297 (в подальшому - договір).
Згідно п.1.1. Договору, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію (далі по тексту Товар), в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Пункт 2.1 договору передбачає, що детальна інформація про кількісні та якісні характеристики Товару містяться в додатках (специфікації) та додаткових згодах до цього Договору.
Відповідно до п.2.2 Договору, у додатку (специфікації) та додаткових угодах до Договору зазначаються також такі відомості про товар: а) повне найменування товару; б) виробник, країна походження Товару; в) одиниця виміру Товару; г) кількість кожного найменування (сорту, виду) Товару; д) загальна кількість Товару; е) якісні характеристику Товару (посилання ГОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо); є) технічні характеристики Товару (посилання ГОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо); ж) ціна кожного найменування (сорту, виду) Товару; з) загальна вартість Товару; и) комплектність, фасування Товару (при необхідності); ї) порядок оплати та форма розрахунку; й) умови поставки Товару; к) код УКТЗЕД Товару.
За згодою сторін в додатку (специфікації) до Договору можуть бути вказані також інші відомості про Товар.
Відповідно до п.3.1. договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар на умовах та у спосіб, визначеними у додатку (специфікації) до цього договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010) (далі - Правила Інкотермс).
Пунктом 4.1. та підпунктом 4.1.1 договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний своєчасно поставити Товар відповідної якості.
Згідно п. 5.1 договору ціна кожного найменування Товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії Товару на узгоджений обсяг та період поставки вказується в додатку (специфікацій) та додаткових угодах до цього договору.
Пункт 10.1 договору передбачає, що особливою підставою укладання даного Договору є усвідомлена переконаність Сторін у сумлінному виконанні обох Сторін прийнятих на себе зобов'язань за даним Договором, сформована на високій оцінці ділової репутації обох Сторін, особистих і професійних якостях його посадових осіб та осіб, що діють від його імені і в його інтересах.
Пунктом 14.3 Договору сторони передбачили, що всі зміни та доповнення до Договору будуть вважатися дійсними тільки в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі у вигляді додаткових угод до Договору, підписані Сторонами та скріплені їх печатками.
Належним чином оформлені зміни, доповнення, додатки, специфікації до Договору є його невід'ємною частиною (п. 14.4 Договору).
Сторони підтверджують і надають електроні адреси, вказані в Розділі 15 «Юридичні адреси та реквізити сторін» у даному Договорі, для отримання повідомлень/заявок в рамках цього договору, і гарантують наявність постійного доступу до зазначеної електронної пошти.
У розумінні цього Договору повідомлення/заявки направляються засобами електронної пошти у вигляді сканованої копії/фотокопії оригіналу письмового документу.
Повідомлення/заявки, які відповідно до даного Договору, направляються засобами електронної пошти, є дійсними, призводять до виникнення прав і обов'язків у Сторін. Роздруковані паперові копії, зазначених в цьому пункті, з доказами їх направлення через електронну пошту, можуть бути подані до суду в якості належних доказів і не можуть оскаржувати ся сторонами, (п.14.14 договору).
Термін дії договору закінчується - 31.12.2020р., але не раніше повного виконання зобов'язань обома сторонами (п.12.1. Договору).
На виконання умов договору між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 30.09.2019 року до Договору поставки №297 від 08.04.2019 року (далі - Додаткова угода №1).
Відповідно до умов Договору та Додаткової угоди, Постачальник зобов'язався поставити на адресу Покупця Товар: Вентилятор осьовий В0-06-300-6,3, у кількості 8 шт., на загальну суму 28 032,00 грн. з ПДВ, на умовах поставки DDP склад Покупця, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11 (згідно Incoterms 2010).
Також сторони узгодили в Додатковій угоді №1, що виробник товару: ПрАТ «ПВЗ» ЄДРПОУ 00909779, код КВЕД 28.25 Виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування.
Згідно умов Додаткової угоди №1, строк поставки - протягом 40 календарних днів з дати укладання Додаткової угоди №1.
За підрахунком позивача, з огляду на умови Договору та Додаткової угоди №, Постачальник був зобов'язаний у строк по 11.11.2019 року поставити Товар (Вентилятор осьовий ВО-06- 300-6,3) на умовах поставки DDP, склад Покупця, у м. Запоріжжя, у кількості 8 шт. на суму 28 032,00 грн. з ПДВ.
Як зазначає позивач, всупереч вимогам умов договору та Додаткової угоди №1 у строк по 11.11.2019 року Постачальник не поставив на адресу Покупця на умовах поставки DDP склад Покупця, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, Товар, а саме: Вентилятор осьовий ВО-06- 300-6,3, у кількості 8 шт., на загальну суму 28 032,00 грн. з ПДВ.
Позивач вказує, що Постачальник виконав своє зобов'язання з поставки товару за умовами договору та Додаткової угоди №1 з порушенням строку поставки - 04.02.2020 року. Порушення Постачальником терміну поставки товару склало - 84 (вісімдесят чотири календарних дня), з урахуванням періоду прострочки поставки товару з 12.11.2019 року по 03.02.2020 року).
В підтвердження факту прострочки поставки товару за Договором та Додатковою угодою №1 позивач надав видаткову накладну №27 від 03.02.2020 року на суму 28 032,00 грн. з ПДВ, з відміткою про в'їзд на територію АТ «ЗФЗ», штемпель «Бюро пропусков» - 04.02.2020р., Рахунок-фактура №31 від 03.02.2020 року та Товарно-транспортна накладна №266 від 03.02.2020 року.
Оскільки Відповідачем виконані неналежним чином зобов'язання, Позивач просить суд стягнути з відповідача 11 633,28 грн. заборгованості по Договору поставки №297 від 08.04.2019 року, у тому числі: 8 830,08 грн. пені за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару за період прострочення з 03.12.2019 року по 03.02.2020 року, із часом прострочення у 63 календарних днів, з урахуванням строку позовної давності, а також 2 803,20 грн. штрафу за інше господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару більше 10 календарних днів.
Відповідач у відзиві не навів заперечень проти обставин, на які вказував позивач у позові, при цьому зазначив, що прострочення поставки товару почалося з 12.11.2019 року і саме з цієї дати у позивача виникли підстави вважати свої права порушеними та право на пред'явлення до відповідача вимог щодо сплати неустойки у зв'язку з простроченням поставки товару, при цьому право на пред'явлення до відповідача вимог щодо сплати штрафу в силу приписів п. 10.3. договору виникло у позивача з 23.11.2019 року.
Приймаючи до уваги, що даний позов було подано до суду в грудні 2020 року, відповідач зазначив, що на момент звернення до суду з цим позовом позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки - штрафу та пені.
З урахуванням наведеного на підставі ст. 267 ЦК України відповідач заявив про застосування позовної давності та просив суд повністю відмовити в задоволенні позову.
При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи, зокрема: копії Договору поставки №297 від 02.01.2020 року, Протоколу розбіжностей від 26.04.2019 року до договору поставки №297 від 08.04.2019 року (з додатком №1 від 08.04.2019 року), Протоколу погодження розбіжностей від 26.04.2019 року до договору поставки №297 від 08.04.2019 року (з додатком №1 від 08.04.2019 року), Додаткової угоди № 1 від 30.09.2019 року до Договору поставки №297 від 08.04.2019р., Рахунку-фактури №31 від 03.02.2020р., Видаткової накладної №27 від 03.02.2020р., Товарно-транспортної накладної №266 від 03.02.2020 року, Розрахунок господарських штрафних санкцій.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідно до умов Договору та Додаткової угоди, Постачальник зобов'язався поставити на адресу Покупця Товар: Вентилятор осьовий В0-06-300-6,3, у кількості 8 шт., на загальну суму 28 032,00 грн. з ПДВ, на умовах поставки DDP склад Покупця, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11 (згідно Incoterms 2010).
Згідно умов Додаткової угоди №1, строк поставки - протягом 40 календарних днів з дати укладання Додаткової угоди №1.
З огляду на умови Договору та Додаткової угоди №1 Постачальник був зобов'язаний у строк по 11.11.2019 року поставити Товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджено, що поставка товару відбулася за видатковою накладною №27 від 03.02.2020 року на суму 28 032,00 грн.
Згідно відмітки про в'їзд на територію АТ «ЗФЗ», штемпель «Бюро пропусков» поставити на адресу Покупця здійснена 04.02.2020р.
Тобто, Постачальник виконав своє зобов'язання з поставки товару за умовами договору та Додаткової угоди №1 з порушенням строку поставки, порушення Постачальником терміну поставки товару склало - 84 (вісімдесят чотири календарних дня), з урахуванням періоду прострочки поставки товару з 12.11.2019 року по 03.02.2020 року).
Суд зазначає, що відповідач не навів заперечень проти наведених вище обставин, при цьому відповідач зазначив, що прострочення поставки товару почалося з 12.11.2019 року і саме з цієї дати у позивача виникли підстави вважати свої права порушеними.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).
З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 10.3 розділу 10 «Відповідальність сторін» договору поставки обумовлено, що у разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення; у разі продовження такого прострочення більше 10 календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми недопоставленого товару.
Позивачем на підставі вказаних положень нараховано відповідачу:
- 8 830,08 грн. пені за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару за період прострочення з 03.12.2019 року по 03.02.2020 року, із часом прострочення у 63 календарних днів, х урахуванням строку позовної давності.
- 2 803,20 грн. штрафу за інше господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару більше 10 календарних днів (детальний розрахунок доданий до позовної заяви).
При здійсненні нарахувань позивач пояснив наступне:
- господарська санкція у вигляді штрафу у розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) в строк товару, передбаченого умовами Додатковою угодою №1, за кожний день прострочення, що передбачена пунктом 10.3 розділу 10 «Відповідальність сторін» договору поставки, за своєю правовою природою є пенею;
- на підставі викладеного, ПрАТ «ПВЗ» повинно сплатити на користь АТ «ЗФЗ» штраф у розмірі 0,5% за кожен день прострочення поставки Товару за період з 12.11.2019 по 03.02.2020 року;
- з врахуванням того, що пункт 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлює, що до позовів про стягнення штрафних санкцій застосовується спеціальна позовна давність - 1 рік, ним нарахована пеня за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару за період прострочення з 03.12.2019 року по 03.02.2020 року, із часом прострочення у 63 календарних днів, з урахуванням строку позовної давності.
Судом враховано, що факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань з поставки товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.
Зазначене, з урахування вимог ЦК України вказане надає право позивачу на нарахування неустойки у розмірі та порядку, що визначений умовами договору.
При цьому, суд зазначає, що оскільки штраф та пеня у відповідності до ч. 2 ст. 217 ГК України є різновидами штрафних санкцій, як одного із видів господарських санкцій. Тому передбачена в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу повною мірою узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на наведене суд вважає, що в даному випадку передбачена умовами договору можливість одночасного стягнення з відповідача за порушення господарського зобов'язання штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, не суперечить приписам статті 61 Конституції України.
Перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення пені за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару за період прострочення з 03.12.2019 року по 03.02.2020 року (період нарахування визначений позивачем у позові) та штрафу за інше господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару більше 10 календарних днів, суд дійшов висновку, що вони є правильними, заявлені розміри є арифметично вірними.
Разом з тим, судом враховано, що відповідач у відзиві зазначив, що на момент звернення до суду з цим позовом позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки - штрафу та пені.
З урахуванням наведеного на підставі ст. 267 ЦК України відповідач заявив про застосування позовної давності та просив суд повністю відмовити в задоволенні позову.
Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 ЦК України).
В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.
Разом з тим, Верховний Суд України у постанові від 18.05.2016 по справі №6-474цс16 зазначив, що правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі №6-3006цс15 та від 25 травня 2016 року у справі №6-1138цс 15.
Окрім того, законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 ЦК України).
Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому:
1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;
2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення ст.266, ч.2 ст.258 ЦК України про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 у справі № 910/29752/15 та постанові Верховного суду по справі №910/17753/18 від 28.01.2020.
Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №911/1563/18 від 22 липня 2019 року, положеннями частини шостої статті 232 ГК України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У відповідності до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Разом з тим відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.
Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву позивачем було подано 03.12.2020.
Як уже було встановлено судом, з огляду на умови Договору та Додаткової угоди №, Постачальник був зобов'язаний поставити Товар у строк по 11.11.2019 року.
У зв'язку зі зверненням позивачем із позовом у даній справі 03.12.2020 строк позовної давності по стягненню пені, нарахованої на заборгованість, що виникла 12.11.2019, обчислюється щодо кожного дня окремо за попередній рік до дати звернення та не застосовується до періоду, починаючи з 03.12.2019.
Отже періодом нарахування пені, по якому не пропущено строк позовної давності є період з 03.12.2019 по 03.02.2020.
Судом враховано, що з врахуванням того, що пункт 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлює, що до позовів про стягнення штрафних санкцій застосовується спеціальна позовна давність - 1 рік, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару за період прострочення з 03.12.2019 року по 03.02.2020 року, із часом прострочення у 63 календарних днів, з урахуванням строку позовної давності.
Таким чином, заява відповідача про застосування позовної давності в частині вимог про стягнення пені є необгрунтованою, а позовні вимоги про її стягнення підлягають задоволенню повністю шляхом стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 8 830,08 грн. за період з 03.12.2019 року по 03.02.2020 року.
Щодо заперечень відповідача проти позову в частині вимог про стягнення 2 803,20 грн. штрафу за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару більше 10 календарних днів, суд зазначає наступне.
Як уже було встановлено судом, з огляду на умови Договору та Додаткової угоди №, Постачальник був зобов'язаний поставити Товар у строк по 11.11.2019 року.
З огляду на вказане, право на пред'явлення до відповідача вимог щодо сплати штрафу в силу приписів п. 10.3. договору виникло у позивача з 23.11.2019 року.
Приймаючи до уваги, що даний позов було подано до суду в 03.12.2020 року, суд дійшов висновку, що на момент звернення до суду з цим позовом позивачем пропущено строк позовної давності за вимогою про стягнення штрафу, право на пред'явлення якого в силу приписів п. 10.3. договору виникло у позивача з 23.11.2019 року.
Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення 2 803,20 грн. штрафу за господарське правопорушення у вигляді прострочення поставки товару більше 10 календарних днів задоволенню не підлягають у зв"язку із спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем по справі.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову частково, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 8 830,08 грн. пені, в іншій частині вимог у позові відмовити.
Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати на оплату судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 1 595,49 грн.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПОЛТАВСЬКИЙ ВЕНТИЛЯТОРНИЙ ЗАВОД» (юридична адреса: вул. Заводська, буд. 12, кім. 307, м. Полтава, Полтавська обл., 36007, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00909779) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» (юридична і поштова адреса: вул. Діагональна, 11, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69035, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ) 8 830,08 грн. пені, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 595,49 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.02.2021р.
Суддя Киричук О.А.